Постанова

від 05.09.2024 по справі 912/1181/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1181/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2024 (суддя Тимошевська В.В.)

у справі № 912/1181/24

за позовом - ОСОБА_1

до відповідача-1: ОСОБА_2

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-Агро"

відповідача-3: Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстрації про зняття з обліку техніки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка містить вимоги до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-Агро" та до Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області наступного змісту:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024, оформлене протоколом загальних зборів 1/24 ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024;

- скасувати реєстрацію про зняття з обліку техніки, згідно переліку зазначеного у позовній заяві.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, яка містить вимоги наступного змісту:

накласти арешт на рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-Агро" код ЄДРПОУ 05440360 за наступним переліком:

-Трактор; реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Марка Т-150К; рік випуску 1988; двигун № НОМЕР_2 ; заводський № НОМЕР_3 ;

- Причеп; реєстраційний номер НОМЕР_4 ; Марка 1 ПТС-9; рік випуску 1988; заводський №003129";

- Трактор; реєстраційний номер НОМЕР_5 ; Марка ХТЗ-150К-09; рік випуску 2007; двигун № НОМЕР_6 ; заводський № НОМЕР_7 ;

- Комбайн зернозбиральний; реєстраційний номер НОМЕР_8 ; Марка NEW HOLLAND CSX7080; рік випуску 2010; двигун № НОМЕР_9 ; заводський № НОМЕР_10 ;

- Навантажувач; реєстраційний номер НОМЕР_11 ; Марка MANITU MLT 371 Т; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_12 ; заводський № НОМЕР_13 ;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_14 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2012; двигун № НОМЕР_15 ; заводський № НОМЕР_16 ;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_17 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2012; двигун № НОМЕР_18 ; заводський № НОМЕР_19 ;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_20 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_21 ; заводський № НОМЕР_22 ;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_23 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_24 ; заводський № НОМЕР_25 ;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_26 ; Марка NEW HOLLAND T 8.390; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_27 ; заводський № НОМЕР_28 ;

- Комбайн зернозбиральний; реєстраційний номер НОМЕР_29 ; Марка NEW HOLLAND CSX7080; рік випуску 2007; двигун № НОМЕР_30 ; заводський № НОМЕР_31 ;

- Комбайн зернозбиральний; реєстраційний номер НОМЕР_32 ; Марка NEW HOLLAND CSX6090; рік випуску 2016; двигун №№ НОМЕР_33 ; заводський № НОМЕР_34 ;

- Жниварка зернова; реєстраційний номер НОМЕР_35 ; Марка NEW HOLLAND 24 GHNG; рік випуску 2008; заводський № НОМЕР_36 ;

- Причеп; реєстраційний номер НОМЕР_37 ; Марка 3 ПТС-12; рік випуску 1986; заводський №002109.

- Трактор; реєстраційний номер НОМЕР_38 ; Марка ХТЗ-150К-09; рік випуску 2005; двигун № НОМЕР_39 ; заводський № НОМЕР_40 (далі - сільськогосподарська техніка), належної ТОВ "Рассвєт-Агро", яка проведена Головним управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 09.05.2024 у справі №912/1181/24 відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2024 у справі № 912/1181/24, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивачем було зазначено, що за період з 01 лютого по 22 квітня 2024 року, на підставі протоколу зборів № 1/24 від 16 лютого 2024 року, за заявою директора ТОВ Рассвєт-Агро ОСОБА_2 було знято з обліку по ТОВ Рассвєт-Агро 15 одиниць сільськогосподарської техніки, яка безумовно використовувалася в сільськогосподарській діяльності товариства, що підтверджується відповіддю (листом) Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області № 22/04 від 22.04.2024 р. на адвокатській запит, яка додається до позовної заяви. Станом на день звернення з даною заявою ОСОБА_2 як директор Товариства, ще не здійснив продаж визначеної с/г техніки але в той же час ним вчиняються дії спрямовані на реалізацію даних правочинів. Такими діями є звернення до ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області із заявами про знаття її з обліку. Такими діями, ОСОБА_2 , як директор ТОВ Рассвєт-Агро завдає шкоди майновим інтересам ТОВ Рассвєт-Агро та здійснює від імені ТОВ Рассвєт-Агро відчуження належної ТОВ Рассвєт-Агро сільськогосподарської техніки, що уявляє собою наслідок позбавлення товариства права власності на с/г техніку, яка безпосередньо використовується у господарській діяльності товариства;

- учасник ТОВ Рассвєт-Агро дійсно звернувся з позовом немайнового характеру. Проте, є суттєвими обставини того, що від задоволення або відмови у задоволенні позову у даній справі безпосередньо залежить майновий та фінансовий стан Товариства. Відповідач незаконно здійснюючи повноваження генерального директора Товариства, вчиняє дії на шкоду його майновим інтересам. Метою заяви про забезпечення позову виступає тимчасове, на період вирішення спору по суті, обмеження щодо подальшого розпорядження 15 одиниць с/г техніки, яке буде мати відповідні юридичні наслідки та призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також погіршення майнового становища Товариства, що безпосередньо впливає на корпоративні права та інтереси учасника товариства позивача;

- оспорюване рішення загальних зборів, стало підставою для зняття з обліку відповідної сільськогосподарської техніки, про що прямо повідомляє ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області. Зокрема й відповідно до пп. 2, 4 п. 17 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. № 694 (надалі порядок), вбачається, що з обліку машина знімається у зв`язку з її відчуженням чи вибракуванням протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, до якої додаються: документ, що посвідчує особу представника власника машини та його повноваження (у разі потреби); рішення власника про зняття машини з обліку (для юридичної особи).

- правові наслідки "скасування реєстрації про зняття з обліку рухомого майна" будуть уявляти собою повернення реєстрації с/г техніки за ТОВ Рассвєт-Агро, як її законного власника, з констатуванням незаконності вчинених дій спрямованих на її відчуження. Наявний зв`язок між заходами забезпечення позову, вжити які просив заявник та предметом і підставами позову. Метою поданої заяви про забезпечення позову виступає тимчасове, на період вирішення спору по суті, обмеження відповідача-1 у здійсненні майнових повноважень, які спрямовані на відчуження майна та майнових прав Товариства, оскільки такі дії матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також погіршення майнового становища Товариства, що безпосередньо впливає на корпоративні права та інтереси учасника товариства позивача;

- вжиття майнових заходів забезпечення позову, які обмежать директора Товариства у несумлінних діях, спрямованих на відчуження майна є виправданими та узгоджується з предметом і підставами позову

- обраний Позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ Рассвєт-Агро, оскільки майно фактично залишається у володінні та користуванні титульного власника (ТОВ Рассвєт-Агро), а буде обмежено лише можливість ОСОБА_2 розпоряджатися ними від імені Товариства на що йому незаконно дана згода оспорюваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ Рассвєт-Агро від 16.02.2024, оформлене протоколом загальних зборів 1/24 ТОВ Рассвєт-Агро код ЄДРПОУ 05440360 від 16.02.2024.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

12.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Від відповідачів-2,3 відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 05.09.2024 приймали участь представники позивача (апелянта) та відповідача-1. Відповідачі-2,3, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), а також скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі відповідачів-2,3.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності..

Представник позивача (апелянта) просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким вжити за заявою заходи забезпечення позову.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка містить вимоги до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-Агро" та до Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області наступного змісту:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024, оформлене протоколом загальних зборів 1/24 ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024;

- скасувати реєстрацію про зняття з обліку техніки, згідно переліку зазначеного у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що оспорюване рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024, оформлене протоколом загальних зборів 1/24 ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024 прийнято з порушенням корпоративних прав позивача, а саме прийнято одним учасником всупереч вимогам закону та статуту щодо спільної присутності учасників та на шкоду майновим інтересам товариства, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2024 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1181/24 за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, яка містить вимоги наступного змісту:

накласти арешт на рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-Агро" код ЄДРПОУ 05440360 за наступним переліком:

-Трактор; реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Марка Т-150К; рік випуску 1988; двигун № НОМЕР_2 ; заводський № НОМЕР_3 ;

- Причеп; реєстраційний номер НОМЕР_4 ; Марка 1 ПТС-9; рік випуску 1988; заводський №003129";

- Трактор; реєстраційний номер НОМЕР_5 ; Марка ХТЗ-150К-09; рік випуску 2007; двигун № НОМЕР_6 ; заводський № НОМЕР_7 ;

- Комбайн зернозбиральний; реєстраційний номер НОМЕР_8 ; Марка NEW HOLLAND CSX7080; рік випуску 2010; двигун № НОМЕР_9 ; заводський № НОМЕР_10 ;

- Навантажувач; реєстраційний номер НОМЕР_11 ; Марка MANITU MLT 371 Т; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_12 ; заводський № 903989;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_14 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2012; двигун № НОМЕР_15 ; заводський № 00029153;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_17 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2012; двигун № НОМЕР_18 ; заводський № 00030295;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_20 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_21 ; заводський № НОМЕР_22 ;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_23 ; Марка NEW HOLLAND TL 105; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_24 ; заводський № НОМЕР_25 ;

- Трактор колісний; реєстраційний номер НОМЕР_26 ; Марка NEW HOLLAND T 8.390; рік випуску 2011; двигун № НОМЕР_27 ; заводський № НОМЕР_28 ;

- Комбайн зернозбиральний; реєстраційний номер НОМЕР_29 ; Марка NEW HOLLAND CSX7080; рік випуску 2007; двигун № НОМЕР_30 ; заводський № НОМЕР_31 ;

- Комбайн зернозбиральний; реєстраційний номер НОМЕР_32 ; Марка NEW HOLLAND CSX6090; рік випуску 2016; двигун №№ НОМЕР_33 ; заводський № НОМЕР_34 ;

- Жниварка зернова; реєстраційний номер НОМЕР_35 ; Марка NEW HOLLAND 24 GHNG; рік випуску 2008; заводський № 249846054;

- Причеп; реєстраційний номер НОМЕР_37 ; Марка 3 ПТС-12; рік випуску 1986; заводський №002109.

- Трактор; реєстраційний номер НОМЕР_38 ; Марка ХТЗ-150К-09; рік випуску 2005; двигун № НОМЕР_39 ; заводський № НОМЕР_40 (далі - сільськогосподарська техніка), належної ТОВ "Рассвєт-Агро", яка проведена Головним управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області.

В обґрунтування заяви про забезпечення позивач зазначив, що згідно з листами Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області № 01-1/1772/10 від 24.05.2024 та № 01-1/1833/10 від 29.04.2024, які надавалися в якості відповідей на адвокатські запити, позивач дізнався, що на підставі протоколу загальних зборів 1/24 ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024, за заявою директора ТОВ "Рассвєт-Агро" Потєєва С.І. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Кіровоградській області було знято з обліку по ТОВ "Рассвєт-Агро" зазначену вище сільськогосподарську техніку.

Позивач зазначає, що жодних повідомлень про скликання загальних зборів учасників Товариства на 16.02.2024 він не отримував, з порядком денним не ознайомлений, а отже рішення загальних зборів від 16.02.2024 прийнято за умови грубого порушення корпоративних прав позивача на участь у загальних зборах товариства, а зміст рішення суперечить чинній редакції Статуту та прийнято на шкоду майновим інтересам Товариства.

Позивач вважає, що незаконно здійснюючи повноваження Генерального директора Товариства на його шкоду, відповідач 1, маючи намір відчужити належне Товариству рухоме майно, порушує корпоративні права та інтереси позивача, в той час як, позивач має право на справедливий і ефективний захист порушених прав учасника Товариства в межах одного провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За результатом розгляду заяви суд першої інстанції виснував, що запропонований позивачем захід забезпечення позову як накладення арешту на сільськогосподарську техніку не узгоджується з предметом та підставами позову, не сприяє збалансованості інтересів сторін та не впливає на неможливість в майбутньому забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову і захист прав позивача за пред`явленими ним позовними вимогами у даній справі, а тому відмовив у її задоволенні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Верховний Суд в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 20.04.2018 у справі № 914/1475/17 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Відтак, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (ами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, у даній справі предметом позову є вимоги немайнового характеру -визнання недійсним рішення загальних зборів.

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, оскільки предметом позову є усунення перешкод у користуванні зайнятою земельною ділянкою та скасування державної реєстрації, тобто позовні вимоги немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду

Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19, від 16.11.2020 у справі №910/7596/20, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20, від 27.11.2023 у справі № 903/639/23.

Таким чином, оскільки спір є немайновим, рішення в якому не передбачає примусового виконання, то така підстава вжиття заходів забезпечення позову як ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог не повинна досліджуватися взагалі.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Так, суд першої інстанції зазначив, що згідно предмета позову, позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів, вказуючи на те, що таке рішення стало підставою для зняття з обліку відповідної сільськогосподарської техніки.

При цьому позивач не визначає оспорюване ним рішення як обов`язкову законодавчу передумову для подальших дій з розпорядження сільськогосподарською технікою з наведенням правових наслідків, які матимуть місце у разі визнання такого рішення судом недійсним.

Також позивач не наводить правових наслідків "скасування реєстрації про зняття з обліку" для можливих подальших дій щодо сільськогосподарської техніки, у разі їх вчинення.

Щодо правомочностей директора Товариства, то вказане є предметом дослідження в іншій справі № 912/965/24.

З огляду на викладене, суд не встановив обставин того, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову забезпечать ефективний захист чи поновлення прав позивача у взаємозв`язку з предметом позовної вимоги.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком господарського суду та зазначає, що позивач заявив позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, яка направлена на захист його корпоративних прав, в той час запропоновані ним заходи забезпечення позову стосуються арешту рухомого майна - сільськогосподарської техніки, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "РАССВЄТ-АГРО", що направлено на захист майнових (речових) прав самого Товариства.

По тексту поданої ним заяви про забезпечення позову слідують твердження ОСОБА_1 про те, що оспорюване ним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024, оформлене протоколом загальних зборів 1/24 ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024, прийнято на шкоду майновим інтересам Товариства, що уявляє собою наслідок позбавлення Товариства права власності на с/г техніку, яка безпосередньо використовується у господарській діяльності Товариства.

Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається.

Відповідачем є особа, яку позивач вважає такою що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.

Слід зауважити, що позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору, а тому позивач не може заявляти вимоги направлені на захист прав відповідача, якщо він не є особою (органом), що уповноважений представляти інтереси відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини зокрема ґрунтуються на принципі майнової самостійності їх учасників. Вказане, безпосередньо, стосується й юридичних осіб, що мають самостійну правосуб`єктність та власне майно й не можуть ототожнюватися з правосуб`єктністю та майном учасників таких осіб.

Згідно ст. 96 ЦК України за своїми зобов`язаннями юридична особа відповідає самостійно усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом, а саме ст. 2 і ст. 3 Закон №2275. За ст.3 Закону №2275 товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Іншими словами деліктозданість юридичної особи і її учасника (засновника), як елемент правосуб`єктності, не співпадає.

Отже, можна зробити висновок, що відповідальність юридичної особи та її засновників не тотожна одна одній. З цього слід дійти висновку про те, що дії юридичної особи (правочини) через її органи можуть спричинити негативні наслідки для майна такої юридичної особи і не можуть мати прямих негативних наслідків для її учасників чи тягнути будь-яку відповідальність для них.

В свою чергу, сучасний підхід до використання теорії «проникнення за корпоративну завісу» сформувався в ЄСПЛ починаючи з рішення 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece.

Застосовуючи зазначений підхід, ЄСПЛ відтворив правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі Barcelona Traction, Light and Power Company Limited від 05.02.1970.

У пункті 56 вказаного вище рішення відзначено, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті «проникнення за корпоративну завісу» або «ігнорування статусу юридичної особи» визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети.

Так, у пункті 66 рішення від 24 жовтня 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece, № 14807/89) ЄСПЛ зазначив, що підходи «проникнення за корпоративну завісу» або «ігнорування статусу юридичної особи» можуть застосуватись тільки у виняткових випадках, наприклад коли чітко встановлено, що компанія не мала можливості безпосередньо звернутись до інституцій Конвенції через органи управління юридичної особи або через ліквідаторів.

У пункті 26 рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України» ЄСПЛ зазначив, що проникнення за «корпоративну завісу» або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації - через її ліквідаторів.

В даному випадку саме Товариство, яке є відповідачем у справі, має здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, не уповноважувало діяти Потєєва О.І. від його імені і в його інтересах, а тому суд не вбачає наявність виняткових обставин, за яких би допускалось проникнення за «корпоративну завісу» та звернення учасників товариства (яким є позивач) з позовом в інтересах самого товариства.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункти 75-77, 82, 86).

При цьому необхідно зазначити, що інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (пункт 62)).

Крім того, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2024 у справі № 916/379/23 рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, а тому вважаються скасованими з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Таке розуміння правової природи рішень загальних зборів як актів ненормативного характеру, а не правочинів, викладене в правових позиціях Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, від 12.04.2018 у справі № 922/2688/17, від 21.03.2018 у справі № 927/699/17, від 01.09.2022 у справі № 922/2402/21, від 19.04.2023 року у справі № 916/4097/21 та інших, Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» № 4 від 25.02.2016 (пункт 2.12). Відступу від такої позиції щодо правової природи рішення загальних зборів учасників не встановлено.

Натомість позивач намагається обмежити можливість Товариства розпоряджатися своїм рухомим майном.

У даній справі судом розглядаються вимоги немайнового характеру - визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-Агро" (код ЄДР 05440360), оформлене протоколом загальних зборів 1/24 ТОВ "Рассвєт-Агро" від 16.02.2024, яке само по собі не створює юридичних наслідків у вигляді відчуження майна ТОВ "РАССВЄТ-АГРО", а стосується зняття з обліку відповідної сільськогосподарської техніки, тобто заявлені заходи забезпечення позову не пов`язані з предметом позову.

При цьому як правильно зауважив суд першої інстанції запропонований позивачем захід забезпечення позову як накладення арешту на сільськогосподарську техніку не узгоджується з предметом та підставами позову, не сприяє збалансованості інтересів сторін та не впливає на захист прав позивача за пред`явленими ним позовними вимогами у даній справі.

Варто також акцентувати увагу на тому, що на стадії прийняття рішення про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом встановлення судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 02.09.2019 у справі № 917/137/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2021 у справі №924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі № 910/3547/21).

За таких умов, судом лише досліджувався взаємозв`язок заходів забезпечення з предметом позову та не надавалася оцінка і не робився висновок щодо повноважень директора Товариства, що є предметом розгляду у справі № 912/965/24.

В свою чергу, слід наголосити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або істотного ускладнення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 13.05.2022 у справі № 922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, від 21.07.2022 у справі № 914/1351/16, від 25.07.2022 у справі № 910/8482/18, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 18.08.2022 у справі № 72з-22).

Підсумовуючи, апеляційний суд доходить висновку, що заявником не наведено підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходів до забезпечення позову, що застосовуються судом та їх пов`язаності із предметом позову та співвідношення із можливими негативними наслідками для інших учасників справи.

За вказаних обставин колегією суддів відхиляються доводи скаржника як необгрунтовані.

Встановлені обставини свідчать про відсутність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, про які просить позивач, а тому є правильною відмова господарського суду у задоволенні поданої ним заяви.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, вичерпна оцінка яким була надана вище по тексту постанови, не спростовують висновків суду першої інстанції за результатом вирішення відповідного процесуального питання.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів порушення судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2024 у справі № 912/1181/24 - без змін.

Розподіл судових витрат (судового збору) здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 136-140, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2024 у справі № 912/1181/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2024 у справі №912/1181/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.09.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко