Рішення

від 03.09.2024 по справі 917/2014/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 Справа № 917/2014/23

за позовною заявою VOREX LLC (ел. пошта octg@usavorex.com, адреса Джьорман Стріт, 201, м.Ері, штат Пенсильванія, США, 16507, ЄДРПОУ 00000000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» (ел. пошта pdc@pdc.com.ua, адреса 36014, місто Полтава, вул. Харчовиків, 27, ЄДРПОУ 39117280)

про стягнення 200 000 гривень

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

VOREX LLC звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ», в якій просить стягнути з ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» збитки у розмірі 200 000 гривень.

Ухвалою від 21.11.2023р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/2014/23, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.11.23 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив. При цьому, разом з відзивом відповідач просив розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням сторін.

18.12.23 від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про збільшення позовних вимог.

22.12.23 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову в загальному розмірі 1000 000,00 грн., з урахуванням якої здійснюється розгляд спору.

Ухвалою від 22.01.2023р. суд постановив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 20.02.2002.

Підготовче засідання у справі, призначене на 20.02.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Киричука О.А. у відпустці.

Ухвалою від 26.02.2024р. суд постановив призначити підготовче засідання на 12.03.2024 р.

11.03.24 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених витрат.

11.03.24 та 12.03.24 від відповідача надійшли заперечення проти приєднання доказів.

Ухвалою від 12.03.2024р. суд постановив залишити позовну заяву без руху, надати позивачу строк до 3 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви шляхом надання обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми із зазначенням та обґрунтуванням кожної його складової.

15.03.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх.№3569) про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву в новій редакції, яка містить розрахунок заявленої до стягнення суми із зазначенням та обґрунтуванням кожної його складової.

Ухвалою від 21.03.2024р. суд постановив продовжити розгляд справи №917/2014/23, призначити підготовче засідання на 16.04.2024 р.

21.03.24 від відповідача надійшов відзив на позов (у новій редакції), в якому він проти позову заперечив.

09.04.24 від позивача надійшли відповідь на відзив (з врахуванням нової редакції).

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Ухвалою від 16.04.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/2014/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

В судовому засіданні 14.05.24 суд оголосив перерву до 30.05.24.

15.05.24 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

27.05.24 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання представника позивача про долучення доказів.

30.05.24 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 30.05.24 суд оголосив перерву до 25.06.24.

21.06.24 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання представника VOREX LLC про долучення доказів по справі.

Ухвалою від 25.06.2024 р. господарський суд постановив залишити без розгляду клопотання представника VOREX LLC про долучення доказів (вх. № 6796 від 15.05.24 та вх. № 7647 від 30.05.24) по справі № 917/2014/23.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався, зокрема, ухвалою від 30.07.2024 р. господарський суд постановив відкласти розгляд справи на 03.09.2024.

02.09.24 від відповідача надійшла заява, у якій він просив визначити поважними причини на подачу доказів та поновити такий строк, приєднати до матеріалів справи докази.

Суд враховує, що фактично у заяві відповідач повідомив про наявність у Єдиному державному Реєстрі Судових рішень Постанови Верховного суду по справі № 910/10968/23, якою

У судовому засіданні 03.09.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, та просила у позові відмовити.

У судовому засіданні 03.09.2024 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Полтавської області, встановив:

В обгрунтування позову позивач вказує на таке:

- 03.05.2023 АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» було оголошено публічну закупівлю « 23Т-154_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу «Преміум»)» (далі - «Закупівля № 23Т-154» 1), в якій VOREX LLC було визнано переможцем Закупівлі № 23Т-154 за рішення, оформленим протоколом №379 від 24.05.2023.

Однією з вимог тендерної документації був кваліфікаційний критерій «Наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів)». На підтвердження виконання цього критерію Vorex було надано скановану копію листа-відгука файл « 1.1.1.3.2 Відгук ПБК Ворекс_signed».

Такий лист-відгук від 21.03.2023 вих. № 228 (далі - «Лист-відгук») був наданий ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» (далі - «Відповідач») з метою отримання підтвердження належного та сумлінного виконання покладених на Vorex обов`язків за Договором купівлі- продажу від 01.03.2018 № 1/18-CTD. Додатковим підтвердженням належного виконання цього договору є міжнародні товарно-транспортні накладні за якими здійснювалася поставка товару.

У Листі-відгуку вказано, що Vorex виконав поставку обсадної труби за Договором купівлі-продажу від 01.03.2018 № 1/18-CTD у повному обсязі, вся поставлена труба, виготовлена за найвищими світовими стандартами, та відповідає вимогам АРІ-5СТ.

У Листі-відгуку також вказано, що Відповідач може рекомендувати Позивача як надійного постачальника

- 26.05.2023 інший учасник Закупівлі № 23Т-154 (ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ») звернувся до Комісії Антимонопольного Комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі - «Комісія») зі Скаргою на рішення Замовника після розгляду тендерних пропозицій учасників (протокол визначення переможця відкритих торгів №379 від 24.05.2023).

В обґрунтування позиції щодо необхідності задоволення скарги до неї було долучено файл під назвою «IMG-20230526-WA0000 (002).jpg» від 26.05.2023 № 605», у якому містилась нібито фотокопія нібито листа ТОВ «Полтавська бурова компанія», у якому зазначалося, що компанія «не надавала листа-відгука вих.№ 228 від 21.03.2023 року».

07.06.2023 Комісія листом № 20-29/12-703-пз було зазначено про необхідність ТОВ "ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ" надати інформацію документальним підтвердженням щодо того:

1) чи видавався ТОВ "ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ" лист-відгук від 21.03.2023 №228;

2) чи видавався ТОВ "ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ" лист від 26.05.2023 № 605 для ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ".

Станом на дату прийняття цього Рішення Комісії від ТОВ "ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ" відсутня відповідь на вищезазначений запит.

09.06.2023 Vorex було долучено до матеріалів розгляду скарги лист в якому вказано наступне: «… 21.03.23 о 14:42 з офіційної електронної адреси ТОВ "Полтавська бурова компанія", а саме procurement@pdc.com.ua на офіційну адресу компанії Vorex LLC ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист відгук від 21.03.23 № 228, у якому зазначалося, що компанія Vorex LLC виконала поставку труби в повному обсязі та про те, що ТОВ "Полтавська бурова компанія" рекомендує компанію Vorex LLC як надійного постачальника (копія відгуку додається)…. ».

Також до матеріалів розгляду скарги було надано:

1. Афідевіт, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі 29.05.23 за № 627 - для підтвердження того, що Лист-відгук надходив на електронну адресу Vorex ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з електронної адреси procurement@pdc.com.ua.

2. Висновок Експерта №4/05-2023 за результатами проведення експертизи з комп`ютерної техніки та програмних продуктів №04/05-2023 (з цифрової криміналістики) від 29.05.23 - для підтвердження що Лист-відгук на електронну адресу Vorex (ІНФОРМАЦІЯ_1) з електронної адреси procurement@pdc.com.ua.

3. Висновок судового експерта Гуць Катерини Валеріївни від 06.06.23 № 23/4 КТ-31 - для підтвердження факту отримання Листа-відгука на електронну адресу Vorex ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також належності електронної адреси procurement@pdc.com.ua Відповідачу.

14.06.2023 Комісія розглянула Скаргу та прийняла рішення №8715-р/пк/пз про відмову ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" у задоволенні його скарги на підставі того, що, зокрема, Скаржник не довів та документально не підтвердив, що відгук від 21.01.2023 № 228 не видавався та не надавався на запит суб`єкта господарювання Vorex LLC.

- У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/10968/23 за позовом ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» до АТ «Укргазвидобування» про визнання недійсним та скасування рішення Укргазвидобування, оформленого протоколом № 379 від 24.05.2023 про визначення переможця відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03- 008168-а).

10.10.2023 Ухвалою про витребування доказів у справі № 910/10968/23 зобов`язано ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» надати суду:

(і) засвідчені примірники листів, що зберігаються у діловодстві товариства:

- лист вих 605 від 26.05.2023 та лист вих 651 від 14.06.2023 ;

- лист вих 228 від 21.03.2023;

- доказ накладення Кваліфікованого електронного підпису на такий документ;

(іі) за їх відсутності надати пояснення про походження примірника листа наданого Компанією;

(ііі) надати пояснення про обставини, що їх відомо товариству щодо виконання договірних зобов`язань згаданих у листі 228 від 21.03.2023;

(iv) надати пояснення про обставини, що їх відомо товариству щодо використання листа 228 від 21.03.2023 Компанією.

(v) повідомити чи дійсно мали місце обставини викладені у листі 228 від 21.03.2023?

23.10.2023 на виконання вимог ухвали суду ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» надала до суду Лист від 17.10.2023 вих. № 1024 «щодо виконання ухвали суду», в якому вказано, що Відповідач надсилає на адресу суду належним чином засвідчені копії листів вих. № 605 від 26.05.2023 та вих. № 651 вих. № 14.06.2023 та вказує, що «ці листи були направлені на адресу ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» та голові комісії АМКУ з розгляду скарг».

У Листі від 17.10.2023 вих. № 1024 Відповідач також вказує наступне:

«ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» не надавала листа-відгука вих. № 228 від 21.03.2023, пояснюємо, що походження вказаного документа Товариству не відоме, тож примірник листа вих. № 228 на адресу суду надати не можемо.

ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» інформує, що договір поставки № 1/18-CTD від 01.03.2018 року з компанією Vorex LLC здійснювався з відхиленням від зазначеного у договорі обсягу товару та термінів його поставки з боку Vorex LLC. …. ».

Також, зазначені вище відповіді ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» були використані компаніями ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» та ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» у справах № 910/10970/23 та № 910/10971/23.

Позивач вказує, що негативні для Позивача судові рішення по наведених вище справах ґрунтуються на наданих відповідях Відповідача (ТОВ «Полтавська бурова компанія»), в яких стверджується, що Лист-відгук нібито не видавався ТОВ «Полтавська бурова компанія».

З огляду на вказане, позивач просить суд визнати дії ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» щодо зазначення у листах вих. № 605 від 26.05.2023, вих. № 651 від 14.06.2023 та вих. № 1024 від 17.10.2023 відомостей про невидачу листа-відгука від 21.03.2023 вих. № 228 - протиправними.

Крім того, в межах даної справи позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

В обґрунтування вимог про стягнення збитків позивач вказує, що на порушення відповідачем договірних зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 01.03.2028 року №1/18-CDT шляхом видачі листів № 605 від 26.05.2023 року, № 651 від 14.06.2023 року, які суперечать змісту копії листа відгуку №228 від 21.03.2023 року і що ці листи місять недостовірну інформацію, наносять репутаційні та матеріальні збитки позивачу.

За твердженням позивача у рамках розгляду вищевказаних справ, VOREX LLC поніс наступні матеріальні збитки, які полягають у наступних витратах:

- за виготовлення висновку Експерта № 4/05-2023 з комп`ютерної техніки та програмних продуктів - 7 000,00 грн. ( квитанція № 101 від 29.05.2023 р.),

- за виготовлення висновку судового експерта Гуць К.В. від 06.06.2023 р. № 23/4 КТ-31 - 12 000,00 грн. ( Квитанція № 103 від 02.06.2023 р.),

- за звіт поліграфічного дослідження від 24.07.2023 р. експерта Гаєвського Л.О. -100 418,00 грн. ( Квитанція № 118 від 27.07.2023 р.),

- за витрати на правничу допомогу у межах судової справи № 910/10968/23, надану за договором про надання правничої допомоги від 08.12.2023 р. - 409 468,60 грн. ( Договір про надання правничої допомоги від 08.12.2023 р., рахунки від 29.02.2024 р.,15.02.2024р., 02.02.2024 р.,01.01.2024 р., виписка з банківського рахунку за 2024 р.

- за витрати на правничу допомогу у межах судової справи № 910/10970/23, надану за договором про надання правничої допомоги від 19.07.2023 р. - 304 668,80 грн. ( Договір про надання правничої допомоги від 19.07.2023 р., Додаткова угода № 1, Рахунки від 13.12.2023 р., 04.12.2023 р., виписка з банківського рахунку за 2023 р.

- за витрати на правничу допомогу у межах судової справи № 910/10971/23, надану за договором про надання правничої допомоги від 21.08.2023 р. - 166 244,70 грн. (Договір про надання правової допомоги від 21.08.2023 р., рахунок від 05.03.2024 р).

Позиція відповідача зводиться до того, що позивач не довів наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, які є необхідною умовою для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків.

Також відповідач вказує на ту обставину, що збитки, заявлені до відшкодування у цій справі фактично є судовими витратами позивача при розгляді справ № 910/10968/23, № 910/10970/23 та № 910/10971/23 і їх не можна визнавати збитками в розумінні вимог ст.224 Господарського кодексу та ст.22 Цивільного кодексу України та стягувати під виглядом збитків відповідно.

При цьому, судом встановлено, та не заперечується сторонами справи, що дані листи, їх зміст, існування та використання при оформленні процедури публічних закупівель та їх результатів є одним із предметів дослідження при розгляді інших справ № 910/10968/23, № 910/10970/23 та № 910/10971/23 в яких оскаржуються результати публічних закупівель.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та / або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та / або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про визнання дії ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» щодо зазначення у листах вих. № 605 від 26.05.2023, вих. № 651 від 14.06.2023 та вих. № 1024 від 17.10.2023 відомостей про невидачу листа-відгука від 21.03.2023 вих. № 228 - протиправними, а також про відшкодування збитків, понесених позивачем при розгляді судових справ № 910/10968/23, № 910/10970/23 та № 910/10971/23, порушених за позовними заявами ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" до відповідачів VOREX LLC та АТ «Укргазвидобування» у спорах про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними договорів поставки трубної продукції.

При цьому, відповідач ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» не є стороною у даних справах.

Щодо вимоги позивача визнати дії ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» щодо зазначення у листах № 605 від 26.05.2023 року, № 651 від 14.06.2023 року, та вих № 1024 від 17.10.2023 року відомостей про невидачу листа-відгука №228 від 21.03.2023 року протиправними, то в задоволенні цієї вимоги слід відмовити з огляду на таке.

За частиною першою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Положення ж ЦК України, ГК України, як і ГПК України, не передбачають такого способу захисту, як визнання протиправними дій господарюючого суб`єкта, що є для відмови у задоволенні позову в частині цих вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків, то в задоволенні цієї вимоги слід відмовити з огляду на таке.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське порушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додаткових витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України та ст.224 ГК України є порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України ( частина 2 ст.509 ЦК України).

Аналізуючи підстави для виникнення зобов`язань, які визначені вищевказаної норми права, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами спору будь-яких зобов`язань, оскільки Договір купівлі-продажу від 01.03.2018 року №1/18-CDT, укладений між позивачем припинив свою дію 31.12.2018 року, а інші підстави для виникнення зобов`язань, визначені законом не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

За відсутності зобов`язань між сторонами спору, унеможливлюється і його порушення, а відтак відсутні підстави для відшкодування збитків.

Поряд з цим, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправність поведінки ( дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання), 2) шкідливого результату такої поведінки-збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною поведінкою вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача, яка б порушувала імперативні норми права (за відсутності між сторонами діючих правочинів/договорів).

Обов`язку написання чи не написання листа-відгуку чи будь-яких інших листів чинне законодавство на відповідача не покладає, а відтак відсутній в даному випадку такий елемент складу господарського правопорушення як протиправна поведінка.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Позивач в обґрунтування наявності збитків та їх суми зазначає про судові витрати на експертні дослідження та витрати на правничу допомогу в рамках розгляду справ № 910/10968/23, № 910/10970/23 та № 910/10971/23.

При цьому, суд зазначає, що дані витрати не є збитками в розумінні вимог ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України, а є різновидом судових витрат, пов`язаних із розглядом вищевказаних справ.

Так, відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Ч.1.ст.126 ГПК України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.( ч.2.ст.126ГПК України).

Аналогічним чином проходить розподіл і інших судових витрат, в тому числі і витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста.

Порядок розподілу судових витрат врегульовано статтею 129 ГПК України.

Отже, витрати позивача не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною заявою в іншому провадженні під виглядом збитків.

Даному також кореспондують висновки Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 року, викладені в.п.1 Постанови «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», де дається визначення судових витрат та резюмується, що зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Також суд констатує той факт, що у матеріалах справи відсутні рішення у справах № 910/10968/23, № 910/10970/23 та № 910/10971/23, які б набрали законної сили та в яких би була встановлена вина ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ».

Враховуючи вищевикладене, причинний зв`язок та вина відповідача також не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

З урахуванням вказаного, за умови відсутності в матеріалах справи належних та допустимих, як доказів в підтвердження невідворотного наслідку порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, так і доказів, які, в силу викладеного, повинні підтвердити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині цих вимог.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав та законних інтересів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen .), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Судові витрати, у відповідності до ст.129 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.09.24

Суддя Киричук О.А.