Ухвала

від 13.09.2024 по справі 322/924/20

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

УХВАЛА

про зупинення судового розгляду

13 вересня 2024 року Справа № 322/924/20 Провадження № 1-кп/322/2/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Запоріжжя, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненою групою осіб за попередньою змовою, 29.09.2020 на суму 817,25 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 становив 2102,00 грн., а відтак для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень цей розмір становить: 2102,00/2 = 1051,00 грн.

Частиною першою статті 51 КУпАП в редакції, що була чинною до 08.08.2024 включно, передбачалася адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що у 2020 році становило: 1051*0,2 = 210,20 грн.

Проте, з 09.08.2024 набрали чинності зміни до ст. 51 КУпАП, внесені Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX), відповідно до яких запроваджено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2020 році становило: 1051*2 = 2102,00 грн.

Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи те, що вартість майна, таємне викрадення якого інкримінується обвинуваченим у цій справі становить 817,25 грн., тобто ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2102,00 грн., підстав для визнання таких дій кримінально караними немає.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 237/716/16 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 80116036), від 22.08.2024 по справі № 567/507/23 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 121159033).

Отже, з 09.08.2024 було скасовано кримінальну протиправність крадіжки на суму від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і такі зміни мають зворотну дію у часі.

Пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За правилами ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, суд визнає за необхідне зупинити судовий розгляд і запитати згоду обвинувачених на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 479-2, 369 372, 392, 395, 532 КПК України, суд

ухвалив:

1.Зупинити судовийрозгляд кримінальногопровадження №322/924/20за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

2. Копію цієї ухвали направити учасникам судового провадження.

3. Зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подати до суду у строк до 01 жовтня 2024 року письмові заяви про згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, або заперечення проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

4. Призначити судове засідання на 04 жовтня 2024 року, яке відбудеться в залі судового засідання Новомиколаївського районного суду Запорізької області о 13год.30хв.

5. В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1