Ухвала

від 11.12.2024 по справі 322/924/20

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

УХВАЛА

про закриття кримінального провадження

11 грудня 2024 року Справа № 322/924/20 Провадження № 1-кп/322/2/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Запоріжжя, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

01.10.2020 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2020 за № 12020080300000167.

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

04.09.2020, близько 06 год. 30 хв., ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 за попередньою змовою зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна та особистого збагачення, знаходячись на земельній ділянці площею 5 га розташованій на західній околиці с. Граничне Новомиколаївського району Запорізької області, належній ОСОБА_8 , згідно з державним актом на право постійного користування землею, виданим Новоіванківською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області 12.10.1993, та на якій Селянським (фермерським) господарством «Узун», код за ЄДРПОУ 19264546, вирощувалась сільськогосподарська культура кукурудза, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, нарвавши руками та склавши до 7 мішків, ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 повторно, таємно викрали стиглі качани кукурудзи, належної СФГ «Узун», загальною вагою 175 кг., вартість якої згідно з висновком експерта № 10-1223 від 25.09.2020 складає 4,67 грн. за 1 кг. на суму 817,25 грн., після чого розпорядилися викраденим ними майном на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних протиправних дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили СФГ «Узун» матеріальну шкоду на загальну суму 817,25 грн.

Вищезазначені дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, групою осіб за попередньою змовою.

Вищезазначені дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене групою осіб за попередньою змовою.

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 подали до суду письмові заяви про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Захисник та прокурор у судовому засіданні підтримали заяви обвинувачених про закриття кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття кримінального провадження, суд виходить з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 становив 2102,00 грн., а відтак для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень цей розмір становить: 2102,00/2 = 1051,00 грн.

Частиною першою статті 51 КУпАП в редакції, що була чинною до 08.08.2024 включно, передбачалася адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що у 2020 році становило: 1051*0,2 = 210,20 грн.

Проте, з 09.08.2024 набрали чинності зміни до ст. 51 КУпАП, внесені Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX), відповідно до яких запроваджено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2020 році становило: 1051*2 = 2102,00 грн.

Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи те, що вартість майна, таємне викрадення якого інкримінується обвинуваченим у цій справі становить 817,25 грн., тобто ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2102,00 грн., підстав для визнання таких дій кримінально караними немає.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 237/716/16 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 80116036), від 22.08.2024 по справі № 567/507/23 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 121159033).

Отже, з 09.08.2024 було скасовано кримінальну протиправність крадіжки на суму від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і такі зміни мають зворотну дію у часі.

Пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1частини першої або пунктом 1-2частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, враховуючи згоду обвинувачених на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 126 КПК України).

Передбачена пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України підстава для закриття кримінального провадження є нереабілітуючою.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 по справі № 930/497/23 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 116862991).

Довідкою Запорізького НДЕКЦ МВС України підтверджується розмір витрат на залучення експерта в розмірі 490,35 грн., отже з обвинувачених на користь держави підлягає стягненню по 245,18 грн. з кожного.

Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України, а щодо арешту майна на підставі ст. 174 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 100, 126, 174, 284, 369 372, 392, 532 КПК України, суд

ухвалив:

1. Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 вересня 2020 року за № 12020080300000167, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

2. Речові докази у справі: сім полімерних мішків білого кольору заповнених достиглими початками кукурудзи, загальною вагою 175 кг., що були передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , залишити потерпілому та скасувати арешт цього майна.

3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму витрат на залучення експерта в розмірі 245,18 грн. (двісті сорок п`ять гривень 18 коп.).

4. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави суму витрат на залучення експерта в розмірі 245,18 грн. (двісті сорок п`ять гривень 18 коп.).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1