Постанова

від 17.10.2023 по справі 911/124/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 911/124/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників:

від прокуратури: Лук`янчук А.В.

від відповідача-1: Бобрик О.В.

від відповідача-2: Войцеховський М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп»

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.09.2022 (повне рішення складено 28.02.2023)

у справі №911/124/22 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади

до 1) Фурсівської сільської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп»

про визнання недійсними рішень та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади звернувся до Господарського суду Київської області до Фурсівської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» прo визнання недійсними рішень та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки.

Позов мотивовано тим, що земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га передані в оренду ТОВ «Сквираплемрибгосп» з порушенням вимог ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, тому відповідні рішення ради мають бути визнані судом недійсними, як і укладені на їх підставі договори оренди спірних земельних ділянок.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2023 у справі № 911/124/22 позовні вимоги Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади до 1) Фурсівської сільської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» про визнання недійсними рішень та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки задоволено в повному обсязі.

Вирішено усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003, шляхом визнання недійсними рішень Великополовецької сільської ради № 2-15-06 від 23.12.2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області» та № 2/1-15-06 від 23.12.2011 року «Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради».

Вирішено усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003, шляхом визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок водного фонду, укладених 14.03.2012 року між Великополовецькою сільською радою та ТОВ «Сквираплемрибгосп» щодо:

- земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:077:0005загальною площею 71,5976 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрованого управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001812 від 04.04.2012 року;

- земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001загальною площею 23,6705 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрованого управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001828 від 11.04.2012 року;

- земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:093:0001 загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрованого управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001827 від 11.04.2012 року;

- земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:014:0001 загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрованого управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001830 від 11.04.2012 року;

- земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:015:0003 загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрованого управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001829 від 11.04.2012 року.

Вирішено усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською територіальною громадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005, 3224081201:01:046:0001, 3224081201:01:093:0001, 3224081201:01:014:0001, 3224081201:01:015:0003, шляхом зобов`язання ТОВ «Сквираплемрибгосп» (ідентифікаційний код юридичної особи 25295152) повернути на користь Фурсівської сільської територіальної громади земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2023 у справі №911/124/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/124/22.

30.03.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1260/23 від 04.04.2023 у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/124/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №911/124/22 залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків.

19.04.2023 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою від 19.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №911/124/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 у справі №911/124/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2023.

18.05.2023 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023, з урахуванням ухвали про виправлення описки, оголошено перерву в судовому засіданні у справі №911/124/22 на 19.07.2023.

19.07.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою 01.08.2023 розгляд справи призначено на 26.09.2023.

26.09.2023 у судовому засіданні оголошено перерву на 17.10.2023.

У судове засідання 17.10.2023 з`явились представники прокурора та відповідачів, які надали пояснення по суті спору.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, є прийнятим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач-2 вважає, що повноваження для захисту інтересів територіальної громади в даному випадку належить Фурсівській сільській раді, натомість звернення прокурора з позовом в інтересах територіальної громади без зазначення органу який мав здійснювати відповідні функції, свідчить про порушення порядку звернення до суду з позовом. Крім того, відповідач вказує, що саме Фурсівська сільська рада звернулась до прокуратури та по суті є ініціатором судового процесу, однак безпідставно вказана відповідачем у даній справі, а тому позов мав бути залишений без розгляду.

Крім того, апелянт стверджує, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки між відповідачами наявні договірні правовідносини.

Апелянт також зазначає, що судом порушено Перший протокол щодо невтручання у право власності, та щодо безпідставного покладення на відповідача-2 негативних наслідків які виникли у зв`язку з порушеннями вчиненими державним органом (органом місцевого самоврядування).

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечив проти доводів відповідача, зазначаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а підстави для її задоволення відсутні.

Прокурор вказує, що ним належними та допустимими доказами доведено право на звернення з даним позовом та обґрунтовано наявність підстав для задоволення позову, а тому доводи апелянта мають бути відхилені.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник прокуратури заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Представник відповідача-1 у судовому засідання визнав обґрунтованість заявленого позову, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Рішенням Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області № 2-15-06 від 23.12.2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду у користування на умовах оренди ВАТ «Сквирасільрибгосп» для риборозведення в межах населених пунктів на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області без проведення земельних торгів.

Рішенням Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області № 2/1-15-06 від 23.12.2011 року «Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради» надано в оренду ВАТ «Сквирасільрибгосп» терміном на 49 років:

- земельну ділянку водного фонду загальною площею 71,5976 га, в т.ч. під водою 56,7998 га, прибережна захисна смуга 14,7978 га (з них пасовища 12,8731 га, інші під гідротехнічними спорудами 0,4482 га, болото 1,4765 га) для рибогосподарських потреб;

- земельну ділянку водного фонду загальною площею 23,6705 га, в т.ч. під водою 17,6533 га, прибережна захисна смуга 6,0172 га (з них пасовища 5,1992 га, інші під гідротехнічними спорудами 0,0983 га, болото 0,7197 га) для рибогосподарських потреб;

- земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,6806 га, прибережна захисна смуга 0,3194 га (з них пасовища 0,3194 га) для рибогосподарських потреб;

- земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,3552 га, прибережна захисна смуга 0,6448 га (з них пасовища 0,6448 га) для рибогосподарських потреб;

- земельну ділянку водного фонду загальною площею 1 га, в т.ч. під водою 0,6807 га, прибережна захисна смуга 0,3193 га (з них пасовища 0,3193 га) для рибогосподарських потреб.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (ідентифікаційний код юридичної особи 25295152) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» (ідентифікаційний код юридичної особи 25295152).

На підставі вказаних рішень 14.03.2012 року між Великополовецькою сільською радою Сквирського району Київської області та ТОВ «Сквираплемрибгосп» укладено:

- договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:077:0005 загальною площею 71,5976 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001812 від 04.04.2012 року;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001 загальною площею 23,6705 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001828 від 11.04.2012 року;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:093:0001 загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001827 від 11.04.2012 року;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:014:0001 загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001830 від 11.04.2012 року;

- договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:015:0003 загальною площею 1 га для рибогосподарських потреб строком на 49 років, яка розташована в межах с. Великополовецьке, зареєстрований управлінням Держкомзему України у Сквирському районі за № 322400004001829 від 11.04.2012 року.

У зв`язку з проведенням у 2020 році децентралізації та реформи адміністративно-територіального устрою, Великополовецька територіальна громада Сквирського району Київської області ввійшла до складу Фурсівської сільської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Відповідно, повноваження (права та обов`язки) Великополовецької сільської ради перейшли за правонаступництвом до Фурсівської сільської ради.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Згідно листа Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 12.10.2021 року інформація щодо проведення земельних торгів при передачі ТОВ «Сквираплемрибгосп» земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га відсутня.

Згідно з інформацією Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 25.10.2021 року, у ТОВ «Скираплемрибгосп» в період 2011-2012 років дозвіл на спеціальне водокористування на водні об`єкти, що заходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га, відсутній.

Таким чином, прокуратура стверджує, що рішення Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області № 2-15-06 від 23.12.2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області» та № 2/1-15-06 від 23.12.2011 року «Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради» та укладені на їх підставі договори оренди спірних земельних ділянок водного фонду, прийняті всупереч інтересам Фурсівської сільської територіальної громади, а також з порушенням вимог законодавства.

Вивченням інформації Фурсівської сільської ради, наданих нею та витребуваних документів, а також спірних рішень Великополовецької сільської ради № 2-15-06 від 23.12.2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області» та № 2/1-15-06 від 23.12.2011 року «Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду ВАТ «Сквирасільрибгосп» для рибогосподарських потреб в межах Великополовецької сільської ради», а також інформації Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, встановлено відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, які надають право передавати в оренду ТОВ «Сквираплемрибгосп» спірні земельні ділянки комунальної власності без проведення торгів.

З огляду на викладене, прокурор зазначає, що земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га передані в оренду ТОВ «Сквираплемрибгосп» з порушенням вимог ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, тому відповідні рішення ради мають бути визнані судом недійсними, як і укладені на їх підставі договори оренди спірних земельних ділянок.

Оскаржуваними рішеннями і діями щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду порушено інтереси держави в особі Фурсівської сільської територіальної громади, яка є власником та розпорядником спірних земельних ділянок комунальної власності.

Крім того, прокуратура зазначає, що позовна заява про визнання недійсними вказаних договорів оренди становить суспільний інтерес, оскільки у зв`язку з їх укладенням, Фурсівська сільська територіальна громада позбавлена можливості визначити користувача, який буде здійснювати використання та який запропонував би найкращі, у порівнянні з іншими учасниками, пропозиції, в тому числі щодо розміру плати за користування земельними ділянками та інших зобов`язань (в тому числі інвестиційного характеру), які покладаються на переможця аукціону.

З аналізу норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що застосування конкурентних засад при набутті права власності чи користування земельними ділянками ефективно впливає на подолання кризових явищ в соціально-економічному розвитку міст, збільшує надходження платежів до місцевого бюджету для забезпечення реалізації програм і заходів соціально-економічного розвитку.

Таким чином, ухилення від проведення конкурсу при отриманні земельної ділянки в користування порушує інтереси громади та негативно впливає на її економічний та соціальний розвиток.

Крім того, ТОВ «Сквираплемрибгосп» ігнорує законні вимоги Фурсівської сільської ради щодо приведення спірних договорів оренди земельних ділянок водного фонду в частині сплати належної суми орендної плати, з урахуванням актуальної нормативно грошової оцінки вказаних земель. Згідно інформації Фурсівської сільської ради ТОВ «Сквираплемрибгосп» у 2020 році сплатило орендну плату за спірні земельні ділянки в сумі 121 776,98 грн. Натомість мало б сплатити, з урахуванням діючої нормативно грошової оцінки, до бюджету громади - не менше 1 305 037 грн. Однак, ТОВ «Сквираплемрибгосп» в своєму листі на адресу Фурсівської сільської ради вказало що не вбачає підстав для зміни розміру орендної плати, незважаючи на розмір діючої на даний час нормативно грошової оцінки вказаних земель та норм Податкового кодексу України.

Крім цього, за інформацією Фурсівської сільської ради, ТОВ «Сквираплемрибгосп» не допускає місцевих жителів до орендованих земельних ділянок водного фонду та забороняє здійснювати на них любительське рибальство, що підтверджується відповідними скаргами громадян.

Щодо відсутності підстав для продажу права користування земельними ділянками на конкурентних засадах, відповідач зазначив, що відповідно до положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Відповідачем-2 до відзиву надано копію дозволу ВАТ «Сквирасільрибгосп» на спеціальне водокористування №214/16 від 01.09.2010 року (вих. №05-09/9690), виданого Державним управлінням охорони навколишнього природнього середовища в Київській області.

За вказаним дозволом ВАТ «Сквирасільрибгосп» отримало право користуватися водами нагульної системи «Антонів» (заплава р. Березянка) площею 58,8 га об`ємом 706,0 тис.м3 та нагульного господарства «Великополовецьке» (заплава р. Кам`янка) площею 190,4 га об`ємом 2600,0 тис.м3 строком до 01.01.2013 року.

Відповідач-2 зазначає, що право ВАТ «Сквирасільрибгосп» на спеціальне водокористування не припинилося у зв`язку з його реорганізацією шляхом перетворення у ТОВ «Сквираплемрибгосп» та перейшло до останнього в силу положень ч. 13 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Таким чином, відповідач-2 зазначає, що наявність у нього права на спеціальне водокористування станом на момент укладення оспорюваних договорів свідчить про те, що право оренди земельних ділянок не підлягало продажу на конкурентних засадах, оскільки підпадало під виключення, наведені у ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Відсутність будь-яких порушень вимог земельного законодавства під час отримання земельних ділянок в оренду відповідачем-2 підтверджується також результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної на прохання Білоцерківської окружної прокуратури Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Однак, дослідивши надані відповідачем-2 Акти перевірок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі Акти не містять детальної інформації щодо входження спірних земельних ділянок до зони, на яку поширювалась дія дозволу на спеціальне водокористування №05-09/9690 від 01.09.2010 року. За наведених обставин, відповідні Акти перевірок не впливають на надання оцінки обставинам, що підлягають дослідженню у даній справі.

У відповіді на відзив прокуратура зазначила про безпідставність доводів відповідача-2 щодо відсутності необхідності проведення земельних торгів, оскільки згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 25.10.2021 року, у ТОВ «Сквираплемрибгосп» в період 2011-2012 років дозвіл на спеціальне водокористування на водні об`єкти, що заходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705га, 3224081201:01:093:0001 площею 1га, 3224081201:01:014:0001 площею 1га, 3224081201:01:015:0003 площею 1га, відсутній.

При цьому, надаючи таку відповідь прокурору, Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось надав копію дозволу на спеціальне водокористування ТОВ «Сквираплемрибгосп» №05-09/9690 від 01.09.2010 року, який не має відношення до спірних земельних ділянок і не підтверджує той факт, що відповідач-2 мав дозвіл на здійснення спеціального водокористування саме на спірних земельних ділянках, а тому, як наслідок, міг отримати їх в оренду без проведення земельних торгів.

Зокрема, водні об`єкти, які вказані у дозволі на спеціальне водокористування №05-09/9690 від 01.09.2010 року (нагульної системи «Антонів» заплава р. Березянка площею 58,8 га та нагульного господарства «Великополовецьке» заплава р. Кам`янка площею 190,4 га) не є водними об`єктами, що знаходяться на спірних земельних ділянках водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003.

Вказане, в тому числі, підтверджується відповіддю Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 13.12.2021 року, якою чітко констатовано той факт, що це різні водні об`єкти.

Зазначені земельні ділянки розташовані в межах села Великополовецьке та села Мала Михайлівка, що входили на час прийняття оскаржуваних рішень та укладення договорів оренди до Великополовецької сільської ради.

Отже, доводи ТОВ «Сквираплемрибгосп» про те, що підстави для проведення земельних торгів під час передачі спірних земельних ділянок в оренду відсутні, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт, що земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003 площею 1 га передані в оренду ТОВ «Сквираплемрибгосп» всупереч вимогам ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України.

Безпідставними також є доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для скасування оспорюваних рішень Великополовецької сільської ради, як ненормативного акту, який вичерпав свою дію у момент реєстрації права власності.

Ураховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із передачею в оренду земельних ділянок, застосуванню підлягають спеціальні норми, які закріплені Земельним кодексом України.

Так, за ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порідку. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Наведену позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 916/1979/13.

Таким чином, ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлюють вичерпний перелік випадків, коли земельні ділянки та права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах.

Однак, водні об`єкти, які вказані у дозволі на спеціальне водокористування №05-09/9690 від 01.09.2010 року (нагульної системи «Антонів» заплава р. Березянка площею 58,8 га та нагульного господарства «Великополовецьке» заплава р. Кам`янка площею 190,4 га) не є водними об`єктами, що знаходяться на спірних земельних ділянках водного фонду з кадастровими номерами 3224081201:01:077:0005 площею 71,5976 га, 3224081201:01:046:0001 площею 23,6705 га, 3224081201:01:093:0001 площею 1 га, 3224081201:01:014:0001 площею 1 га, 3224081201:01:015:0003. Відповідні обставини визнані відповідачем-1 та не спростовані відповідачем-2.

Таким чином, надання спірних земельних ділянок в оренду мало відбуватись у відповідності до ч. 2 ст. 124 та ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин 05.10.2011 року) за результатами проведення земельних торгів, чого відповідачами не було дотримано. Відповідно, земельні ділянки водного фонду передані відповідачу-2 в оренду з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності, а Фурсівська сільська рада, яка в силу ст. 12 Земельного кодексу України розпоряджається землями територіальних громад, є відповідачем-1 у справі, тому прокурор пред`являє цей позов в інтересах Фурсівської сільської територіальної громади, як самостійний позивач.

При розгляді даної справи, суд враховує також правову позицію викладену в постанові Велика Палата Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19:

« 81. У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 указаної постанови).

82. У Рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

83. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування (Київрада) всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок. Тому Київрада має бути відповідачем у такій справі. Прокурор стверджував, що в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому прокурор звертається до суду саме як позивач. Державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.»

З огляду на викладене та враховуючи, що орган місцевого самоврядування, який є правонаступником органу яким протиправно погоджено надання спірних земельних ділянок є відповідачем у даній справі, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом саме в інтересах територіальної громади.

За наведених обставин, судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача-2 з посиланням на відсутність у прокуратури повноважень та підстав для звернення з відповідним позовом безпідставні і не приймаються судом.

Щодо посилання відповідача-2 на втручання у мирне володіння майном, оскільки ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у користування, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у користування, поведінка особи. Однак, оскільки не тільки орган місцевого самоврядування, правонаступником якого є відповідач-1, а й відповідач-2 міг і мав усвідомлювати недотримання вимог чинного законодавства під час оформлення оренди спірних земельних ділянок, то в діях відповідача також наявне порушення, а отже покладення на нього негативних наслідків які виникнуть після задоволення позову є об`єктивним, очікуваним та пов`язаним з порушенням закону, в тому числі відповідачем-2.

У пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пункт 97 постанови від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац 5 п. 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц. Відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи, що ТОВ «Сквираплемрибгосп» незаконно зайнято земельні ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Відповідач заявляв про застосування строків позовної давності, проти чого прокуратурою надані обґрунтовані заперечення з посиланням на триваючий характер порушення і можливість подання негаторного позову впродовж усього часу порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року № 372/1684/14-ц).

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор належними та допустимими доказами довів наявність порушеного права, у зв`язку з укладенням між органом місцевого самоврядування та орендарем договорів оренди земельних ділянок з порушенням передбаченої законом процедури і таке право підлягає захисту у обраний прокурором спосіб.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що прокурор довів обґрунтованість заявленого позову, а отже позов підлягає задоволенню.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Крім цього, ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Також, ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин 05.10.2011 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та орожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування; будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст.ст. 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Таким чином, ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлюють вичерпний перелік випадків, коли земельні ділянки та права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що звернення прокурора з позовом в інтересах територіальної громади без зазначення органу який мав здійснювати відповідні функції, свідчить про порушення порядку звернення до суду з позовом, оскільки Фурсівська сільська рада, яка діє від імені власника земельних ділянок (територіальної громади) та є правонаступником Великополовецької сільської ради, яка допустила порушення земельного законодавства, в даному випадку є відповідачем.

Та обставина, що про порушення земельного законодавства прокурор дізнався від Фурсівської сільської ради, жодним чином не свідчить про незаконність заявленого позову чи про порушення суб`єктного складу при розгляді даного спору.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки між відповідачами наявні договірні правовідносини, оскільки договори на які посилається апелянт визнаються судом недійсними, а обраний прокурором спосіб захисту в даному випадку є ефективним і реалізує відновлення порушених прав територіальної громади.

Щодо посилання апелянта на порушення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що порушення орендарем земельного законодавства не може бути залишене судом без реагування, оскільки норми земельного законодавства порушено як орендодавцем так і орендарем.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 у справі №911/124/22 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 у справі №911/124/22 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 у справі №911/124/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2022 у справі №911/124/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано після виходу судді Шаптали Є.Ю. з відпустки 11.12.2023.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Є.Ю. Шаптала