Ухвала

від 11.09.2024 по справі 591/732/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/732/24

Провадження № 2-др/592/35/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участі секретаря судового засідання Панасовської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Турченка Сергія Петровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного сервісного центру МВС, треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Суми» про витребування транспортного засобу з незаконного володіння, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та скасування державної реєстрації транспортного засобу,

у с т а н о в и в:

15.08.2024 року Ковпаківським районним судом м. Суми винесено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного сервісного центру МВС, треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Суми» про витребування транспортного засобу з незаконного володіння, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та скасування державної реєстрації транспортного засобу залишено без розгляду.

16.08.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Турченка С.П. надійшла заява про ухвалення додаткової ухвали, оскільки судом при постановленні ухвали не вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат. Тому просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судових витрат з оплати правової допомоги у розмірі 15000 грн.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач ОСОБА_2 надав клопотання, згідно якого просить відмовити у задоволенні заяви.

Адвокат Турченко С.П. надав клопотання, відповідно до якого просив задовольнити його заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Частинами 1, 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Також згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч.6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

З системного аналізу наведених норм, виходячи з розуміння їх взаємного правового спрямування, необхідно дійти висновку про можливість пред`явлення стороною відповідача вимог про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в разі залишення позову без розгляду в порядку ухвалення додаткового судового рішення, якщо дії позивача мають ознаки необґрунтованих, а докази понесення витрат подані протягом п`яти днів з часу постановлення ухвали суду про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Вирішуючи дане питання Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: копією договору про надання правової допомоги б/н від 11.03.2024 року, копією додаткової угоди №1 від 11.03.2024 року до договору про надання правової допомоги б/н від 11.03.2024 року, копією квитанції №1 від 11.03.2024 року про оплату.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням зазначених вище вимог процесуального закону, суд дійшов висновку, що заява про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи 2000 грн 00 коп.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити частково заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Турченка Сергія Петровича.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи 2000 грн 00 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Г.Ю. Корольова