Ухвала

від 24.09.2024 по справі 922/2158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

24 вересня 2024 року м. ХарківСправа № 922/2158/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" (61058, м. Харків, пр-т. Незалежності, буд. 2) про стягнення 62306017,40 грн.

за участю представників:

прокурор - Хряк О.О.;

позивач - Зайченко Ю.В.;

відповідач - Янів Х.І., Печерний С.Л.

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб", в якій просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 58494000,00 грн., 3% річних у розмірі 1926203,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 1885813,79 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2024 об 11:00.

04.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №17204).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №17204 від 04.07.2024) відмовлено.

08.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №17347).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №17347 від 08.07.2024) відмовлено.

15.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання (вх. №17837), в якому просить суд надати можливість представнику відповідача - адвокату Печерному Сергію Леонідовичу приймати участь в судовому засіданні 23.07.2024 об 11:00 та усіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції через захищений відеоконференцзв`язок з судом в ЄСІТС.

16.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив (вх. №17962), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" (вх. №17837 від 15.07.2024) задоволено та призначено проведення підготовчого засідання на 23.07.2024 об 11:00 у режимі відеоконференції.

22.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів (вх. №18364).

22.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано відповідь на відзив (вх. №18437), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

23.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано відповідь на відзив (вх. №18527), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 відкладено підготовче засідання на 13.08.2024 об 11:20 на підставі частині 5 статті 183 ГПК України.

30.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заперечення (вх. №19075), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

30.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. №19149).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. №19149 від 30.07.2024) задоволено та призначено проведення підготовчого засідання на 13.08.2024 об 11:20 та подальших судових засідань у режимі відеоконференції.

13.08.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про закриття провадження у справі (вх. №20359).

В обґрунтування заяви відповідачем, зокрема, зазначено, що як випливає зі змісту позову, позовні вимоги, заявлені в інтересах держави в особі КРАІЛ, прокуратура обґрунтовує невиконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №173 від 28.02.2023 та ч.ч. 4, 6 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", що полягає у невнесенні до Державного бюджету України в строк до 04.04.2023 щорічної плати за 2022 рік за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що, 08.08.2023 КРАІЛ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону прийнято рішення від №108 "Про анулювання ТОВ "Харків Палас Клуб" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки". Зазначає, що щорічні платежі за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 58494000,00 грн., які прокуратура просить стягнути з товариства, відносяться до бюджетних платежів, а тому правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства. Крім того, вказує, що звертаючись до господарського суду із заявленим позовом в інтересах держави в особі КРАІЛ, прокурор наголошує на порушення товариством інтересів держави в бюджетній сфері, при цьому про порушення майнових інтересів КРАІЛ прокурор у позові не вказує. Також зазначає, що прокурор просить стягнути з відповідача суму коштів саме до державного бюджету.

Зауважує, що якщо організатор азартних ігор, котрий вже має відповідну ліцензію, не сплатив або прострочив здійснення плати за ліцензію понад два місяці, така ліцензія підлягає анулюванню за рішенням КРАІЛ, жодних зобов`язань з внесення плати за ліцензію у випадку її анулювання положеннями Закону не встановлюється. Зазначає, що положення Закону не передбачають утворення у організаторів азартних ігор заборгованості з внесення плати за ліцензії та стягнення відповідної плати в судовому порядку у випадку її невнесення. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" передбачено, що КРАІЛ контролює справляння надходжень до бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та повинна забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету платежів. Відтак, зазначає, що звернення КРАІЛ з позовними заявами до організаторів азартних ігор про стягнення плати за ліцензії саме до господарського суду жодним законом не визначаються. КРАІЛ не вправі розпоряджатися грошовими коштами у вигляді плати за ліцензії, а лише уповноважена контролювати відповідні надходження до бюджету, а тому КРАІЛ у спірних правовідносин не виступає в якості рівноправного суб`єкта господарських відносин з відповідачем. Звертає увагу, що стверджуючи про існування між позивачем і відповідачем господарських відносин, прокурор не зазначає перед яким саме учасником відносин у сфері господарювання відповідач мав господарське зобов`язання з внесення плати за ліцензії, оскільки таким учасником відносин у сфері господарювання не може бути КРАІЛ, внесення плати за ліцензії здійснюється не на користь КРАІЛ, а до Державного бюджету України.

При цьому в обґрунтування заяви вказує, що наявність ліцензій у сфері організації та проведення азартних ігор є саме передумовою для здійснення відповідної господарської діяльності, а внесення плати за ліцензії надає організатору азартних ігор можливість отримати чи не втратити відповідні ліцензії. Сама лише наявність встановленого положеннями Закону обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов`язку до господарського зобов`язання. Таким чином, внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов`язанням в розумінні положень ГК України. Спір у даній справі виник не у зв`язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні статті 20 ГПК України, адже здійснення вказаного вище контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності. В даних правовідносинах КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач зазначає, що враховуючи характер правовідносин, з яких виник спір, а саме бюджетних правовідносин, такі обставини виключають господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору в розмінні ГПК України, а тому спір про стягнення щорічного платежу за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, є публічно-правовим, належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися за правилами КАС України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 відкладено підготовче засідання на 20.08.2024 о 10:40 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

19.08.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заперечення на заяву про закриття провадження (вх. №20734), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень, зокрема, зазначено, що нормами Закону передбачено господарське зобов`язання організатора азартних ігор - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" щодо виконання ним обов`язків із внесення щорічної плати за отримані ліцензії, яке у разі його невиконання, створює умови для виникнення заборгованості зі сплати вказаних платежів.

Разом з тим, вказано, що КРАІЛ контролює справляння до бюджету платежі за кодами бюджетної класифікації: 21082500, 22020000, 22020100, 22020200, 22020300, 22020400, 22020500, 22020600, 22020700, 22020800, 22020900, 22021000, 22021100, 22021200. Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" затверджено класифікацію доходів бюджету, відповідно до якої, 22020000 - плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей; 22020100 - плата за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино; 22020700 - плата за ліцензії на гральний стіл з кільцем рулетки; 22020900 - плата за ліцензії на гральний автомат.

При цьому КРАІЛ визначено відповідальним та контролюючим органом за своєчасне і повне надходження до бюджету платежів за визначеними кодами бюджетної класифікації за ліцензії, оскільки відповідно до постанови №106, органи, що контролюють справляння надходжень до бюджету повинні забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Крім того, позивач звертає увагу, що несплата відповідачем плати за ліцензії є підставою для звернення КРАІЛ, як органу, що здійснює контроль за справлянням цих надходжень до бюджету, до суду з метою стягнення в судовому порядку заборгованості за нездійснену щорічну плату відповідачем за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Стверджує, що у відносинах щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати щорічних платежів за ліцензії, суб`єкт владних повноважень, тобто КРАІЛ, не наділений публічно-владними управлінськими функціями під час виконання повноважень щодо її стягнення, окрім права на звернення до суду.

Отже, зазначає, що висновки відповідача щодо віднесення даного спору до предметної юрисдикції адміністративних судів та відсутності у КРАІЛ права звернення до суду для стягнення в судовому порядку заборгованості зі сплати за ліцензії є безпідставними і необґрунтованими.

20.08.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано заперечення на клопотання ТОВ "Харків Палас Клуб" про закриття провадження у справі №922/2158/24 (вх. №20896), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень прокурор, зокрема, стверджує, що спір виник через порушення відповідачем майнових інтересів держави у зв`язку з несплатою організатором азартних ігор щорічних платежів за ліцензії до бюджету з метою стягнення утвореної заборгованості до Державного бюджету України. Нормами Закону передбачено господарське зобов`язання організатора азартних ігор - ТОВ "Харків Палас Клуб" щодо виконання ним обов`язків із внесення щорічної плати за отримані ліцензії, яке у разі його невиконання, створює умови для виникнення заборгованості зі сплати вказаних платежів. Зазначає, що хоча плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету, однак її стягнення до бюджету в примусовому порядку Бюджетним кодексом України не регулюються. У спорі щодо стягнення КРАІЛ з відповідача заборгованості зі сплати щорічних платежів за ліценції, суб`єкт владних повноважень не наділений жодними публічно-владними управлінськими функціями під час виконання повноважень щодо її стягнення, окрім права на звернення до суду.

Отже, на думку прокурора, у зв`язку з невнесенням щорічної плати за ліцензії відповідачем, між КРАІЛ та відповідачем виникли господарські відносини через порушення організатором азартних ігор обов`язків щодо внесення плати за ліцензії під час здійснення останнім господарської діяльності з організації та проведення азартних ігор. У вказаних відносинах КРАІЛ не наділена публічно-владними повноваження та не може владно впливати на відповідача під час стягнення заборгованості зі плати за ліцензії, тому дана справа відносяться до юрисдикції господарських судів.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.09.2024 об 11:00 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

09.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Харківської обласної прокуратури зареєстровано заяву про забезпечення позову (вх. №22464).

09.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано відповіді на питання (вх. №22468), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

09.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано відповідь на заперечення на заяву про закриття провадження у справі (вх. №22551), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

10.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. №22625), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.09.2024 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 у задоволенні заяви Харківської обласної прокуратури про забезпечення позову (вх. №22464 від 09.09.2024) відмовлено.

24.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №23963), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Прокурор у підготовче засідання з`явився, проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі заперечив та просив суд відмовити у задоволенні.

Представник позивача у підготовче засідання з`явився, проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі заперечив та просив суд відмовити у задоволенні.

Представник відповідача у підготовче засідання з`явився, заяву про закриття провадження у справі підтримав та просив суд задовольнити.

Розглянувши заяву про закриття провадження у справі, заслухавши думку присутніх у судовому засідання учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Матеріали справи свідчать, що Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб", в якій просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 58494000,00 грн., 3% річних у розмірі 1926203,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 1885813,79 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №173 від 28.02.2023 року та частин 4, 6 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", що полягає у невнесенні до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 року Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" прийнято рішення від №108 "Про анулювання ТОВ "Харків Палас Клуб" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки".

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у ТОВ "Харків Палас Клуб" наявна заборгованість на загальну суму 58494000,00 грн.

Таким чином, прокурор стверджує, що відповідач усупереч вимогам Закону не сплатив до спеціального фонду Державного бюджету України кошти на загальну суму 58494000,00 грн. за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, що є порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейська Комісія з прав людини в справі "Лео Занд проти Австрії" (Leo ZAND v. Austria), заява №7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978р., зазначила, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі Сокуренко і Стригун проти України (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, рішення від 20.07.2006р., заяви №29458/04 та №29465/04) Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Суд, який без жодних пояснень, перевищує звичайні межі повноважень своєї юрисдикції, що є умисним порушенням закону, не є судом, встановленим на законних підставах у провадженнях, що розглядаються судом (пункти 27-28).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд, встановлений законом, має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції. Тобто, поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Так, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За положеннями частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Між тим, предметну юрисдикцію господарського суду визначено в частині 1 статті 20 ГПК України, згідно з якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, з чітко визначеним переліком справ у спорах.

Так, ознаками господарського спору є те, що: 1) спір виник із правовідносин, що врегульовані нормами цивільного та господарського права; 2) вимога ініціатора звернення до суду зумовлена прагненням відновити своє порушене приватне (цивільне чи господарське) суб`єктивне право та/або захистити приватний (цивільно- чи господарсько-правовий) інтерес; 3) процесуальне законодавство містить пряму норму, згідно з якою відповідний спір належить до юрисдикції саме господарських судів; 4) у процесуальному законі відсутня пряма норма, яка визначає юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Із позовної заяви слідує, що позовні вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 58494000,00 грн. заявлені саме через невнесення відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Відповідно до частини 1-3 статті 14 ГК України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу. Відносини, пов`язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.

Так, Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначає правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.

Згідно з п.п. 1, 34, 42 частини 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) азартна гра - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця; 2) ліцензія - це запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, та/або про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на використання грального обладнання або букмекерського пункту, що передбачає отримання ліцензії; 3) організатор казино - це юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати господарську діяльність з організації та проведення азартних ігор у гральному закладі казино відповідно до цього Закону.

При цьому, відповідно до пункту 5-1 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема: плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (крім плати, визначеної пунктами 43-1 і 43-2 частини першої статті 64 цього Кодексу).

Так, бюджетні правовідносини - це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини у сфері формування, розподілу і використання грошових коштів державного і місцевих бюджетів.

Таким чином, щорічні платежі за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 58494000,00 грн., які прокуратура просить стягнути з відповідача, відносяться до бюджетних платежів, з огляду на що правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства. Більше того, суд зазначає, що звертаючись до господарського суду із заявленим позовом в інтересах держави в особі КРАІЛ, прокурор наголошує на порушення відповідачем інтересів держави в бюджетній сфері, при цьому про порушення майнових інтересів КРАІЛ прокурор не вказує та не обґрунтовує. Водночас як слідує з позовних вимог, прокурор просить господарський суд стягнути з відповідача заявлену суму саме до державного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Таким чином, не всі зобов`язання юридичних осіб, що виникають у них під час здійснення господарської діяльності автоматично вважаються господарськими зобов`язаннями. Однією з характеристик господарського зобов`язання є його виникнення між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" передбачено можливість видачі ліцензії тільки після отримання КРАІЛ документа, що підтверджує внесення плати за перший рік дії відповідної ліцензії.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" підставами для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, несплата або прострочення здійснення плати за ліцензію понад два місяці.

Згідно статті 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначені плата та строк дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні столи, гральні автомати.

Таким чином, розмір плати за ліцензії, зобов`язання з їх оплати, строки дії таких ліцензій чітко встановлюються на підставі положень вказаного Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор". При цьому змінити розмір такої плати, порядок сплати, строк дії відповідної ліцензії за домовленістю сторін неможливо.

У даному разі господарський суд звертає увагу, що повноваження Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у сфері організації та проведення азартних ігор визначено Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 (далі - Положення).

Пунктом 1 Положення передбачено, що Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями КРАІЛ є: реалізація державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор; реалізація державної політики в лотерейній сфері; здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері.

Пунктом 4 Положення передбачено, що КРАІЛ реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" №106 від 16.02.2011 передбачено, що КРАІЛ контролює справляння надходжень до бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та повинна забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету платежів.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 8 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" КРАІЛ надано повноваження на звернення до суду лише у випадках, що визначені законом.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що звернення КРАІЛ з позовними заявами до організаторів азартних ігор про стягнення плати за ліцензії саме до господарського суду жодним законом не визначаються.

З вище викладеного слідує, що КРАІЛ не вправі розпоряджатися грошовими коштами у вигляді плати за ліцензії, а лише уповноважена контролювати відповідні надходження до бюджету, а тому КРАІЛ у спірних правовідносин не виступає в якості рівноправного суб`єкта господарських відносин з відповідачем.

При цьому у даному разі стверджуючи про існування між позивачем і відповідачем господарських відносин прокурор не зазначає та не обґрунтовує перед яким саме учасником відносин у сфері господарювання відповідач мав господарське зобов`язання з внесення плати за ліцензії, оскільки таким учасником відносин у сфері господарювання не може бути КРАІЛ, адже внесення плати за ліцензії здійснюється не на користь КРАІЛ, а до Державного бюджету України.

Так, відповідно до частини 1 статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей не є суб`єктом господарювання в розумінні положень статті 55 ГК України.

Окрім того, господарський суд наголошує, що наявність ліцензій у сфері організації та проведення азартних ігор є саме передумовою для здійснення відповідної господарської діяльності, а внесення плати за ліцензії надає організатору азартних ігор можливість отримати чи не втратити відповідні ліцензії. При цьому, сама лише наявність встановленого положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може слугувати підставою для віднесення такого обов`язку саме до господарського зобов`язання.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов`язанням в розумінні положень Господарського кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 сформульовано правову позицію, згідно якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Так, держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу.

Таким чином, враховуючи, що позивач реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор, зокрема, здійснює контроль за справлянням надходжень до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, в тому числі своєчасність та правильність їх надходження, спір у даній справі виник не у зв`язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні статті 20 ГПК України, оскільки здійснення вказаного вище контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

Крім того, посилання прокурора та позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18, від 06.02.2019 у справі №810/3046/17, від 13.02.2019 у справі №810/2763/17 за участю Державіаслужби судом відхиляються, оскільки висновки у постановах не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже у зазначених справах предметом розгляду не було стягнення ліцензійних платежів. При цьому у таких судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду не вказувала на наявність публічного інтересу щодо стягнення плати за ліцензію. Водночас дії та повноваження КРАІЛ у випадку невнесення організаторами азартних ігор плати за ліцензію законодавством визначено пунктом 6 частини 1 статті 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", якщо організатор азартних ігор не вносить плату за ліцензію, то КРАІЛ має право таку ліцензію анулювати.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.11.2023 у справі №908/129/22 виснувано, що головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.

Враховуючи зазначене, в даних правовідносинах КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, слід зазначити, що огляду на характер правовідносин, з яких виник даний спір, а саме бюджетних правовідносин, наведені обставини виключають господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні вищенаведені ознаки господарського спору в розмінні ГПК України.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зокрема, предметну юрисдикцію адміністративного суду визначено в частині 1 статті 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

В свою чергу, ознаками адміністративного спору є: 1) участь у спорі хоча би з однієї сторони суб`єкта владних повноважень; 2) здійснення таким суб`єктом управлінських владних функцій, тобто керування ним поведінкою інших осіб; 3) спір виник у зв`язку з необхідністю особи захистити свої права та законні інтереси у правовідносинах, що виникли в процесі здійснення суб`єктом владних повноважень його управлінської діяльності; або ж - якщо спір ініційований за зверненням самого суб`єкту владних повноважень - необхідності через суд реалізувати механізм примусу особи до виконання її обов`язку у відносинах управлінського підпорядкування; 4) відсутність прямої норми процесуального закону, яка би встановлювала юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Отже, між сторонами у даній справі виникли публічно-правові відносини з урахуванням характеру і предмету спору (в сфері бюджетних правовідносин) та суб`єктного складу учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах, так як в даному випадку КРАІЛ може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку.

Враховуючи вище наведені обставини, положення чинного законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку, що спір за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, тобто суб`єкта владних повноважень до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про стягнення щорічних платежів за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, є публічно-правовим, а відтак належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судом за правилами КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У зв`язку із викладеним, провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки даний спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про закриття провадження у справі (вх. №20359 від 13.08.2024) - задовольнити.

2. Провадження у справі №922/2158/24 за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про стягнення 62306017,40 грн. закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 27.09.2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.