Рішення

від 01.07.2024 по справі 331/4558/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 331/4558/23

Провадження № 2/331/156/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.

за участю секретаря - Солов`ян О.С.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за первісним позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Хортиця»» про захист прав споживачів, визнання недійсним умов договору,-

ВСТАНОВИВ:

Представник КС «Хортиця» звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з первісним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування первісного позову зазначено, що 14.07.2017 р. між КС «Хортиця» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 06-17, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредиту у розмірі 9500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, в порядку та в строки, визначені цих договором. КС «Хортиця» свої зобов`язання виконала та надала відповідачу кредиту у розмірі 9500,00 грн. 26.02.2021 р., у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р., між позивачем та відповідачем був укладений договір про реструктуризацію боргу. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію боргу у неї станом на 13.07.2023 р. утворилася заборгованість у розмірі 44 800,00 грн. Проценти, згідно з п. 10 договору про реструктуризацію боргу за період з 01.10.2021 р. по 23.02.2022 р. складають 8920,46 грн., інфляційні втрати за період з жовтня 2021 р. по лютий 2022 р. складають 496,49 грн. Таким чином, загальна сума боргу складає 54 216,95 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Хортиця» суму боргу у розмірі 44 800,00 грн., проценти, згідно з п. 10 договору про реструктуризацію боргу за період з 01.10.2021 р. по 23.02.2022 р. у розмірі 8920,46 грн., інфляційні втрати за період з жовтня 2021 р. по лютий 2022 р. у розмірі 496,49 грн., а разом 54 216,95 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,60 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року було відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

14.08.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до КС «Хортиця»» про захист прав споживачів, визнання недійсним умов договору.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що 14.03.2017 р. між ОСОБА_1 та КС «Хортиця» було укладено кредитний договір № 06-17, за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 9500,00 грн. строком на 2 роки. Вказаний кредитний договір було укладено для отримання коштів ОСОБА_1 на власні, тобто споживчі цілі, а тому на правовідносини розповсюджуються положення ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно з п. 6.3 кредитного договору, за прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків (додаткок № 1 до цього договору) та/або п. 5.1.5, 8.6 цього договору, позичальник згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 275 процентів річних від простроченої суми. 26.02.2021 р. між ОСОБА_1 та КС «Хортиця» було укладено договір про реструктуризацію боргу. Згідно п. 2 договору про реструктуризацію боргу за взаємною згодою сторін цього договору розмір боргу, за яким надається розстрочка згідно умов цього договору, становить 44 800,00 грн., а тому числі: залишок заборгованості за договором кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р., у розмірі 9031,00 грн., сума процентів за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 35 769,00 грн. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Таким чином, п.6.3 догорову є недійсним, оскільки суперечить п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». В зв`язку з недійсністю п. 6.3 кредитного договору, недійсними є також окремі умови договору про реструктуризацію від 26.02.2021 р. Враховуючи, що сума процентів, що зазначена в договорі реструктуризації в розмірі 35 769,00 грн. - це проценти, що були нараховані за недійсним п. 6.3 Основого договору, вказана умова договору про реструктуризацію також підлягає визнанню недійсним. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати недійсним п. 6.3 кредитного договору № 06-17 від 14.03.2017 р. укладеного між ОСОБА_1 та КС «Хортиця»; визнати недійсним п. 2 договору про реструктуризацію боргу від 26.02.2021 р. укладеного між ОСОБА_1 та КС «Хортиця» в частині стягнення суми процентів за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 35 769,00 грн. та стягнути з КС «Хортиця» на користь ОСОБА_1 витрати правовому допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2024 року об`єднано в одне провадження первісний та зустрічний позови по справі, здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

28.02.2024 року представником відповідача за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що члени кредитної спілки зобов`язані, зокрема: додержуватися статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про кредитні спілки»). 03.01.2014 р. Спостережною радою КС «Хортиця» було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, про затвердження розміру процентої ставки, яка стягується у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, на рівні 275 % річних. 14.03.2017 р. ОСОБА_1 з власної ініціативи подала заяву до КС «Хортиця» про прийняття її у члени кредитної спілки, сплатила вступний внесок та обов`язковий пайовий внесок. За таких обставин, ОСОБА_1 є членом КС «Хортиця» та зобов`язана виконувати рішення органів управління кредитної спілки. Позивач не зазначила на підставі яких ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», вона кваліфікувала умови договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р. несправедливими, і чи призводять умови п. 6.3 догвоору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р. до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін за договором та яку саме шкоду зазначені умови договору завдають позивачу. Умови договору кредиту про нарахування процентів річних та інфляції не можна визнати такими, що порушують принцип добросовісності та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін за договором, оскільки сторонами врегульована плата за користування грошовими коштами поза строком кредитування. При цьому, законом передбачено право сторін врегульовувати розмір процентів річних на власний розсуд. Позивач за зустрічним позовом на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору, його умови були відомі позивачу, нею не оскаржувалися, частково, але виконувались, нею був підписаний договір про реструктуризацію боргу. За таких обставин підстави для визнання п. 6.3 договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р., які передбачені законом, відсутні. Крім того, кредитний договір був укладений у березні 2017 року, а позивач за зустрічним позовом звернулася до суду з цим позовом у серпні 2023 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Просив в задоволенні позову ОСОБА_1 до КС «Хортиця» про захист прав споживачів, визнання недійсним умов договору відмовити.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом сторін.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом КС «Хортиця» - Трібусян О.В. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечує та просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 14.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до КС «Хортиця» із заявою про прийняття її у члени кредитної спілки «Хортиця».

14.03.2017 року ОСОБА_1 сплатила вступний внесок та обов`язковий пайовий внесок, про що свідчать відповідні прибуткові касові ордери № 85, № 86 та набула членства у КС «Хортиця».

14.03.2017 року ОСОБА_1 подала до КС «Хортиця» заяву про видачу кредиту в сумі 9500,00 грн., за результатами розгляду якої, було прийнято рішення про надання їй кредиту, що підтверджується протоколом № 06-17 засідання кредитного комітету КС «Хортиця» від 14.03.2017 року.

14.03.2017 року між КС «Хортиця» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 06-17, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 9500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості. Позичальник зобов`язалася повернути кредит кредитодавцю та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, в порядку та строки, визначені цим договором.

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, згідно умов договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р., підтверджується видатковим касовим ордером від 14.03.2017 р. на суму 9 500,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору кредиту, строк кредитування кредитом з 14.03.2017 р. по 14.03.2019 р.

Згідно із п. 1.4 договору кредиту, розмір процентів за користування кредитом становить - 96 % річних.

Відповідно до п.1.5 договору кредиту, у разі прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків або п. 8.6 цього договору, з 30 дня прострочки розмір процентів за користування кредитом становить - 120 % річних.

Згідно із п.3.2 договору кредиту, нарахування процентів за користування кредитом починається з наступного дня після видачі кредитодавцем кредиту позичальнику, а припиняється в день повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п. 6.3 договору кредиту, за прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків (Додаток № 1 до цього договору) та/або п. 5.1.5, 8.6 цього договору, позичальник згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 275 процентів річних від простроченої суми.

26.02.2021 року, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р., між КС «Хортиця» та ОСОБА_1 було укладено договір про реструктуризацію боргу, відповідно до п. 1 якого позичальник зобов`язується в строки, порядку та на умовах, передбачених цим договором, оплатити кредитору заборгованість по договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р.

Відповідно до п. 2 договору про реструктуризацію боргу від 26.02.2021 р., за взаємною згодою сторін цього договору, розмір боргу, за яким надається розстрочка згідно умов цього договору, становить: 44 800,00 грн., у тому числі: залишок заборгованості за договором кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р. у розмірі 9031,00 грн.; сума процентів за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 35 769,00 грн.

Згідно із п. 10 договору про реструктуризацію боргу від 26.02.2021 р., за прострочення позичальником строків сплати, передбачених п. 3 та/або п. 8 цього договору, позичальник згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 275 процентів річних від простроченої суми.

Відповідач свої зобов`язання за договором про реструктуризацію боргу належним чином не виконує, суму боргу в обумовлений договором строк не повертає.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданим позивачем розрахунком, за вказаним кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 54 216,95 грн, яка складається з: суми боргу - 44 800,00 грн., процентів, згідно з п. 10 договору про реструктуризацію боргу за період з 01.10.2021 р. по 23.02.2022 р. - 8 920,46 грн., інфляційних втрат за період з жовтня 2021 р. по лютий 2022 р. - 496,49 грн.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом КС «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про захист прав споживачів та визнання недійсним умов договору, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з того, що сторонами не оскаржується сам факт наявності між ними правовідносин та враховуючи, що ними не висловлено заперечень з приводу правової природи виниклих зобов`язань, суд вважає за необхідне встановити, що спірні правовідносини регулюються положенням ч.1 ст.1054 ЦК України, у зв`язку з чим можливим є вирішення питання про наявність або відсутність підстав для визнання окремого пункту договору недійсним з огляду на приписи ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 487/7824/15-ц, від 28 березня 2018 року в справі № 761/7956/16-ц.

Згідно висновку ВП/ВС від 28.03.2018 викладеного у постанові № 444/9519/12, відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У ст. 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ч.1 ст.625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч.2 ст.625 ЦК України).

З огляду на умови договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р., а саме п.6.3, при виданому ОСОБА_1 кредиті в розмірі 9500,00 грн., строку кредитування 24 місяці, остання була зобов`язана сплатити КС «Хортиця» за прострочення строків сплати та/або п. 5.1.5, 8.6 договору, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України на їх вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 275 процентів річних від простроченої суми.

За вказаних обставин, наявні підстави для визнання несправедливим оспорюваного пункту 6.3 договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р., оскільки він встановлює вимогу зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов`язань за договором, а також як наслідок і пункту 2 договору про реструктуризацію від 26.02.2021 р. в частині стягнення суми процентів за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 35 769,00 грн., оскільки нарахування вказаної у ньому суми було здійснено згідно із п. 6.3 первісного договору.

При цьому, законодавством України встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), та наслідки спливу такого строку.

У статтях 256-258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Стаття 267 ЦК України встановлює, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Так, у відзиві на зустрічну позову заяву представник КС «Хортиця» вказував на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову із цих підстав.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом пропустила позовну давність для звернення до суду з вимогою щодо визнання недійсним пункту 6.3 кредитного договору № 06-17 від 14.03.2017 р., оскільки саме з дня укладення договору почався перебіг позовної давності, що також стосується вимог про визнання недійсним частини умов пункту 2 договору про реструктуризацію від 26.02.2021 р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 6.3 договору кредиту № 06-17 від 14.03.2017 р. та п. 2 договору про реструктуризацію від 26.02.2021 р. в частині стягнення суми процентів за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 35 769,00 грн., проте враховуючи, що позивач за зустрічним позовом пропустила встановлений законом строк звернення до суду за захистом порушеного права, у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що первісний позивач (відповідач за зустрічним позовом) при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 73 (#1320930305809) від 12.07.2023 р.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь КС «Хортиця» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких підстав, оскільки ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за подання зустрічного позову відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати на підставі положень ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

При цьому, враховуючи, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КС «Хортиця» відмовлено, то понесені нею витрати на правову допомогу стягненню з відповідача за зустрічним позовом не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Первісний позов Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кредитної спілки «Хортиця» (ЄДРПОУ 25891901) суму боргу у розмірі 54 126 (п`ятдесят чотири тисячі сто двадцять шість) гривень 95 копійок, яка складається з: суми боргу - 44800,00 грн.; процентів, згідно з п. 10 договору про реструктуризацію боргу за період з 01.10.2021 р. по 23.02.2022 р. - 8 920,46 грн.; інфляційних втрат за період з жовтня 2021 р. по лютий 2022 р. - 496,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кредитної спілки «Хортиця» (ЄДРПОУ 25891901) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Хортиця»» про захист прав споживачів, визнання недійсним умов договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.М. Світлицька