Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/12500/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/12500/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Нечваль Я. В.

від відповідача-1: Савчук К. П.

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2024 (повне рішення складено 07.02.2024)

у справі № 910/12500/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі"

до 1) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

2) Державного підприємства "СЕТАМ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (третя особа-1)

та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (третя особа-2) та ОСОБА_2 (третя особа-3)

про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту реалізації майна на електронних торгах, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію та стягнення 2 323 956,83 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" (далі - ТОВ "Вандерлі"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") про: визнання недійсними проведених 13.05.2021 електронних торгів за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м. по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000; визнання недійсним протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000; визнання недійсним акту реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складеного державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.; визнання недійсним свідоцтва від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за ТОВ "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 42023577; стягнення з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача 1139050,00 грн, сплачених на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, 424099,50 грн інфляційних втрат, 10886,14 грн збитків за сплачені податки та 666580,64 грн збитків у формі упущеної вигоди; стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" на користь позивача 59 950,00 грн, сплачених в якості гарантійного внеску за участь у торгах та 23 390,55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нежитлова будівля, яку придбав позивач, відсутня на земельній ділянці, адреси, за якою вона нібито знаходиться, не існує, нежитлова будівля у встановленому законом порядку не будувалась та не вводилась в експлуатацію, документи, на підставі яких було внесено інформацію про нежитлову будівлю до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , не видавались, до 2013 року право власності на нежитлову будівлю не було ні за ким зареєстровано, а інформація про будівлю була відсутня.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2023, серед іншого, залучено до участі у справі № 910/12500/23 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, також залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/12500/23 позов задоволено частково.

Визнано недійсними проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000.

Визнано недійсним протокол № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000.

Визнано недійсним Акт реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складений державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.

Визнано недійсним свідоцтво від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за ТОВ "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 42023577.

Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Вандерлі" грошові кошти в сумі 1139050 грн 00 коп., сплачені на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 31 405 грн 00 коп.

Стягнуто з ДП "СЕТАМ" на користь ТОВ "Вандерлі" грошові кошти в сумі 59 950 грн 00 коп., сплачені в якості гарантійного внеску за участь у торгах.

Стягнуто з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ТОВ "Вандерлі" збитки, завдані органом державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, в розмірі 44 7490 грн 05 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Повернуто ТОВ "Вандерлі" зі спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 6712 грн 37 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 188 від 24.07.2023.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 162,00 грн покладено на позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що усупереч положенням законодавства, на торгах було реалізовано майно, власником якого не був боржник. Таким чином, позивач придбав майно з торгів, але право власності на нього залишається зареєстрованим за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, тобто майно належить на праві власності особам, які не є пов`язаними між собою, тобто право власності таких осіб є взаємовиключним.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/12500/23, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 12 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , ст.ст. 6, 12, 13, 56, 82 Закону України " Про виконавче провадження", ст. 44 Закону України " Про нотаріат" , ст. 13 Закону України " Про державну виконавчу службу" , ст.ст. 170, 216 ЦК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що реалізація нерухомого майна відбулась з дотримання вимог законодавства. Реєстрація права на нерухоме майно проведена нотаріусом на підставі наданої боржником довідки, при цьому нотаріус не витребовував додаткових відомостей/документів з метою перевірки поданих на реєстрацію документів в порядку статті 44 Закону України "Про нотаріат", що вказує на можливе порушення порядку реєстрації майна. У державного виконавця та організатора торгів не виникало обґрунтованих сумнівів вважати, що виставлене на торги майно не належить боржнику. В Шевченківському управлінні поліції ГУ Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування за заявою ОСОБА_3 щодо протиправних дій нотаріуса Чорнєй Г.Є., пов`язаних з реєстрацією права власності на нежитлове приміщення.

Скаржник вважає, що у цій справі підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, визначена статтею 48 Закону України "Про іпотеку".

Також скаржник у скарзі зазначає, що місцевим судом не враховано відсутність прямого зв`язку між діями державного виконавця та наслідками, оскільки відсутні докази протиправності або незаконності дій державного виконавця. Державний виконавець виконав покладені на нього обов`язки та скористався правами, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" для звернення стягнення на майно.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що судом обґрунтовано встановлено, що нежитлової будівлі, яка була предметом купівлі-продажу на спірних торгах не існує, що суперечить положенням ст.ст. 203, 655, 656 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/12500/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено до 21.08.2024 з продовженням строку її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.09.2024.

У судове засідання 04.09.2024 з`явився представник скаржника, який надав свої пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання 04.09.2024 з`явився також представник позивача, який надав свої пояснення по суті спору, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції.

ДП "СЕТАМ", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (третя особа-1), ОСОБА_1 (третя особа-2) та ОСОБА_2 (третя особа-3) явку своїх представників у судове засідання 04.09.2024 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від вказаних учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 04.09.2024.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, з виконання, зокрема, виконавчого листа № 752/16889/20, виданого 23.11.2020 Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3 237 042,00 грн.

22.03.2021 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжний Є.Д., у присутності боржника та понятих, було проведено опис та арештовано нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2021, отриманої на запит державного виконавця, нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, належить ОСОБА_1 на праві власності.

Державна реєстрація права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною на підставі: довідки, серія та номер: 828, виданої 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості"; технічного паспорту, серії та номер: 827, виданого 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості".

На підставі постанови державного виконавця від 26.03.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ПП "Консалтингова група "Арго - Експерт" було проведено оцінку нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, згідно з якою ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, без урахування ПДВ, станом на 01.04.2021 склала 1199000,00 грн.

12.04.2021 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) оформлено заявку на реалізацію арештованого майна.

11.05.2021 для прийняття участі у зазначених вище торгах позивачем відповідно до платіжного доручення № 29 сплачено гарантійний внесок у розмірі 59 950,00 грн на користь ДП "СЕТАМ".

13.05.2021 ДП "СЕТАМ" проведено електронні торги з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 475309).

За результатами проведеного аукціону переможцем даних торгів став позивач, запропонувавши за майно найвищу цінову пропозицію - 1 199 000,00 грн, про що було складено протокол № 538447 проведення електронних торгів, в якому, зокрема, зазначена сума, яка повинна бути сплачена переможцем на рахунок продавця у строк до 27.05.2021 (за вирахуванням гарантійного внеску).

17.05.2021 позивачем перераховано вартість придбаного на електронних торгах майна в сумі 1 139 050,00 грн відповідно до платіжного доручення № 39.

18.05.2021 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д. складено акт реалізації майна на електронних торгах, на підставі якого 19.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І. видано свідоцтво про права власності позивача на майно, що складається з нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, що раніше належало ОСОБА_1 на підставі довідки № 828, виданої 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості", технічного паспорту № 827, виданого 19.03.2020 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості".

19.05.2021 на підставі зазначеного свідоцтва приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою К.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 582217608 від та зареєстровано право власності на вказане майно за позивачем.

24.05.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Профітекс" укладено договір № 2021/05-01 оренди нежитлової будівлі, за умовами останньому було надано в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 79,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з розміром орендної плати 28 000,00 грн. на місяць. Договір укладено строком на 24 місяці (п. 2.1 цього договору).

25.05.2021 представники позивача прибули до будівлі, яку було зображено на фотографіях на веб-сайті ДП "СЕТАМ" за лотом № 475309, вважаючи, що вона і є будівлею, яку позивач придбав на торгах. Однак, у вказаній будівлі був розміщений працюючий магазин канцтоварів "Олівець молодець", працівники якого відмовились звільнити приміщення та не надали до нього доступу представникам позивача, про що складено акт про перешкоджання власнику у здійсненні права власності на будівлю від 25.05.2021.

Згодом, позивачем було з`ясовано, що магазин канцтоварів "Олівець молодець" належить Фізичній особі - підприємцю Тараповській О.Л., а будівлею, в якій знаходиться цей магазин, вона користується на праві суборенди відповідно до укладеного нею із Фізичною особою - підприємцем Гальчинською О.В. договору. Фізична особа - підприємець Гальчинська О.В., у свою чергу, є орендарем приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 607 від 27.09.2019.

У зв`язку з неможливістю передати орендарю об`єкт оренди, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Профітекс" було укладено додаткову угоду від 02.06.2021 № 1, якою розірвано договір оренди нежитлової будівлі від 24.05.2021 № 2021/05-01.

У червні 2021 року позивач звертався до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Тараповській О.Л. та Фізичної особи - підприємця Гальчинської О.В. про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення з нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду зазначеного позову, 16.11.2021 господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/9525/21 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022), яким у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позивачем того, що належне йому приміщення зайняте безпосередньо відповідачами.

При розгляді зазначеної справи було встановлено, що ФОП Тараповська О.Л. здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, зокрема, в магазині "Олівець молодець", розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами численних звернень до різних установ та інстанцій позивачем було з`ясовано, що: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" повідомляло Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ДП "СЕТАМ" про те, що виставлене на торги майно належить до комунальної власності та просило зупинити торги (листи № 38-1344/03 від 20.04.2021, № 38-1343/03 від 20.04.2021); в оголошенні за лотом № 475309 було розміщено фото нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (лист Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" № 108/38-1586 від 01.05.2023); за період з 2013 року до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не надходили звернення від фізичних чи юридичних осіб щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі, відповідне розпорядження не видавалось (лист Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108-7622 від 15.06.2021); в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відсутні відомості про документ стосовно присвоєння будь-якому об`єкту нерухомого майна адреси: АДРЕСА_1 (лист Департаменту № 055-2816 від 24.04.2023); в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відсутні відомості про документ стосовно присвоєння будь-якому об`єкту нерухомого майна, в тому числі нежитловій будівлі літера "А" адреси: АДРЕСА_1 (лист Департаменту № 055-3703 від 23.05.2023); шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку "адреса об`єкта - АДРЕСА_1, інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено (лист Державної інспекції архітектури та містобудування України № 3259/04/13-23 від 20.04.2023); Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих та/або будівельних робіт щодо об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, Департамент не видавав та не реєстрував документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - нежитлової будівлі, літ. "А", за адресою: АДРЕСА_1 (лист Департаменту № 073-1015 від 20.04.2023); Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" ніколи не проводилась технічна інвентаризація об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, технічний паспорт № 827 від 19.03.2021 та довідка № 828 від 19.03.2020 за вказаною адресою не видавались (лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" №13042023/01 від 13.04.2023); директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" ОСОБА_5 та інженер з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 вказані вище технічний паспорт та довідку не підписували (лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості" №19012024/08 від 19.01.2024); згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалося (зокрема і нежитлова будівля літ. "А") (довідка Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" № 062/14-7332(И-2023) від 01.06.2023).

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення ТОВ "Вандерлі" з позовом у даній справі.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) проти позову заперечував, посилаючись на те, що: державним виконавцем вчинялись дії у відповідності до вимог чинного законодавства, дії державного виконавця щодо реалізації майна не оскаржувалися та незаконними не визнавалися; виконавець не може ставити під сумнів відомості відповідного державного реєстру, більше того, при описі та арешті нежитлової будівлі на ній був присутній знак розрізнення, а саме інформаційна табличка - АДРЕСА_1.

ДП "СЕТАМ" також заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства підприємством не здійснюється, за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи органу державної виконавчої служби.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За змістом частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, з урахуванням вищевикладеного особа має право на власний розсуд обрати будь-який з можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №910/1485/18).

В статті 650 ЦК України встановлено, що особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

За положеннями ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч.ч. 1,4 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 року справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець торгів. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку.

Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Як встановлено в ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.032023 у справі № 761/10154/21 (правовідносини у якій є подібними до спірних правовідносин у справі, що переглядається), при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (далі - Порядок) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Так, згідно з пунктом 1 розділу І Порядку арештоване майно - це рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України "Про виконавче провадження"), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Порядку організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема, такі дані: вид майна; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; фото- та/або відеоматеріали.

Як передбачено в пунктах 3, 11 розділу III Порядку, організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо). Інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги (торги за фіксованою ціною), вноситься організатором згідно з документами, наданими відповідно до пунктів 2, 3 розділу II цього Порядку. Організатор має право на доповнення інформації виключно в частині фотографічного зображення майна та відомостей про нього (склад, характеристика, опис). Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) може включати інші додаткові відомості, необхідні для проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною).

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком. Гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту зарахування його на рахунок організатора. Організатор розміщує повні реквізити для сплати гарантійного внеску стосовно кожного лота шляхом їх зазначення в квитанції, що автоматично формується Системою в особистому кабінеті учасника при подачі заявки на участь у торгах за певним лотом. Система автоматично завершує реєстрацію учасника та надає йому відповідний доступ до участі у торгах негайно після підтвердження організатором сплати сум гарантійного внеску, а за лотами, де така сплата не вимагається, одразу після належного заповнення заявки учасника.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція (при звичайному перебігу торгів або через особливу ставку). Якщо один із учасників запропонував придбати майно за стартовою ціною і пропозицій щодо купівлі майна від інших учасників не надійшло, майно продається за стартовою ціною.

Як визначено в пункті 1 розділу VIIІ та пункту 1 розділу X Порядку після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.

Згідно з пунктом 1 розділу Х Порядку, на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди за організацію та проведення електронних торгів за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця);

сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна та розподіляється організатором відповідно до пункту 2 розділу III цього Порядку;

різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди за організацію та проведення електронних торгів перераховується переможцем на рахунок організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової;

у разі проведення електронних торгів у порядку, визначеному пунктом 1 розділу VIІ цього Порядку, сума винагороди за організацію та проведення електронних торгів перераховується переможцем на рахунок організатора.

При перерахуванні коштів за придбане майно переможець зобов`язаний зазначати в розрахунковому документі номер лота, за яким здійснюється оплата.

Відповідно до пунктів 4, 8 розділу X Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем з метою стягнення заборгованості з боржника - ОСОБА_1 фактично було передано на реалізацію майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на нього належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, яка була виставлена на торги та придбана позивачем, не існує, а запис щодо неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено на підставі технічного паспорта та довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості", яке заперечує їх видання.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 23.05.2019 у справі №922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями, і настання цих подій може не збігатися в часі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Отже законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документами.

Сам по собі факт наявності у Державному реєстрі прав інформації про те, що нібито власником нежитлової будівлі на момент проведення прилюдних торгів була ОСОБА_1 не є безспірним підтвердженням існування такої будівлі в об`єктивній дійсності та виникнення в ОСОБА_1 права власності на таку будівлю. Це пояснюється тим, що відомості у Державному реєстрі прав є лише інформацією, яка має підтверджуватися правовстановлюючими документами, які в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, у провадженні Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105100001774 від 19.05.2021 за заявою ОСОБА_3 , щодо протиправних дій приватного нотаріуса Чорнєй В.В. та громадянки ОСОБА_1 , які полягають у виготовленні нотаріусом Чорнєй В.В. документів, на підставі яких за громадянкою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

В ч. 2 ст. 331 ЦК України визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За положенням ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, судом достеменно встановлено, що всупереч наведеним нормам, органом державної виконавчої служби на торгах фактично було реалізовано майно, власником якого боржник не був.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем підстав, з якими закон, зокрема, ст.ст. 203, 215 ЦК України пов`язують недійсність правочину, зокрема, наявність порушення норм законодавства під час продажу майна, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсними: проведених 13.05.2021 електронних торгів за лотом №475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000; протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021; акта реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складеного державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.; свідоцтва від 19.05.2021 (зареєстрованого в реєстрі за №907), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, правомірним є також висновок суду про необхідність скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федорової К.І., індексний номер 58221760 від 19.05.2021, на підставі якого за ТОВ "Вандерлі" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000, що матиме наслідком припинення права власності позивача на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вірно визначено місцевим господарським судом, у разі ухвалення судового рішення про визнання електронних торгів недійсними за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 розділу X Порядку у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу організатора.

Таким чином, правомірним є висновок місцевого господарського суду, що Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), як продавець за недійсним правочином, несе обов`язок з повернення вартості проданого майна при застосуванні наслідків недійсності правочину, а ДП "СЕТАМ", як організатор, несе обов`язок з повернення гарантійного внеску.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 761/10154/21.

При цьому судом обґрунтовано з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.02.2019 у справі № 205/2460/16-ц, задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму гарантійного внеску та на вартість придбаного майна у загальній сумі 447 490, 05 грн, які стягнуто з держави Україна.

За змістом ч.2 ст. ст. 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву "Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад", у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка самої держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу (постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство зобов`язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Відповідно до ч.ч. частин 5, 6 ст. 74 ГК України держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Як вірно враховано судом, відповідачами в цій справі є Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), тобто орган державної влади, та ДП "СЕТАМ", яке згідно із його статутом є державним комерційним підприємством, що засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

У даному випадку, ДП "СЕТАМ" лише надавало послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, натомість шкоди позивач зазнав внаслідок дій органу державної влади, що виконував завдання та функції держави, представляв державу в правовідносинах, для участі в яких наділений відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами.

Як встановлено в ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відтак шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, який враховано місцевим господарським судом, застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 зауважила, що законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, які можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, зокрема закон не передбачає попереднього ухвалення судового рішення про визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження як єдиного допустимого доказу на підтвердження існування підстав для відшкодування завданих такими діяннями збитків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність доводів ДВС, які також викладені в апеляційній скарзі, про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскільки дії державного виконавця щодо реалізації майна не оскаржувалися та незаконними не визнавались.

В частині заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, місцевим господарським судом обґрунтовано взято до уваги, що в розумінні ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22).

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

При цьому судом враховано правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, згідно із якими звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії боржника (відповідача) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (правові позиції,).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).

Матеріалами справи підтверджено, що 24.05.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Профітекс" було укладено договір № 2021/05-01 оренди нежитлової будівлі, за яким останньому було передано у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 79,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату, місячний розмір якої становить 28 000,00 грн.

При цьому, як вірно враховано судом, вперше позивач оглянув майно, придбане на публічних торгах, вже після укладення зазначеного вище договору оренди - 25.05.2021 і тоді ж дізнався про те, що цим майном на законних підставах користуються інші особи, про що свідчить акт про перешкоджання власнику у здійсненні права власності на будівлю від 25.05.2021.

Таким чином, позивачу станом на дату укладення договору № 2021/05-01 не було достеменно відомо про фактичний стан об`єкта оренди, а відтак обґрунтованим є висновок суду, що неодержання позивачем очікуваних доходів в розмірі 666 580,64 грн від здачі майна в оренду є, в тому числі, наслідком поведінки самого позивача, що виключає можливість відшкодування такої упущеної вигоди.

В частині стягнення з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) збитків за сплачені податки на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України та п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом у цьому випадку обґрунтовано взято до уваги положення пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, за якими платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені у статті 43 Податкового кодексу України.

За приписами зазначеної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1.).

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (43.2.).

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (пункт 43.3.).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (пункт 43.4.).

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (абз. 1 п. 43.5).

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації (абз. 2 п. 43.5).

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 3 п. 43.5).

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Відповідно до п. 3 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Абзацами 1, 3, 8 пункту 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

З огляду на зазначене вище правомірним є висновок суду, що сплачені позивачем до місцевого бюджету грошові кошти в загальній сумі 10 886,14 грн як податок на нерухоме майно не є збитками позивача, оскільки можуть бути йому повернуті в установленому порядку.

З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що при реалізації майна у державного виконавця та організатора торгів не виникало обґрунтованих сумнівів вважати, що виставлене на торги майно не належить боржнику слід зазначити таке.

Як встановлено судом першої інстанції, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" повідомляло Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ДП "СЕТАМ" про те, що виставлене на торги майно належить до комунальної власності та просило зупинити торги (листи № 38-1344/03 від 20.04.2021, № 38-1343/03 від 20.04.2021), оскільки на торги було виставлено будівлю за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у комунальній власності, а не нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1-Ж, що нібито належала ОСОБА_1 . Отримавши цей лист державний виконавець мав підстави засумніватись у тому, що на торги виставлена будівля, що належить ОСОБА_1 , а не іншим особам. Водночас доказів здійснення державним виконавцем заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" щодо з`ясування належності майна боржнику матеріали справи не містять.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що дії державного виконавця щодо реалізації майна не оскаржувались, оскільки чинне законодавство не зобов`язує учасника торгів, яким у даному випадку є позивач, оскаржувати дії чи бездіяльність державного виконавця. Позивач не був учасником виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, крім того позивач дізнався про порушення своїх прав вже після проведення торгів.

Безпідставними також є посилання в апеляційній скарзі на те, що у цій справі підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, визначена статтею 48 Закону України "Про іпотеку", оскільки дія цього Закону не поширюється на спірні правовідносини, крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем або відповідачами заявлялось про застосування наслідків спливу позовної давності до пред`явлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/12500/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 16.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко