Постанова

від 08.11.2024 по справі 380/16902/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16902/24 пров. № А/857/23457/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Винниківська Тютюнова Фабрика" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 380/16902/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винниківська Тютюнова Фабрика" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїСидор Н.Т.дата складання повного тексту рішення10.09.2024.ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика (надалі також ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (надалі також ДПС України, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження в.о. заступника Голови Державної податкової служби України №292-р/л від 02.07.2024 Про відмову у видачі ліцензії та зобов`язання відповідача видати позивачу ліцензію на виробництво тютюнових виробів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 380/16902/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання до вчинення дій, задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної податкової служби України від 02.07.2024 №292-р/л Про відмову у видачі ліцензії.

Зобов`язано Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика ліцензію на виробництво тютюнових виробів за поданою заявою №29/05/24 від 29.05.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України (місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика (місцезнаходження: вул. Бузкова, 2, кім. 304, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 37741731) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції сторони звернулися з апеляційними скаргами.

Позивач просить змінити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року в частині розподілу судових витрат, - а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України (місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» (місцезнаходження: вул. Бузкова, 2, кім. 304, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 37741731) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок. При цьому вказує, що суд першої інстанції при розподілі судових витрат за розгляд даної справи помилково визнав заявлені позивачем дві самостійні позовні вимоги за одну, - таке рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Відповідач в свою чергу просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем не дотримано вимог статті 8 Закону №481, а саме атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, а саме відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві. Вважає, що контролюючим органом було прийнято законне та вмотивоване рішення, а судом попередньої інстанції не надано належної оцінки доказам наданим податковим органом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційних скарг відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів №29/05/24 від 29.05.2024 було дотримано усіх норм законодавства, що регулює дану сферу публічних правовідносин та надано усі документи, визначені ч. 9 ст. 3 Закону України № 481/95-ВР, як наслідок суд дійшов до висновку, що відмова ДПС України у видачі позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів є безпідставною та необґрунтованою, а відтак позов підлягав до задоволення.

Ухвалюючи рішення про присудження на користь позивача судових витрат, суд першої інстанції урахував, що згідно з постановою Верховного Суду від 14.03.2017 П/800/559/16 вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою за яку слід було сплатити 3028,00 грн та яка підлягає присудженню на користь позивача.

Щодо решти сплаченої позивачем суми судового збору, суд роз`яснив позивачу, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37741731, основним видом економічної діяльності якого є 12.00 виробництво тютюнових виробів.

У цілях здійснення діяльності із виробництва тютюнових виробів ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика 29 травня 2024 року звернулося до Державної податкової служби України із заявою №29/05/24 від 29.05.2024 про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів, до якої було долучено такі документи:

1. Платіжна інструкція №259 від 29.05.2024 року щодо оплати позивачем річної плати за видачу ліцензії на право виробництва тютюнових виробів;

2. Копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2023 року щодо позивача;

3. Копія Статуту ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика від 23.01.2020 року;

4. Копія рішення учасника ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика від 19.12.2022 року про призначення керівника;

5. Копія витягу з Державного реєстру речових прав №367603042 від 27.02.2024 року, щодо державної реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс, у якому позивач здійснюватиме виробництво тютюнових виробів, що розташований за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1;

6. Копія договору оренди приміщень №1/2024 від 27.02.2024 року з актом прийому- передачі, у відповідності до якого позивач орендує відповідні нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1 для виробництва тютюнових виробів;

7. Копія атестату виробництва №UА.А.1O210.115-24 від 02.04.2024 року, у відповідності до якого повний виробничий цикл позивача з виробництва тютюнових виробів забезпечує стабільність органолептичних, фізико-хімічних показників та показників безпеки;

8. Копія договору на проведення випробувань продукції №31/08 від 31.08.2023 року, у відповідності до якого державне підприємство Харківстандартметрологія здійснює фізико-хімічні випробування продукції виготовленої Позивачем;

9. Бухгалтерська довідка №28/05 від 28.05.2024 року, яка підтверджує наявність у позивача обладнання та устаткування, що забезпечує повний цикл виробництва тютюнових виробів;

10. Копія акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика від 02.04.2024 року проведеною державним підприємством Львівстандартметрологія, у відповідності до якого позивач має повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу.

Підтвердженням вказаних обставин є опис вкладеного поштового відправлення та накладна на відправку рекомендованої поштової кореспонденції №7949500928579 та фіскальний чек до неї від 29.05.2024 року (а.с. 7-9).

За результатами поданої заяви та доданих до неї документів Державна податкова служба України прийняла розпорядження від 02.07.2024 №292-р/л Про відмову у видачі ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика (ідентифікаційний код: 37741731; місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304; місце провадження діяльності: Львівська область, с. Винники, вул. Шевченка, буд. 1) відмовлено у видачі ліцензії на виробництво тютюнових виробів з підстав недотримання вимог статті 8 Закону №481 (атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві).

Вважаючи таке розпорядження протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Спірні у справі правовідносини виникли щодо видачі позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів.

Згідно із вимогами пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає у тому числі такий вид господарської діяльності, як: виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", яка ліцензується відповідно до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).

Закон № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Положеннями статті 1 Закону № 481/95-ВР, серед іншого, визначено, що:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання;

повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства.

Статтею 2 Закону № 481/95-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законом № 318-IX від 03.12.2019) установлено, що виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

У статті 3 Закону України № 481/95-ВР встановлено, що ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, видаються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або на інших не заборонених законодавством підставах володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи, за умови що використання для виробництва таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Згідно із підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом та обігом.

Отож, до сфери повноважень Державної податкової служби України віднесено видачу ліцензії на право виробництва тютюнових виробів.

З матеріалів справи убачається, що 29 травня 2024 року ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика звернулася до Державної податкової служби України із заявою №29/05/24 від 29.05.2024 та відповідними документами про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів.

За результатами поданої заяви та доданих до неї документів Державна податкова служба України відповідно до частини 19 ст. 3 Закону України від 19 грудня 1995 року №481 Про державне регулювання виробництва і обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального прийняла розпорядження від 02.07.2024 №292-р/л Про відмову у видачі ліцензії, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика (ідентифікаційний код: 37741731; місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304; місце провадження діяльності: Львівська область, с. Винники, вул. Шевченка, буд.1) відмовлено у видачі ліцензії на виробництво тютюнових виробів з підстав недотримання вимог статті 8 Закону №481 (атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві).

Надаючи оцінку вказаному розпорядженню про відмову у видачі ліцензії, колегія суддів зазначає, що частина дев`ятнадцята статті 3 Закону України № 481/95-ВР (якою керувався відповідач при винесенні оскаржуваного рішення) передбачає, що ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або на інших не заборонених законодавством підставах володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи, за умови що використання для виробництва таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Дослідивши долучені до заяви позивача (про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів) копії:

- витягу з Державного реєстру речових прав №367603042 від 27.02.2024 року щодо державної реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1;

- договору оренди приміщень №1/2024 від 27.02.2024 року та копію акту прийому-передачі в орендне користування від 27.02.2024року (у відповідності до яких позивач орендує відповідні нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1),

колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент подання заяви про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів позивач є єдиним суб`єктом, який використовує такі приміщення з метою провадження ліцензованого виду діяльності з виробництва тютюнових виробів.

Окрім того, за даними відомостей акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика №03/12/210/53-24 від 02.04.2024 року проведеною Державним підприємством Львівстандартметрологія, позивач є підприємством, яке спеціалізується на виробництві тютюнових виробів, на підприємстві працює 340 чоловік та таке підприємство позивача має повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу.

Крім цього, до заяви про видачу ліцензії позивачем було долучено бухгалтерську довідку №28/05 від 28.05.2024 року в підтвердження наявності у позивача обладнання та устаткування, що забезпечує повний цикл виробництва тютюнових виробів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зібраними у справі доказами не встановлено не дотримання позивачем вимог частини дев`ятнадцятої статті 3 Закону України № 481/95-ВР.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються зазначених в оскаржуваному рішенні підстав для відмови у видачі ліцензії з приводу того, що атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві, то колегія суддів зазначає таке.

Частиною 9 статті 3 Закону України № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються:

копії засновницьких документів;

атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів - зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (крім виробництва пального);

договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії);

документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Стаття 3 Закону України № 481/95-ВР встановлює, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Копії зазначених у цьому Законі документів подаються в одному примірнику. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом, або подаються в електронному вигляді, а для малих виробництв виноробної продукції - виключно в електронному вигляді. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з виробництва тютюнових виробів, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 3 Закону № 481/95-ВР.

Дослідивши матеріали справи та урахувавши доводи сторін, колегією суддів установлено, що для отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, позивачем разом із заявою про видачу вказаної ліцензії долучено такі документи:

1. Платіжна інструкція №259 від 29.05.2024 року щодо оплати позивачем річної плати за видачу ліцензії на право виробництва тютюнових виробів;

2. Копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2023 року щодо позивача;

3. Копія Статуту ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика від 23.01.2020 року;

4. Копія рішення учасника ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика від 19.12.2022 року про призначення керівника;

5. Копія витягу з Державного реєстру речових прав №367603042 від 27.02.2024 року, щодо державної реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс, у якому позивач здійснюватиме виробництво тютюнових виробів, що розташований за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1;

6. Копія договору оренди приміщень №1/2024 від 27.02.2024 року з актом прийому- передачі, у відповідності до якого позивач орендує відповідні нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1 для виробництва тютюнових виробів;

7. Копія атестату виробництва №UА.А.1O210.115-24 від 02.04.2024 року, у відповідності до якого повний виробничий цикл позивача з виробництва тютюнових виробів забезпечує стабільність органолептичних, фізико-хімічних показників та показників безпеки;

8. Копія договору на проведення випробувань продукції №31/08 від 31.08.2023 року, у відповідності до якого державне підприємство Харківстандартметрологія здійснює фізико-хімічні випробування продукції виготовленої позивачем;

9. Бухгалтерська довідка №28/05 від 28.05.2024 року, яка підтверджує наявність у позивача обладнання та устаткування, що забезпечує повний цикл виробництва тютюнових виробів;

10. Копія акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика від 02.04.2024 року проведеною державним підприємством Львівстандартметрологія, у відповідності до якого позивач має повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу.

З наведеного убачається, що на виконання вимог ст.3 Закону України № 481/95-ВР позивачем надано відповідачу весь необхідних перелік документів для отримання вказаної вище ліцензії у повному обсязі.

При цьому, вказана стаття 3 Закону України № 481/95-ВР містить заборону внесення вимог (органом до сфери повноважень якого належить видача ліцензій) щодо представлення заявниками інших документів, крім зазначених у цьому Законі.

Водночас, колегією суддів ураховано, що частиною 1 статті 8 Закону України № 481/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), виробничі цехи, дільниці, лабораторії та інші структурні підрозділи, які здійснюють виробництво і контроль за виробництвом спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв виноробної продукції) та тютюнових виробів, підлягають обов`язковій атестації на відповідність вимогам, встановленим законодавчими актами України щодо забезпечення життя та здоров`я людей, охорони навколишнього природного середовища, повного технологічного циклу виробництва коньяку, алкогольних напоїв за коньячною технологією і тютюнових виробів, а також відповідність санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України № 481/95-ВР, атестація суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), крім малих виробництв виноробної продукції, проводиться центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 8 Закону України № 481/95-ВР, ліцензія на право виробництва спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видається після проведення атестації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), крім малих виробництв виноробної продукції, яка є чинною протягом терміну дії зазначеної ліцензії. У разі внесення в період дії ліцензії змін до вимог стосовно проведення обов`язкової атестації або стосовно повного технологічного циклу виробництва, передбачених частинами першою або сьомою цієї статті, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), крім малих виробництв виноробної продукції, підлягає переатестації в частині цих змін.

На виконання статті 8 Закону України "Про державне

регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР )

та забезпечення перереєстрації ліцензій, виданих на цю діяльність наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29 лютого 1996 року №85 затверджений порядок проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (надалі Порядок №85).

Даним Порядком №85 встановлено вимоги до проведення обов`язкової атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Україні згідно із Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Вимоги даного Порядку №85 обов`язкові для виконання підприємствами незалежно від форм власності під час підготовки до атестації виробництва та її проведення.

Атестація виробництва виробів в Україні проводиться органами Держспоживстандарту України - акредитованими в державній системі сертифікації органами з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини.

Атестація виробництва виробів здійснюється з метою оцінки можливостей підприємства-виробника забезпечити їх відповідність обов`язковим вимогам, що встановлені чинними законодавчими актами України щодо забезпечення життя та здоров`я людей, охорони навколишнього природного середовища, а також відповідність санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

Згідно із п. 3.1. Порядку - здійснення робіт з атестації виробництва виробів передбачає виконання таких етапів: - подання заявки; - попереднє оцінювання; - перевірка виробництва.

Відповідно до п. п. 10 п. 3.4.1 Порядку №85- об`єктами перевірки виробництва є наявність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

За приведених положень законодавства наявність дозволу санітарно-епідеміологічної служби та дозволу органу державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві є умовою для отримання атестату виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що органом з оцінки відповідності ДП Львівстандартметрологія позивачу видано атестат виробництва №UA.A.1О210.115-24 від 02.04.2024 року, за змістом якого оцінка технічних можливостей виробництва позивача проведена відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Держстандарту України №85 від 29.02.1996 року та Інструкції Проведення робіт з атестації виробництв ІООВ 7.1-06-2023, затвердженої генеральним директором ДП Львівстандартметрологія.

Як наслідок, Держаним підприємством Львівстандартметрологія в ході здійсненого заходу контролю, серед якого безпосереднім предметом дослідження є виконанням п. п. 10 п. 3.4.1 Порядку №85, підтверджено виданим атестатом виробництва №UA.А.10210.115-24 від 02.04.2024 року, що стан виробництва позивачем тютюнових виробів за адресою виробництва: Львівська обл. м. Львів м. Винники вул. Шевченка, 1 забезпечує стабільність органолептичних, фізико-хімічних показників та показників безпеки.

При цьому, в ході вказаного заходу контролю Держаним підприємством Львівстандартметрологія не було встановлено порушення позивачем п. п. 10 п. 3.4.1 Порядку №85 щодо відсутності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

Окрім вказаного, згідно акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТзОВ Винниківська тютюнова фабрика від 02.04.2024 року проведеною Державним підприємством Львівстандартметрологія (який позивачем було приєднано до заяви про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів), у пункті 2.2. зазначено, що разом з технічною та організаційно-розпорядчою документацією системи управління якістю підприємства створено комплект технічної документації (включаючи нормативну, технологічну), яка містить вимоги нормативно-правових актів з охорони навколишнього середовища, санітарних і пожежних норм, правил та нормативів екологічної безпеки.

Також колегія суддів зазначає, що в порушення частини 2 ст. 77 КАС України відповідачем не здобуто та не надано суду ні першої, ні апеляційної інстанції доказів того, що проведений Державним підприємством Львівстандартметрологія захід контролю (за результатом якого позивачу видано атестат виробництва №UA.A.1О210.115-24 від 02.04.2024 року) проведений вказаним суб`єктом з порушенням Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Держстандарту України №85 від 29.02.1996 року в тому рахунку і п. п. 10 п. 3.4.1 цього Порядку та /або з порушенням інших нормативних актів, а відображені у ньому відомості є недостовірними чи спотвореними або такими, що не підтверджуються наданими до перевірки документами.

Крім того колегією суддів ураховано, що до сфери повноважень та компетенції відповідача не віднесено здійснення заходів контролю та/або ревізії за діяльністю Державного підприємства Львівстандартметрологія у сфері перевірки виробництва тютюнових виробів з метою атестації виробництва та видачі атестату виробництва.

Отож ураховуючи приведені положення законодавства та зібрані у справі докази, колегія суддів констатує, що відповідач ні в ході розгляду справи в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не довів належними доказами факту порушення Державним підприємством Львівстандартметрологія норм Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Держстандарту України №85 від 29.02.1996 року та Інструкції Проведення робіт з атестації виробництв ІООВ 7.1-06-2023, затвердженої генеральним директором ДП Львівстандартметрологія під час здійснення контрольного заходу та безпосередньо після його завершення в тому числі і при видачі позивачу атестату виробництва №UA.A.1О210.115-24 від 02.04.2024 року, який позивачем було долучено разом із заявою про отримання ліцензії, яка надсилалася відповідачу.

Зважаючи, що позивачем надано відповідачу вичерпних перелік документів в повному обсязі, який визначений законодавством для отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, а відповідачем в установленому порядку не доведено належними та допустимими доказами недійсність та /або протиправність, недостовірність поданого пакету документів, то колегія суддів зазначає, що відповідач не мав підстав для відмови позивачу у видачі ліцензії на виробництво тютюнових виробів.

При цьому колегією суддів ураховано, що при зверненні до відповідача із заявою про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів №29/05/24 від 29.05.2024 позивачем було дотримано усіх норм законодавства, що регулює дану сферу публічних правовідносин та надано усі документи, визначені ч. 9 ст. 3 Закону України № 481/95-ВР, з огляду на що, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відмова ДПС України у видачі позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того колегія суддів зазначає, що така відмова відповідача у видачі ліцензії призводить до зупинення виробничої діяльності позивача та вимушеного простою у роботі його працівників, що в умовах воєнного стану не сприяє наповненню державного бюджету відповідними надходженнями від податків та зборів, які підлягають сплаті внаслідок провадження господарської діяльності таким суб`єктом господарювання.

За приведених положень законодавства та фактичних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розпорядження контролюючого органу про відмову у видачі ліцензії є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, який набрав чинності 30 березня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Прецедентний характер рішень ЄСПЛ потребує ретельного аналізу національного законодавства щодо його узгодженості з правовою позицією Суду в процесуальних питаннях. Конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie), заява № 6694/74, від 13 травня 1980).

Стаття 13 вказаної Конвенції установлено, що право на ефективний засіб юридичного захисту -кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 вказала, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Як наслідок, одне право має захищатися одним позовом.

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють упевній юрисдикції) є неефективним.

Також судом апеляційної інстанції ураховано, що контролюючий орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, як наслідок колегія суддів приходить до висновку, що задоволення судом першої інстанції адміністративного позову у цій справі не містить ознак втручанням у її дискреційні повноваження відповідача, позаяк належним способом захисту порушеного права у цій справі має бути зобов`язання Державної податкової служби України видати Товариству з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика ліцензію на виробництво тютюнових виробів за поданою заявою №29/05/24 від 29.05.2024.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги позивача щодо невірного розподілу судових витрат, то колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Верховний Суд у постанові від 14.03.2017 по справі П/800/559/16 дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним акту, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) є однією позовною вимогою, за якою судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3028,00 грн.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3028,00 грн судового збору.

Щодо решти сплаченої позивачем суми судового збору, який сплачений за платіжною інструкцією № 3118 від 07.08.2024, то суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір надлишково сплачена сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг відповідача та позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат за наслідками апеляційного перегляду судового рішення у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Винниківська Тютюнова Фабрика" залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 380/16902/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос