Постанова

від 10.09.2024 по справі 569/4386/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/4386/24

Провадження № 22-ц/4815/899/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Першко О.О.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 14 год. 49 хв. 23 травня 2024 року у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 28 травня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради Тернопільської області;

за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради Тернопільської області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору (контракту),

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 через свого представника адвоката Авдєєнка В.В. з позовом до Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради Тернопільської області (далі Управління соцзахисту та охорони здоров`я), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 8-ОД від 28 лютого 2024 року «Про попередження директора Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» (далі КНП "Кременецька опорна лікарня") ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці» та визнати недійсною Додаткову угоду від 28 лютого 2024 року до строкового трудового договору (контракту) з директором КНП «Кременецька опорна лікарня» від 22 листопада 2019 року.

Мотивуючи вимоги, що позивачем вказувалося, що 28 лютого 2024 року Управлінням соцзахисту та охорони здоров`я прийнято наказ №8-од, відповідно до якого попереджено ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці з 01 березня 2024 року, а саме: систем та розмірів оплати праці; посадових обов`язків; зміни органу, до функцій якого віднесено повноваження щодо призначення та звільнення директора.

Крім того, 28 лютого 2024 року позивач був вимушений підписати з відповідачем Додаткову угоду до строкового трудового договору (контракту) від 22 листопада 2019 року, оскільки відмова від підписання загрожувала йому звільненням з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Тому цей наказ слід визнати незаконним та скасувати, а Додаткову угоду від 28 лютого 2024 року - визнати недійсною.

22 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та Кременецькою районною радою було укладено трудовий договір (контракт) про призначення позивача на посаду Кременецької районної лікарні, правонаступником якої є КНП «Кременецька опорна лікарня». Даний заклад охорони здоров`я станом на 28 лютого 2024 року був власністю Кременецької міської територіальної громади в особі Кременецької міської ради, а позивач - керівником вказаного закладу.

Зверталася увага, що для міських закладів охорони здоров`я контракт з керівником комунального підприємства - закладу охорони здоров`я укладається Кременецьким міським головою і саме він може вносити зміни до такого контракту, призначає на посаду та звільняє з посади керівника комунального підприємства - закладу охорони здоров`я.

Тобто оспорюваний наказ прийнятий поза межами компетенції відповідача, а оспорювана угода від імені Управління соцзахисту та охорони здоров`я підписана не уповноваженою на те особою.

Вважає, що додаткова угода, яка передбачає внесення змін до контракту від 22 листопада 2019 року, не відповідає типовій формі контракту, передбаченій постановою Кабінету Міністрів України №792 від 21 серпня 2019 року, що суперечить п. 3 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого цим підзаконним актом.

При цьому положення додаткової угоди суперечать вимогам законодавства.

Так, згідно з п. 1 додаткової угоди передбачено внести зміни в п. 1.5 контракту, виклавши його в новій редакції,: «1.5. Директор діє від імені підприємства без довіреності. Директор є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним власнику, уповноваженому органу управління власника, до сфери управління якого входить підприємство - Управлінню соцзахисту та охорони здоров`я (далі - орган управління), а також наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління закладу охорони здоров`я в межах, установлених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом».

Разом з тим законодавством не визначено, що директор закладу охорони здоров`я є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним наглядовій раді.

Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування щодо управління комунальною власністю передбачені ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначеною нормою закону, як і будь - якою іншою нормою права, не передбачено можливості встановлення підзвітності, підпорядкованості та підконтрольності керівника комунального підприємства відповідачу як виконавчому органу місцевого самоврядування, як і не обумовлено можливості міською радою делегувати такі повноваження виконавчому органу місцевого самоврядування.

Положення ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає право виконавчим органам місцевого самоврядування лише заслуховувати звіти керівників про роботу підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад, що не тотожне підзвітності керівників таких підприємств виконавчим органам місцевого самоврядування. Отже, зазначені положення Додаткової угоди суперечать обумовленим вимогам законодавства.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди внесено зміни до п. 20 контракту, виклавши його в новій редакції,: «20) своєчасно та в повному обсязі виконувати нормативно-розпорядчі акти власника та органу управління».

Проте законодавством не передбачено, що відповідач як орган управління КНП «Кременецька опорна лікарня» наділений повноваженнями приймати будь-які нормативно-розпорядчі акти, обов`язкові до виконання директором комунального підприємства.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди внесено зміни в п. 2.5 контракту, виклавши його в новій редакції: «2.5. Орган управління здійснює контроль за виконанням директором своїх обов`язків, зазначених у п. 2.1 цього контракту».

Між тим, контроль за діяльністю керівника закладу охорони здоров`я покладено законодавством на наглядову раду.

Окрім іншого, пунктом 5 Додаткової угоди внесено зміни в п. 2.7 контракту, виклавши його в новій редакції,: «2.7. Орган управління: 1) погоджує директорові відпустку, закордонні відрядження та відрядження в межах України; 2) визначає особу, яка виконуватиме обов`язки директора, у випадку тривалої відсутності директора, або неможливості ним виконувати свої обов`язки чи вакантної посади; 3) погоджує в обов`язковому порядку кандидатуру виконувача обов`язків (лист - погодження за підписом начальника управління) у випадку покладення виконання обов`язків наказом директора на одного із заступників чи іншу особу згідно з функціональними (посадовими) обов`язками».

Разом з тим відповідно до п. 6 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 27.12.2017, уповноважений орган має право тимчасово (з дня виникнення вакантної посади до призначення керівника закладу за результатами конкурсу) покласти виконання обов`язків керівника закладу на особу з числа штатних працівників закладу або призначає виконуючого обов`язки з числа інших осіб на строк, що не перевищує два місяці. Особа, на яку покладається виконання обов`язків керівника закладу або яка призначається виконуючим обов`язки керівника закладу, повинна відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам для керівника закладу охорони здоров`я.

Отже, законодавством не передбачено можливості делегування уповноваженому органу права призначати особу тимчасово виконуючим обов`язків керівника позивача у випадку тривалої відсутності директора або неможливості виконувати ним свої обов`язки, а уповноважений орган має право призначати тимчасово відповідну особу у разі лише наявності вакантної посади керівника закладу охорони здоров`я і лише на час проведення конкурсу тривалістю до двох місяців.

Тим більше, позивач зауважує на тому, яка саме відсутність директора може вважатись тривалою і за яких саме підстав вважається, що він не може виконувати свої обов`язки. Також вказана норма суперечить одна одній, оскільки передбачає одночасно право обох сторін тимчасово призначати особу виконуючим обов`язки керівника КНП «Кременецька опорна лікарня».

Згідно з п. 6 Додаткової угоди внесено зміни в п. 2.8 контракту, виклавши його в новій редакції,: «2.8. Директор щокварталу, до 10 числа, наступного за звітним кварталом звітує про діяльність підприємства, виконання фінансового плану та умов цього контракту перед виконавчим комітетом та наглядовою радою».

Однак вважає, що законодавством не передбачено обов`язку керівника комунального закладу охорони здоров`я звітувати перед наглядовою радою чи виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування про виконання фінансового плану чи діяльність підприємства, як і не передбачено дотримання комунальним закладом охорони здоров`я будь-яких фінансових планів, їх складання, погодженням чи виконання. Також законодавством не передбачено звітування керівника комунального закладу охорони здоров`я перед наглядовою радою чи виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування про виконання контракту.

Пунктом 7 Додаткової угоди виключено з контракту п. 2.9 та п. 2.10. З огляду на п. 2.9 контракту передбачено право позивача працювати за сумісництвом за наявності медичної освіти за конкретною лікарською спеціальністю. Пунктом 2.10 контракту передбачено право позивача за наявності медичної освіти за конкретною лікарською спеціальністю працювати у межах робочого часу за основною посадою з виплатою до 25% посадового окладу лікаря відповідної спеціальності.

Натомість ОСОБА_1 за спеціальністю є лікарем-хірургом, а, отже, внаслідок виключення п. 2.9 та п. 2.10 з контракту на підставі п. 7. додаткової угоди обмежується його право на роботу у межах медичної спеціальності, що суперечить п. 3.1.3 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров`я України №308/519 від 05 жовтня 2005 року.

Згідно з п. 9 Додаткової угоди виключено з контракту п. 3.5, яким, зокрема, передбачено, що одночасно із наданням щорічної відпустки позивачу виплачується допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку.

При цьому виключення з контракту п. 3.5 суперечить вимогам п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №524 від 11.05.2011, за яким медичним і фармацевтичним державних і комунальних закладів охорони здоров`я виплачується допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання основної оплачуваної відпустки.

Тому вважає, що зазначені умови додаткової угоди суперечать встановленим вимогам законодавства.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року задоволено частково.

Пункт 7 "Пункт 2.9. та 2.10 Контракту виключити" та пункт 9 "Пункт 3.5 Контракту виключити" Додаткової угоди від 28 лютого 2024 року до строкового трудового договору (Контракту) з директором КНП "Кременецька опорна лікарня" від 22 листопада 2019 року визнано недійсними.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Управління соцзахисту населення та охорони здоров`я на користь ОСОБА_1 1 211, 20 гривень судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі Управління соцзахисту та охорони здоров`я, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом положень ст. 140 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 32, 52, 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.ч. 2, 7 ст. 65 Господарського кодексу України, ч. 9 ст. 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Заявник звертає увагу, що заявник наділений повноваженнями роботодавця для керівників комунальних закладів здоров`я, в т.ч. до сфери його компетенції належать призначення на посади та звільнення з посад керівників комунальних закладів із застосуванням контрактної форми трудового договору в порядку, встановленому законом.

Щодо пункту 7 оспорюваної Додаткової угоди, то вважає, що відповідно до законодавства про працю працівник має право реалізувати свої здібності одночасно на декількох підприємствах, установах, організаціях, працюючи за сумісництвом. При цьому контракт можна змінити за згодою обох сторін у письмовій формі.

Якщо працівник погоджується на зміну розмірів посадового окладу, він підписує додаткову угоду, яку запропонує власник. Не погоджується із умовою про включення до контракту положення щодо виплати матеріальної допомоги, адже це не передбачено постановою Кабінету Міністрів України "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств" від 19 травня 1999 року №859.

Не згоден заявник з визнанням недійсним пункту 9 Додаткової угоди, яким передбачено виключення з контракту умови, за якої директор визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки та що одночасно з наданням відпустки надається допомога для оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку.

Отже, з доводів та аргументів заявника вбачається, що рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення вимог про визнання недійсними пункту 7 "Пункт 2.9. та 2.10 Контракту виключити" та пункту 9 "Пункт 3.5 Контракту виключити" Додаткової угоди від 28 лютого 2024 року до строкового трудового договору (Контракту) з директором КНП "Кременецька опорна лікарня" від 22 листопада 2019 року. При цьому береться до уваги відсутність апеляційної скарги ОСОБА_1 , тобто в решті судове рішення не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, 22 листопада 2019 року між Кременецькою районною радою та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір (Контракт) з директором Комунального некомерційного підприємства «Кременецької районної комунальної лікарні» Кременецької районної ради Тернопільської області (далі КНП "Кременецька районна комунальна лікарня").

В подальшому, 21 січня 2021 року, між директором КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 та Кременецькою міською радою укладено Додаткову угоду до строкового трудового договору (контракту) з директором КНП «Кременецька районна комунальна лікарня» від 22 листопада 2019 року, відповідно до якої замінено у всіх рядках, всіх відмінках слова КНП «Кременецька районна комунальна лікарня» на КНП «Кременецька опорна лікарня», слова «Кременецька районна рада Тернопільської області», «Кременецька районна рада» на «Кременецька міська рада».

12 травня 2022 року між директором КНП «Кременецька опорна лікарня» Кісілем П.В. та Кременецькою міською радою укладено Додаткову угоду до строкового трудового договору (контракту) з директором КНП «Кременецька опорна лікарня» від 22 листопада 2019 року, відповідно до якої доповнено пункт 2.3 Контракту підпунктами 8, 9, 10, викладено пункт 3.1. та 3.3. Контракту в новій редакції.

30 січня 2024 року рішенням Кременецької міської ради №5314 затверджено Положення про управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради у новій редакції.

Наказом Управління соцзахисту та охорони здоров`я від 28 лютого 2024 року № 8-ОД попереджено ОСОБА_1 директора КНП «Кременецька опорна лікарня» про зміну істотних умов праці з 01 березня 2024 року, а саме: систем та розмірів оплати праці, посадових обов`язків, зміна органу до функцій якого віднесено повноваження призначення та звільнення директора.

28 лютого 2024 року між Управлінням соцзахисту та охорони здоров`я в особі заступника начальника управління - начальника відділу з питань охорони здоров`я Управління соцзахисту та охорони здоров`я Цюмана П.С., що діяв на підставі Положення з однієї сторони, та директором КНП «Кременецька опорна лікарня» Кісілем П.В., який діяв на підставі Статуту з іншої сторони, укладено Додаткову угоду до строкового трудового договору (Контракту) з директором КНП «Кременецька опорна лікарня» від 22 листопада 2019 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди передбачено викладення пункту 1.5. Контракту в такій редакції: «1.5. Директор діє від імені підприємства без довіреності. Директор є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Власнику, уповноваженому органу управління Власника, до сфери управління якого входить підприємство - Управлінню соцзахисту та охорони здоров`я (далі - орган управління), а також наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління закладу охорони здоров`я в межах, установлених законодавством, статутом підприємства та цим Контрактом».

Пунктом 2 Додаткової угоди викладено, зокрема підпункт 20 пункту 2.1., в такій редакції: «20) своєчасно та в повному обсязі виконувати нормативно-розпорядчі акти Власника та органу управління;».

Пунктом 5 Додаткової угоди пункт 2.5. та 2.7. Контракту викладено в такій редакції: «2.5. Орган управління здійснює контроль за виконанням директором своїх обов`язків, зазначених у пункті 2.1. цього Контракту.»; «2.7. Орган управління: 1) погоджує директорові відпустку, закордонні відрядження та відрядження в межах України; 2) визначає особу, яка виконуватиме обов`язки директора, у випадку тривалої відсутності директора, або неможливістю ним виконувати свої обов`язки, чи вакантної посади; 3) погоджує в обов`язковому поряду кандидатуру виконувача обов`язків (лист-погодження за підписом начальника управління) у випадку покладення виконання обов`язків наказом директора на одного із заступників чи іншу особу згідно з функціональними (посадовими) обов`язками.».

Пунктом 6 Додаткової угоди передбачено викладення пункту 2.8 в такій редакції: «2.8. директор щокварталу, до 10 числа наступного за звітним кварталом звітує про діяльність підприємства, виконання фінансового плану та умов цього контракту перед виконавчим комітетом Кременецької міської ради та Наглядовою радою.».

Пунктом 7 Додаткової угоди виключено пункт 2.9. та 2.10. Контракту.

Пунктом 9 Додаткової угоди виключено пункт 3.5. Контракту.

Вважаючи, що його суб`єктивні права на працю порушуються відповідачем внаслідок того, що оспорюваний наказ прийнятий поза межами компетенції останнього, а оспорювана угода від імені відповідача підписана не уповноваженою на те особою, у березні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соцзахисту та охорони здоров`я про визнання незаконним та скасування наказу № 8-ОД від 28 лютого 2024 року «Про попередження директора КНП "Кременецька опорна лікарня" ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці» і визнання недійсною Додаткової угоди від 28 лютого 2024 року до строкового трудового договору (контракту) з директором КНП «Кременецька опорна лікарня» від 22 листопада 2019 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обгрунтованості вимог позивача, оскільки пункти 7 та 9 Додаткової угоди від 28 лютого 2024 року до трудового договору (контракту) від 22 листопада 2019 року не узгоджуються з вимогами законодавства України, погіршують становище ОСОБА_1 порівняно з вимогами законодавства про працю і порушують його право як керівника закладу охорони здоров`я працювати за сумісництвом за лікарською спеціальністю та отримувати допомогу на оздоровлення із наданням щорічної відпустки.

Разом з тим суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову в іншій частині, адже Управління соцзахисту та охорони здоров`я наділене повноваженнями роботодавця для керівників комунальних закладів охорони здоров`я, а, отже, уповноважене на прийняття наказу від 28 лютого 2024 року №8-ОД «Про попередження директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці» і на підписання оспорюваної Додаткової угоди.

При цьому доводи позивача про те, що наказ був прийнятий поза межами компетенції відповідача, а оспорювана угода від імені Управління соцзахисту та охорони здоров`я підписана не уповноваженою на те особою, є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи.

З висновками про часткове задоволення позову погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2.1., 2.2.29 Положення про Управління соцзахисту та охорони здоров`я, затвердженого рішенням Кременецької міської ради від 30 січня 2024 року №5314, визначено, що основним завданням управління є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та охорони здоров`я, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, забезпечення прав членів територіальної громади у сфері охорони здоров`я шляхом створення сприятливих умов для функціонування комунальних підприємств охорони здоров`я, організації надання соціальних послуг особам на території Кременецької міської територіальної громади.

У сфері охорони здоров`я до повноважень Управління соцзахисту та охорони здоров`я належить організація та проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних підприємств охорони здоров`я, призначення та звільнення з посад керівників комунальних підприємств охорони здоров`я із застосування контрактної форми трудового договору у порядку, встановленому частиною 9 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Пунктом 1.4. Статуту КНП «Кременецька опорна лікарня» встановлено, що Власником Підприємства є Кременецька міська територіальна громада в особі Кременецької міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Власнику, а також наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління закладу охорони здоров`я. Органом, до сфери управління якого належить підприємство є Управління соцзахисту я та охорони здоров`я (Управління).

Отже, Управління соцзахисту та охорони здоров`я наділене повноваженнями роботодавця для керівників комунальних закладів охорони здоров`я, а тому уповноважене на прийняття наказу від 28 лютого 2024 року №8-ОД «Про попередження директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці» і на підписання оспорюваної Додаткової угоди. Доводи позивача, що наказ був прийнятий поза межами компетенції Управління соцзахисту та охорони здоров`я, а оспорювана угода від імені відповідача підписана не уповноваженою на те особою, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 9, 21 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено, що з 1 січня 2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки (пункт 2).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони України від 05 жовтня 2005 року № 308/519 затверджено Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, які розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (із змінами) і застосовуються при обчисленні заробітної плати, зокрема, працівників сфери охорони здоров`я та соціального захисту населення України незалежно від підпорядкування (далі - працівники охорони здоров`я та соціального захисту населення).

Пункт 1.6 цих Умов вказує, що преміювання керівників закладів, установ, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Пунктом 3.1.3 цих Умов передбачено, що керівникам закладів охорони здоров`я і установ соціального захисту населення - лікарям та їх заступникам - лікарям дозволяється вести в закладах, установах, у штаті яких вони є, роботу за спеціальністю у межах робочого часу за основною посадою з виплатою їм до 25 відсотків посадового окладу лікаря відповідної спеціальності.

Зазначена робота керівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення - лікарів та їх заступників - лікарів повинна відображатись у відповідних медичних документах.

Як встановлено судом, пунктом 7 Додаткової угоди виключено з контракту п. 2.9. та п. 2.10. При цьому пунктом 2.9. контракту було передбачено право директора працювати за сумісництвом за наявності медичної освіти за конкретною лікарською спеціальністю, а пункт 2.10. надавав йому право за наявності медичної освіти за конкретною лікарською спеціальністю працювати у межах робочого часу за основною посадою з виплатою до 25 % посадового окладу лікаря відповідної спеціальності.

Сторонами не заперечується, і цей факт вбачається із диплому № 37391078 від 31 липня 2009 року та сертифікату лікаря-спеціаліста № 3859, ОСОБА_1 закінчив у 2009 році Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського», отримавши повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа» Тобто він здобув кваліфікацію магістра медицини з хірургії та є лікарем-спеціалістом за спеціальністю «Хірургія».

Пунктом 9 Додаткової угоди передбачено виключення з контракту пункту 3.5, яким передбачено, що одночасно із наданням щорічної відпустки директорові надається допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку.

Між тим, як правильно зауважив суд попередньої інстанції, пункти 7 та 9 Додаткової угоди від 28 лютого 2024 року до трудового договору (контракту) від 22 листопада 2019 року не узгоджуються з вимогами законодавства України, погіршують становище позивача порівняно з вимогами законодавства про працю, порушують його право як керівника закладу охорони здоров`я працювати за сумісництвом за лікарською спеціальністю та отримувати допомогу на оздоровлення із наданням щорічної відпустки.

Отже, правильним є задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними пункту 7 «Пункт 2.9. та 2.10. Контракту виключити» та пункту 9 «Пункт 3.5 Контракту виключити» Додаткової угоди від 28 лютого 2024 року до строкового трудового договору (контракту) з директором КНП «Кременецька опорна лікарня» від 22 листопада 2019 року, адже виключення з контракту пунктів 2.9., 2.10. та 3.5. є порушенням права позивача на працю.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування частково підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, то з ними погодитися не можна.

Так, ці твердження є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів і тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, що суперечить чинній практиці Верховного Суду.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

З огляду на правильність застосування судом норм матеріального права не заслуговують на увагу і аргументи заявника про неврахування норм ст. 140 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 32, 52, 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.ч. 2, 7 ст. 65 Господарського кодексу України, ч. 9 ст. 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Решта доводів автора скарги є також необгрунтованими і тому апеляційним судом відхиляються.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судове рішення оскаржується заявником у чітко визначеній частині, а обставин, які свідчили би про необхідність виходу за межі доводів апеляційної скарги в зв`язку із порушенням судом норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування, чи неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено, тому колегія суддів не вправі переглядати рішення суду попередньої інстанції в іншій частині.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року в оскаржуваній частині без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків