Рішення

від 12.09.2024 по справі 640/34282/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року № 640/34282/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМСТРУД до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю АМСТРУД звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 16.07.2021 №15008/10-36-07-16, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3131139,00 грн, у тому числі на 2846490,00 грн за податковими зобов`язаннями та 284649,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення №15009/10-36-07-16, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 1724424,00 грн, у тому числі за квітень 2019 року на 504131,00 грн, за травень 2020 року на 189946,00 грн та за лютий 2021 на 1030347,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України від 05.11.2021 №25088/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та стверджує, що дотримання позивачем податкової дисципліни підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, що були надані позивачем під час проведення перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 15008/10-36-07-16 від 16 липня 2021 року та № 15009/10-36-07-16 від 16 липня 2021 року.

Стягнуто на користь ТОВ АМСТРУД за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 700,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року скасовано, а справу № 640/34282/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

24.05.2024 справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Головне управління ДПС у Київській області позовні вимоги не визнало та просило у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зміст відзиву на позовну заяву є ідентичним за своєю суттю тим обставинам, які викладені в акті перевірки.

Державна податкова служба України проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зміст якого є аналогічним змісту ГУ ДПС у Київській області. Щодо позовних вимог про оскарження рішення ДПС України від 05.11.2021 №25088/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначив, що таке рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, не має безпосереднього впливу на права та обов`язки позивача та не порушує їх.

Усною ухвалою суду від 23.07.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.09.2024 на 14 год. 00 хв.

Присутній у судовому засіданні 10.09.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 10.09.2024 представник відповідачів проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Після надання пояснень по справі представником позивача було подано до суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. На вказаному клопотанні представник відповідачів зробив помітку про те, що він не заперечує проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з наведеним подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСТРУД" (ідентифікаційний код 39865269, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари(з), вул.Шевченка, буд.10А) 30.06.2015 зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань.

Судом встановлено, що у період з 11.06.2021 по 17.06.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АМСТРУД" з питань встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємствами - постачальниками ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ» (податковий номер 43156980) за період діяльності з 01.12.2019 по 31.12.2019, ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (податковий номер 43155484) за період діяльності з 01.05.2020 по 31.05.2020, ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ» (податковий номер 43134768) за період діяльності з 01.12.2019 по 31.12.2019, ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ» (податковий номер 43591540) за період діяльності з 01.12.2020 по 31.12.2020, ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ» (податковий номер 42206747) за період діяльності з 01.12.2020 по 31.12.2020, ТОВ «БАУПРОД» (податковий номер 43494707) за період діяльності з 01.12.2020 по 31.01.2021, ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ» (податковий номер 43883184) за період діяльності з 01.01.2021 по 28.02.2021, ТОВ «АКТА ПРОМ» (податковий номер 42274141) за період діяльності з 01.04.2019 по 30.04.2019, ТОВ «КАРАТ ЮНІОН» (податковий номер 42482114) за період діяльності з 01.03.2019 по 31.03.2019, ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» (податковий номер 42553305) за період діяльності з 01.04.2019 по 30.04.2019, за результатами якої складено акт від 25.06.2021 №10033/10-36-07-16/39865269.

В акті контролюючий орган зазначив, що ТОВ "АМСТРУД" неправомірно відображено в податковому обліку суми по взаємовідносинам з ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ» (податковий номер 43156980) за період діяльності з 01.12.2019 по 31.12.2019, ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (податковий номер 43155484) за період діяльності з 01.05.2020 по 31.05.2020, ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ» (податковий номер 43134768) за період діяльності з 01.12.2019 по 31.12.2019, ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ» (податковий номер 43591540) за період діяльності з 01.12.2020 по 31.12.2020, ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ» (податковий номер 42206747) за період діяльності з 01.12.2020 по 31.12.2020, ТОВ «БАУПРОД» (податковий номер 43494707) за період діяльності з 01.12.2020 по 31.01.2021, ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ» (податковий номер 43883184) за період діяльності з 01.01.2021 по 28.02.2021, ТОВ «АКТА ПРОМ» (податковий номер 42274141) за період діяльності з 01.04.2019 по 30.04.2019, ТОВ «КАРАТ ЮНІОН» (податковий номер 42482114) за період діяльності з 01.03.2019 по 31.03.2019, ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» (податковий номер 42553305) за період діяльності з 01.04.2019 по 30.04.2019 (далі разом - Контрагенти), що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 2846490,00 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 1724424,00 грн., оскільки реальність фінансово-господарських операцій з цими контрагентами контролюючим органом не визнана.

Вказані порушення, на думку ГУ ДПС у Київській області, підтверджуються тим, що:

- подана контрагентами податкова звітність про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку i сум утриманого з них податку (Форма №1 ДФ), свідчить про відсутність виплат самозайнятим особам та/або трудових ресурсів (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ПРОФІ-ЮГА», ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ», ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ»);

- відомості, зазначені контрагентами у поданих повідомленнях про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (Форма №20-ОПП), не підтверджуються даними з ЄРПН (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ПРОФІ-ЮГА»);

- контрагенти не звітують до органів ДПС (ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ», ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ», ТОВ «АКТА ПРОМ», ТОВ «КАРАТ ЮНІОН»);

- відносно окремих контрагентів органами ДПС прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку та включено до переліку ризикових платників податків (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ», ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ», ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ», ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ», ТОВ «АКТА ПРОМ», ТОВ «КАРАТ ЮНІОН», ТОВ «ФРЕНТТЕРОН»);

- при аналізі ЄРПН не встановлено придбання контрагентами тих послуг та товарів, які постачалися позивачу, що свідчить про відсутність реального джерела походження товарів/послуг (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ПРОФІ-ЮГА», ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ», ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ», ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ», ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ», ТОВ «АКТА ПРОМ», ТОВ «КАРАТ ЮНІОН», ТОВ «ФРЕНТТЕРОН»);

- аналіз податкової звітності та даних ЄРПП відносно постачальників Контрагентів свідчить, що такі постачальники не придбавали товарів, які були в подальшому реалізовані Контрагентам (ТОВ «ПРОФІ-ЮГА»);

- надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами не містять всіх необхідних даних, зокрема, товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) щодо поставки товарів від ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» не містять даних щодо автомобільного перевізника;

- контрагент (ТОВ «ФРЕНТТЕРОН») фігурує в кримінальному провадженні №1-кс/5552/747/2 по справі №552/1569/20, відповідно до якої встановлено, що РКП СУ ФР Головного управління ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201917101000192 від 14.08.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367, ч.3 ст.212, ч.3 ст.191 КК України.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 2846490,00 грн., у тому числі за грудень 2019 року на суму 548429,00 грн., за травень 2020 року на суму 130721,00 грн. та за грудень 2020 року на суму 2167340,00 грн., та завищено від`ємне значення з ПДВ на загальну суму 1724424,00 грн., у тому числі за квітень 2019 року на суму 504131,00 грн., за травень 2020 року на суму 189946,00 грн. та за лютий 2021 року на суму 1030347,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16.07.2021 №15008/10-36-07-16, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3131139,00 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 2846490,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 284649,00 грн;

- від 16.07.2021 №15009/10-36-07-16, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1724424,00 грн, в тому числі за квітень 2019 року на 504131,00 грн, за травень 2020 року на 189 946,00 грн та за лютий 2021 на 1 030 347,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 05.11.2021 №25088/6/99-00-06-01-03-06 від 05.11.2021 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, а також рішення ДПС, прийнятого за результатом адміністративного оскарження, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.3, 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

За приписами статті 1 вказаного Закону (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Усталеною є правова позиція Верховного Суду, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Як зазначено вище, висновки контролюючого органу, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стройлогіст», ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Баупрод», ТОВ «ДГ «Богуслав», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Карат Юніон», ТОВ «Френттерон», з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача за КВЕД є: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Карат Юніон» (Постачальник) укладено договір поставки від 04.03.2019 № 0403-19Т, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію (суміш піщано-гравійна фр. 0-40мм), найменування, кількість та ціни якої узгоджені у відповідних специфікаціях.

Належним чином оформлена специфікація з моменту її підписання повноважними представниками Сторін вважається невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки від 04 березня 2019 року № 0403-19Т сторони дійшли згоди про постачання 1600 т суміші піщано-гравійної фр. 0-40.

Фактичне постачання товару підтверджується видатковими накладними від 22 березня 2019 року № 151 на постачання 840 т суміші піщано-гравійної, від 29 березня 2019 року № 152 на постачання 760 т суміші піщано-гравійної.

Перевезення товару підтверджується товаро-транспортними накладними від 22 березня 2019 року № 12 (маса вантажу - 106 тон), від 22 березня 2019 року №13 (маса вантажу - 104 тони), від 22 березня 2019 року № 14 (маса вантажу - 103 тони), від 22 березня 2019 року № 15 (маса вантажу - 107 тон), від 22 березня 2019 року № 16 (маса вантажу - 106 тон), від 22 березня 2019 року № 17 (маса вантажу - 105 тон), від 22 березня 2019 року № 18 (маса вантажу - 105 тон), від 22 березня 2019 року № 19 (маса вантажу - 104 тони), від 29 березня 2019 року № 22 (маса вантажу - 87 тони), від 29 березня 2019 року № 23 (маса вантажу - 93 тони), від 29 березня 2019 року № 24 (маса вантажу - 96 тони), від 29 березня 2019 року № 25 (маса вантажу - 95 тон), від 29 березня 2019 року №26 (маса вантажу - 97 тон), від 29 березня 2019 року № 27 (маса вантажу - 90 тон), від 29 березня 2019 року № 28 (маса вантажу - 92 тони) та від 29 березня 2019 року № 29 (маса вантажу - 110 тон). Загальна маса вантажу - 1600 тони.

З вказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення товару позивач здійснював самостійно.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 22 березня 2019 року № 151, від 29 березня 2019 року № 152.

Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 04 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року до договору від 04 березня 2019 року № 0403-19Т.

Рух (використання) сировини (піщано-гравійної суміші) в межах господарської діяльності підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за березень і квітень 2019 року, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 15 квітня 2019 року № БОБО-000011, від 09 квітня 2019 року № БОБО-000009.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2019 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №26/04/2019, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти і оплатити наступні матеріали: асфальтобетон (всіх марок), щебенева продукція (всіх марок), битум (всіх марок), бітумну емульсію (дорожню).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» поставило, а позивач прийняв товар (суміш піщано-гравійна фр. 0-40 мм - 2000 тон та асфальтобетон Б10 - 200 тон), про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 26 квітня 2019 року №60, від 30 квітня 2019 року №61.

Судом встановлено, що перевезення товару від ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» до позивача було здійснено шляхом залучення іншого контрагента, ТОВ «Акта Пром», на підставі товарно-транспортних накладних від 26 квітня 2019 №139 (маса вантажу - 64 тони), від 30 квітня 2019 №142 (маса вантажу - 68 тон), від 26 квітня 2019 року №137 (маса вантажу - 130 тони), від 26 квітня 2019 №138 (маса вантажу - 130 тони), від 26 квітня 2019 №135 (маса вантажу - 128 тон), від 26 квітня 2019 №136 (маса вантажу - 128 тон), від 26 квітня 2019 №133 (маса вантажу - 64 тони), від 26 квітня 2019 №134 (маса вантажу - 133 тони), від 26 квітня 2019 №131 (маса вантажу - 128 тон), від 26 квітня 2019 №132 (маса вантажу - 130 тон), від 30 квітня 2019 №143 (маса вантажу - 67 тон), від 30 квітня 2019 року №144 (маса вантажу - 65 тони), від 26 квітня 2019 №127 (маса вантажу - 129 тон), від 26 квітня 2019 №128 (маса вантажу - 131 тона), від 26 квітня 2019 року №125 (маса вантажу - 127 тон), від 26 квітня 2019 року №126 (маса вантажу - 130 тон), від 26 квітня 2019 №124 (маса вантажу - 125 тон), від 26 квітня 2019 №130 (маса вантажу - 129 тон), від 26 квітня 2019 року №129 (маса вантажу - 126 тон). Загальна вага вантажу - 2200 тони.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 30 квітня 2019 року №61 на суму 460000,80 грн (у т.ч. ПДВ - 76666,80 грн), від 26 квітня 2019 року на суму 936000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 156000,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався перед контрагентом за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 21 червня 2019 року №144, від 26 червня 2019 року №147, від 05 липня 2019 року №170, від 19 липня 2019 року №181, від 31 липня 2019 року №216, від 07 серпня 2019 року №220 та акт звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдовою відомістю.

Судом встановлено, що між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ТОВ «Акта Пром» (Виконавець) було укладено договір про виконання транспортних послуг від 26 квітня 2019 року № 26/04-2019, за умовами якого виконавець зобов`язується за заявкою замовника надавати транспортні послуги в порядку та на умовах визначених цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Акта Пром» надано, а позивачем прийнято транспорті послуги щодо перевезення вантажу (загальна маса вантажу 2200 тон), про що між сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26 квітня 2019 року № 142, від 30 квітня 2019 року № 144, рахунками-фактури від 26 квітня 2019 року № 042610, від 30 квітня 2019 року № 043041.

Також між сторонами були складені товарно-транспортні накладні від 26 квітня 2019 №139 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 64 тони), від 30 квітня 2019 №142 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 68 тон), від 26 квітня 2019 року №137 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 130 тони), від 26 квітня 2019 №138 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 130 тони), від 26 квітня 2019 №135 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 128 тон), від 26 квітня 2019 №136 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 128 тон), від 26 квітня 2019 №133 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 64 тони), від 26 квітня 2019 №134 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 133 тони), від 26 квітня 2019 №131 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 128 тон), від 26 квітня 2019 №132 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 130 тон), від 30 квітня 2019 №143 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 67 тон), від 30 квітня 2019 року №144 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 65 тони), від 26 квітня 2019 №127 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 129 тон), від 26 квітня 2019 №128 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 131 тона), від 26 квітня 2019 року №125 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 127 тон), від 26 квітня 2019 року №126 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 130 тон), від 26 квітня 2019 №124 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 125 тон), від 26 квітня 2019 №130 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 129 тон), від 26 квітня 2019 року №129 (вантажовідправник - ТОВ "Френттерон", вантажоодержувач - ТОВ "АМСТРУД"; маса вантажу - 126 тон). Загальна вага вантажу - 2020 тони.

Оплата та проведення розрахунків підтверджується платіжним дорученням від 26 липня 2019 року №190 на суму 500000,00 грн. та актом звірки взаємних розрахунків на період: січень 2019 року - грудень 2020 року.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 26 лютого 2019 року №142 на суму 799992,00 грн (у т.ч. ПДВ - 133332,00 грн), від 30 квітня 2019 року №144 на суму 79999,20 грн (у т.ч. ПДВ - 13333,20 грн).

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість позивача перед ТОВ «АКТА ПРОМ» в сумі 379991,20 грн. за вищевказаним договором була передана ТОВ «БІГТРЕЙДІНГ» на підставі договору про відступлення права вимоги № 0901-20 від 09 січня 2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивач на підставі платіжної інструкції від 03.07.2020 №664 здійснив сплату ТОВ «БІГТРЕЙДІНГ» заборгованості у розмірі 379991,20 грн.

Судом встановлено, що 16 грудня 2019 між ТОВ «Дінекс Торг» (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг №16/12-2019ТР, за умовами якого виконавець зобов`язався за заявкою замовника надати транспортні послуги в порядку та на умовах визначених цим Договором.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Дінекс Торг», а позивачем прийнято транспортні послуги, про що між сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16 грудня 2019 року №101 (перевезення вантажу вагою 811 тон), від 16 грудня 2019 року №102 (перевезення вантажу вагою 649 тон) , від 16 грудня 2019 року №103 (перевезення вантажу вагою 1234 тони), від 17 грудня 2019 року № 108 (перевезення вантажу вагою 752 тони).

Також між сторонами були складені товарно-транспортні накладні від 14 грудня 2019 №1780 (маса вантажу - 642 тони), від 16 грудня 2019 №1795 (маса вантажу - 811 тон) та від 13 грудня 2019 №1769 (маса вантажу - 592 тони). Загальна вага вантажу 2045 тон.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 17 грудня 2019 року №108 на суму 285577,61 грн (у т.ч. ПДВ - 47596,27 грн), від 16 грудня 2019 року №102 на суму 325567,38 грн (у т.ч. ПДВ - 54261,23 грн), від 16 грудня 2019 року на суму 581302,85 грн (у т.ч. ПДВ - 96883,81 грн), від 16 грудня 2019 року на суму 375000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 62500,00 грн), від 16 грудня 2019 року №101 на суму 209500,76 грн (у т.ч. ПДВ - 34916,79 грн), від 15 грудня 2019 року №105 на суму 405000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 67500,00 грн).

Проведення розрахунків між сторонами зафіксовано в Акті звірки взаємних розрахунків за період: січень 2019 року - грудень 2020 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Заборгованість позивача перед ТОВ «Дінекс Торг» в сумі 673667,19 грн згідно договору про відступлення права вимоги № 3103-20 від 31 березня 2020 року та в сумі 1 508281,41 грн згідно з договором про відступлення права вимоги від 09 червня 2020 року № 0906-20 первісним кредитором передано ТОВ «Бігтрейдінг».

У письмових поясненнях по справі щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Дінекс Торг" позивач зазначив, що розбіжності щодо дати відображення господарських операцій в актах здачі-приймання робіт (16 та 17 грудня 2019 року) та в товарно-транспортних накладних (13, 14 та 16 грудня 2019 року) зумовлені тим, що акти здачі-приймання робіт є кінцевим документом, документом, який відображає саме фактичне надання послуг.

18 грудня 2019 між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ТОВ «Стройлогіст» (Виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг №18/12/19, за умовами якого виконавець зобов`язуються за заявкою замовника надати транспортні послуги в порядку та на умовах визначених цим договором.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Стройлогіст» надано, а позивачем прийнято транспортні послуги, про що між сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16 грудня 2019 року №10 (перевезення вантажу вагою 1389 тон) та від 18 грудня 2019 року №11 (перевезення вантажу вагою 1400 тон). Загальна вага вантажу - 2789 тон.

Також між сторонами були складені товарно-транспортні накладні від 12 грудня 2019 №289 (маса вантажу - 390 тони), від 13 грудня 2019 №290 (маса вантажу - 513 тон), від 18 грудня 2019 №330 (маса вантажу - 80 тон), від 11 грудня 2019 №292 (маса вантажу - 512 тон). від 16 грудня 2019 №319 (маса вантажу - 278 тон), від 17 грудня 2019 №327 (маса вантажу - 520 тон) та від 16 грудня 2018 №316 (маса вантажу - 496 тон). Загальна вага вантажу - 2789 тон.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 18 грудня 2019 року №11 на суму 556500,00 грн (у т.ч. ПДВ - 92750,00 грн), від 18 грудня 2019 року №10 на суму 552127,50 грн (у т.ч. ПДВ - 92021,25 грн).

Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням від 22 травня 2020 року № 592, актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2019 року - липень 2020 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Стройлогіст» в сумі 746427,50 грн первісним кредитором передано ТОВ «Бігтрейдінг» згідно з договором про відступлення права вимоги №0707-20 від 07 липня 2020 року.

Судом встановлено, що 01 травня 2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «Профі-Юга» (Постачальник) укладено договір поставки від 01 травня 2020 року № 0105-20, за умовами якого постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцю суміш дрібнозернисту цільну асфальтобетонну тип А загальною кількістю 750 тон, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Профі-Юга» поставило, а позивач прийняв товар, про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 18 травня 2020 року № 168 (кількість - 122 тони), від 19 травня 2020 року № 169 (кількість - 125 тон), від 20 травня 2020 року № 170 (кількість - 123 тони), від 21 травня 2020 року № 171 (кількість - 127 тон), від 22 травня 2020 року № 172 (кількість - 122 тони) та від 23 травня 2020 року № 173 (кількість - 121 тона). Загальна кількість поставки - 615 тон.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 18 травня 2020 року № 320 (маса вантажу - 12,7 тони), № 321 (маса вантажу - 13 тон), № 322 (маса вантажу -13,1 тони), №323 (маса вантажу - 13,2 тони), № 324 (маса вантажу - 12,7 тони), №325 (маса вантажу - 13,5 тони), №326 (маса вантажу - 32 тони), №327 (маса вантажу - 12,8 тони), від 19 травня 2020 року № 328 (маса вантажу - 13,7 тони), № 329 (маса вантажу -13,2 тони), №330 (маса вантажу - 13,1 тони), № 331 (маса вантажу - 13,2 тони), № 332 (маса вантажу - 12,7 тони), № 333 (маса вантажу -13,5 тони), № 334 (маса вантажу - 32 тони), № 335 (маса вантажу - 13,6 тони), від 20 травня 2020 року №336 (маса вантажу - 13,2 тони), № 337 (маса вантажу - 13,2 тони), № 338 (маса вантажу - 13,1 тони), № 339 (маса вантажу -13,2 тони), № 340 (маса вантажу - 12,7 тони), №341 (маса вантажу - 13,5 тони), № 342 (маса вантажу - 32 тони), № 343 (маса вантажу - 13,6 тони), від 21 травня 2020 року №344 (маса вантажу - 13,2 тони), № 345 (маса вантажу - 13,7 тони), № 346 (маса вантажу - 13,1 тони), № 347 (маса вантажу - 13,2 тони), № 348 (маса вантажу - 12,7 тони), № 349 (маса вантажу -13,5 тони), № 350 (маса вантажу - 32 тони), № 351 (маса вантажу - 13,6 тони), від 22 травня 2020 року № 352 (маса вантажу - 13,2 тони), № 353 (маса вантажу - 13,7 тони), № 354 (маса вантажу - 13 тони), № 355 (маса вантажу - 13,1 тони), № 356 (маса вантажу - 12,6 тони), № 358 (маса вантажу - 32 тони), № 359 (маса вантажу - 13,6 тони), від 23 травня 2020 року №360 (маса вантажу - 13,2 тони), № 361 (маса вантажу - 13,7 тони), № 362 (маса вантажу - 13,1 тони), № 363 (маса вантажу - 13,2 тони), № 364 (маса вантажу - 12,5 тони), № 365 (маса вантажу - 13,5 тони), № 366 (маса вантажу -31,9 тони) та № 367 (маса вантажу - 13,6 тони).

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 18 травня 2020 року № 102, від 19 травня 2020 року № 105, від 20 травня 2020 року № 104, від 21 травня 2020 року № 106, від 22 травня 2020 року № 103 та від 23 травня 2020 року № 101.

Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням від 01 липня 2020 року №658, актом звірки взаємних розрахунків за 2020 рік, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Профі-Юга» в сумі 1635402,52 грн первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 3012-20 від 30 грудня 2020 року.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Житомирський НПЗ» (Постачальник) укладено договір поставки від 01 грудня 2020 року № 0112-20А, за умовами якого постачальник зобов`язується оплатити і прийняти продукцію, найменування, кількість і ціни якої узгоджені у відповідних специфікаціях.

Згідно специфікації від 01 грудня 2020 року № 1 сторони узгодили поставку асфальтобетону дрібнозернистого тип А ІІ в кількості 1717 т, до 25 грудня 2020 року.

Фактичне постачання товару підтверджується видатковими накладними від 24 грудня 2020 року № 412 (кількість - 200 тон), від 24 грудня 2020 року №413 (кількість - 180 тон), від 24 грудня 2020 року №414 (кількість - 210 тон), від 24 грудня 2020 року №417 (кількість - 190 тон), від 24 грудня 2020 року № 418 (кількість - 215 тон), від 24 грудня 2020 року № 419 (кількість - 220 тон), від 24 грудня 2020 року № 440 (кількість - 83 тони), від 24 грудня 2020 року №515 (кількість - 208 тон), від 24 грудня 2020 року №516 (кількість - 211 тон). Загальна кількість поставленого товару - 1717 тон.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 24 грудня 2020 року № 563 (маса вантажу - 176,6 тони), від 24 грудня 2020 року № 564 (маса вантажу - 445 тон), від 24 грудня 2020 року №565 (маса вантажу - 156,3 тони), від 24 грудня 2020 року № 566 (маса вантажу - 166,3 тони), від 24 грудня 2020 року № 898 (маса вантажу - 144,1 тони), від 24 грудня 2020 року № 899 (маса вантажу - 143,1 тони), від 24 грудня 2020 року № 900 (маса вантажу - 142,6 тони), від 24 грудня 2020 року № 901 (маса вантажу - 142,1 тони), від 24 грудня 2020 року № 902 (маса вантажу - 113,2 тони) та від 24 грудня 2020 року №903 (маса вантажу - 84,7 тони). Загальна вага вантажу - 1717 тон.

Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що позивач самостійно здійснював перевезення товару.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 24 грудня 2020 року №145 на суму 572000,88 грн (у т.ч. ПДВ - 95333,48 грн), від 24 грудня 2020 року №142 на суму 548600,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 91433,47 грн), від 24 грудня 2020 року №140 на суму 533000,82 грн (у т.ч. ПДВ - 88833,47 грн), від 19 травня 2020 року №105 на суму 325000,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 51466,75 грн), від 24 грудня 2020 року №143 на суму 559000,86 грн (у т.ч. ПДВ - 93166,81 грн), від 23 травня 2020 року №101 на суму 134600,48 грн (у т.ч. ПДВ - 52433,41 грн), від 24.12.2020 №138 на суму 468000,72 грн (у т.ч. ПДВ - 78000,00 грн), від 24 грудня 2020 №144 на суму 494000,76 грн (у т.ч. ПДВ - 82333,46 грн).

Оплата за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями від 15 січня 2021 року № 974, від 19 січня 2021 року № 984, від 19 січня 2021 року № 985, від 19 січня 2021 року № 986, актом звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Житомирський НПЗ» первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 10 лютого 2021 року від 10 лютого 2021 року.

01 грудня 2020 року між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ПП «Захід Госпторг» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг будівельної техніки №0112-20, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг будівельною технікою на об`єктах замовника.

В додатку № 1 до договору сторони обумовили вартість послуг в залежності від виду будівельної техніки, яка буде задіяна.

Фактичне надання послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16 грудня 2020 року № 20, № 21, № 029, № 29 на суму 39 003,30 грн, від 16 грудня 2020 року № 29 на суму 56 315,10 грн, від 16 грудня 2020 року № 29 на суму 130 190,40 грн, від 21 грудня 2020 року № 30, № 87, № 89, № 90, № 91, № 92, № 93, № 94, від 24 грудня 2020 року № 118, № 119, № 120, № 122, № 125, від 28 грудня 2020 року № 130, № 132, № 133, № 145.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 24 грудня 2020 року №26 на суму 941967,52 грн (у т.ч. ПДВ - 156994,59 грн), від 24 грудня 2020 року №23 на суму 928620,00 грн (у т.ч. ПДВ - 154770,00 грн), від 21 грудня 2020 року №28 на суму 47920,90 грн (у т.ч. ПДВ - 7986,82 грн), від 21 грудня 2020 року №27 на суму 26880,00 грн (у т.ч. ПДВ - 4480,00 грн), від 21 грудня 2020 року на суму 105996,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 17666,00 грн), від 24 грудня 2020 року №146 на суму 215800,33 грн (у т.ч. ПДВ - 35966,72 грн), від 16 грудня 2020 року №27 на суму 39003,30 грн (у т.ч. ПДВ - 6500,55 грн), від 24 грудня 2020 №141 на суму 540800,83 грн (у т.ч. ПДВ - 90133,47 грн), від 16 грудня 2020 №19 на суму 216569,48 грн (у т.ч. ПДВ - 36094,91 грн), від 16 грудня 2020 на суму 242611,20 грн (у т.ч. ПДВ - 40435,20 грн), від 24 грудня 2020 №137 на суму 520000,00 грн (у т.ч. ПДВ -86666,80 грн), від 21 грудня 2020 №29 на суму 8319,18 грн (у т.ч. ПДВ - 1386,53 грн), від 31 грудня 2020 №25 на суму 27078,91 грн (у т.ч. ПДВ - 4513,15 грн), від 24 грудня 2020 №24 на суму 224220,00 грн (у т.ч. ПДВ - 37370,00 грн), від 31 грудня 2020 №24 на суму 290304,00 грн (у т.ч. ПДВ - 48384,00 грн).

Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями від 29 грудня 2020 року № 948, від 29 січня 2021 року № 1030, від 29 січня 2021 року № 1031 та актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2020-січень 2021 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ПП «Захід Госпторг» первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 3012-20 від 30 грудня 2020 року та погашена позивачем на підставі платіжних доручень від 19 січня 2021 №987, №988 та від 20 січня №996.

Щодо господарських операції з ПП «Захід Госпторг» позивач зазначив, що зі змісту укладеного договору вбачається, що під наданням послуг будівельною технікою на об`єкті розуміється використання такої техніки, перевезення матеріалу та робота техніки на об`єкті.

Оплата послуг була розрахована через врахування одиниці "машино-години" та "тони перевезення".

Позивач зауважив, що для зручності врахування вказаних критеріїв, сторонами в актах приймання-передачі послуг було вказано формулювання "перевезення" та тони та матеріал, який був перевезений, для правильного розрахунку вартості послуг.

У зв`язку з цим, позивач звернув увагу, що за вказаним договором було надано комплекс послуг будівельною технікою, і перевезення матеріали цією технікою.

У зв`язку з цим, товарно-транспортні накладні між контрагентами не були складені.

07 грудня 2020 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Баупрод» (Постачальник) укладено договір поставки № 0712-20Б, за умовами якого з урахуванням додатку № 1 до договору постачальник зобов`язується передати у власність замовнику матеріали, а саме: бітум нафтовий дорожній в`язкий БДН 70/100 в кількості 382,5 тон.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Баупрод» здійснило поставку, а позивач прийняв товар, про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 22 грудня 2020 року № 8 (кількість - 70 тон), від 24 грудня 2020 року № 5 (кількість - 30 тон), від 06 січня 2021 року № 7 (кількість - 78,5 тон), від 11 січня 2021 року № 9 (кількість - 73,6 тони), від 13 січня 2021 року № 10 (кількість - 72,9 тони) та від 15 січня 2021 року № 11 (кількість - 57,5 тони). Загальна кількість товару - 382,50 тони.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 06 січня 2021 року № 105 (маса вантажу - 78,5 тони), від 11 січня 2021 року № 109 (маса вантажу - 73,6 тони), від 13 січня 2021 року № 110 (маса вантажу - 72,90 тони) та від 15 січня 2021 року № 114 (маса вантажу - 57,50 тони). Загальна вага вантажу - 382,50 тони.

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 22 грудня 2020 року №3 на суму 945000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 157500,00 грн), від 11 січня 2021 року №1 на суму 993600,00 грн (у т.ч. ПДВ - 165600,00 грн), від 16 грудня 2020 року №25 на суму 56315,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 9385,85 грн), від 21 грудня 2020 року №23 на суму 1094400,00 грн (у т.ч. ПДВ - 182400,00 грн), від 24 грудня 2020 року №22 на суму 118800,00 грн (у т.ч. ПДВ - 19800,00 грн), від 21 грудня 2020 року №22 на суму 169344,00 грн (у т.ч. ПДВ - 28224,00 грн), від 24.12.2020 №25 на суму 87162,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14602,00 грн), від 13 січня 2021 року №1 на суму 984150,00 грн (у т.ч. ПДВ - 164025,00 грн).

Оплата позивачем за договором підтверджується платіжними дорученнями від 15 січня 2021 року № 977, від 22 січня 2021 року № 1008, від 29 січня 2021 року № 1033, актом звірки взаємних розрахунків за період: грудень 2020 року - лютий 2021 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Баупрод» в сумі 3116298,79 грн первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 3001-21 від 30 січня 2021 року, яка була погашена позивачем на підставі платіжних доручень від 19.02.2021 №1078 та від 26.02.2021 №1086.

Також, між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ТОВ «Демонтажна група «Богуслав» (Постачальник) було укладено договір поставки від 20 січня 2021 року № 2001-21, за умовами якого з урахуванням додатку № 1 до Договору (Додаток) постачальник зобов`язується передати у власність замовнику матеріали, а саме: сіль в кількості 1173 т та надати послуги перевезення вантажів в кількості 1173 т дорожнім транспортними засобами.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Демонтажна група «Богуслав» було передано, а позивачем прийнято товар (сіль), про що свідчать видаткові накладні від 25 січня 2021 року № 26 (кількість - 125 тон), від 26 січня 2021 року № 27 (кількість - 132 тони), від 27 січня 2021 року № 28 (кількість - 123 тони), від 28 січня 2021 року № 29 (кількість - 130 тон), від 29 січня 2021 року № 30 (кількість -125 тон), від 30 січня 2021 року № 31 (кількість - 122 тони), від 02 лютого 2021 року № 32 (кількість - 136 тон), від 03 лютого 2021 року № 33 (кількість - 140 тон) та від 03 лютого 2021 року №34 (кількість - 140 тон). Загальна кількість - 1033 тони.

Також вказаним контрагентом були надані позивачу послуги з перевезення вказаного товару, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25 січня 2021 року № 14, від 26 січня 2021 року № 15, від 27 січня 2021 року № 16, від 28 січня 2021 року № 17, від 29 січня 2021 року №18, від 30 січня 2021 року № 19, від 02 лютого 2021 року № 20 та від 03 лютого 2021 року № 21 та товарно-транспортні накладні від 25 січня 2021 року (маса брутто - 41,0 т), від 25 січня 2021 року (маса брутто - 42,0 т), від 25 січня 2021 року (маса брутто - 42,0 т), від 26 січня 2021 року (маса брутто - 43,0 т), від 26 січня 2021 року (маса брутто - 44,0 т), від 26 січня 2021 року (маса брутто - 45,0 т), від 27 січня 2021 року (маса брутто - 40,0 т), від 27 січня 2021 року (маса брутто - 40,0 т), від 27 січня 2021 року (маса брутто - 43,0 т), від 28 січня 2021 року (маса брутто - 40,0 т), від 28 січня 2021 року (маса брутто - 45,0 т), від 28 січня 2021 року (маса брутто - 45,0 т), від 29 січня 2021 року (маса брутто - 40,0 т), від 29 січня 2021 року (маса брутто - 42,0 т), від 29 січня 2021 року (маса брутто - 43,0 т), від 30 січня 2021 року (маса брутто - 40,0 т), від 30 січня 2021 року (маса брутто - 42,0 т), від 30 січня 2021 року (маса брутто - 43,0 т), від 02 лютого 2021 року (маса брутто - 43,0 т), від 02 лютого 2021 року (маса брутто - 45,0 т), від 02 лютого 2021 року (маса брутто - 48,0 т), від 03 лютого 2021 року (маса брутто - 46,0 т), від 03 лютого 2021 року (маса брутто - 46,0 т), від 03 лютого 2021 року (маса брутто - 47,0 т), від 03 лютого 2021 року (маса брутто - 47,0 т), від 03 лютого 2021 року (маса брутто - 47,0 т), від 03 лютого 2021 року (маса брутто - 47,0 т).

Судом встановлено, що вказаним контрагентом були виписані позивачу податкові накладні від 03 лютого 2021 року №6 на суму 87704,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14784,00 грн.), від 02 лютого 2021 року №5 на суму 213955,20 грн (у т.ч. ПДВ - 35659,20 грн), від 29 січня 2021 року №45 на суму 196650,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 32775,00 грн), від 29 січня 2021 року №39 на суму 79200,00 грн (у т.ч. ПДВ - 13200,00 грн), від 06 грудня 2021 року №1 на суму 1059750,00 грн (у т.ч. ПДВ - 176625,00 грн), від 02 лютого 2021 на суму 86169,60 грн (у т.ч. ПДВ - 14361,60 грн), від 30 січня 2021 року №40 на суму 77299,20 грн (у т.ч. ПДВ - 12883,20 грн), від 27 січня 2021 року №37 на суму 77932,80 грн (у т.ч. ПДВ - 12988,80 грн), від 26 січня 2021 року №36 на суму 83635,20 грн (у т.ч. ПДВ - 13939,20 грн), від 15 січня 2021 року №1 на суму 776250,00 грн (у т.ч. ПДВ - 129375,00 грн), від 28 січня 2021 року №38 на суму 82368,00 грн (у т.ч. ПДВ - 13728,00 грн), від 25 січня 2021 року №41 на суму 196650,00 грн (у т.ч. ПДВ - 32775,00 грн), від 24 грудня 2020 року №2 на суму 405000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 67500,00 грн), від 03 лютого 2021 року №3 на суму 88704,00 грн (у т.ч. ПДВ - 14784,00 грн), від 28 січня 2021 року №44 на суму 204516,00 грн (у т.ч. ПДВ - 34086,00 грн), від 25 січня 2021 року №35 на суму 79200,00 грн (у т.ч. ПДВ - 13200,00 грн), від 30 січня 2021 року №46 на суму 191930,40 грн (у т.ч. ПДВ - 31988,40 грн), від 03 лютого 2021 року №4 на суму 220248,00 грн (у т.ч. ПДВ - 36708,00 грн), від 26 січня 2021 року №42 на суму 207662,40 грн (у т.ч. ПДВ - 34610,40 грн), від 27 січня 2021 №43 на суму 193503,60 грн (у т.ч. ПДВ - 32250,60 грн).

Оплата позивачем за договором підтверджується платіжними дорученнями від 16 лютого 2021 року № 1064, № 1065, від 19 лютого 2021 року № 1080, № 1081, актом звірки взаємних розрахунків за період, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «ДГ «Богуслав» в сумі 2 024 920,79 грн первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 2602-21 від 26 лютого 2021 року.

У позовній заяві позивач зазначив, що укладення ТОВ "АМСТРУД" вищевказаних договорів зумовлено необхідністю виконання позивачем своїх договірних зобов`язань підрядника перед іншими суб`єктами господарювання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ АМСТРУД були укладені договори з Рогозівською сільською радою Бориспільського району Київської області, а саме:

- від 14.03.2019 №1, за умовами якого ТОВ АМСТРУД (підрядник) зобов`язується виконати роботи (ДК 021-2015 (СРV) 452300000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь) на об`єкті капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Вітчизняна (на ділянці від буд 39 до буд.69) в с. Рогозів Бориспільського району Київської області, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування робіт: виправлення профілю основ з піщано-гравійних сумішей та улаштування покриттів асфальтобетонних сумішей.

Фактичне виконання робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 09.04.2019 за квітень 2019 року, від 19.03.2019 за березень 2019 року, актами приймання виконаних будівельних робіт від 19.03.2019 №1 за березень 2019, від 09.04.2019 №2 за квітень 2019 року, накладними-вимогами на відпуск матеріалів;

- від 21.03.2019 №2, за умовами якого ТОВ АМСТРУД (підрядник) зобов`язується виконати роботи (ДК 021-2015 (СРV) 452300000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь) на об`єкті капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Комарова в с. Рогозів Бориспільського району Київської області, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи. Відповідно до п.1.2. Договору найменування робіт - виправлення профілю основ з піщано-гравійних сумішей та улаштування покриттів асфальтобетонних сумішей.

Фактичне виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 29.03.2019 за березень 2019 року, від 09.04.2019 за квітень 2019 року, актами приймання виконаних будівельних робіт від 29.03.2019 №7 за березень 2019 року, від 09.04.2019 №2 за квітень 2019 року, накладними-вимогами на відпуск матеріалів.

Крім того, позивачем було укладено договори з Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, а саме:

- від 20.11.2019 №260-19, за умовами якого ТОВ АМСТРУД (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами та на власний ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділ ІІІ договору, виконати роботи з Капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Чкалова в с. Велика вільшанка Васильківського району Київської області за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

Фактичне виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 21.12.2019 за грудень 2019 року, актом приймання виконаних будівельних робіт від 21.12.2019 №1 за грудень 2019 року;

- від 30.09.2019 №102-19, за умовами якого ТОВ АМСТРУД (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами та на власний ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділ ІІІ договору, виконати роботи з Капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Петлюри в смт. Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

Фактичне виконання робіт підтверджується довідкою від 22.12.2019 за грудень 2019 року, актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.12.2019 №1 за грудень 2019 року (Додатки 73-74);

- від 20.11.2019 №263-19, за умовами якого ТОВ АМСТРУД (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами та на власний ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділ ІІІ договору, виконати роботи з Капітального ремонту дорожнього покриття по вул.Центральна в с.Велика вільшанка Васильківського району Київської області за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх. Фактичне виконання робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 19.12.2019 року за грудень 2019 року, актом приймання виконаних будівельних робіт від 19.12.2019 №1 за грудень 2019 року (Додатки 79-80).

Також ТОВ АМСТРУД укладено договір з КП «АГРОЗНАМ`ЯНКА» від 13.12.2019 №1, за умовами якого ТОВ АМСТРУД (підрядник) зобов`язується виконати роботи на «Капітальний ремонт дороги вулиці Загородня с. Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області», а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи. Найменування робіт: улаштування основ та покриттів. Фактичне виконання робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 13.12.2019 за грудень 2019 року, актом приймання виконаних будівельних робіт від 13.12.2019 за грудень 2019 року.

Крім того, ТОВ АМСТРУД укладено наступні договори з ДП «Місцеві дороги Запорізької області»:

- від 11.01.2020 №11/01-ЕУБіл, за умовами якого генпідрядник ТОВ АМСТРУД зобов`язується своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій у строки, обумовлені п.5.1 Договору надати Замовникові послуги, зазначені у пункті 1.2, а Замовник прийняти надані послуги. Найменування послуг: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області та штучних споруд на них (Більмацький район). Фактичне виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 26.03.2021 за березень 2021 року, від 28.04.2021 за квітень 2021 року, актами приймання виконаних будівельних робіт від 26.03.2021 №12-ЕУБіл за березень 2021 року, від 28.04.2021 №14-ЕУБіл за квітень 2021 року, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 24.12.2020 №БОБО-000078, товаротранспортними накладними;

- від 11.01.2020 №11/01-ЕУРоз, за умовами якого підрядник ТОВ АМСТРУД зобов`язується своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій у строки, обумовлені п.5.1 Договору надати Замовникові послуги, зазначені у пункті 1.2, а Замовник прийняти надані послуги. Найменування послуг: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області та штучних споруд на них (Розівський район). Фактичне виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.12.2020 за грудень 2020 року, від 09.04.2021 за квітень 2021 року, від 28.04.2021 за квітень 2021 року, акти приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2020 за грудень 2020 року, від 09.04.2021 №6 ЕУРоз за квітень 2021 року, від 28.04.2021 №7-ЕУРоз за квітень 2021 року, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 24.12.2020 №БОБО-000053, товаро-транспортними накладними.

Також ТОВ АМСТРУД укладено наступні договори з ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ»:

- від 27.04.2020 №ЗП-15-27/04/20, за умовами якого субпідрядник ТОВ АМСТРУД зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором та договором №601-20 від 16.03.2020 укладеним Генпідрядником із Замовником Службою автомобільних доріг в Запорізькій області своїми силами і на власний ризик у 2020 році надати Генпідряднику послуги, а Генпідрядник прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: послуги 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них). Фактичне виконання робіт та проведені розрахунки підтверджуються довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 16.07.2020 за липень 2020 року, актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.07.2020 №4 за липень 2020 року, накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 19.05.2020 №БОБО-000027, від 22.05.2020 №БОБО-000029, від 23.05.2020 №БОБО-000031, податковою накладною від 16.07.2020 №14, оборотно-сальдовими відомостями за березень 2019 по рахунку 201, за квітень 2019 по рахунку 201;

- від 11.12.2020 №ЗП-118-11/12/20, за умовами якого субпідрядник ТОВ АМСТРУД зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором та договором №602-20 від 11.12.2020 укладеним Генпідрядником із Замовником Службою автомобільних доріг в Запорізькій області своїми силами і на власний ризик у 2020-2021 роках надати Генпідряднику послуги, а Генпідрядник прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: послуги 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них). Фактичне виконання робіт підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 26.12.2020 за грудень 2020, від 05.02.2021 за лютий 2021 року на суму 971 079,96 грн., від 05.02.2021 за лютий 2021 на суму 2 072 408,81 грн., від 16.03.2021 за березень 2021, актами приймання виконаних будівельних робіт від 26.12.2020 за грудень 2020 року, від 05.02.2021 № Кб2 за лютий 2021 року, від 05.02.2021 № Кб1 за лютий 2021 року, від 16.03.2021 № 3 за березень 2021 року, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 24.12.2020 №БОБО-000079.

ТОВ АМСТРУД укладено договір з ТОВ «БЛАГОДОРБУД» від 03.08.2020 №84/20. Фактичне надання послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.12.2020 №101, від 18.12.2020 №87, від 21.12.2020 №86, від 21.12.2020 №100, від 23.12.2020 №112.

Також ТОВ АМСТРУД укладено договір з ТОВ «ДОРСТРОЙ» від 01.12.2020 №0112-20, за умовами якого постачальник ТОВ АМСТРУД зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставляти покупцю бітум дорожній марки 70/100. Постачання товару підтверджується видатковою накладною від 24.12.2020 №13.

У письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що

Отже, матеріали справи свідчать про те, що придбана ТОВ "АМСТРУД у вищевказаних контрагентів сировина, була ним використана для виконання підрядних робіт за вищевказаними договорами.

При цьому, перевезення товару від постачальників до ТОВ АМСТРУД було здійснено позивачем як самостійно, так із залученням інших контрагентів, ТОВ "Акта Пром", ТОВ "Дінекс Торг" та ТОВ «Стройлогіст».

Вищевказані господарські операції з поставки товару підтверджуються належним чином оформленими видатковими накладними, а господарські операції з перевезення товару - товарно-транспортними накладними, які долучені до матеріалів справи та були надані позивачем контролюючому органу під час перевірки.

В акті перевірки контролюючий орган зазначає про відсутність у вищевказаних контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, неподання фінансової та податкової звітності тощо.

Проте, суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в численних судових рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, а саме в постановах від 06.02.2018 року справа № 804/4940/14, від 15.05.2018 року справа №810/4391/16, від 30.01.2018 року справа №2а-1670/4220/12, від 30.01.2018 року справа №1570/5614/2012, від 17.04.2018 року справа №826/14549/15, від 08.05.2018 року справа №814/937/15.

Доводи відповідача про неможливість реального виконання контрагентами позивача (по ланцюгу) договірних зобов`язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності не беруться судом до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Як узагальнення наведених правових позицій, відсутність у контрагента-постачальника матеріально-технічних, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, відсутність окремих документів чи дефекти в них саме по собі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №821/2813/15-а дійшов висновку про те, що визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність/ недоліки певних документів при оформленні операцій з постачання товару (послуг) тощо самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Отже, правовідносини позивача з вищевказаними контрагентами документально підтвердженими первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, спростовує наведені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо вчинення позивачем відповідних порушень, а тому суд вважає, що наведені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо допущення позивачем відповідних порушень є необґрунтованими та невмотивованими.

Суд зазначає, що вищевказані документи щодо господарських операцій з поставки товару та послуг транспортного перевезення не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статей 198, 201 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також суд визнає непереконливими посилання контролюючого органу на те, що контрагент позивача, ТОВ "ФРЕНТТЕРОН" фігурує в кримінальному провадженні №1-кс/552/747/20 по справі №552/1569/20 як на підставу для здійснення донарахувань податкових зобов`язань, оскільки наявність кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 29 серпня 2024 року у справі №400/10548/21, від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

Крім того, суд ставиться критично на посилання ГУ ДПС у Київській області у відзиві на позовну заяву на те, що ТОВ "Профі-Юга" фігурує в кримінальному провадженні №32021100000000097 від 26.01.2021, ТОВ "Дінекс Торг" - в кримінальному провадженні №1-кс/755/3573/2 по справі №755/382/20, ТОВ "Житомирский НПЗ" - в кримінальному провадженні №42020120000000147 від 03.09.2020, ТОВ "Карат Юніон" - в кримінальному провадженні 1-кс/642/7/22 по справі №642/8947/21, оскільки вказані обставини не були зазначені контролюючим органом в акті перевірки в якості підстави для висновку про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Також суд зазначає, що присутній у судовому засіданні 10.09.2024 представник позивача звернув увагу на допущені контролюючим органом процедурні порушення, зокрема, запроваджений станом на дату проведення перевірки мораторій на проведення перевірок на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що зі змісту акта від 25.06.2021 №10033/10-36-07-16/39865269 вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АМСТРУД" у період з 11.06.2021 по 17.06.2021 була проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 11.06.2021 №1034-п відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка бла чинна на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.2 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Суд звертає увагу на те, що Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту:

"Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.".

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України такого змісту: в абзаці першому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці восьмому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці дев`ятому слова та цифри "до 31 травня 2020 року" замінено словами та цифрами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з Законом України від 14 липня 2020 року №786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 8 серпня 2020 року, внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків"; у зв`язку з цим абзаци другий - одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим; в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8"; в абзаці п`ятому слова "зберігання та транспортування" замінено словами "зберігання, транспортування та обігу".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, зокрема, документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-IX).

Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Надаючи правову оцінку такій суперечності, суд виходить з такого.

Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію щодо проведення податкових перевірок може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18).

Крім того, статтею 5 ПК України врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон №794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Як вже зазначалось, постанова №89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-IX.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №640/18646/21.

Законом №909-IX, пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.

Постанова ж Кабінету Міністрів України №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" прийнята 3 лютого 2021 року.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:

- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);

- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).

Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 зазначений Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

У даному ж випадку Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.

Разом з тим, сам Закон України "Про Державний бюджет України" як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.

За вказаних обставин, суд вважає, що постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Саме такий правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2023 у справі №140/607/22.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка набрала чинності 12.03.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України було встановлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалася та завершилася з 01 липня 2023 року.

Отже, Кабінетом Міністрів України як на момент винесення Головним управлінням ДПС у Київській області від 11.06.2021 №1034-п про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, так і на момент проведення відповідачем цієї перевірки, результати якої були оформлені актом від 25.06.2021 №10033/10-36-07-16/39865269, не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних позапланових перевірок платників податків на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

Суд зазначає, що контролюючий орган, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України з дотриманням вимог статті 77 ПК України.

Такий висновок суду узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, послідовно викладеною у численних судових рішеннях.

Зокрема, у постановах від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 21 грудня 2022 року у справі №160/14976/21 Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 6 липня 2022 року у справі №360/1182/21, від 06 грудня 2023 року у справі №480/6598/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 520/20064/21, від 04 січня 2024 року у справі № 440/7730/22 тощо, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою плоди отруйного дерева, сформульованій Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України, відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.

На підставі викладеного, враховуючи допущені контролюючим органом порушення у вигляді відсутності повноважень (компетенції) на проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст178 ПК України, а також приймаючи до уваги безпідставність та необґрунтованість викладених відповідачем в акті перевірки тверджень про нереальність та безтоварність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами, що було покладено в основу для визначення за наслідками перевірки грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Київській області від 16.07.2021 №15008/10-36-07-16 та від 16.07.2021 №15009/10-36-07-16, та, відповідно, задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 05.11.2021 №25088/6/99-00-06-01-03-06 про результат розгляду скарги, суд зазначає таке.

Процедура оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження визначена Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Водночас, суд зазначає, що рішення контролюючого органу, прийняті за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків, у зв`язку з чим правові підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Так, згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Рішення ДПС України про результати розгляду скарги у цій справі не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 640/15530/19.

За таких обставин, оскільки рішення ДПС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову в частині його оскарження.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 22700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.12.2021 №291.

Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16 липня 2021 року №15008/10-36-07-16 та від 16 липня 2021 року №15009/10-36-07-16.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТРУД" (ідентифікаційний код 39865269, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари(з), вул.Шевченка, буд.10А) судовий збір у розмірі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот грн. 47 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.