Ухвала

від 10.09.2024 по справі 925/100/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/100/15

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) про відвід судді Огородніка К. М. від розгляду справи № 925/100/15

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024

за заявою у справі ініціюючих кредиторів:

1) Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»;

2) Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сван»

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.07.2024 через «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №925/100/15, в якій, зокрема, просить суд скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції; справу передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду; суму судового збору зменшити до 1 грн, звільнити позивача від сплати судового збору, відстрочити позивачу сплату судового збору в розмірі 1 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/100/15 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - головуючого, Жукова С.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 925/100/15 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: уточнити касаційні вимоги та надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду докази надіслання копій відповідних змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів третій особі (Відокремленому структурному підрозділу «Золотоніські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго»).

На виконання вимог ухвали Верховного Суду 22.08.2024 від ОСОБА_1 02.09.2024 через «Електронний суд» надійшла касаційна скарга в новій редакції та клопотання про звільнення від сплати судового збору .

Від ОСОБА_1 05.09.2024 через «Електронний суд» надійшла заява про відвід головуючого судді Огородніка К. М. від розгляду справи № 925/100/15, зареєстрована канцелярією суду 05.09.2024.

У заяві про відвід судді заявник узагальнено вказує, що:

вимога судді Огородніка К. М, про те, що скаржник повинен заявити лише, фактично, одне клопотання щодо судового збору: або звільнення; або відстрочка; або зменшення; або розстрочка, - є протиправною перешкодою для нього в доступі до правосуддя та вважає, що Верховний Суд повинен був розглянути (послідовно) всі його 4 клопотання про: звільнення від сплати судового збору; у відстрочка; зменшення; розстрочка. Так, у випадку відмови в задоволені попереднього клопотання - Верховний Суд приступає до розгляду наступного клопотання. У випадку ж задоволення якогось із клопотань за наявністю наступних - вони просто залишаються без розгляду. Однак, для можливості спробувати, за даних обставин, отримати доступ до правосуддя, він виконав незаконні (на його переконання) вимоги судді Огордніка К. М.;

Відокремлений структурний підрозділ «Золотоніські енергетичні мережі» публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», не має електронного кабінету, але повинен мати. Відтак, ризики неотримання копії касаційної скарги повинна нести саме ця особа, а не скаржник, однак, на виконання вимог судді Огородніка К. М., з метою отримати доступ до правосуддя, він змушений був направити вказаній юридичній особі копію касаційної скарги з додатками - через Укрпошту.

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2024 визнано доводи, викладені у заяві ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Огородніка К. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №925/100/15 необґрунтованими. Передано касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №925/100/15 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Огородніка К. М.

Ухвалу від 05.09.2024 колегія суддів мотивувала тим, що доводи ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Огородніка К. М. про те, що ухвала Верховного Суду від 22.08.2024 містить прямі ознаки обмеження права особи на доступ до правосуддя ґрунтуються виключно на власній оцінці викладених заявником обставин та припущеннях, є необґрунтованими та такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій судді при вирішенні питання про залишення касаційної скарги без руху.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 для розгляду заяви про відвід суддів Верховного Суду у справі №925/100/15 у випадку, коли суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, визначено суддю Верховного Суду Малашенкову Т. М.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, є оціночною категорією.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або/та сумніви у об`єктивності судді/ колегії суддів.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Конвенція та рішення Європейського суду з прав людини Верховний Суд застосовує у даній справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частин першої, другої, четвертої статті 11 ГПК України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" .

Суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (пункти 49, 50 рішення у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі «Бочан проти України», N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі «Газета «Україна-центр» проти України»);

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, Series А, N 86).

Суд висновує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За приписами частини п`ятої статті 292 ГПК України питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги.

Документ, який подав заявник до Верховного Суду має таку назву: "КАСАЦІЙНА СКАРГА на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 про повернення апеляційної скарги /містить клопотання про зменшення суми судового збору та відстрочення його сплати/. Вказаний документ має 14 сторінок. На сторінці 10 цього документу фактично по центру розміщена рубрика з назвою " КЛОПОТАННЯ про зменшення розміру оплати судового збору, відстрочення оплати судового збору". І на сторнці 13 цього документу заявник означив таке: "прошу: Прийняти касаційну скаргу до провадження. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 - скасувати повністю. Справу передати на розгляд апеляційного суду. Суму судового збору зменшити до 1 (однієї) гривні. Звільнити позивача вд сплати судового збору. Відстрочити позивачеві сплату судового збору в розмірі 1 грн. Судові витрати покласти на Державний бюджет Украіїни. "

Зі змісту ухвали Верховного Суду від 22.08.2024 убачається таке: "Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Однак, в прохальній частині касаційної скарги міститься вимога щодо:

суму судового збору зменшити до 1 грн.,звільнити позивача від сплати судового збору, відстрочити позивачу сплату судового збору в розмірі 1 грн. Отже скаржником не конкретизовано вимог, які б відповідали положенням статті 308 Господарського процесуального кодексу України. Для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно уточнити касаційні вимоги у відповідності до положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України, а саме зменшити розмір судового збору до 1 грн. чи звільнити позивача від сплати судового збору чи відстрочити позивачу сплату судового збору в розмірі 1 грн."

В ухвалі Верховного Суду від 22.08.2024 також зазначено таке: "Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.Як вбачається з касаційної скарги, ОСОБА_1 , не надав доказів щодо направлення копії касаційної скарги третій особі Відокремленому структурному підрозділу «Золотоніські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго»."

З огляду на характер доводів, їх суть, спрямованість, мовленевий виклад та послідовність Суд, ураховуючи, приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПУ України та частину четверту статті 35 ГПК України у контексті поданої заяви про відвід доходить висновку, що фактично викладені доводи у заяві про відвід зводяться до оцінки та не згоди з процесуальним судовим рішенням, а саме незгодою з ухвалою у цій справі щодо залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху, постановленого головуючим суддею одноособово, а не в складі колегії суддів, та якою запропоновано уточнити касаційні вимоги у відповідності до положень статті 308 ГПК України, а саме чи зменшити розмір судового збору до 1 грн чи звільнити позивача від сплати судового збору чи відстрочити позивачу сплату судового збору в розмірі 1 грн та щодо вимоги про надання доказів направлення касаційної скарги третій особі Відокремленому структурному підрозділу «Золотоніські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго», та мають умовивід заявника, що діі судді містять прямі ознаки обмеження права особи на доступ до правосуддя.

Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, а відтак і висновки або позиції судді, висловлені у судових рішеннях не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Верховний Суд зважаючи на те, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного», а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Огороднік К. М. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо його безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, а не умовивід чи власний висновок заявника щодо певного судового рішення, адже згода/незгода сторони з процесуальним рішенням судді, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді Огородніка К. М., зводяться саме до підстав незгоди з процесуальним рішенням у справі № 925/100/15 про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху, яку ухвалено Огородніком К. М. , суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

Отже, доводи заявника щодо наявності прямих ознак обмеження права особи на доступ до правосуддяє такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях та міркувань, умовиводах, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на обставини, які б викликали сумнів у об`єктивності або неупередженості судді і які б могли бути перевіреними; та/чи/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у його об`єктивності і неупередженості, зводяться до оцінки та незгоди з процесуальним рішенням у справі № 925/100/15 про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху, а відтак, з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для його відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з процесуальним рішенням, ухваленим суддею Огородніком К. М. у справі № 925/100/15 про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу судді Огородніка К. М. відповідно до наведених норм ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніка К. М. упередженим чи необ`єктивним, оскільки доводи, що викладені у заяві ОСОБА_1 щодо упередженості та необ`єктивності є припущеннями заявника та зводяться до незгоди з процесуальним рішенням, власним баченням вирішення поданих ним клопотань з касаційною скаргою у цій справі, меж та обсягу повновжень судді під час розгляду клопотань. Інших обставин, які викликають у скаржника сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Огородніка К. М., ним не зазначено.

Отже доводи, наведені у заяві про відвід судді, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів щодо неупередженості або об`єктивності судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніка К. М. у розгляді цієї справи, а також не містять обґрунтованого аргументованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Огородніка К. М. від розгляду справи № 925/100/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова