Постанова

від 03.09.2024 по справі 911/124/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/124/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокурора - Савицької О. В.,

відповідачів - Бобрика О. В., Войцеховського М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Шаптала Є. Ю.) і рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 (суддя Кошик А. Ю.) у справі

за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади

до Фурсівської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

про визнання недійсними рішень та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2021 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади до Господарського суду Київської області з позовом до Фурсівської сільської ради (далі - Фурсівської сільради) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - ТОВ "Сквираплемрибгосп") про усунення перешкод у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, кадастрові номери 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003 шляхом (1) визнання недійсними рішень Великополовецької сільської ради (далі - Великополовецької сільради) від 23.12.2011 № 2-15-06 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільради Сквирського району Київської області" (далі - рішення Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06) та від 23.12.2011 № 2/1-15-06 "Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп" для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільради" (далі - рішення Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2/1-15-06); (2) визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок водного фонду, укладених 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою та ТОВ "Сквираплемрибгосп" щодо земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:077:0005, загальною площею 71,5976 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 04.04.2012 за № 322400004001812); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:046:0001, загальною площею 23,6705 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001828); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:093:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001827); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:014:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001830); земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:015:0003, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, розташованої в межах с. Великополовецьке (договір зареєстровано управлінням Держкомзему України у Сквирському районі 11.04.2012 за № 322400004001829; (3) зобов`язання ТОВ "Сквираплемрибгосп" повернути на користь Фурсівської сільської територіальної громади вказані земельні ділянки водного фонду.

1.2. На обґрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог законодавства при наданні в оренду спірних земельних ділянок, а саме їх отримання на позаконкурсній основі. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді прокурор у позові вказував, зокрема на те, що позов у цій справі заявлено в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади, яка наразі є власником та розпорядником спірних земельних ділянок комунальної власності. Фурсівська сільрада є правонаступником Великополовецької сільради, яка розпорядилася спірними земельними ділянками не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, що не може розцінюватись як вираження волі територіальної громади. За доводами прокурора, передача спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси громади, які полягають у втраті можливості визначити користувача, який би здійснював використання та який би запропонував найкращу, порівняно з іншими учасниками пропозицію, у тому числі, щодо розміру плати за користування земельними ділянками та інших зобов`язань (зокрема інвестиційного характеру), які покладаються на переможця аукціону.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2022 позов задоволено повністю.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі територіальної громади та, вирішуючи спір по суті, виходив із встановлених обставин отримання ТОВ "Сквираплемрибгосп" спірних земельних ділянок в оренду поза межами конкурсної процедури в порушення вимог законодавства та з порушенням прав територіальної громади. Оскільки прокурором заявлено негаторний позов і правопорушення носить триваючий характер, то суд дійшов висновку, що позовна давність до заявлених вимог не застосовується.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 у цій справі залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ТОВ "Сквираплемрибгосп", не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким у позові прокурору відмовити.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 23 Закону України "Про прокуратуру", без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); (2) неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/1101/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 та від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); (3) неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 391 Цивільного кодексу України щодо питання застосування якої саме у подібних правовідносинах щодо оренди землі відсутній висновок Верховного Суду (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема скаржник посилається на те, що прокурор заявив позов в інтересах Фурсівської сільської територіальної громади, повноваження для захисту якої належать Фурсівській сільраді; визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, а також процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19. За доводами скаржника, прокурор у справі, у якій подано касаційну скаргу, не лише не звертався до Фурсівської сільради у порядку частин 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою встановлення наявності повноважень для представництва інтересів Фурсівської територіальної громади, а навпаки саме Фурсівська сільрада звернулась до прокуратури з проханням вчинити відповідні процесуальні дії; в судових засіданнях представник ради беззастережно підтримував вимоги прокуратури, поводив себе як позивач, стверджуючи про недійсність оспорюваних договорів та відсутність підстав для передачі в користування спірних земельних ділянок відповідачеві поза конкурсом.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що за наявності рішень Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06 і від 23.12.2011 № 2/1-15-06 у відповідача виникли правомірні очікування мирно володіти майном (право користування), тому цей спір необхідно вирішувати з урахуванням принципу "належного урядування", відображеного в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до неї, висновок про застосування якого наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20 та від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19. При цьому скаржник посилається на те, що прокурором не наведено жодних порушень в діях відповідача, від якого чинне на той момент законодавство вимагало лише звернення до компетентного органу із заявою про надання земель у користування, що і було зроблено відповідачем.

Крім того, як зазначає скаржник, Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 № 5077- VI, яким було внесено зміни до статей 135- 139 Земельного кодексу України та законодавчо врегульовано порядок проведення земельних торгів (аукціонів) набув чинності лише 19.08.2012, тобто до 19.08.2012 процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) законодавчо врегульовано не було, що, в свою чергу, унеможливлювало їх проведення.

3.2. Від Фурсівської сільради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення у справі - без змін як законні та обґрунтовані.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено провадження у цій справі із визначенням дати судового засідання 03.09.2024.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та це установили суди попередніх інстанцій, рішенням Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду у користування на умовах оренди ВАТ "Сквирасільрибгосп" для риборозведення в межах населених пунктів на території Великополовецької сільради Сквирського району Київської області без проведення земельних торгів. Рішенням Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2/1-15-06 надано в оренду ВАТ "Сквирасільрибгосп" терміном на 49 років земельну ділянку водного фонду загальною площею 71,5976 га, в т.ч. під водою 56,7998 га, прибережна захисна смуга 14,7978 га (з них пасовища 12,8731 га, інші під гідротехнічними спорудами 0,4482 га, болото 1,4765 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 23,6705 га, в т.ч. під водою 17,6533 га, прибережна захисна смуга 6,0172 га (з них пасовища 5,1992 га, інші під гідротехнічними спорудами 0,0983 га, болото 0,7197 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,6806 га, прибережна захисна смуга 0,3194 га (з них пасовища 0,3194 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,3552 га, прибережна захисна смуга 0,6448 га (з них пасовища 0,6448 га) для рибогосподарських потреб; земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,6807 га, прибережна захисна смуга 0,3193 га (з них пасовища 0,3193 га) для рибогосподарських потреб.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Сквираплемрибгосп" (ідентифікаційний код юридичної особи 25295152) є правонаступником ВАТ "Сквирасільрибгосп" (ідентифікаційний код юридичної особи 25295152).

На підставі вказаних рішень 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою і ТОВ "Сквираплемрибгосп" укладено договори оренди землі, а саме договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:077:0005, загальною площею 71,5976 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 04.04.2012 за № 322400004001812; договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001 загальною площею 23,6705 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001828 від 11.04.2012; договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:093:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 11.04.2012 за № 322400004001827; договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:014:0001, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 11.04.2012 за № 322400004001830; договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3224081201:01:015:0003, загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі від 11.04.2012 за № 322400004001829.

У зв`язку з проведенням у 2020 році децентралізації та реформи адміністративно-територіального устрою, Великополовецька територіальна громада Сквирського району Київської області ввійшла до складу Фурсівської сільської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Відповідно, Фурсівська сільрада стала правонаступником Великополовецької сільради у спірних правовідносинах.

4.4. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади, до Фурсівської сільради та ТОВ "Сквираплемрибгосп" про усунення перешкод у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсними рішень Великополовецької сільради від 23.12.2011 № 2-15-06, від 23.12.2011 № 2/1-15-06, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок водного фонду, укладених 14.03.2012 між Великополовецькою сільрадою та ТОВ "Сквираплемрибгосп", та повернення на користь Фурсівської сільської територіальної громади спірних земельних ділянок водного фонду.

4.5. Задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції вказав про наявність підстав для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади у наведеному випадку та дійшов висновку, що передача ТОВ "Сквираплемрибгосп" спірних земельних ділянок в оренду відбулася з порушенням вимог законодавства і з порушенням прав територіальної громади, без дотримання обов`язкової процедури проведення земельних торгів. Оскільки прокурор звернувся з негаторним позовом і правопорушення носить триваючий характер, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна давність до заявлених вимог не застосовується.

4.6. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у цій справі та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4.7. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, визнає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними та при цьому виходить із такого.

4.8. Відповідно до частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду також вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої палати Верховного Суду від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно з частинами 2, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Отже, що позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібні висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за позовами прокурора наведено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

Водночас відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Разом із тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

4.9. Між тим, задовольняючи позовні вимоги прокурора у повному обсязі, попередні судові інстанції наведеного не врахували, не надали належної оцінки визначеному прокурором суб`єктному складу сторін та підставам представництва інтересів держави у суді у наведеному випадку, зважаючи на те, що, як свідчать матеріали справи, прокурор подав позов у цій справі в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади та визначив одним із відповідачів - Фурсівську сільраду, яка згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду (у наведеному випадку Фурсівську сільську територіальну громаду) та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; не дослідили чи є належним та ефективним обраний прокурором спосіб захисту про визнання недійсними оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та чи призводить до захисту прав або інтересів у разі задоволення такої позовної вимоги.

Разом із тим, як свідчить зміст оскаржених судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджували питання застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди землі та повернення спірних земельних ділянок, про застосування яких (наслідків спливу позовної давності) заявляло ТОВ "Сквираплемрибгосп" у заяві від 21.06.2022 у справі, пославшись на те, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо застосування позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Водночас при цьому попередні судові інстанції не врахували викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 висновок про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства.

4.10. Зважаючи на викладене, оскаржені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні були порушені вимоги процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги знайшли підтвердження частково.

Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на законодавчу неврегульованість на час виникнення спірних правовідносин питання порядку проведення земельних торгів, оскільки з огляду на положення частини 2 статті 19 Конституції України, статей 124, 134, 135, 137 Земельного кодексу України відсутність визначеного законом порядку проведення земельних торгів не надає права органу державної влади або місцевого самоврядування надавати в оренду земельні ділянки без проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди землі (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012).

4.11. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.12. Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. Таким чином, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги скаржника.

5.5. Під час нового розгляду справи суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність звернення прокурора до суду у наведеному випадку із заявленими ним вимогами, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів та встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а справу передати на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак