Постанова

від 12.11.2024 по справі 922/2158/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2158/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників:

прокурора Хряк О.О.

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської окружної прокуратури (вх.2361Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 про закриття провадження

у справі №922/2158/24 (суддя Сальнікова Г.І., повний текст ухвали підписано 27.08.2024)

за позовом Харківської обласної прокуратури, м. Харків

в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб", м.Харків

про стягнення 62.306.017,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ ) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб", в якій просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 58.494.000,00 грн, 3% річних у розмірі 1.926.203,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 1.885.813,79 грн, а також судові витрати.

13.08.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про закриття провадження у справі (вх. №20359).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 заяву ТОВ "Харків Палас Клуб" про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі №922/2158/24 за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до ТОВ "Харків Палас Клуб" про стягнення 62.306.017,40 грн закрито.

Харківська окружна прокуратура з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодилася, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2158/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; стягнути з ТОВ «Харків Палас Клуб» на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у цій справі; розгляд справи провести в судовому засіданні за участю прокурора Харківської обласної прокуратури; про дату, час і місце розгляду справи повідомити Харківську обласну прокуратуру. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу Харківська обласна прокуратура зазначає, що при винесенні оспорюваної ухвали Господарським судом Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2158/24 допушено порушення вимог ст. ст. 2, 5, 20, 236 ГПК України та ст. ст. 4, 19 КАС України, а покладені в її основу висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до положень ст. ст. 271, 280 ГПК України є підставою для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інспекції.

Аргументи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- у даному випадку прокурором пред`явлено позовну заяву не щодо стягнення плати, що передує прийняттю рішення про видачу ліцензії, а щодо стягнення боргу зі сплати щорічних платежів за ліцензії, який утворився внаслідок анулювання КРАІЛ виданих відповідачу ліцензій;

- анулювання КРАІЛ ліцензій відповідачу не впливає на можливість пред`явлення вимоги про сплату несплаченої щорічної плати за ліцензії. Оскільки анулювання є лише наслідком невнесення плати, встановленої Законом, що унеможливлює подальше здійснення діяльності на підставі отриманих організатором азартних ігор ліцензій та не звільняє ТОВ "Харків Палас Клуб" від виконання обов`язку щодо внесення щорічної плати за ліцензії;

- КРАІЛ як центральний орган виконавчої влади, наділений організаційно-господарською компетенцією у відносинах щодо державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор та саме цей орган наділений державою господарською компетенцією у відносинах щодо вжиття заходів із стягнення до Державного бюджету України боргу, що утворився через невиконання обов`язку з оплати ліцензій організатором азартних ігор;

- у зв`язку з невнесенням щорічної плати за ліцензії відповідачем єдиним ефективним способом захисту інтересів держави, який забезпечить поновлення порушеного права, є стягнення до Державної бюджету України боргу, що утворилась через невиконання ТОВ "Харків Палас Клуб" обов`язків щодо своєчасної оплати ліцензій;

- суд дійшов до неправильних висновків про те, що у правовідносинах щодо стягнення заборгованості зі сплати щорічних платежів за ліцензії КРАІЛ, як орган, що виконує функції з ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор наділений публічно-владними управлінськими повноваженнями зі здійснення заходів державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор та діє як суб`єкт владних повноважень;

- у відносинах щодо стягнення КРАІЛ з ТОВ "Харків Палас Клуб" боргу зі сплати щорічних платежів за ліцензії, центральний орган виконавчої влади не наділений жодними публічно-владними управлінськими функціями та не діє як суб`єкт владних повноважень;

- під час реалізації повноважень КРАІЛ щодо контролю за справляння надходжень до бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, вона як центральний орган державної влади не наділена жодними публічно-владними повноваженнями та з метою стягнення боргу до Державного бюджету України наділена лише повноваженнями звернутись до суду;

- судом не взято до уваги, що у правовідносинах за позовом прокурора відсутні всі ознаки для віднесення спору до адміністративного, тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №922/2158/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури. Встановлено строк до 04.11.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи до 04.11.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Призначено справу до розгляду на 12.11.2024. Витребувано матеріали справи №922/2158/24 з Господарського суду Харківської області.

На виконання ухвали апеляційного суду матеріали оскаржуваної ухвали у справі №922/2158/24 надійшли з Господарського суду Харківської області.

22.10.2024 через електронну систему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ Харків Палас Клуб надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів Харківської обласної прокуратури, вважаючи їх безпідставними. Так, відповідач зазначає, що не всі зобов`язання юридичних осіб, що виникають у них під час здійснення господарської діяльності автоматично вважаються господарськими зобов`язаннями. Судом першої інстанції було здійснено вірний висновок відносно того, що спір у даній справі виник не у зв`язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні ст. 20 ГПК України, адже здійснення вказаного вище контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності. Сама лише наявність встановленого положеннями Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов`язку до господарського зобов`язання. З огляду на викладене, внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов`язанням у розумінні положень ГК України, що в свою чергу повністю спростовує обґрунтування апелянта в його скарзі.

04.11.2024 через електронну систему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2158/24 та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції. На думку позивача суд в оскаржуваній ухвалі належної оцінки вказаним обставинам не надав. Предмет спору не пов`язаний з видачею або анулюванням ліцензії, а стосується виключно неналежного виконання відповідачем зобов`язання, яке передбачено безпосередньо Законом. Оскільки відповідач проводив господарську діяльність, отримував прибуток, тощо на протязі довгого періоду часу дії Постанови №314 і не сплатив плату за таку ліцензію, що надавала йому право на провадження такої діяльності, позивач вважає, що прокурором правильно було визначено підсудність даного спору.

11.11.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача ТОВ Харків Палас Клуб надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, в зв`язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.

Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

3) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк;

4) справа розглядається судами різних інстанцій тривалий час.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. В той час як у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не довів обов`язковість своєї присутності в судовому засіданні.

Враховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, з огляду на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе закінчити апеляційний розгляд справи у даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Прокурор в ході судового засідання 12.11.2024 не погодився з оскаржуваною ухвалою на підставі доводів наведених у апеляційній скарзі, просив скасувати її та прийняту нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Позивач не направив свого представника по справі, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи були повідомлений належним чином.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення ухвали апеляційного господарського суду від 14.10.2024 до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними в той же день.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритими.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, свої позовні вимоги, заявлені в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, прокурор обґрунтовує невиконанням з боку ТОВ "Харків Палас Клуб" вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України №173 від 28.02.2023 та частин 4, 6 ст.49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", що полягає у невнесенні до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п.6 ч.1 ст.51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" прийнято рішення від №108 "Про анулювання ТОВ "Харків Палас Клуб" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки".

На переконання прокурора, через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у ТОВ "Харків Палас Клуб" наявна заборгованість на загальну суму 58.494.000,00 грн.

Наведене, стало підставою для звернення із даним позовом до Господарського суду Харківської області.

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необхідності закриття провадження у цій справі через те, що даний спір є публічно-правовим, а відтак належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За змістом частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги прокурора - це стягнення із відповідача заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор заявлені у зв`язку із невнесенням відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 58.494.000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 14 ГК України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу. Відносини, пов`язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.

Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначає правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.

Згідно з п. п. 1, 34, 42 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;

- ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, та/або про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на використання грального обладнання або букмекерського пункту, що передбачає отримання ліцензії;

- організатор казино - юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати господарську діяльність з організації та проведення азартних ігор у гральному закладі казино відповідно до цього Закону.

Як передбачено ч.ч. 4, 5, 6 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган). Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в його колегіальності, особливому порядку призначення та звільнення Голови та членів Уповноваженого органу, у спеціальних засадах діяльності органу. Уповноважений орган є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатки із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням.

Відповідно до п. 5-1 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема: плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (крім плати, визначеної пунктами 43-1 і 43-2 частини першої статті 64 цього Кодексу).

Бюджетні правовідносини - це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини у сфері формування, розподілу і використання грошових коштів державного і місцевих бюджетів.

З огляду на наведені приписи законодавства, щорічні платежі за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 58.494.000,00 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача, відносяться до бюджетних платежів, а тому правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, послався на те, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

При цьому, про порушення майнових інтересів позивача у справі - Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, прокурор не зазначає.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, однією з ознак господарського зобов`язання є його виникнення між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" передбачено можливість видачі ліцензії тільки після отримання КРАІЛ документа, що підтверджує внесення плати за перший рік дії відповідної ліцензії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" підставами для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, несплата або прострочення здійснення плати за ліцензію понад два місяці.

Разом з цим, ст. 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначено плату та строк дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні столи, гральні автомати.

Отже, розмір плати за ліцензії, зобов`язання з їх оплати, строки дії таких ліцензій встановлені Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Сторони не можуть самостійно змінити розмір цієї плати, порядок її сплати, строк дії ліцензії.

Повноваження Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у сфері організації та проведення азартних ігор визначено Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №891 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (надалі - КРАІЛ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями КРАІЛ є: реалізація державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор; реалізація державної політики в лотерейній сфері; здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері (п. 3 Положення).

У п. 4 Положення зазначено, що КРАІЛ реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 5-1 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема, належить плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

За змістом ч. 3 ст. 45 Бюджетного кодексу України, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

16.02.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів на інших доходів бюджету», у якій відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України встановив, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (надалі - перелік), згідно з додатком; органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

У додатку до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011 КРАІЛ визначено органом, що контролює справляння до бюджету наступних платежів за кодами бюджетної класифікації: 21082500, 22020000, 22020100, 22020200, 22020300, 22020400, 22020500, 22020600, 22020700, 22020800, 22020900, 22021000, 22021100, 22021200.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено класифікацію доходів бюджету, відповідно до якої, 22020400 - плата за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів; 22020900 - плата за ліцензії на гральний автомат.

З наведених норм законодавства вбачається, що плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор є доходом спеціального фонду Державного бюджету України, а КРАІЛ здійснює контроль за справлянням цієї плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, сама лише наявність встановленого положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов`язку до господарського зобов`язання.

З огляду на викладене, внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов`язанням у розумінні положень ГК України.

Наведені норми законодавства та аналіз повноважень позивача у справі - Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, свідчать про те, що Комісія реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор, зокрема, здійснює контроль за справлянням до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, а відтак спір у цій справі виник не у зв`язку із здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні ст. 20 ГПК України, оскільки здійснення контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

В той же час, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, ознаками адміністративного спору є: 1) участь у спорі хоча би з однієї сторони суб`єкта владних повноважень; 2) здійснення таким суб`єктом управлінських владних функцій, тобто керування ним поведінкою інших осіб; 3) спір виник у зв`язку з необхідністю особи захистити свої права та законні інтереси у правовідносинах, що виникли в процесі здійснення суб`єктом владних повноважень його управлінської діяльності; або ж - якщо спір ініційований за зверненням самого суб`єкту владних повноважень - необхідності через суд реалізувати механізм примусу особи до виконання її обов`язку у відносинах управлінського підпорядкування; 4) відсутність прямої норми процесуального закону, яка би встановлювала юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Отже, у правовідносинах, які виникли з відповідачем, КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є юридичною особою публічного права.

Характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі - у сфері бюджетних правовідносин, суб`єктний склад учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах, оскільки Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей здійснює контроль за справлянням надходжень до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, у тому числі давати дозвіл на передбачену законом діяльність, дозволяють дійти висновку про те, що між сторонами у справі виникли публічно - правові відносини.

Такі обставини виключають господарсько - правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору в розмінні ГПК України.

Як то передбачено п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За змістом п.2 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що провадження у даній справі за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до ТОВ Харків Палас Клуб про стягнення 62.306.017,40 грн підлягає закриттю, оскільки даний спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження.

Зважаючи на характер правовідносин та суб`єктний склад учасників у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, що, в свою чергу, є підставою для закриття провадження у даній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2158/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу Україн

Повний текст постанови складено 14.11.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова