Постанова

від 05.11.2024 по справі 911/1528/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1528/15 (911/1929/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

ліквідатора ТОВ "Пріорітет Україна" - арбітражного керуючого Татіщева О.Є.,

НБУ - Щербань Л. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 22.08.2024

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючого), Поліщука В.Ю., Доманської М.Л.

та на рішення Господарського суду Київської області

від 01.02.2024

у складі судді: Лопатіна А.В.

у справі № 911/1528/15 (911/1929/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича

до 1. Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національного банку України

про витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності та поновлення за позивачем права власності,-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1528/15 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна" (далі - ТОВ "Пріорітет Україна" ) про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 23.04.2015. Наразі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора ТОВ "Пріоритет Україна" виконує арбітражний керуючий Татіщев Олександр Євгенович.

2. 23.06.2023 ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора звернулось в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005" (далі - ПП "Промбудсервіс 2005", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей" (далі - ТОВ "Рідлей", відповідач-2) про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності ТОВ "Рідлей" на нерухоме майно та поновлення права власності за ТОВ "Пріорітет Україна".

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024, серед іншого, позов задоволено частково; витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Рідлей" на користь ТОВ "Пріорітет Україна" нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Рідлей" звернулось до Північного апеляційного господарського з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Рідлей" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 залишено без змін.

Рух касаційної скарги

6. 11.09.2024 ТОВ "Рідлей" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою № 35 від 10.09.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1929/23), щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, підтвердженням чого є відтиск штампу вхідної кореспонденції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Рідлей" у справі № 911/1528/15 (911/1929/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1528/15 (911/1929/23) за касаційною скаргою ТОВ "Рідлей" № 35 від 10.09.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024, щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння; призначено розгляд касаційної скарги на 05.11.2024 року о 10:00; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Рідлей" № 36 від 10.09.2024 про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1929/23).

9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.11.2024 № 32.2-01/2773, у зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1528/15 (911/1929/23).

10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Рідлей" визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.

11. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024 прийнято касаційну скаргу ТОВ "Рідлей" № 35 від 10.09.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № № 911/1528/15 (911/1929/23) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

12. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Рідлей" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 22.08.2024 та рішення суду першої інстанції від 01.02.2024 та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі. У разі, якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про недостатність підстав для ухвалення нового рішення, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

13. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

13.1. Судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не було враховано висновки Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:

- Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №285/3414/17 згідно якої суд дійшов висновку: "застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними";

- Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 по справі № 914/2618/16 згідної якої: "сформульовано висновок, згідно з яким при оцінці добросовісності/ недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб";

- Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 згідної якої: "суд не виснував про обґрунтованість чи необґрунтованість витребування майна у кінцевого власника, а лише вказав про належність саме такого способу захисту за позовом із відповідним обґрунтуванням";

- Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 згідної якої: "недобросовісним набувачем може бути в торгах лише якщо він вчинив правопорушення, яке підтверджено відповідним судовим рішенням, так як сама природа торгів виключає будь-який вплив покупця на перебіг процедури продажу";

- Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №2/635/6730/15-ц, де зазначено про те, що під час реалізації своїх повноважень арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та обачливо, а кредитор, якому арбітражний керуючий заподіяв шкоду, вправі захистити свої права, звернувшись до суду.

13.2. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 269 ГПК України не дослідив законність проведення електронних торгів ДП "Сетам" та законність прийняття участі у них ТОВ "Рідлей" і добросовісність набуття майна як переможця цього аукціону. Суд не взяв до уваги, що ТОВ "Пріорітет України" та НБУ було відмовлено у позові про визнання електронних торгів недійсними.

13.3. Дії виконавця, на які посилається позивач, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. (скаржник зазначає постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 925/529/17, від 10.05.2018 у справі № 755/21826/15-ц)

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Ліквідатором ТОВ "Пріоритет Україна" арбітражним керуючим Татіщевим О. Є. та Національним банком України подано відзиви на касаційну скаргу, в якому останні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

15. У судовому засіданні 05.11.2024 ліквідатор та представник НБУ заперечили проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзивах на касаційну скаргу.

Розгляд клопотань Верховним Судом

16. ТОВ "Рідлей" подано клопотання, в якому останнє просить розгляд касаційної скарги відкласти на іншу дату та не розглядати справу без участі представника відповідача.

17. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що представник ТОВ "Рідлей" не зможе з`явитися у судове засідання на вказану дату та час, оскільки захворів та має підозру на COVID-19.

18. У судовому засіданні 05.11.2024 ліквідатор та представник НБУ заперечили проти вказаного клопотання.

19. Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін присутніх у судовому засіданні, протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання ТОВ "Рідлей" про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату враховуючи наступне.

20. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

21. ТОВ "Рідлей" жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у вказаному клопотанні до заяви не додано.

22. Крім того, ТОВ "Рідлей" є ініціатором касаційної скарги, а суд касаційної інстанції переглядає справу виключно в межах її доводів та вимог, при цьому не приймає та не розглядає нових доказів.

23. Ухвалою від 16.10.2024 явка представників у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

24. При цьому Верховний Суд зазначає про те, що Відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 05.11.2024 судове засідання суду касаційної інстанції у цій справі. Процесуальний закон не обмежує кількість представників учасника справи в судовому процесі.

25. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника ТОВ "Рідлей".

Позиція Верховного Суду

26. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

27. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. У цій справі суди встановили, що ТОВ "Рідлей" (відповідач-1) придбало на електронних торгах спірне майно у ПП "Промбудсервіс 2005" (відповідача-2), після визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного між боржником - ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора Карпунова І.О. (продавець) та ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець, відповідач-2).

31. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо майна, яке було неодноразово відчужене, можливість захисту порушених прав особи, яка вважає себе власником такого майна, забезпечується пред`явленням віндикаційного позову з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

32. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. При цьому для такого витребування оспорювання всього ланцюгу правочинів, які були укладені після вибуття майна із володіння власника, не є ефективним способом захисту права власника. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.

33. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги (зокрема, про визнання недійсним правочину), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/18.

34. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

35. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

36. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

37. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

38. У пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи:

39.1. 12.07.2018 року Товарною біржею "Київська Універсальна" (організатор аукціону) проведено аукціон (статус - другий повторний) з продажу майна банкрута - ТОВ "Пріорітет Україна" у вигляді цілісного майнового комплексу, на якому реалізовано майно банкрута за ціною 827 985,73 грн.

39.2. Предмет продажу - майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.

39.3. Характеристика будівель та споруд:

- головний виробничий корпус - літ. "А": рік побудови - не визначено; поверх - 1+ антресоль; фундамент - бетон; стіни - бетон; покрівля - руберойд; перекриття - з/б; підлога - цемент; сходи - метал; електрика - так; водопровід - так; каналізація - так; загальна площа - 3394,1 кв.м.; висота - 11,50 м.; об`єм - 37203 кб.м. Кількість приміщень, їх площа та призначення вказані в експлуатації техпаспорту;

- трансформаторна підстанція - літ. "В": рік побудови - не визначено; поверх - 1; фундамент - бетон; стіни - цегла; покрівля - толь; покриття - з/б; підлога - цемент; електрика - так; водопровід - ні; каналізація - ні; заг. площа - 41,8 кв.м.; висота - 4,00 м.; об`єм - 223 кб.м. Кількість приміщень, їх площа та призначення вказані в експлуатації техпаспорту;

- склад для зберігання кисню - літ. "Г": рік побудови - не визначено; поверх - 1; кількість приміщень - 1; фундамент - бетон бл.; стіни - цегла; покрівля - толь; перекриття - з/б; підлога - цемент; електрика - так; водопровід - ні; каналізація - ні; заг. площа - 33.4 кв.м.; висота - 4,50 м.; об`єм - 174 кб.м.;

- статус земельної ділянки: земельна ділянка зареєстрована за Київською міською радою, право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

39.4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2019 року у справі №911/1528/15 за заявою Національного Банку України до ТОВ "Пріорітет Україна", арбітражного керуючого Карпунова І.О., Товарної біржі "Київська Універсальна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПП "Промбудсервіс 2005" про визнання результатів аукціону недійсними, задоволено заяву Національного Банку України від 29.08.2018 року №12-0007/46702 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна", що відбувся 12.07.2018 року, визнано недійсними результати проведеного Товарною біржею "Київська Універсальна" аукціону від 12.07.2018 року з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна"; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений 16.07.2018 року між ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора Карпунова І.О. (продавець) та ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець).

39.5. Вказана ухвала суду залишена без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 року у справі №911/1528/15 та Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 року у справі № 911/1528/15.

40. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

41. Оскільки договір на підставі якого ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець) придбало у ТОВ "Пріорітет Україна" (продавець) майно: майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1, було визнано у судовому порядку недійсним, з огляду на положення частини першої статті 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

42. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ "Пріорітет Україна" поза його волею.

43. Судами також встановлено, що у період з жовтня 2022 року по січень 2023 року приватним виконавцем Білан С.В., ДП "СЕТАМ", ТОВ "Рідлей" та приватним нотаріусом Шкода О.М, вжито ряд дій спрямованих на протиправне відчуження нерухомого майна, зокрема, проведено аукціон з продажу нерухомого майна, знято арешт з нерухомого майна накладений на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 03.10.2018 року у справі № 911/1528/15 (про накладення арешту на майно загальною площею 3 469,3 кв.м., літери А, В, Г, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1, яке зареєстроване в Державному реєстрі іпотек, як таке, що перебуває в іпотеці Національного банку України (іпотекодержатель) на підставі іпотечного договору від 28.12.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю., з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1600715480000); здійснено державну реєстрацію прав власності за іншою юридичною особою, та припинено обтяження іпотекою і заборону на нерухоме майно.

44. Щодо вказаних обставин, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

44.1. 15.06.2021 року пов`язана з ПП "Промбудсервіс-2005" особа, а саме: ТОВ "Мостобудівельний загін №112" подала до суду позов про стягнення з ПП "Промбудсервіс 2005" боргу за договорами купівлі-продажу укладеними, ще у 2017 році у сумі 3 175 528,37 грн.

44.2. ПП "Промбудсервіс-2005" та ТОВ "Мостобудівельний загін №112" пов`язані наступним чином: кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Мостобудівельний загін №112" є ОСОБА_1 , і ця ж сама фізична особа - ОСОБА_1 є керівником ПП "Промбудсервіс 2005".

44.3. Так, 22.07.2021 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №910/10538/21, згідно якого позов ТОВ "Мостобудівельний загін №112" задоволено частково, стягнуто з ПП "Промбудсервіс 2005" заборгованість у загальній сумі 2 777 052,13 грн. Вказане рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили.

44.4. В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білан С.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, щодо примусового виконання рішення господарського суду від 22.07.2021 року у справі №910/10538/21 (Стягувач: ТОВ "Мостобудівельний загін № 112", Боржник: ПП "Промбудсервіс 2005"). Постановою про опис та арешт майна від 25.10.2021 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 Білан С.В. накладено арешт, саме на нерухоме майно, що було предметом продажу на аукціоні, результати якого визнано недійсними ухвалою суду від 15.04.2019 року у справі №911/1528/15.

44.5. 05.10.2022 року ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, переможцем аукціону (торгів) визначено ТОВ "Рідлей" (покупець), яке є пов`язаною особою з ПП "Промбудсервіс 2005". Ціна продажу нерухомого майна склала - 9 248 696,00 грн.

44.6. Згідно з відомостями, наявними в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.05.2023 року №330844096 (копію додано до матеріалів заяви про забезпечення позову) та в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2024 року №362121214, від 17.01.2024 року №362120053 наведене спірне майно зареєстроване за ТОВ "Рідлей"; документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), серія та номер: 124, виданий 17.01.2023 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода О.М.

45. Отже, суди дійшли висновку, що продаж спірного майна на аукціоні 05.10.2022, як такого, що перебуває у власності ПП "Промбудсервіс 2005" на користь ТОВ "Рідлей" під час виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання рішення Господарського суду від 22.07.2021 року у справі № 910/10538/21, де ПП "Промбудсервіс 2005" (боржник у виконавчому провадженні, продавець, відповідач-1), а ТОВ "Рідлей" (покупець, відповідач-2), свідчить, що його було вчинено з метою ускладнення повернення такого майна її законному власнику ТОВ "Пріорітет Україна".

46. Крім того, ТОВ "Рідлей" придбало спірне майно у ПП "Промбудсервіс 2005" 17.01.2023, тобто після визнання у судовому порядку (ухвала Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі № 911/1528/15, залишеної без змін постановою ПАГС від 19.11.2019 року та постановою ВС від 06.02.2020 року) недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного 16.07.2018 між ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора Карпунова І.О. (продавець) та ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець).

47. Крім того, оцінюючи добросовісність ТОВ "Рідлей" судами попередніх інстанцій також встановлено наступне:

- засновником ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей" є одна і та сама особа - ОСОБА_3 ;

- також, керівником ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей" є одна й та сама особа, а саме ОСОБА_1 .

- ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей" знаходяться за однією юридичною адресою: АДРЕСА_1 .

- кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Мостобудівельний загін №112" (стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2) є ОСОБА_1 .

48. ТОВ "Рідлей" на дату купівлі спірного майна не було позбавлене можливості вжити всіх можливих заходів, проявити обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця (ПП "Промбудсервіс 2005") на відчуження спірного майна та, відповідно, з`ясувати, що договір (на підставі якого ПП "Промбудсервіс 2005") вважає себе власником майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1 визнано в судовому порядку недійсним, а відтак такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

49. Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

50. З огляду на викладе, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені обставини у сукупності свідчать, що ТОВ "Рідлей" (відповідач-2) є недобросовісним набувачем спірного майна.

51. Судами також враховано висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року №206/4841/20(№ 14-55цс22), відповідно до якого є правомірною вимога про витребування у кінцевого набувача майна, що було придбано у особи, яка не мала права на розпорядження таким майном.

52. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

53. Отже, на думку колегії суддів, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для витребування із чужого незаконного володіння відповідача-2, який є недобросовісним набувачем на користь позивача майна: майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.

54. Наведеними висновками спростовуються посилання скаржника (п. 13.2. постанови) на ті, обставини, що судом не надано оцінки дійсності елетронних торгів, внаслідок яких відповідач-2 набув майно у відповідача 1, який вважав себе власником майна, набутого за договором купівлі-продажу, який визнано в судовому порядку недійсним та не спростовують висновки щодо ефективності обраного позивачем способу захисту.

55. Крім того, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №285/3414/17, згідно якої суд дійшов висновку: "застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними", на думку колегії суддів є необґрунтованим з огляду на наступне.

56. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Рідлей" (відповідач-2) є недобросовісним набувачем спірного майна, відтак, підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 388 ЦК України, яка захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, не застосовуються, і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

57. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 , від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, також є безпідставним, з огляду на те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними зі справою, яка розглядається предметом позову, установленими обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням, що свідчить про неподібність правовідносин.

58. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

59. У справі, що переглядається суди встановили, що витребування із чужого незаконного володіння відповідача-2, який є недобросовісним набувачем на користь позивача майна: майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1. є пропорційним меті захисту прав власника, враховуючи, зокрема те, що перед придбанням майна кінцевий набувач міг ознайомитися з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоби встановити історію вибуття такого майна з володіння її власника. Отже, проявивши обачність, він мав можливість самостійно чи за допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що особа-продавець не міг набути право власності на майно, а тому і не мав права його відчужувати. Придбавши майно у такої особи, кінцевий набувач як його покупець теж не набув право власності на нього, а зареєструвавши це право за собою, він став його володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження майном надалі належать позивачу як його власнику. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання відповідного майна у його незаконного володільця (аналогічного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 року № 206/4841/20 (№ 14-55цс22), п.п. 9.21. 9.22).

60. Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

61. Крім того, суди дійшли обґрунтованого висновку, що заявивши вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач скористався саме ефективним способом захисту в даному випадку своїх прав та інтересів, а відтак, з урахуванням того, що судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем-2, вимога позивача про припинення права власності за відповідачем та поновлення права власності за позивачем" на спірне майно є неефективною, а отже, правомірно відхилена місцевим господарським судом.

62. Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

63. Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

64. Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

65. За частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

66. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16).

67. Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

68. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

69. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відлік строку позовної давності, в даному випадку, розпочинається з 13.07.2018 року, тобто із наступного дня незаконного вибуття із власності ТОВ "Пріорітет Україна" спірного майна. Позивач звернувся до суду із відповідним позовом - 23.06.2023 року.

70. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

71. Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023.

72. З огляду на викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.

73. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258 п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ) викладені у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 у справі №918/964/20, від 31.05.2021 у справі №926/1812/21, від 07.11.2023 №910/5188/22, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21.

74. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

75. З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, з урахуванням того, що відлік строку позовної давності, у даному випадку, розпочався з 13.07.2018 року, також врахувавши дату звернення позивача із даним позовом до суду - 23.06.2023 року, судом першої інстанції вірно встановлено, що позовна давність щодо вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння не пропущена.

76. Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

77. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

78. Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам відповідають.

79. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1929/23) щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.

81. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних постанови та рішення немає, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей" № 35 від 10.09.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1929/23) щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1929/23) щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк