Ухвала

від 10.09.2024 по справі 619/731/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/731/24

провадження № 1-кс/619/962/24

УХВАЛА

іменем України

10 вересня 2024 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дергачі клопотання ОСОБА_3 про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна по кримінальному провадженню № 42024222080000037 від 26 жовтня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України,

в с т а н о в и в:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна, яке, на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року, буловилучене 07 травня 2024 року в ході проведення обшуку нежитлового приміщенняза адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовується тим, що на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 15.04.2024, проведено обшук нежитлових приміщень, в ході обшуку виявлено та вилучено: за адресою: АДРЕСА_1 , із нежитлового приміщення одинадцять коробок в яких містилось п`ятсот двадцять дев`ять блоків з тютюновими виробами (цигарок) без марок акцизного податку; із нежитлового приміщення, зовні виконане з цегли білого кольору, одинадцять коробок в яких містилось п`ятсот п`ятдесят два блока з тютюновими виробами (цигарок) без марок акцизного податку.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року на вилучені речі накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.

Заявник посилається на те, що в ухвалі слідчого судді вказано, що зазначене у клопотанні майно, а саме: тютюнові вироби (цигарки) без марок акцизного податку прокурором були визнані речовими доказом у кримінальному провадженні, вказане вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Отже, з метою запобігання приховання знищення чи спотворення даних речей, є доцільним накласти арешт на вказане майно. Невжиття накладення арешту може призвести до приховання, знищення або спотворення речових доказів, що унеможливить встановлення істини по справі.

Зазначає, що з моменту накладення арешту на вилучене майно пройшов значний час, а речові докази не було залучено у досудовому розслідуванні кримінального провадження, вважає, що потреба у застосуванні такого заходу відпала.

Також заявник вказує, що існує тенденція, яка направлена на обстріли прифронтових територій у тому числі Дергачівської громади, та міста Дергачі. Зокрема, почастішали факти обстрілу відділів поліції, та інфраструктури органів влади, органів місцевого самоврядування. В зв`язку із вищевикладеним, на території прифронтових міст та громад, оголошено евакуацію мешканців, матеріальних цінностей, та документів, (у тому числі матеріалів кримінальних проваджень).

Однак, у зв`язку із визначеним режимом зберігання згідно з рішенням суду матеріальних речових доказів, не існує підстав для вивезення та евакуації вилученого майна у громадян. У тому числі, станом на сьогоднішній день існує безумовний ризик стосовно знищення майна, яке було вилучено у заявника та яке являється його приватною власністю. Станом на момент подачі вказаного клопотання існують множинні випадки влучання та знищення вилученого майна у відділах поліції. Просить вирішити питання про передачу йому на відповідальне зберігання арештованого майна по кримінальному провадженню № 42024222080000037 від 26 жовтня 2023 року, тобто, фактично в даному клопотанні ставиться питання про визначення місця зберігання майна та передачу його на відповідальне зберігання.

Заявник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, на адресу суду надав письмову заяву про розгляд клопотання без його участі. В заяві зазначив, щодо обставин, викладених ОСОБА_3 у клопотанні про те, що існують ризики влучання та знищення вилученого майна, дійсно останнім часом ворог здійснює обстріл м. Дергачі Харківської області.

З огляду на вказане, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд скарги за відсутності учасників судового процесу, оскільки своїм правом присутності вони не скористалися.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши його матеріали, суд дійшов до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42023222080000037, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 15.04.2024 надано дозвіл учасникам слідчої групи у кримінальному провадженні на проведення обшуку нежитлових приміщень, розташованих на території Харківського центрального ринку, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання незаконно виготовлених підакцизних товарів - цигарок, та інших предметів та речей, які мають значення для кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року,на тимчасово вилучене майно 07 травня 2024 року в ході проведення обшуку накладено арешт:

- за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення (металевий контейнер), сірого кольору, з номером червоного кольору «13», розташоване за географічними координатами 49.9939480, 36.2208479, а саме: - на одинадцять коробок в яких містяться п`ятсот двадцять дев`ять блоків з тютюновими виробами (цигарок) без марок акцизного податку;

- за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення, зовні виконане з цегли білого кольору, розташоване за географічними координатами 49.9948080, 36.2213123, а саме: - на одинадцять коробок в яких містяться 'ятсот п`ятдесят два блока з тютюновими виробами (цигарок) без марок акцизного податку, які були вилучені та доставлені до ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області для зберігання.

В даній ухвалі слідчого судді зазначено, що зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 та до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1ст. 7 КПК України).

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст. 1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п. 35).

Відповідно до ч. 2 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 N 1104 (далі - Порядок), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Також згідно п. 5 зазначеного Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої та введеної в дію 27.08.2010 спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерством внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція), під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Як вбачається з аналізу вищезазначених правових норм, відповідальними за зберігання речових доказів є сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, у даному випадку - сторона обвинувачення, та посадова особа органу, який здійснює зберігання речового доказу, визначення місця зберігання речових доказів на стадії досудового розслідування належить до компетенції органів досудового розслідування.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі "Жушман проти України" зазначається - що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності".

Згідно з абз. 2 ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, нормами КПК України визначені виключно дві підстави коли арешт майна має бути скасованим повністю або частково, а саме, якщо відпали підстави його застосування або арешт було накладено необґрунтовано.

Нормами ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію, передбачені ст. 100 КПК України, яке не містить норм щодо порядку розгляду клопотань особи щодо порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення місця зберігання та передачі майна на відповідальне зберігання, а також повноважень слідчого судді щодо розгляду таких клопотань.

Частиною 1 статті 100 КПК України, встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170, 174 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту частин 6 та 7статті 100 КПК України, слідчий суддя здійснює розгляд клопотань щодо долі речових доказів у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостоїстатті 100 КПК України. Так, за рішенням слідчого судді речові докази можуть передаватись для реалізації, їх технологічної переробки або знищуються.

Тобто, вимогами КПК України передбачений конкретний перелік випадків, коли долю речових доказів вирішує слідчий суддя, і питання визначення місця зберігання вже арештованого майна та передача речових доказів на відповідальне зберігання до таких випадків не відноситься.

При цьому, за змістом ст. ст. 40, 98-100 КПК України, про передачу речових доказів на відповідальне зберігання віднесене до повноважень слідчого, тому саме слідчий після визнання речей та документів речовими доказами зобов`язаний вирішити питання про їх збереження, у тому числі і передачу на відповідальне зберігання у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вимога, яка заявлена у клопотанні не віднесена до компетенції слідчого судді. Окрім того, клопотання не містить вимоги про скасування арешту майна, що відноситься до повноважень слідчого судді.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки підстав для скасування арешту майна в клопотанні не зазначається, з інших підстав вказане клопотання окремо слідчим суддею не може бути розглянуте, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна слід відмовити, оскільки це питання не віднесено до повноважень слідчого судді.

Керуючись статтями 131 - 132, 174, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна по кримінальному провадженню № 42024222080000037 від 26 жовтня 2023 року - відмовити.

Відповідальними за зберігання речових доказів у даному кримінальному провадженні є сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, у даному випадку - сторона обвинувачення, та посадова особа органу, який здійснює зберігання речового доказу, визначення місця зберігання речових доказів на стадії досудового розслідування належить до компетенції органів досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1