Ухвала від 13.09.2024 по справі 947/22411/24

Справа № 947/22411/24

Провадження № 1-кс/947/12287/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024160000000133 від 05.07.2024року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. москва, росія, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, виховує неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , працюючої на посаді начальника четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024160000000133 від 05.07.2024року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024160000000133 від 05.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Положенням «Про територіальне відділення Антимонопольного комітету України», затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України № 32-р від 23.02.2001, визначено, що територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом у системі органів Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України «Про Антимонопольний комітету України», іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.

Відділення у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», іншими нормативно-правовими актами України, цим Положенням, рішенням Комітету, наказами Голови Комітету.

Основними завданнями відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за узгодженими діями суб`єктів господарювання та регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділенням має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов`язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов`язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; вживати заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Досудовим розслідування встановлено, що наказом № 65/45-ВК від 12.06.2023 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Положенням «Про четвертий відділ досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України», затвердженого наказом Голови південного міжобласного територіального відділення АМК України, визначено, що четвертий відділ досліджень і розслідувань - є структурним підрозділом Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), утвореним для реалізації завдань, покладених на Відділення «Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України», іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.

Начальник четвертого відділу досліджень і розслідувань здійснює координацію діяльності відділу.

Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України і Законами України, Указами і розпорядженнями Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Антимонопольного комітету України, голови відділення, цим Положенням на принципах законності, гласності, захист прав господарюючих суб`єктів на засадах їх рівності перед Законом та пріоритету прав споживачів.

Діяльність відділу - дослідження, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, про захист від недобросовісної конкуренції.

Четвертий відділ досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання, об`єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю; розглядає заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про захист від недобросовісної конкуренції в межах підвідомчості і за результатами їх розгляду здійснює заходи передбачені діючим законодавством; за дорученням голові відділення безпосередньо приймає участь у розгляді судових справ у всіх інстанціях, представляє інтереси відділення у всіх судових інстанціях по справам, які розглядалися відділом; взаємодіє з іншими відділами відділення в реалізації покладених на відділення завдань; виконує завдання, покладені на органи Антимонопольного комітету України, відповідно до діючого законодавства; за дорученням голови розглядає інші заяви, звернення, запити тощо і за результатами їх розгляду здійснює заходи передбачені законодавством; за дорученням голови здійснює заходи направлені на виконання доручень Антимонопольного комітету України, які надійшли до Відділення.

Наряду з покладеними завданнями Відділ має право збирати докази

(в тому числі інформацію та копії документів), проводити дії, направлені на всебічне повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи/заяви/дослідження ринків; вносити пропозиції голові відділення про заходи щодо припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, про захист від недобросовісної конкуренції, розгляду справ, заяв, інших звернень, запитів тощо, проведення досліджень ринків, виконання доручень голови відділення або Антимонопольного комітету України та готувати відповідні проекти документів; готувати звернення до Антимонопольного комітету України з пропозиціями про створення тимчасових адміністративних колегій для розгляду окремих справ та надання обов`язкових для розгляду рекомендацій; за дорученням голови відділення безпосередньо приймати участь в розгляді судових справ у всіх інстанціях.

Також Положенням встановлено, що працівники Відділу несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених на Відділ завдань, порушення спеціальних обмежень щодо державних службовців, відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до посадової інструкції начальника четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділенням Антимонопольного комітету України ОСОБА_4 , встановлено, що остання має обов`язки здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання та підготовки відповідних документів за його результатами; розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в межах підвідомчості і за результатами їх розгляду здійснення заходів передбачених діючим законодавством; розглядати, за дорученням Голови, інших заяв, звернень, запитів тощо і за результатами їх розгляду здійснення заходів передбачених законодавством; готувати проекти обов`язкових для розгляду суб`єктами господарювання спрямованих на запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції; здійснювати, за дорученням Голови Відділення, заходи направлені на виконання доручень Антимонопольного комітету України, які надійшли до Відділення.

Також ОСОБА_4 уповноважена безперешкодно входити на підприємства, в установи, організації за службовим посвідченням та мати доступ до документів і інших матеріалів, потрібних для проведення перевірки; вимагати усних або письмових пояснень посадових осіб та громадян; залучати за погодженням з відповідними центральними та місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами й об`єднаннями їх спеціалістів, депутатів місцевих рад для проведення перевірки; взаємодіяти зі структурними підрозділами Відділення, державними органами та органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань, що належать до його компетенції; одержувати у встановленому законодавством порядку від посадових осіб структурних підрозділів Відділення інформацію та матеріали, необхідні для здійснення покладених на нього завдань.

Наказом № 65/29-ОД від 06.09.2023 затверджено адміністративну колегію Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, до складу якої включено начальника четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_4 .

Відповідно до Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 169-р від 29.09.1998) встановлено, що справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у межах компетенції розглядаються органами Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), зокрема адміністративною колегією територіального відділення Комітету.

Адміністративній колегії територіального відділення Комітету підвідомчі справи про порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентних узгоджених дій, якщо наслідки порушення мають місце на регіональному ринку; недобросовісної конкуренції, якщо заявник і відповідач знаходяться в одному регіоні.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

-визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

-визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

-примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

-накладення штрафу;

-блокування цінних паперів;

-усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію;

-закриття провадження у справі.

Також, відповідно до ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» встановлено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про:

-визнання факту недобросовісної конкуренції;

-припинення недобросовісної конкуренції;

-офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

-накладання штрафів;

-закриття провадження у справі.

Штрафи за порушення, передбачені законами України «Про захист економічної конкуренції» і «Про захист від недобросовісної конкуренції», накладаються відповідно до вимог статей 46-1, 52, 52-1 Закону України

«Про захист економічної конкуренції», статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що ОСОБА_4 зобов`язана:

-дотримуватись Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-дотримуватись принципів державної служби та правил етичної поведінки;

-забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

-сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки;

-виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

-додержуватись вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

-запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що державним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Отже, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, будучи службовою особою органу на яку, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, покладено обов`язки діяти лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України.

Крім того, ОСОБА_4 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Установлено, що у ОСОБА_4 , після призначення на посаду начальника четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та включення її до складу адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у невстановлений час, при невстановлених обставинах, виник корисливий умисел на одержання від суб`єктів підприємницької діяльності неправомірної вигоди для себе за прийняття рішень в межах компетенції.

В травні 2023 року, за результатами аукціону (ідентифікатор:

SPE001-UA-20230303-51723), проведеного Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо малої приватизації, нежитлової будівлі площею 90,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за результатом якого, ФОП ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_8 ) придбано вказане майно, вартістю понад 70 тисяч доларів США. У подальшому, на підставі договору франчайзингу за результатами проведених будівельно-ремонтних робіт, побудований ресторан азіатської кухні «Chin Chin», який працює до теперішнього часу.

У зазначеному аукціоні ФОП ОСОБА_8 приймав участь

зі своєю дружиною - ФОП ОСОБА_7 . Переможцем визнано ФОП ОСОБА_8 , однак, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, ФОП ОСОБА_8 не мав можливості сплатити вартість приватизації, в результаті чого переможцем визнано ФОП ОСОБА_7 , з якою укладено договір про приватизацію.

У квітні 2024 року ОСОБА_8 стало відомо, що на адресу

ФОП ОСОБА_9 з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла вимога про надання інформації щодо фінансово-господарських операцій між підприємствами, що підконтрольні ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 .

Будучи особою яка, займає посаду начальника четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в 2024 році більш точний час не встановлено, при невстановлених обставинах у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на особисте протиправне збагачення, який полягав у схиляння фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди за зниження розміру штрафних санкцій, відтягування рішення за справою і строку включення компанії до «чорного списку» у прийнятті участі у майбутніх аукціонах, при цьому повідомивши що у разі відмови надання неправомірної вигоди, вона унеможливить в подальшому шляхом використання свого службового становища укладання таких договорів у майбутньому.

В кінці червня 2024 року на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надійшли розпорядження Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вивчивши отримані матеріали встановлено, що по відношенню до ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 органи АМКУ вбачають порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Під час зустрічі 02.07.2024 ОСОБА_4 із ОСОБА_8 яка відбулась за адресою: АДРЕСА_4 , в ресторані грузинської кухні «Suli» остання повідомила про наявні з боку ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 . порушень Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного у 2023 році Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради про малу приватизацію нежитлової будівлі, загальною площею 90,7 кв. м., розташованої в м. Ізмаїлі, вартістю понад 70 тис. дол. США, та неодноразово наголошувала про намір накладення на наші підприємства штрафних санкцій в сумі понад 1,6 млн. гривень (по 800 тис. грн. кожний).

Також ОСОБА_4 повідомила, що з Ізмаїльської міської ради надійшло відповідне інформування, а також центральним апаратом на адресу Південного міжобласного територіального відділення АМКУ скероване доручення про проведення перевірки, на підставі чого ініційовано розслідування відносно ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 , наголосивши, що поряд зі штрафами, вона має можливість проінформувати про виявлені порушення органи прокуратури, за результатами чого ОСОБА_8 буде вимушений повернути приміщення яке отримано його дружиною до комунальної власності.

Надалі, ОСОБА_4 повідомила, що має можливість зменшити, за її словами «мінімізувати», розмір штрафних санкцій, закрити справу, відносно ФОП ОСОБА_8 або відтягнути рішення щодо внесення підприємства ОСОБА_8 до «чорного списку» що унеможливить потенційну участь у майбутній торгах, а також не здійснить повідомлення органів прокуратури, за умови надання їй грошових коштів у сумі 20 000 доларів США.

Розуміючи, що без надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди ОСОБА_8 не зможе безперешкодно займатись ресторанним бізнесом, останній вимушено погодився на незаконні умови ОСОБА_4 .

Однак, обміркувавши у подальшому незаконні умови ОСОБА_4 вирішивши для себе не виконувати неправомірні дії щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин.

Надалі, 17.07.2024, ОСОБА_4 у ході чергової зустрічі з ОСОБА_8 в кафе «Your Smile» що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , серед іншого, зазначила що зниження розміру штрафних санкцій, відтягування рішення за справою, строку включення компанії до «чорного списку», тільки за умови сплати їй неправомірної вигоди, визначивши остаточну суму в розмірі 10 000 доларів США, яку необхідно надати не пізніше 18.07.2024.

Далі, 18.07.2024 приблизно о 16:00 годині, ОСОБА_4 , у телефонній розмові з метою конспірації власних протиправних дій, задля складення враження у оточуючих про непричетність її до злочинних дій, надала вказівку ОСОБА_8 передати їй неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США, через посередника - особи на ім`я « ОСОБА_10 » ( ОСОБА_11 ) що не був заздалегідь обізнаний про злочинні дії ОСОБА_4 , який працює менеджером в ресторані грузинської кухні « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 .

Прибувши 18.07.2024 близько 17 год. 00 хв за адресою:

АДРЕСА_4 , в ресторан грузинської кухні «Suli», ОСОБА_8 зустрівся із особою на ім`я « ОСОБА_10 » (який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_4 ) та передав йому неправомірну вигоду у розмірі 10000 доларів США.

Отже, начальник четвертого відділу досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_4 одержала неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на 18.07.2024 становить 414 627 гривень), що є великим розміром, оскільки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, за виконання вищевказаних дій в інтересах ОСОБА_8 .

За викладених обставин, 19 липня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 20.07.2024 відносно підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 16.09.2024 включно, в межах строку досудового розслідування, із визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 331 (триста тридцять одного) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, із покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На переконання органу досудового розслідування, оскільки на теперішній час в рамках даного кримінального провадження не зменшилися ризики, які існували на момент застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу, а завершити досудове розслідування не видається за можливе з об`єктивних причин, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної.

Позиції учасників судового засідання

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити, вважаючи, що наявні на даному етапі ризики обумовлюють необхідність подальшого застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання і продовження застосування до підозрюваної зазначеного запобіжного заходу заперечував з підстав відсутності обґрунтованої підозри та недоведеності перелічених у клопотанні ризиків, які на теперішній час зменшилися, зокрема звернув увагу, що зі спливом часу ризик знищити, сховати або спотворити документи чи речі які мають відношення до кримінального провадження взагалі зник, оскільки в ході досудового розслідування було проведено ряд обшуків в ході яких вилучені доказі, які на думку сторони обвинувачення мають значення для обставин кримінального провадження. Повідомив, що обраний альтернативний запобіжний захід у вигляді застави є непомірним для підозрюваної. Також звернув увагу на те, що підозрювана має суттєві проблеми зі здоров`ям, а тому перебування ОСОБА_4 в умовах установи попереднього ув`язнення, виключить повністю можливість для підозрюваної лікування та виконувати інші рекомендації лікарів. У зв`язку з чим, адвокат ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваної запобіжний захід не пов`язаний з триманням ОСОБА_4 під вартою.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника, проти задоволення клопотання заперечувала та просила застосувати відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя дослідив клопотання детектива з доданими матеріалами, надані стороною захисту матеріали і заперечення, заслухав думки учасників кримінального провадження, дійшов наступного.

Оцінка та мотиви слідчого судді

Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що розгляд такого клопотання слідчим суддею здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України: «Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України: «Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом».

Відповідно до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України: « При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 181 КПК України: « Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».

Відповідно до вимог п. 2 та абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України: «Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу».

Відповідно до вимог п. п. 3 і 4 ч. 2 ст. 183 КПК України: «Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України: «Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України: «Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання».

Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає таке.

Норми кримінального процесуального права не містять визначення «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Зазначена норма права узгоджується також і з ч. 5 ст. 9 КПК України, за якою кримінальне процесуальне законодавство України має застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року). З метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, слідчий суддя оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 18.07.2024, який повідомив, що 17.07.2024 відбувалася зустріч ОСОБА_8 із ОСОБА_4 де остання сказала передати 18.07.2024 неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США за зниження розміру штрафних санкцій, відтягування рішення за справою і продовження строку включення компанії до «чорного списку» у прийнятті участі у майбутніх аукціонах;

- протоколами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю за особою, аудіоконтролю за особою, спеціального слідчого експерименту, відповідно до яких зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , де остання розповіла про можливість застосування мінімальних штрафних санкцій та не інформування органів прокуратури за умови надання їй неправомірної вигоди у розмірі 10 000 доларів США, при цьому зазначаючи, що це, нібито, найдешевші умови;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 18.07.2024, який повідомив, що 18.07.2024 він знаходився на робочому місці за місцем знаходження ресторану грузинської кухні « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 . Під час знаходження на своєму робочому місці ОСОБА_11 зателефонувала декілька разів невідома особа та повідомила, що ОСОБА_11 повинен отримати грошові кошти у особи чоловічої статі та залишити їх особі на ім`я ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_11 вказані грошові кошти отримав;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 19.07.2024, який повідомив, що 18.07.2024 йому зателефонувала ОСОБА_4 та повідомила, що їй повинні щось важливе передати в ресторані «Suli». Вона попросила ОСОБА_13 допомогти отримати посилку, після чого я зателефонував менеджеру ресторану «Suli» ОСОБА_11 та попросив його забрати вказану посилку;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, які підтверджують обставини кримінального правопорушення та відповідають критерію належності та допустимості.

Слідчий суддя, з огляду на доводи клопотання і досліджені ним матеріали в їх сукупності та взаємозв`язку, які були надані стороною обвинувачення на його обґрунтування , а також і ті, що були надані стороною захисту дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є обґрунтованою.

Стосовно ризиків зазначених у клопотанні слідчий суддя зазначає таке.

Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання прокурором доведено продовження існування ризиків, які можуть спонукати підозрювану вчинити зазначені у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Так, слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрювана має можливості для переховування від органу досудового розслідування, у тому числі можливості для перетину державного кордону, оскільки матеріали клопотання не містять будь-яких документів, які б забороняли ОСОБА_4 , через введення військового стану, заборону виїзду за кордон, та достатній майновий стан, до чого її може спонукати, зокрема, як встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого їй особливо тяжкого корупційного злочину у цьому кримінальному провадженні. Такий висновок слідчого судді узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду».

Слідчий суддя дійшов висновку і про продовження існування ризику незаконного впливу підозрюваною на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що прокурором не доведено продовження існування ризику вчинення підозрюваною спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з огляду на таке. На підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри стороною обвинувачення було надано слідчому судді серед іншого наступні матеріали: протокол огляду від 17.07.2024; протокол виготовлення несправжніх (імітаційних засобів); протокол огляду мобільного телефону; протоко допиту підозрюваної; постанову про визнання предметів речовими доказами, які були виявлені та вилучені в ході обшуку службових приміщеннях Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (тобто за місцем роботи підозрюваної); постанову про визнання речових доказів вилучених в ході особистого обшуку ОСОБА_4 ; постанову про визнання речових доказів вилучених в ході обшуку приміщення ресторану «Suli»; копію наказу про призначенні ОСОБА_4 на займану нею посаду; посадову інструкцію; положення про четвертий відділ досліджень і розслідувань Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; особову картку; протокол спеціального експерименту, тощо, що свідчить про наявність у органу досудового розслідування достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. В той же час, стороною обвинувачення не зазначено про наміри проведення інших слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання доказів, які теоретично можуть перебувати у володінні підозрюваної ОСОБА_4 .

Також слідчий суддя звертає увагу, що безпідставними є доводи сторони обвинувачення про продовження існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню та ба більше при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу даний ризик було відхилено через його недоведеність.

Більш того стороною обвинувачення не було зазначено та документально підтверджено існування нових обставин, яким би не надавалася правова оцінка слідчим суддею при першочерговому вирішенні питання застосування міри запобіжного заходу відносно підозрюваної особи.

Перевіряючи наявність ризиків на час розгляду цього клопотання, слідчий суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі слідства ризики по мірі розслідування кримінального провадження мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про продовження існування ризиків можливості вчинення підозрюваною ОСОБА_4 . спроб, визначених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів і у відповідності до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, оцінює та враховує також наступні обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою; вік та стан її здоров`я, зокрема необхідність обстеження у лікаря гінеколога, а також її соціальні зв`язки і наявність у неї неповнолітньої доньки ІНФОРМАЦІЯ_2 ; її майновий стан, який фактично не дозволив сплатити розмір визначеної при обранні запобіжного заходу застави у сумі 1 002 268 грн.; відсутність судимостей; відсутність відомостей на підтвердження ризиків знищення, спотворення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Слідчий суддя, з огляду на наведені обставини, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та ризиків протиправної поведінки підозрюваної, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі зазначені у п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваної ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги і покласти на неї обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без письмового дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у сукупності з покладеними на підозрювану обов`язками, буде цілком здатний забезпечити як виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків, так запобігти можливості вчинення ним спроб, перелічених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Варто вказати, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Також слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення всупереч ст. 199 КПК України не доведено належним чином, що заявлені ризики не зменшилися, також не доведено, що з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч.5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе обставин які виправдовують триманні підозрюваного під вартою.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання сторони обвинувачення про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам КПК України які є обов`язковими, щодо продовження найсуворішого запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено, той факт, що ризики не зменшилися, а також що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе на даному етапі слідства запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам. Слідчий суддя вважає, що клопотання сторони обвинувачення фактично є ідентичним клопотання про обрання запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»), у зв`язку з чим решта матеріалів, заперечень, доводів і аргументів сторін кримінального провадження визначаються ним такими, що не мають значення для вирішення цього клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024160000000133 від 05.07.2024року відносно ОСОБА_4 - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 11 листопада 2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11.11.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися з місця проживання без письмового дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-заборонити спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1