Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/12500/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/12500/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Нечваль Я. В.

від відповідача-1: Савчук К. П.

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (повне додаткове рішення складено 01.03.2024)

у справі № 910/12500/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі"

до 1) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

2) Державного підприємства "СЕТАМ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (третя особа-1)

та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (третя особа-2) та ОСОБА_2 (третя особа-3)

про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту реалізації майна на електронних торгах, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію та стягнення 2 323 956,83 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними проведениї 13.05.2021 електронних торгів за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м. по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000; визнання недійсним протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000; визнання недійсним акту реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складеного державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д.; визнання недійсним свідоцтва від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за ТОВ "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №42023577; стягнення з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача 1139050,00 грн, сплачених на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, 424099,50 грн інфляційних втрат, 10886,14 грн збитків за сплачені податки та 666580,64 грн збитків у формі упущеної вигоди; стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" на користь позивача 59 950,00 грн, сплачених в якості гарантійного внеску за участь у торгах та 23390,55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нежитлова будівля, яку придбав позивач, відсутня на земельній ділянці, адреси, за якою вона нібито знаходиться, не існує, нежитлова будівля у встановленому законом порядку не будувалась та не вводилась в експлуатацію, документи, на підставі яких було внесено інформацію про нежитлову будівлю до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , не видавались, до 2013 року право власності на нежитлову будівлю не було ні за ким зареєстровано, а інформація про будівлю була відсутня.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/12500/23 позов задоволено частково. Визнано недійсними проведені 13.05.2021 електронні торги за лотом № 475309 з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000. Визнано недійсним протокол № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, з реалізації нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 79,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063190980000. Визнано недійсним акт реалізації майна на електронних торгах від 18.05.2021, складений державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д. Визнано недійсним свідоцтво від 19.05.2021 (зареєстроване в реєстрі за № 907), видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58221760 від 19.05.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоровою Ксенією Іванівною, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 42023577. Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" грошові кошти в сумі 1139050 грн 00 коп., сплачені на підставі протоколу № 538447 проведення електронних торів, який сформовано 13.05.2021, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13420 грн 00 коп. Стягнуто з Державного підприємства "СЕТАМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" грошові кошти в сумі 59950 грн 00 коп., сплачені в якості гарантійного внеску за участь у торгах. Стягнуто з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" збитки, завдані органом державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, в розмірі 447490 грн 05 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що усупереч положенням законодавства, на торгах було реалізовано майно, власником якого не був боржник. Таким чином, позивач придбав майно з торгів, але право власності на нього залишається зареєстрованим за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, тобто майно належить на праві власності особам, які не є пов`язаними між собою, тобто право власності таких осіб є взаємовиключним.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2024, яке є предметом апеляційного оскарження, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12500/23 задоволено частково та стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандерлі" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

При ухваленні додаткового рішення судом враховано предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг. Зважаючи на те, що позов було задоволено частково, суд вважав за необхідне обмежити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/12500/23, у якій просить його скасувати як ухвалене з порушенням вимог ст.ст. 123, 126 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування таких витрат.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення - без змін, посилаючись, зокрема, на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критерію співмірності та підтверджено належними доказами, зокрема, договором, укладеним з адвокатським об`єднанням "Адвокати Нон-Стоп", рахунками адвокатського об`єднання, платіжними інструкціями про оплату зазначених рахунків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/12500/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено до 21.08.2024 з продовженням строку її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.09.2024.

У судове засідання 04.09.2024 з`явився представник скаржника, який надав свої пояснення, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

У судове засідання 04.09.2024 з`явився також представник позивача, який надав свої пояснення, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції.

ДП "СЕТАМ", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (третя особа-1), ОСОБА_1 (третя особа-2) та Шкурко-Демиденко О.В. (третя особа-3) явку своїх представників у судове засідання 04.09.2024 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від вказаних учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 04.09.2024.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 05.04.2023, укладеного з адвокатським об`єднанням "Адвокати Нон-Стоп", додаток № 1 від 05.04.2023 до цього договору, акт надання послуг № 1 від 29.01.2024 на суму 50 000,00 грн, звіт про обсяг наданих послуг від 29.01.2024, рахунки № 1 від 05.04.2023 на суму 30 000,00 грн та № 2 від 24.01.2024 на суму 20 000,00 грн, платіжні інструкції № 104 від 06.04.2023 на суму 30 000,00 грн та № 288 від 29.01.2024 на суму 20 000,00 грн.

За умовами зазначеного вище договору з урахуванням додатку № 1 Адвокатське об`єднання "Адвокати Нон-стоп" прийняло на себе зобов`язання щодо надання клієнту професійної правничої допомоги щодо підготовки позову та супроводження у суді першої інстанції господарської справи за позовом клієнта до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства "СЕТАМ" щодо визнання електронних торгів недійсними, застосування наслідків недійсності електронних торгів, відшкодування збитків.

Також, у п. 1 додатку № 1 від 05.04.2023 до договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 визначено, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги клієнту згідно з цим додатком складає 50 000,00 грн та сплачується наступним чином:

- 30 000,00 грн сплачуються в якості передоплати на підставі та у строк, що визначені у рахунку;

- 20 000,00 грн оплачуються після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті справи на підставі та у строк, що визначені у рахунку.

Факт надання послуг на суму 50 000 грн підтверджено в акті надання послуг № 1 від 29.01.2024.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно визначено, що співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та обсягу задоволених вимог покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу на ДВС в розмірі 45 000,00 грн.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб.

Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина дев`ята вказаної статті, у кожному конкретному випадку суд має, першочергово врахувати: що приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України застосовуються за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

У такому застосуванні слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

За результатами розгляду справи по суті судом першої інстанції достеменно з`ясовано, що спір між сторонами у даній справі виник саме внаслідок неправильних дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), які фактично призвели до вимушеного звернення ТОВ "Вандерлі" до суду за захистом своїх порушених прав.

У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, застосування судом першої інстацнії частини дев`ятої статті 129 ГПК України та покладення на Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат ТОВ "Вандерлі" на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо порушення місцевим судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом справляння судового збору, відповідно розподіл цього виду судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/12500/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 16.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко