Ухвала від 12.05.2025 по справі 615/1009/20

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 615/1009/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024

за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до: 1) ОСОБА_1 ;

2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Валківської міської ради, м.Валки Харківської області,

про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до районного суду з позовом до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Харківській області від 27.09.2016 № 10179-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712) із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладений між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , про передачу в оренду цієї земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру цю земельну ділянку, шляхом укладення акта приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримання спірних земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки на час прийняття спірного наказу та укладення договору оренди ФГ "Агрофортуна", одноособовим засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи. Надання йому в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі після реєстрації ФГ "Агрофортуна" суперечить зазначеним правовим нормам.

Валківський районний суд Харківської області рішенням від 26.11.2020, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25.08.2021, позов задовольнив. Однак Верховний Суд постановою від 30.08.2023 ці судові рішення скасував, провадження у справі закрив та ухвалою від 27.09.2023 направив справу до Господарського суду Харківської області.

Господарський суд Харківської області рішенням від 12.04.2024 відмовив у задоволенні позову, мотивувавши рішення тим, що позов в частині визнання незаконним та скасування наказу фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), а обраний прокурором спосіб захисту в іншій частині вимог не відповідає належному способу захисту, не приводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.07.2024 рішення в частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації договору оренди та в частині повернення земельної ділянки скасував, а позов у цій частині задовольнив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд виходив з того, що обраний прокурором спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства та приведе до відновлення порушеного права власника земельної ділянки без необхідності повторного звернення до суду. Суд дійшов висновку, що повернення земельної ділянки ОСОБА_1 разом зі скасуванням відповідної державної реєстрації договору оренди дозволить повною мірою усунути перешкоди у користуванні цієї ділянкою власником.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2024 зазначену постанову скасовано. В частині вимоги про зобов`язання повернути ділянку справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині вимоги про скасування реєстрації договору оренди землі рішення залишено в силі.

За наслідками нового розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без змін.

Харківська обласна прокуратура звернулася з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку скасувати, а позов у цій частині - задовольнити.

Скаржник вважає, що оскаржені ним судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального (ст. ст. 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України), порушенням норм процесуального (ст.ст. 4, 5, 11, 13, 14, 45, 53, 56, 73, 74, 76-79, 86, ч. 1 та п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162, ст. 236, ч. 1 ст. 237 ГПК України) права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про відмову в задоволенні позову прокурора. На думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у подібних правовідносинах, а справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення для прокурора і справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку Верховний Суд зазначав, що суд апеляційної інстанції в порядку статті 86 ГПК України не надав оцінку всім документам та доказам, наявним у матеріалах справи. Зокрема суд не надав оцінку заяві прокурора, поданій 16.02.2024, до якої додано: 1) витяг з реєстру нерухомого майна про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 01.12.2023; 2) рішення Валківської міської ради від 03.11.2023 № 1291 про надання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки; 3) копію договору оренди землі від 01.12.2023 (спірної земельної ділянки) (пункт 6.17 постанови). Також Верховний Суд у цій постанові зазначав, що у даному випадку суд апеляційної інстанції не досліджував і не надавав юридичної оцінки фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам на предмет доведеності/недоведеності позовних вимог щодо повернення спірної земельної ділянки за договором від 05.10.2016, адже за наявності інших, зазначених вище документів у справі та відповідного посилання на них учасників справи, існує ймовірність того, що спірна земельна ділянка, яка була об`єктом договору від 05.10.2016 вже була повернута Валківській міській раді з подальшим її переданням в орендне користування на підставі іншого договору від 01.12.2023 (пункт 6.18 постанови).

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що фактичне користування спірною земельною ділянкою здійснюється ФГ "Агрофортуна 2021" з огляду на перехід прав та обов`язків до фермерського господарства щодо спірної земельної ділянки після укладення договору оренди від 01.12.2023, який не є предметом даного судового розгляду, а відповідачами у справі прокурором визначено ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру.

При цьому суд апеляційної інстанції в оскарженій у касаційному порядку постанові зазначив про те, що прокурором було заявлено клопотання про залучення до участь у справі №615/1009/20 ФГ "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201) у якості правонаступника ОСОБА_1 , однак суд апеляційної інстанції відмовив у такому клопотанні прокурору з огляду на перехід прав та обов`язків до фермерського господарства щодо спірної земельної ділянки після укладення договору оренди від 01.12.2023, який не є предметом даного судового розгляду.

У касаційній скарзі прокурор зазначає: "Проте, як і було встановлено апеляційним судом, укладення договору оренди землі від 01.12.2023 відбулось вже під час розгляду справи № 615/1009/20 господарським судом Харківської області в порядку господарського судочинства, після створення ОСОБА_1 ФГ "Агрофортуна 2021". Навпаки, перехід права користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 за договором оренди землі від 01.12.2023 від гр. ОСОБА_1 до ФГ "Агрофортуна 2021" не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки зазначене фермерське господарство було створене не після отримання права на землю як передумови створення фермерського господарства, а у 2021 році, тобто за 2,5 роки до укладення вказаного договору, а отже такого переходу не відбулось.".

Здійснюючи перевірку правових підстав для відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 зазначала, що сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України) (пункт 75).

У постанові від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17). Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20). Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Отже, у справі, що переглядається, такою особою має бути фактичний користувач спірної земельної ділянки, яким, як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується прокурором, є ФГ "Агрофортуна 2021", до якого вимоги прокурором не заявлено (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).

Скасовуючи судові рішення у наведеній вище справі № 907/825/22 та ухвалюючи нове, про відмову у задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач правом ініціювати залучення до участі у справі співвідповідача чи заміну первісного відповідача належним відповідачем у порядку статті 48 ГПК України не скористався та послідовно наполягає на необхідності задоволення його вимог саме Департаментом, що є лише уповноваженим на підписання договору представником міської ради, яка в силу закону здійснює правомочності власника земельної ділянки комунальної власності, стосовно відчуження якої виник спір (пункт 102 постанови).

За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц відповідно, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції виходив із того, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві, а оскільки, як зазначено вище, цей суд встановив, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови прокурору у вказаних позовних вимогах.

Отже, Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Наведені прокурором у касаційній скарзі інші висновки Верховного Суду щодо інших норм права за наведених вище обставин не дають правових підстав вважати, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, неправильно врахував наведені у цій ухвалі висновки Верховного Суду.

Крім того, оскільки справа не є малозначною та не відноситься до тих, у яких ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведена скаржником підстава касаційного оскарження про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення не дає окремих правових підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

У пунктах 7.6-7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 615/1009/20 за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач