Постанова

від 12.09.2024 по справі 339/529/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 339/529/23

Провадження № 22-ц/4808/1037/24

Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

оловуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.,

секретаря Кузів А.В.

з участю представника ОСОБА_1 адвоката Томина С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Болехівського ліцею № 2 «Науковий» адвоката Кобилинець Тетяни Василівни на ухвалу Болехівського міського суду від 10 червня 2024 року, постановлену в складі судді Сметанюка В.Б. в м. Болехові Івано-Франківської області, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича та скасування постанови закінчення виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що рішенням Болехівського міського суду від 29 лютого 2024 року її поновлено на посаді вчителя української мови та літератури, рішення у цій частині допущено до негайного виконання. 29 лютого 2024 року, маючи на руках рішення суду, вона звернулась до керівника Болехівського ліцею № 2 «Науковий» ОСОБА_3 щодо поновлення її на роботі, однак останній повідомив, що ще не прийняв рішення та попросив прийти 01 березня 2024 року. Наказом боржника від 01.03.2024 року №28-К, всупереч вимогам судового рішення її було поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору, а наказом №29-К від 01.03.2024 року звільнено з роботи у зв`язку з закінченням строкового трудового договору. 01 березня 2024 року керівник ліцею ОСОБА_3 , в присутності заступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також голови первинної профспілкової організації ОСОБА_6 та членкині профспілкового комітету ОСОБА_7 довів до відома скаржниці накази № 28-К та № 29-К від 01.03.2024, які вона відмовилася підписувати, вважаючи такими, що не відповідають рішенню суду. Таким чином, до робочого місця вона допущена так і не була. В другій половині дня 01 березня 2024 року вона звернулася до Долинського відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження. Відтак, на підставі виконавчого листа № 339/529/23 від 29.02.2024 старшим державним виконавцем Пигачем А.О. відкрито виконавче провадження. Постановою ВП №74330243 від 06 березня 2024 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з виконанням боржником рішення суду до його відкриття. Вважає, що дії боржника не можуть вважатися належним виконанням рішення Болехівського міського суду про поновлення її на роботі, а тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження. Просила визнати незаконними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову ВП № 74330243 від 06 березня 2024 року (а.с.1).

Ухвалою Болехівського міського суду від 10 червня 2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича про закінчення виконавчого провадженнязадоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74330243 від 06 березня 2024 року. Скасовано постанову старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича про закінчення виконавчого провадження ВП № 74330243 від 06 березня 2024 року (а.с. 157-162).

Не погоджуючись з ухвалою суду представник Болехівського ліцею№ 2«Науковий» адвокатКобилинець Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування. Вказує, що 01 березня 2024 року керівник ліцею ОСОБА_3 виніс наказ №28-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 на умовах строкового трудового договору з 29 серпня 2023 року, як це передбачено нормами чинного законодавства. З урахуванням положень статті 235 КЗпП України ОСОБА_1 поновлено на умовах строкового трудового договору з 30.08.2022 року по 29.08.2023 року відповідно до Наказу №196-К. 01 березня 2024 року керівник ліцею ОСОБА_3 видав наказ №29-К про припинення строкового трудового договору, яким звільнено ОСОБА_1 з 29 серпня 2023 року у зв`язку з закінченням дії строкового трудового договору, зазначивши в наказі підстави: наказ від 30.08.2022 року №196-К «Про укладення строкового трудового договору»; рішення Болехівського міського суду в Івано-Франківській області від 29.02.2024 року, яким в частині зобов`язання Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 шляхом винесення відповідного наказу, не визначено строки укладення безстрокового договору, а саме рішення не набрало законної сили. Отже, керівник виконував рішення суду виходячи з інтересів як поновленого працівника, так і враховуючи інтереси інших працівників установи, максимально не допустивши в такій ситуації порушення трудових прав інших осіб та породження нових судових процесів.

У цій справі скаржниця працювала на умовах строкового трудового договору, волевиявлення особи на укладення строкового трудового договору підтверджується її заявою, особистим підписом про ознайомлення з наказом про прийняття, в якому зазначено строк його дії, а також на наказі відповідача, де вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначеннм відповідного строку його дії, з яким відповідач ознайомлений. Також, протягом дії договору ОСОБА_1 його умови не оскаржувала та не ініціювала унесення змін та доповнень до нього; належних та допустимих доказів на підтвердження того, що цей наказ вона підписувала під тиском чи її волевиявлення на момент укладення не відповідало внушрішній волі скаржниця не надала.

Посилання скаржника зводяться до того, що вона не згідна з наказом про поновлення на роботі, оскільки вважає його таким, що не відповідає рішенню суду і тому вона відмовилась від його отримання, оскільки, на її думку, роботодавець зобов`язаний був на виконання рішення суду поновити її на роботу, уклавши безстроковий договір.

Вважає дії старшого державного виконавця законними, а постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №74330243 від 06.03.2024 року такою, що винесена на підставі чинного законодавства (а.с.170-177).

Представник ОСОБА_1 адвокат Томин С.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Під час судового розгляду скарги ОСОБА_1 було встановлено, що ОСОБА_1 фактично не була допущена до виконання обов`язків на посаді, на якій її поновив суд, оскільки в цей же день була звільнена. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного допуску скаржниці до роботи директором ліцею не надано. Як вбачається з мотивувальної частини рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року, починаючи з 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов`язок перевести з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1- р/2023. Враховуючи зазначене, у резолютивній частині рішення міститься вимога суду про поновлення позивачки на роботі без зазначення строку трудового договору, на який такий договір повинен бути укладений. Таким чином, у відповідача виник обов`язок поновити ОСОБА_1 на роботі без зазначення строку трудового договору. Натомість наказом директора Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області № 28-К від 01.03.2024 позивачку було поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору, що обмежує її право працювати на умовах безстрокового трудового договору та суперечить рішенню суду (а.с.198-199).

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Томин С.В. заперечив доводи апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Представник Болехівського ліцею № 2 «Науковий» адвокат Кобилинець Т. В. та представник Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явились в судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Томина С.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що хоча боржником і був виданий наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 , з яким її ознайомлено, однак, фактичного допуску останньої до виконання попередніх обов`язків з наданням відповідного робочого місця не відбулося, а відтак у державного виконавця не було достатніх підстав вважати виконаним рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури. Судом не встановлено обставин, які б підтверджували фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи, створення належних умов для виконання нею функціональних обов`язків, що є обов`язком роботодавця при поновленні незаконно звільненого працівника, тобто, забезпечення їй реальної можливості виконувати визначені трудовим договором обов`язки, що мали місце до звільнення. Таким чином, суд дійшов до переконання, що боржником рішення Болехівського міського суду від 29 лютого 2024 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури в повному обсязі та належним чином не було виконане, отже у державного виконавця не було підстав закінчувати виконавче провадження № 74330243 на підставі п. 9 ч. 1 ст.39та ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 поновлено з 29 серпня 2023 року в Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на посаді вчителя української мови та літератури та зобов`язано Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір з ОСОБА_1 шляхом винесення відповідного наказу; стягнуто з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області 1073,60 грн в дохід держави судовий збір; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання (а.с. 2, 47-52).

01 березня 2024 року директор Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області Мельник А.Ф. на підставі рішення Болехівського міського суду від 29.02.2024 року виніс наказ № 28-К про поновлення на роботі ОСОБА_1 на умовах строкового трудового договору від 30.08.2022 року на посаді вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням з 29 серпня 2023 року (а.с. 3).

Того ж дня, 01 березня 2024 року, керівник ліцею ОСОБА_3 виніс наказ № 29-К про припинення строкового трудового договору, яким звільнено 29 серпня 2023 року вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2ст. 36 КЗпП України(а.с.4).

01 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Долинського відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с.94).

За виконавчим листом № 339/529/23 від 29.02.2024 року старшим державним виконавцем Долинського відділу ДВС Пигачем А.О. 04 березня 2024 року відкрито виконавче провадження за № 74330243 (а.с. 97).

05 березня 2024 року до Долинського відділу ДВС від директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» надійшло повідомлення про добровільне виконання рішення суду з долученням копії наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням з 29.08.2023 року. (а.с. 95).

ОСОБА_1 було поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору, строк якого визначено з 30 серпня 2022 року по 29 серпня 2023 року відповідно до наказу №196-К від 30.08.2022 року (а.с.98)

06 березня 2024 року старшим державним виконавцем Долинського відділу ДВС Пигачем А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74330243 на підставі п. 9 ч. 1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»(а.с. 5).

З Акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці №ПЗ/ІФ/3486/08 від 22.03.2024 року ОСОБА_1 працювала у вищезгаданому навчальному закладі за строковим трудовим договором, укладеним відповідно до її заяви у серпні 2022 року терміном на один рік. 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України на підставі відповідного наказу від серпня 2022 року про укладення строкового трудового договору. Згідно з рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29.02.2024 року ОСОБА_1 з 29.08.2023 року поновлено на роботі та зобов`язано Болехівський ліцей укласти з нею безстроковий трудовий договір. Натомість, відповідно до наказу №28-К від 01.03.2024 року, ОСОБА_1 поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору з 29.08.2023 року.

Зі змісту відповіді голови Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України №02-04/16 від 01.04.2024 року йдеться про формальність виконання рішення. Так, попри видачу наказу про поновлення на роботі, письмові докази фактичного допуску відсутні. Враховуючи, що поновлення ОСОБА_1 та одночасне звільнення з роботи відбулось в один день, керівник здійснив формальне, неналежне виконання рішення суду, не в повному обсязі і без забезпечення можливості виконувати нею роботу. Зокрема, в табелі оліку робочого часу працівників Болехівського ліцею №2 «Науковий» за березень 2024 року, а саме: в день видачі наказу про поновлення на роботі 01 березня 2024 року відсутнє прізвище, ім`я та по-батькові працівника ( ОСОБА_1 ), а також в ході перевірки не надано будь-яких інших письмових доказів, які б могли свідчити про забезпечення можливості ОСОБА_1 виконувати свої посадові обов`язки (зокрема, наказ про зміни до тарифікаційного спису, розклад уроків, класний журнал, тощо) (а.с.43-45).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з пунктом 9статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною першоюстатті 18 ЦПК Українивизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією Українита цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно достатті 2 цього Законузасадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зістаттею 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина першастатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»регламентованообов`язки і права виконавців, визначено обов`язковість вимог виконавців.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2статті 451 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).

Частина перша, сьомастатті 235 КЗпП Українипередбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

КЗпП Українине містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені устатті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістомстатті 65 Закону України «Про виконавче провадження»рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18), від 16 лютого 2024 року у справі № 947/7076/22 (провадження № 61-5244св23).

З урахуванням наведеного, можна дійти висновку про те, що старший державний виконавець формально підійшов до вирішення питання про виконання рішення суду, обмежившись отриманням відповідного наказу про поновлення працівника ОСОБА_1 на посаді, не перевірив реальну можливість виконувати визначені трудовим договором обов`язки, що мали місце до звільнення. Так, не перевірено державним виконавцем і інші відомості фактичного допуску, зокрема, табель обліку робочого часу працівників Болехівського ліцею №2 «Науковий» за березень 2024 року, у якому в день видачі наказу про поновлення на роботі 01 березня 2024 року відсутнє прізвище, ім`я та по-батькові працівника ( ОСОБА_1 ), а також будь-які інші письмові докази, які б могли свідчити про забезпечення можливості ОСОБА_1 виконувати свої посадові обов`язки (зокрема, розклад уроків, класний журнал, тощо). Крім того, поновлення ОСОБА_1 та одночасне звільнення з роботи відбулось в один день.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури боржником в повному обсязі та належним чином не виконане, відтак, відсутні підстави у державного виконавця для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на виконання рішення суду скаржницю правомірно поновлено на роботі, так як суперечать ст.235 КЗпП України, ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» та доказам у справі, яким суд дав належну оцінку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Болехівського ліцею№ 2«Науковий» адвокатаКобилинець ТетяниВасилівни залишити без задоволення. Ухвалу Болехівського міського суду від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.

Судді: В. Д. Фединяк

Л. В. Василишин

І. О. Максюта