Ухвала

від 11.09.2024 по справі 922/2158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

11 вересня 2024 року м. ХарківСправа № 922/2158/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Харківської обласної прокуратури про забезпечення позову (вх. №22464 від 09.09.2024) по справі

за позовом Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" (61058, м. Харків, пр-т. Незалежності, буд. 2) про стягнення 62306017,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб", в якій просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 58494000,00 грн., 3% річних у розмірі 1926203,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 1885813,79 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2024 об 11:00.

Надалі під час розгляду справи протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.09.2024 об 11:00 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

09.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Харківської обласної прокуратури зареєстровано заяву про забезпечення позову (вх. №22464) в порядку статті 136, 138 ГПК України, в якій з метою забезпечення позову заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до ТОВ "Харків Палас Клуб" про стягнення заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у сумі 58494000 грн. , 3% річних у сумі 1926203,61 грн., інфляційних втрат у розмірі 1885813,79 грн. (у загальній сумі 62306017,4 гривні) просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Харків Палас Клуб", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Харків Палас Клуб" у межах суми позовних вимог на загальну суму 62306017,4 гривні;

- накласти арешт на належну Товариству з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" (код ЄДРПОУ засновника: 35248060) частку у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ "Харків Палас Клуб" номінальною вартістю 15750500,00 грн. в межах різниці між сумою позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- накласти арешт на належну STORM INTERNATIONAL MANAGEMENT SERVICES B.V. (ШТОРМ ІНТЕРНЕШНЛ МЕНЕДЖМЕНТ СЕРВІСЕС Б.В.) частку у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ "Харків Палас Клуб" номінальною вартістю 15750500,00 грн. в межах різниці між сумою позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Харків Палас Клуб" (проспект Незалежності, 2 м. Харків, 61058 код ЄДРПОУ 44267136) та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ "Харків Палас Клуб" (проспект Незалежності, 2 м. Харків, 61058 код ЄДРПОУ 44267136), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокурором зазначено, що організатор азартних ігор - ТОВ "Харків Палас Клуб", здійснюючи в Україні з 2021 року господарську діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор і будучи обізнаним з обов`язками щодо внесення до бюджету плати за використання ліцензій на провадження вказаної діяльності, не здійснило її протягом тривалого часу та не вжив заходів для погашення заборгованості. Стверджує, що відповідач продовжує ухилятися від виконання грошового зобов`язання за законом, унаслідок чого утворилась велика заборгованість, стягнення якої є предметом спору у цій справі. Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідача негативно впливають на фінансовий стан позивача, оскільки сума простроченої заборгованості є великою. На переконання прокурора, існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань.

Разом з тим, прокурор зазначає, що недотримання організатором азартних ігор зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану щодо внесення плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, а також безпідставне утримання коштів, які підлягають сплаті до державного бюджету, протягом тривалого часу не відповідає суспільному інтересу. Звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів з відповідача до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.

Між тим, прокурор зазначає, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ст. 4 Статуту ТОВ "Харків Палас Клуб" статутний капітал товариства становить 31501000 гривень, з яких 50% статутного капіталу у розмірі 15750500,00 грн. належить ТОВ "ФКМ-4" та 50% статутного капіталу у розмірі 15750500,00 грн. - STORM INTERNATIONAL MANAGEMENT SERVICES B.V. (ШТОРМ ІНТЕРНЕШНЛ МЕНЕДЖМЕНТ СЕРВІСЕС Б.В.). На думку прокурора, наявність арешту на частку в статутному капіталі є необхідною для збереження активів підприємства на момент виникнення спірних правовідносин та не вплине на поточну господарську діяльність відповідача.

Водночас прокурор також стверджує, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Харків Палас Клуб", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Харків Палас Клуб", у межах суми позовних вимог та накладення арешту на статутний капітал ТОВ "Харків Палас Клуб", безпосередньо пов`язано із предметом позову та не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Харків Палас Клуб" у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, що дасть змогу створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

10.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. №22625), в якій відповідач просить врахувати при розгляді заяви заступника керівника Харківської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №922/2158/24 заперечення. У задоволенні заяви заступника керівника Харківської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №922/2158/24 відмовити. В обґрунтування заперечень, відповідачем, зокрема, зазначено, що прокуратурою разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має невиконані безспірні зобов`язання, виступає боржником у відкритих виконавчих провадженнях, вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності або здійснює підготовку до вчинення таких дій. Доводи заяви прокурора про забезпечення позову щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях.

Звертає увагу, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Однак прокурором заявлено до арешту безготівкових коштів, що знаходяться на усіх рахунках відповідача. При цьому, на думку прокуратури, такий арешт не перешкоджатиме господарській діяльності відповідача. Зауважує, що заявлений прокуратурою захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача порушує норми матеріального законодавства та права товариства, оскільки арешт коштів на усіх безготівкових рахунках відповідача призводить до повного зупинення господарської діяльності товариства. При цьому з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 137 ГПК України відповідач зазначає, що прокурор просить накласти арешт на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, що є грубим порушенням норм господарського-процесуального законодавства.

Відзначає, що обрані прокурором заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки у статутному капіталі та заборони проведення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державної реєстрації змін до установчих документів відповідача та/або державну реєстрацію змін до відомостей про відповідача - не відповідають тим правам, які прокурор вважає порушеними і на захист яких ним подано позов у цій справі, що виключає можливість вжиття цих заходів у зв`язку з їх очевидною неспівмірністю (неадекватністю) та не пов`язаністю з предметом позову (матеріально-правовими вимогами позивача) у цій справі. Акцентує увагу, що визначені прокурором заходи забезпечення позову зумовлюють безпідставне втручання у права, зокрема, корпоративні, і обов`язки осіб, які не є учасниками даного судового процесу, а саме ТОВ "ФКМ-4" та Storm International Manegment Services B.V.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього чи вимоги, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19).

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду чи вимоги (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного обґрунтування та подання доказів на підтвердження таких обставин не свідчить про наявність підстави для задоволення відповідної заяви та забезпечення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду належні, допустимі, достатні та переконливі докази, що вказують про наявності фактичних обставин, з якими пов`язується важливість та доцільність застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог, обставинами, на яких вони ґрунтуються та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, звертаючись з позовом.

Водночас суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, слід враховувати, що обранням заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 14.06.2018 у справі №916/10/18.

Також, Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Так, предметом позову у даній справі є позовна вимога майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 58494000,00 грн., 3% річних у розмірі 1926203,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1885813,79 грн.

Однак прокурор у поданій заяві в обґрунтування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу у межах суми позовних вимог висловлює лише суб`єктивні припущення та власні міркування щодо можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У даному разі суд зазначає, що оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності прокурором зв`язку між змістом порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.

Натомість зазначене вище вказує про наявність необґрунтованих припущень та не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а тому суд не може розглядати вказані твердження як безспірні та такі, що належним чином обґрунтовують доцільність вжиття визначених заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Тобто, обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ГПК України на заявника.

При цьому в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі №917/1610/23 зазначено про необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування заходу забезпечення позову. Вказане відповідає змісту статей 136, 137 ГПК України щодо підстав та заходів для забезпечення позову.

Всупереч наведеному, стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, прокурором не представлено доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Крім того, не представлено суду жодних доказів, що відповідач має невиконані безспірні зобов`язання, виступає боржником у відкритих виконавчих провадженнях, вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності або здійснює підготовку до вчинення таких дій.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Стосовно обраних прокурором інших заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки у статутному капіталі в межах різниці між сумою позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності, а також заборони здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача та/або державну реєстрацію змін до відомостей про відповідача, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників, суд зазначає наступне.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно частини 2 статті 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частинами 1-3 статті 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до частини 2 статті 140 ЦК України особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Статтею 96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Прокурором у поданій заяві зазначено, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ст. 4 Статуту ТОВ "Харків Палас Клуб" статутний капітал товариства становить 31501000 гривень, з яких 50% статутного капіталу у розмірі 15750500,00 грн. належить ТОВ "ФКМ-4" та 50% статутного капіталу у розмірі 15750500,00 грн. - STORM INTERNATIONAL MANAGEMENT SERVICES B.V. (ШТОРМ ІНТЕРНЕШНЛ МЕНЕДЖМЕНТ СЕРВІСЕС Б.В.).

Однак враховуючи предмет даного спору та визначених прокурором його учасників, судом також не вбачається наявності обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову та накладення арешту на частку у статутному капіталі вказаних осіб в межах різниці між сумою позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності у зв`язку із невідповідністю обраних прокурором заходів забезпечення позову тим правам, які прокурор вважає порушеними і на захист яких ним подано позов у цій справі, що виключає можливість вжиття цих заходів у зв`язку з їх очевидною неспівмірністю та не пов`язаністю з матеріально-правовими вимогами позивача у цій справі.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що вищенаведені заходи забезпечення позову зумовлюють безпідставне втручання у права, зокрема, корпоративні, і обов`язки осіб, які не є учасником даного судового процесу ТОВ "ФКМ-4" та Storm International Manegment Services B.V., що є неприпустимим.

Водночас під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд враховує, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору, що узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.

Більше того, відповідно до частини 10 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Згідно частини 9 статті 137 ГПК України суд може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу у випадку, якщо вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, що в межах даного спору відсутнє.

У даному разі суд зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Поряд з цим, на переконання суду, наведені прокурором обставини не є достатньою підставою вважати імовірним ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача в разі невжиття судом запропонованих прокурором інших заходів забезпечення позову.

Заявлений прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки у статутному капіталі та заборони здійснювати реєстраційні дії не є співмірними та логічно пов`язаними з предметом спору, адже може призвести до обмеження корпоративних прав вказаних осіб та може мати для товариства негативні наслідки, оскільки в умовах воєнного стану товариство фактично буде позбавлене можливості мобільно реагувати на різного роду обставини.

Вказане свідчить про порушення співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

В контексті зазначеного, суд також враховує, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20.

Крім того, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (правова позиція Верховного Суду у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18).

Відтак, твердження прокурора у поданій заяві про те, що вжиття заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності відповідача, що дасть змогу створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є безпідставними та суперечать вище викладеному.

Щодо тверджень прокурора в обґрунтування заяви про забезпечення позову про те, що відповідач усупереч вимогам Закону не сплатив до спеціального фонду Державного бюджету України кошти на загальну суму 58494000,00 грн. за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Суд наголошує, що для застосування певного виду забезпечення позову не достатньо зазначення в заяві про забезпечення позову лише про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, що узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Натомість у даному разі суд констатує, що стверджуючи про необхідність та доцільність вжиття визначеного кола заходів забезпечення позову, прокурором всупереч вимог статей 73-74 ГПК України не надано суду доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто, не підтверджено наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність та важливість застосування визначених заходів забезпечення позову, а саме лише припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

По суті, всі доводи заявника ґрунтуються виключно на його припущеннях та сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог. При цьому сам по собі факт наявності між сторонами судового спору жодним чином не свідчить про можливість вжиття неспівмірних заходів забезпечення позову, тим більше, що необхідність їх вжиття не доведена прокурором за допомогою належних та допустимих доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не підтверджено наявності безумовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Твердження прокурора ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, не доведені доказами на підтвердження існуючих обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист прав чи законних інтересів позивача, що у своїй сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому у задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Харківської обласної прокуратури про забезпечення позову (вх. №22464 від 09.09.2024) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, встановленими статтями 256-257 ГПК України.

Ухвала підписана 11.09.2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.