Постанова

від 09.09.2024 по справі 902/1589/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа №902/1589/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Теплицької селищної ради та Фермерського господарства "Агро-Шоді" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 10.06.2024)

за позовом Фермерського господарства "Чорноземи Поділля"

до 1) Теплицької селищної ради

2) Фермерського господарства "Агро-Шоді"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_1

про визнання додаткової угоди укладеною, визнання недійсними земельних торгів та договору оренди землі

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 позов задоволено частково. Визнано додаткову угоду до договору оренди землі №1-88 від 17.07.2015, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244, укладеною.

Визнано недійсним договір оренди землі від 30.11.2023, укладений між Теплицькою селищною радою та Фермерським господарством "Агро-Шоді", предметом якого є оренда земельної ділянки площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244.

У задоволенні позову в частині визнання недійсними результатів земельних торгів №LRE001-UA-20231016-59223 з продажу права оренди земельної ділянки площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244, проведених 20.11.2023 та оформлених протоколом про земельні торги, - відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, враховуючи п.8 договору оренди, яким сторони погодили дату закінчення строку дії договору, а також п.27 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022, вказав, що договір оренди діяв до 16.07.2023 року.

Відтак, орендар листом-повідомленням від 08.05.2023 своєчасно звернувся до відповідача-1 з дотриманням вимог положень договору та ст.33 Закону України "Про оренду землі", однак відповідь на вказаний лист відповідачем-1 була надіслана 22.08.2023, тобто більш як через місяць з дня закінчення строку дії договору оренди землі №1-88 від 17.07.2015 - 16.07.2023.

Враховуючи викладене, а також недоведення відповідачем-1 обставин неналежного виконання зобов`язань орендарем за договором, зокрема, щодо сплати орендної плати, суд дійшов висновку, що в силу приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі №1-88 від 17.07.2015 вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Крім того, оскільки договір оренди землі від 30.11.2023 укладено під час дії договору оренди землі №1-88 від 17.07.2015, поновленого на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", господарський суд із врахуванням правових висновків Верховного Суду зазначив про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 30.11.2023 у відповідності до ст.203, 215 ЦК України та відповідно задоволив позов у вказаній частині.

Разом з тим, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, а також приймаючи до уваги, що за результатами земельних торгів №LRE001-UA-20231016-59223 з продажу права оренди земельної ділянки площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244, проведених 20.11.2023, укладено договір оренди землі від 30.11.2023, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсними земельних торгів не є належним та ефективним способом захисту, а тому не підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт, зокрема, вважає, що договір оренди землі №1-88 від 17.07.2015 року закінчився 14.08.2023 року, оскільки його реєстрація відбулась 14.08.2015 року, а тому початок перебігу строку договору розпочинається із дати його реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до п.44 договору.

З огляду на викладене, вказує, що селищна рада у встановлений законом місячний термін розглянула надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, однак не погодившись із запропонованими умовами заперечила щодо поновлення договору, прийнявши рішення 34 сесії Теплицької селищної ради 8 скликання "Про відмову гр. ОСОБА_1 в укладенні договору оренди землі на новий строк" №1145 від 11.08.2023 року, а тому орендодавець діяв у межах свої повноважень, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Звертає увагу на неналежне виконання орендарем умов договору щодо сплати орендної плати, оскільки в порушення п.11 договору, який передбачає щомісячну орендну плату рівними частинами до місцевого бюджету, орендар сплачував її одним платежем раз на рік.

Скаржник також зазначає, що при обрахунку орендної плати судом застосовано нормативно грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення станом на дату укладення договору оренди землі, тобто у порушення ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" суд застосував не актуальну нормативно грошову оцінку та відповідно невірно розрахував орендну плату.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 вказує на відсутність порушення прав та законних інтересів позивача у даній справі, оскільки державна реєстрація права оренди за Фермерським господарством "Чорноземи Поділля" не відбулась, а тому всупереч ст.125, 126 Земельного кодексу України фермерське господарство не набуло право оренди спірної земельної ділянки, що є наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що належним позивачем в цій справі могла би бути фізична особа ОСОБА_1 , з якою був укладений договір оренди землі №1-88 від 17.07.2015 року, та яка зверталась з наміром поновити вказаний договір на новий строк, отримала відмову та сплачувала орендну плати за спірну земельну ділянку.

Також апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції, встановивши факт відмови Теплицькою селищною радою орендарю в укладенні договору та повідомлення його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею через організацію торгів, повинен був відмовити в позові, оскільки згідно з усталеною практикою Верховного Суду, суд не може підміняти інший орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, перебираючи на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції відповідного органу.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними земельних торгів та договору оренди землі від 30.11.2023 скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20, зазначає про неприйнятність та неефективність такого способу захисту переважного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, у якому вважає, що суд першої інстанції вірно надав правову оцінку обставинам справи щодо визначення моменту укладання договору та відповідно дати закінчення його терміну дії, а саме 16.07.2023 року. Таким чином, позивачем було дотримано порядок повідомлення про намір поновити договір на новий строк, оскільки у відповідності до ч. 1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" за місяць до закінчення спливу строку договору орендар повідомив відповідача-1 про намір поновити договір на новий строк у відповідності до умов, викладених у проекті додаткової угоди.

Позивач вказує, що ним надано належні докази виконання умов договору, що у свою чергу за сукупністю із іншими обставинами спростовує відповідні доводи відповідачів та відповідно є підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, просив у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 відмовити повністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 09.09.2024 року, учасники процесу не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Позивач та відповідач-1 про причини неявки суд не повідомили. При цьому, відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Мотивуючи своє клопотання, відповідач-2 вказує, що у призначений час його представник не зможе прибути до суду з метою захисту прав та інтересів ФГ "Агро-Шоді" через зайнятість в іншому судовому засіданні у справі №902/670/24.

Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач-2 заздалегідь був повідомлений та обізнаний про розгляд даної справи саме 09.09.2024 року, що підтверджується картками про вручення процесуального документа від 11.07.2024, від 19.07.2024 (т.2, а.с.90, 107) та довідками про доставку електронного листа від 11.07.2024, від 19.07.2024 (т.2, а.с.92 зворот, 108).

Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Вінницької області від 13.08.2024 у справі №902/670/24 (т.2, а.с.128), за наслідками судового засідання суд відклав підготовче засідання на 09.09.2024, тобто дата судового засідання була визначена набагато пізніше, ніж у межах даної справи. Крім того, засідання у справі №902/670/24 призначено на 10:00 год., при цьому судове засідання у справі №902/1589/23 призначено на 14:30 год.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що відповідач-2 у відповідності до ст.197 ГПК України не був позбавлений права звернутися з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення, в тому числі з використанням власних технічних засобів.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача-2 була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, приймаючи до уваги ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція відповідача-2 викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ФГ "Агро-Шоді" про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності учасників процесу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.07.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницької області та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №1-88 (т.1, а.с.26-31), за умовами п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, на території Степанівської сільської ради (за межами населеного пункту) Теплицького району Вінницької області.

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,3637 га, з них 10,0000 га - рілля, 1,3637 га - пасовища. Кадастровий номер: 0523787000:03:000:0244.

Згідно з п.8 договору, договір укладено на 7 (сім) років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 16.07.2022 року.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% для ріллі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (258138,00 грн), що становить 10325,52 грн за 1 рік; в розмірі 12% для пасовища від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (3805,00 грн), що становить 456,60 грн за 1 рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації (п.5, 9 договору).

У відповідності до п.14, 19 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

За умовами п.44 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.47-48) право оренди фізичної особи ОСОБА_1 за договором оренди землі №1-88 від 17.07.2015 зареєстровано 14.08.2015.

30.11.2017 фізичною особою ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Чорноземи Поділля" (т.1, а.с.39-40).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.47-48), 11.06.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Теплицькою селищною радою на земельну ділянку площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244.

Листом-повідомленням б/н від 08.05.2023 (т.1, а.с.49-50) фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Теплицької селищної ради, згідно якого повідомила про намір поновити договір оренди землі №1-88 від 17.07.2015 на новий строк (7 років) у відповідності до умов, визначених додатковою угодою, та просила винести відповідне рішення. До листа додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 17.07.2015 (а.с.59-64), який отримано Теплицькою селищною радою 12.05.2023 (т.1, а.с.66).

У відповідь на вказаний лист, Теплицька селищна рада листом №1629 від 21.08.2023 (т.1, а.с.67) повідомила про відмову в поновленні договору землі №1-88 від 17.07.2015 з посиланням на те, що 11.08.2023 на 34 сесії Теплицької селищної ради 8 скликання прийнято рішення "Про відмову гр. ОСОБА_1 в укладенні договору оренди землі на новий строк" (т.1, а.с.68).

За результатами земельних торгів №LRE001-UA-20231016-59223 з продажу права оренди земельної ділянки площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244, проведених 20.11.2023 (т.1, а.с.94-96) між Теплицькою селищною радою та Фермерським господарством "Агро-Шоді" укладено договір оренди землі від 30.11.2023 (т.1, а.с.90-93).

Згідно з п.1, 2, 8 вказаного договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) загальною площею 11,3637 га (в т.ч. рілля - 10,0000 га, пасовища - 1,3637 га) з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244, яка знаходиться на території Теплицької селищної ради за межами населеного пункту с. Карабелівка Гайсинського району Вінницької області. Договір укладено на 10 (десять) років, який обчислюється від дати укладення цього договору.

07.12.2023 за Фермерським господарством "Агро-Шоді" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244 (т.1, а.с.47-48).

ФГ "Чорноземи Поділля", вважаючи, що земельні торги та укладення договору оренди землі від 30.11.2023 порушують переважне право позивача та третьої особи на земельну ділянку, оскільки на момент його укладення, договір оренди землі №1-88 від 17.07.2015 було поновлено відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі", звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п.5 ст.126 ЗК України).

Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правове регулювання поновлення договору оренди землі визначено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Із врахуванням розділу ІХ "Перехідних положень" Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019, а також правових висновків, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21, суд першої інстанції вірно вказав, що поновлення спірного договору оренди землі №1-88 від 17.07.2015 має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998.

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, частини 1-5 та 6 статті 33 вказаного Закону встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

У даній справі позивач звернувся з позовом про поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", які встановлюють загальні правила продовження орендних правовідносин, зокрема, з підстав переважного права орендаря на укладення договору оренди.

Згідно з ч.1-3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Пунктом 8 договору, який кореспондується зі ст.777 ЦК України, визначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до ч.4 ст.33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як вбачається з умов п.1, 14 договору оренди землі №1-88 від 17.07.2015, фізичній особі ОСОБА_1 як орендарю надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, на території Степанівської сільської ради (за межами населеного пункту) Теплицького району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Право оренди фізичної особи ОСОБА_1 за вказаним договором зареєстровано 14.08.2015, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.47-48).

30.11.2017 фізичною особою ОСОБА_1 було створено та зареєстровано Фермерське господарство "Чорноземи Поділля" (т.1, а.с.39-40).

Згідно із ч.1, 2 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону "Про фермерське господарство", землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст.19 Закону України "Про фермерське господарство").

У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України "Про фермерське господарство", майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

Із наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому, фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

Разом з тим, ст.8-1 Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (подібні правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19).

При цьому, такий перехід відбувається в силу ст.8-1 Закону України "Про фермерське господарство" та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод (п.6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №927/79/19).

Водночас, апеляційний суд враховує, що за умовами ст.125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Із аналізу вказаних норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Отже, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону України "Про фермерське господарство" прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція, викладена в п.6.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №927/79/19.

Апеляційним судом встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ФГ "Чорноземи Поділля", позивачем суду не надано.

Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ФГ "Чорноземи Поділля" всупереч ст.125, 126 Земельного кодексу України з моменту створення та державної реєстрації як юридичної особи, а саме з 30.11.2017 року, не зареєструвало право оренди на земельну ділянку загальною площею 11,3637 га з кадастровим номером 0523787000:03:000:0244 та як наслідок не набуло відповідного права, в т.ч. переважного права на поновлення договору на новий строк після закінчення строку його дії згідно п.8 договору оренди, за захистом якого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд також враховує і те, що саме фізична особа ОСОБА_1 як орендар, а не позивач, сплачувала орендну плату за спірну земельну ділянку, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1, а.с.42-45) та листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.03.2024 (т.1, а.с.195 зворот). Крім того, саме ОСОБА_1 зверталася до Теплицької селищної ради як власника земельної ділянки із заявою про поновлення дії договору та надавала проект додаткової угоди у відповідності до ст.33 Закону України "Про фермерське господарство", а в подальшому отримала відмову у такому поновленні.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Отже, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання стосовно захисту порушених прав за змістом якого підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Враховуючи встановлення апеляційним судом факту відсутності обставин, які б підтверджували наявність порушення права чи безпосереднього законного інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявленого позову.

Водночас, судом враховується, що згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Відтак, встановлення факту відсутності порушеного права чи законного інтересу позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, виключає необхідність дослідження та аналіз інших обставин справи, а також підтвердження чи спростування відповідних доводів сторін, викладених в апеляційних скарг та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Отже, зважаючи на недоведеність позивачем порушення його прав і законних інтересів у спірних правовідносинах, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі та як наслідок призвело до безпідставного задоволення позовних вимог в частині визнання додаткової угоди укладеною та визнання недійсним договору оренди землі від 30.11.2023, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційних скарг відповідачів, скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 у відповідній частині та прийняття нового рішення про відмову у позові у повному обсязі.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними земельних торгів підлягає залишенню без змін.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційних скарг, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Теплицької селищної ради та Фермерського господарства "Агро-Шоді" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 у справі №902/1589/23 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 у справі №902/1589/23 в частині задоволення позову про визнання додаткової угоди укладеною, визнання недійсним договору оренди землі скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову в частині визнання додаткової угоди укладеною, визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

4. Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 у справі №902/1589/23 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними земельних торгів залишити без змін.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Чорноземи Поділля" (23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м.Гайсин, вул.Південна, буд.55, код ЄДРПОУ 41770721) на користь Теплицької селищної ради (23800, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт.Теплик, вул.Незалежності, буд.25, код ЄДРПОУ 04326193) 12078,00 грн (дванадцять тисяч сімдесят вісім гривень) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Стягнути з Фермерського господарства "Чорноземи Поділля" (23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м.Гайсин, вул.Південна, буд.55, код ЄДРПОУ 41770721) на користь Фермерського господарства "Агро-Шоді" (23800, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Теплик, вул. Коцюбинського, буд.3.М, код ЄДРПОУ 32922545) 9662,40 грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Господарському суду Вінницької області видати судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Павлюк І.Ю.