Рішення

від 10.09.2024 по справі 380/16902/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16902/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої-судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» (надалі також ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика», позивач) до Державної податкової служби України (надалі також ДПС України, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. заступника Голови Державної податкової служби України №292-р/л від 02.07.2024 «Про відмову у видачі ліцензії»;

- зобов`язати відповідача видати позивачу ліцензію на виробництво тютюнових виробів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження відповідача є протиправним та таким, що його належить скасувати, оскільки підстави, вказані у спірному розпорядженні, є безпідставними та такими, що суперечать нормам ч. 9 ст. 3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Наголошує, що наявність дозволу санітарно-епідеміологічної служби та дозволу органу державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві є виключною умовою для отримання атестату виробництва. Надання позивачу ДП «Львівстандартметрологія» атестату виробництва № UA.A.1O210.115-24 від 02.04.2024 свідчить, що при перевірці виробництва позивача встановлено наявність у нього дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не дотримано вимог статті 8 Закону №481, а саме атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, а саме відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві. Вважає, що контролюючим органом було прийнято законне та вмотивоване рішення.

В спростування заперечень, висвітлених у відзиві на позовну заяву, представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що атестація виробництва позивача проведена у відповідності із Порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації 29.02.1996 №85, за результатами якої позивачу виданий атестат, який відповідає затвердженій Порядком формі та є чинним протягом дії ліцензії на право виробництва тютюнових виробів.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 09.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 21.08.2024 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 05.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з протоколом судового засідання від 05.09.2024, суд повідомив сторін, що рішення у справі буде прийняте у порядку та строки, передбачені щодо даної категорії справ.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37741731, основним видом економічної діяльності якого є 12.00 виробництво тютюнових виробів.

У цілях здійснення діяльності із виробництва тютюнових виробів ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» 29 травня 2024 року звернулося до Державної податкової служби України із заявою №29/05/24 від 29.05.2024 про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів, до якої було долучено такі документи:

1. Платіжна інструкція №259 від 29.05.2024 року щодо оплати позивачем річної плати за видачу ліцензії на право виробництва тютюнових виробів;

2. Копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2023 року щодо позивача;

3. Копія Статуту ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 23.01.2020 року;

4. Копія рішення учасника ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 19.12.2022 року про призначення керівника;

5. Копія витягу з Державного реєстру речових прав №367603042 від 27.02.2024 року, щодо державної реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс, у якому позивач здійснюватиме виробництво тютюнових виробів, що розташований за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1;

6. Копія договору оренди приміщень №1/2024 від 27.02.2024 року з актом прийому- передачі, у відповідності до якого позивач орендує відповідні нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1 для виробництва тютюнових виробів;

7. Копія атестату виробництва №UА.А.1O210.115-24 від 02.04.2024 року, у відповідності до якого повний виробничий цикл позивача з виробництва тютюнових виробів забезпечує стабільність органолептичних, фізико-хімічних показників та показників безпеки;

8. Копія договору на проведення випробувань продукції №31/08 від 31.08.2023 року, у відповідності до якого державне підприємство «Харківстандартметрологія» здійснює фізико-хімічні випробування продукції виготовленої Позивачем;

9. Бухгалтерська довідка №28/05 від 28.05.2024 року, яка підтверджує наявність у позивача обладнання та устаткування, що забезпечує повний цикл виробництва тютюнових виробів;

10. Копія акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 02.04.2024 року проведеною державним підприємством «Львівстандартметрологія», у відповідності до якого позивач має повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу.

За результатами поданої заяви та доданих до неї документів Державна податкова служба України прийняла розпорядження від 02.07.2024 №292-р/л «Про відмову у видачі ліцензії» Товариству з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» (ідентифікаційний код: 37741731; місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304; місце провадження діяльності: Львівська область, с. Винники, вул. Шевченка, буд. 1) відмовлено у видачі ліцензії на виробництво тютюнових виробів з підстав недотримання вимог статті 8 Закону №481 (атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві).

Вважаючи таке розпорядження протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України регулює Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон України № 481/95-ВР).

Відповідно до понятійного апарату вказаного Закону:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання;

повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства.

У статті 3 Закону України № 481/95-ВР встановлено, що ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, видаються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або на інших не заборонених законодавством підставах володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи, за умови що використання для виробництва таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Частиною 9 статті 3 Закону України № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються:

копії засновницьких документів;

атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів - зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (крім виробництва пального);

договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії);

документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Стаття 3 Закону України № 481/95-ВР встановлює, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Копії зазначених у цьому Законі документів подаються в одному примірнику. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом, або подаються в електронному вигляді, а для малих виробництв виноробної продукції - виключно в електронному вигляді. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Як встановлено із матеріалів справи, у цілях здійснення діяльності із виробництва тютюнових виробів ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» 29 травня 2024 року звернулося до Державної податкової служби України із заявою №29/05/24 від 29.05.2024 про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів, до якої було долучено такі документи:

1. Платіжна інструкція №259 від 29.05.2024 року щодо оплати позивачем річної плати за видачу ліцензії на право виробництва тютюнових виробів;

2. Копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2023 року щодо позивача;

3. Копія Статуту ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 23.01.2020 року;

4. Копія рішення учасника ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 19.12.2022 року про призначення керівника;

5. Копія витягу з Державного реєстру речових прав №367603042 від 27.02.2024 року, щодо державної реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс, у якому позивач здійснюватиме виробництво тютюнових виробів, що розташований за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1;

6. Копія договору оренди приміщень №1/2024 від 27.02.2024 року з актом прийому- передачі, у відповідності до якого позивач орендує відповідні нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1 для виробництва тютюнових виробів;

7. Копія атестату виробництва №UА.А.1O210.115-24 від 02.04.2024 року, у відповідності до якого повний виробничий цикл позивача з виробництва тютюнових виробів забезпечує стабільність органолептичних, фізико-хімічних показників та показників безпеки;

8. Копія договору на проведення випробувань продукції №31/08 від 31.08.2023 року, у відповідності до якого державне підприємство «Харківстандартметрологія» здійснює фізико-хімічні випробування продукції виготовленої позивачем;

9. Бухгалтерська довідка №28/05 від 28.05.2024 року, яка підтверджує наявність у позивача обладнання та устаткування, що забезпечує повний цикл виробництва тютюнових виробів;

10. Копія акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 02.04.2024 року проведеною державним підприємством «Львівстандартметрологія», у відповідності до якого позивач має повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу.

За результатами поданої заяви та доданих до неї документів Державна податкова служба України прийняла розпорядження від 02.07.2024 №292-р/л «Про відмову у видачі ліцензії», відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» (ідентифікаційний код: 37741731; місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304; місце провадження діяльності: Львівська область, с. Винники, вул. Шевченка, буд. 1) відмовлено у видачі ліцензії на виробництво тютюнових виробів.

Як видно із спірного розпорядження, таке прийнято відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 3 Закону України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Так, частина дев`ятнадцята статті 3 Закону України № 481/95-ВР передбачає, що ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв видаються суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Як видно із долученої до заяви позивача про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів копії витягу з Державного реєстру речових прав №367603042 від 27.02.2024 року, щодо державної реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс, у якому позивач здійснюватиме виробництво тютюнових виробів, що розташований за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1 та копії договору оренди приміщень №1/2024 від 27.02.2024 року з актом прийому-передачі, у відповідності до якого позивач орендує відповідні нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1 для виробництва тютюнових виробів. Із зазначених документів видно, що такі приміщення використовуються лише позивачем.

Згідно акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 02.04.2024 року проведеною державним підприємством «Львівстандартметрологія», позивач має повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу.

Крім цього, до заяви про видачу ліцензії позивачем було долучено Бухгалтерську довідку №28/05 від 28.05.2024 року в підтвердження наявності у позивача обладнання та устаткування, що забезпечує повний цикл виробництва тютюнових виробів.

З огляду на викладене судом не встановлено не дотримання позивачем вимог частини дев`ятнадцятої статті 3 Закону України № 481/95-ВР.

У рішенні про відмову у видачі ліцензії вказані наступні підстави відмови: атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 8 Закону України № 481/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), виробничі цехи, дільниці, лабораторії та інші структурні підрозділи, які здійснюють виробництво і контроль за виробництвом спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв виноробної продукції) та тютюнових виробів, підлягають обов`язковій атестації на відповідність вимогам, встановленим законодавчими актами України щодо забезпечення життя та здоров`я людей, охорони навколишнього природного середовища, повного технологічного циклу виробництва коньяку, алкогольних напоїв за коньячною технологією і тютюнових виробів, а також відповідність санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України № 481/95-ВР, атестація суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), крім малих виробництв виноробної продукції, проводиться центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 8 Закону України № 481/95-ВР, ліцензія на право виробництва спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видається після проведення атестації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), крім малих виробництв виноробної продукції, яка є чинною протягом терміну дії зазначеної ліцензії. У разі внесення в період дії ліцензії змін до вимог стосовно проведення обов`язкової атестації або стосовно повного технологічного циклу виробництва, передбачених частинами першою або сьомою цієї статті, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), крім малих виробництв виноробної продукції, підлягає переатестації в частині цих змін.

Так, Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29 лютого 1996 року №85 затверджений порядок проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (надалі Порядок).

Даним Порядком встановлено вимоги до проведення обов`язкової атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Україні згідно із Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Вимоги даного Порядку обов`язкові для виконання підприємствами незалежно від форм власності під час підготовки до атестації виробництва та її проведення.

Атестація виробництва виробів в Україні проводиться органами Держспоживстандарту України - акредитованими в державній системі сертифікації органами з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини.

Атестація виробництва виробів здійснюється з метою оцінки можливостей підприємства-виробника забезпечити їх відповідність обов`язковим вимогам, що встановлені чинними законодавчими актами України щодо забезпечення життя та здоров`я людей, охорони навколишнього природного середовища, а також відповідність санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

Згідно із п. 3.1. Порядку - здійснення робіт з атестації виробництва виробів передбачає виконання таких етапів: - подання заявки; - попереднє оцінювання; - перевірка виробництва.

Відповідно до п. п. 10 п. 3.4.1 Порядку - об`єктами перевірки виробництва є наявність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

Отже, наявність дозволу санітарно-епідеміологічної служби та дозволу органу державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві є виключною умовою для отримання атестату виробництва.

Органом з оцінки відповідності ДП «Львівстандартметрологія» позивачу видано атестат виробництва №UA.A.1О210.115-24 від 02.04.2024 року, яким підтверджено те, що виробництво тютюнових виробів позивачем забезпечує стабільність органолептичних, фізико-хімічних показників та показників безпеки таких тютюнових виробів.

Оцінка технічних можливостей виробництва позивача проведена відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Держстандарту України №85 від 29.02.1996 року та Інструкції «Проведення робіт з атестації виробництв» ІООВ 7.1-06-2023, затвердженої генеральним директором ДП «Львівстандартметрологія».

Надання позивачу держаним підприємством «Львівстандартметрологія» атестату виробництва №UA.А.10210.115-24 від 02.04.2024 року свідчить, що при перевірці виробництва позивача встановлено наявність у нього дозволів санітарно- епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

Крім цього, згідно акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 02.04.2024 року проведеною державним підприємством «Львівстандартметрологія», який позивачем також приєднувався до заяви про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів, у пункті 2.2. зазначено, що разом з технічною та організаційно-розпорядчою документацією системи управління якістю підприємства створено комплект технічної документації (включаючи нормативну, технологічну), яка містить вимоги нормативно-правових актів з охорони навколишнього середовища, санітарних і пожежних норм, правил та нормативів екологічної безпеки.

Наведене вище спростовує твердження у спірному розпорядженні про відсутність інформації щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

Відтак, суд констатує, що розпорядження контролюючого органу про відмову у видачі ліцензії з підстав, що атестація виробництва тютюнових виробів позивача проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Тому, оцінюючи спірне розпорядження на предмет відповідності критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, суд наголошує на тому, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів №29/05/24 від 29.05.2024 було дотримано усіх норм законодавства, що регулює дану сферу публічних правовідносин та надано усі документи, визначені ч. 9 ст. 3 Закону України № 481/95-ВР, з огляду на що, суд приходить до висновку, що відмова ДПС України у видачі позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Підсумовуючи вищесформовані висновки, суд вважає, що оскаржене розпорядження не відповідає критеріям правомірності рішень владних повноважень, викладеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу ліцензію на виробництво тютюнових виробів, то суд зазначає таке.

У відповідності ст. 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, в тому числі суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» ліцензію на виробництво тютюнових виробів, у зв`язку з чим наявна обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі контролюючий орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Відтак, покладання на податковий орган обов`язку видати ліцензію не вважатиметься втручанням у її дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Обермайєр проти Австрії» (Obarmeier v. Austria), рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гранд Стівенс та інші проти Італії» (GrandeStevensandOthers v. Italy). При цьому, суд уважає що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права забезпечує ефективний захист його прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання видати ліцензію на виробництво тютюнових виробів є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до КАС України, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що згідно з постановою Верховного Суду від 14.03.2017 П/800/559/16 вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, суд доходить висновку, що вимога про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання видати ліцензію є однією позовною вимогою, за яку слід було сплатити 3028,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 3113 від 06.08.2024 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1500,00 грн та платіжною інструкцією № 3118 від 07.08.2024 судовий збір в сумі 4556,00 грн, з яких підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3028,00 грн.

Щодо решти сплаченої позивачем суми судового збору, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання до вчинення дій, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України від 02.07.2024 №292-р/л «Про відмову у видачі ліцензії».

Зобов`язати Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» ліцензію на виробництво тютюнових виробів за поданою заявою №29/05/24 від 29.05.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України (місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» (місцезнаходження: вул. Бузкова, 2, кім. 304, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 37741731) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2024.

Суддя Сидор Н.Т.