Постанова

від 11.09.2024 по справі 925/854/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 925/854/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Мовчанюк М. М.

від відповідача: Бабіч Т. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт"

на рішення господарського суду Черкаської області від 20.11.2023 (повне рішення складене та підписане 29.11.2023 року)

у справі № 925/854/23 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Ткачука Річарда Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт"

до ОСОБА_2

про стягнення 272 640,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2023 року Ткачук Річард Миколайович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" (далі за текстом - ТОВ "Шпола-Продукт"; товариство; позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 ; відповідач) про стягнення 272 640,00 грн збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Шпола-Продукт" у період з 25.02.2021 по 18.05.2022, умисно, недобросовісно та всупереч інтересам товариства, перевищуючи свої повноваження, вчинив розтрату коштів товариства на суму 272 640,00 грн шляхом їх перерахування на рахунок третьої особи, а саме Приватного підприємства "ЮГ-2000", на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ПП "ЮГ-2000" договору купівлі-продажу № 187 від 14.07.2021, за відсутності погодження таких дій загальними зборами учасників товариства. Предметом зазначеного договору була купівля-продаж дизельного пального у кількості 6 400 літрів, яке на підставі видаткової накладної № 342 від 07.04.2022 отримав особисто відповідач і не передав його на баланс товариства, як і документи, що підтверджують вказану господарську операцію. Дизельне паливо у своїй діяльності позивач не використовує. Таким чином, в результаті протиправних дій відповідача позивачу були завдані збитки.

Заперечення проти позову мотивовані, зокрема, тим, що: в квітні 2022 до ТОВ "Шпола-Продукт" письмово звернулась Громадська організація "Справедливість І Честь" з проханням придбати і передати дизельне паливо у максимально можливій кількості для забезпечення діяльності волонтерського штабу; метою придбання дизпалива та його безоплатна передача вказаній організації було виконання відповідачем, як директором товариства, морального обов`язку перед суспільством та допомога країні, яка перебуває у стані війни; факт безоплатної передачі дизпалива вказаній організації підтверджується листом від 05.04.2022, актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 07.04.2022; в своїх діях відповідач не вбачає складу цивільного правопорушення; відповідач заявив про сплив позовної давності, пославшись на те, що позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про перерахування коштів починаючи з 18.05.2022.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.11.2023 у справі №925/854/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В рішенні суд послався на те, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 ГПК України, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача, яка потягла за собою понесення товариством збитків. Суд взяв до уваги те, що паливо закуплене та передано громадській організації, а те, що воно не використовувалося в господарській діяльності позивача і укладення договору купівлі-продажу дизельного палива стало причиною виникнення у позивача грошового зобов`язання щодо оплати цього палива не може бути покладено в основу обґрунтованого рішення щодо стягнення з відповідача його вартості в якості збитків.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності понесених збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками, у зв`язку з чим відмовив в позові.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (колегія у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В. , Демидова А.М. ) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Шпола-Продукт" на рішення господарського суду Черкаської області від 20.11.2023 у справі № 925/854/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (колегія у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В. , Демидова А.М. ) відкладено розгляд апеляційної скарги у даній справі на 31.07.2024 з продовженням строку її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 (колегія у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидова А.М.) за клопотанням представника відповідача розгляд апеляційної скарги у цій справі, призначений на 31.07.2024, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі ВКЗ.

У судовому засіданні 31.07.2024 протокольно оголошено перерву до 11.09.2024.

У судовому засіданні 11.09.2024 взяв участь представник позивача, який надав свої пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Також у судовому засіданні 11.09.2024 в режимі відеоконференції взяв участь представник відповідача, яка надала свої пояснення по суті спору, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні судом відмовлено в прийнятті додаткових пояснень (поданих позивачем через систему "Електронний суд" 10.09.2024 і отриманих судом 11.09.2024 до початку засідання) з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частинами першою, другою статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини п`ятої статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Отже, учасник справи може подати додаткові письмові пояснення, в тому числі і у суді апеляційної інстанції, лише з дозволу суду.

Позивач не просив дозволу подати додаткові письмові пояснення, які по суті є доповненням до апеляційної скарги, а суд поза межами процесуального строку не визнавав їх подання необхідним, а тому ці додаткові пояснення колегія суддів вирішила до уваги не брати.

Разом з тим, у судовому засіданні 11.09.2024 представнику позивача була надана можливість надати додаткові пояснення усно, якою він і скористався.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

В апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20.11.2023 у справі №925/854/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення позивач визначив пункти 2, 3 частина першої статті 277 ГПК України, а саме: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції належним чином не встановив обставини наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, хоча доказів було надано достатньо.

В апеляційну скаргу включено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (25000 грн).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції, посилаючись на неспростовану презумпцію правомірності правочинів з перерахування коштів за дизпальне та його безоплатну передачу громадській організації. У відзив включено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (20000 грн).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

05.04.2022 до ТОВ "Шпола-Продукт" з листом звернулася Громадська організація "Справедливість І Честь" (ГО "СІЧ") з проханням придбати та передати дизельне паливо у максимально можливій кількості для забезпечення діяльності волонтерського штабу і допомоги біженцям.

ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Шпола-Продукт" з 24.02.2021 по 18.05.2022 та одночасно будучи одним із учасників цього товариства (частка у розмірі 20 % статутного капіталу товариства), прийняв рішення закупити та передати дизпаливо вказаній громадській організації.

Так, 14.07.2021 між ТОВ "Шпола-Продукт" (покупець) в особі директора ОСОБА_2 та ПП "ЮГ-2000" (постачальник) в особі директора ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу № 187, за умовами якого, постачальник продає, а покупець купує нафтопродукти: бензин в асортименті, дизельне паливо, автохімію й оливи (мастила) в асортименті, гас, газ скраплений, мазут, бітум, автотовари.

06.04.2022 ПП "ЮГ-2000" на підставі зазначеного договору ТОВ "Шпола-Продукт" виставлено рахунок № 1213 на оплату дизпалива у кількості 6 400 л.

Згідно з платіжною інструкцією № 473 від 06.04.2022 ТОВ "Шпола-Продукт" перерахувало грошові кошти у розмірі 272 640,00 грн, у тому числі ПДВ 17 836,26 грн на поточний рахунок ПП "ЮГ-2000" з призначенням платежу: "за дизпаливо згідно рах. №1213 від 06.04.2022 вт.ч. ПДВ 7 % 17 836,26 грн".

Відповідно до видаткової накладної № 342 від 07.04.2022 та товарно-транспортної накладної № ЮГ-000594 від 07.04.2022, підписаних від імені ТОВ "Шпола-Продукт" його директором ОСОБА_2 , підтверджується поставка дизпалива в кількості 6400 л.

07.04.2022 між ТОВ "Шпола-Продукт" (постачальник) в особі його директора ОСОБА_2 та ГО "СІЧ" (отримувач) в особі його голови ОСОБА_7 оформлено акт приймання-передачі матеріальних цінностей, згідно із яким ТОВ "Шпола-Продукт" придбало та передало у безоплатне користування ГО "СІЧ" матеріальні цінності, а саме: дизпаливо 2710194710 (UN 1202 паливо дизельне, клас 3, ГП ІІІ) у кількості 6 400 л загальною вартістю 272 640, 00 грн з ПДВ.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Шпола-Продукт" № 1 від 17.05.2022, серед іншого, прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади директора товариства на підставі поданої заяви з 18.05.2022 та призначено виконуючою обов`язки директора товариства ОСОБА_8 .

У позові позивач зазначив, що при зміні керівника товариства відповідач не передав оригінали деяких первинних документів, що підтверджують здійснення вказаної господарської операції. Про те, що згідно з платіжною інструкцією № 473 від 06.04.2022 ТОВ "Шпола-Продукт" здійснене перерахування грошових коштів у розмірі 272 640,00 грн, у тому числі ПДВ 17 836,26 грн на поточний рахунок ПП "ЮГ-2000", стало відомо з листа останнього (№14/05 від 22.05.2023), в якому повідомлено, що кошти сплачені за поставлене ТОВ "Шпола-Продукт" дизпаливо в кількості 6400 л. До цього листа були додані засвідчені копії документів, що підтверджують відвантаження позивачу 6400 л дизпалива.

Позивачем до матеріалів справи надана копія його довідки вих. 88 від 17.05.2023 про те, що підприємство ТОВ "Шпола-Продукт" не використовує у своїй діяльності дизельного пального і не має місця та ємкостей для його зберігання. Всі автомобілі, які використовуються на підприємстві працюють на газу або на бензині. На підтвердження цього надані копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Також до матеріалів справи позивачем залучено копію вимоги вих. 89 від 05.06.2023, адресованої ОСОБА_2 , про: повернення ТОВ "Шпола-Продукт" оригіналів первинних документів (видаткової накладної № 342 від 07.04.2022, ТТН № Ю-000594 від 07.04.2022, рахунку-фактури № 1213 від 06.04.2022 та договору купівлі-продажу № 187 від 14.07.2021); перерахування грошової суми 272 640, 00 грн, яка була витрачена ОСОБА_2 на придбання дизельного палива у ПП "ЮГ-2000" за відповідними реквізитами.

Оскільки відповідач претензійні вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся з позовом до суду.

Отже причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 272 640,00 грн збитків, завданих позивачу його колишньою посадовою особою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно із частиною другою статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Відповідно до фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 910/15260/18, від 05 лютого 2024 року у справі № 910/4149/21 та від 09 січня 2024 року у справі № 910/7305/21.

Відповідно до частини другої статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 ГПК України, згідно частини першої якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). Отже, однією з ознак такої діяльності законодавець визначає її спрямованість на отримання певного економічного зиску.

Виходячи із вказаного вище визначення господарської діяльності та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів та/або їх вартості.

У цьому аспекті колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що укладання договорів є господарською операцією, у якій має бути розумна економічна причина. Розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах.

Згідно з пунктами 4.1. - 4.3 розділу 4 Статуту ТОВ "Шпола-Продукт", затвердженого протоколом № 22/12/20 загальних зборів його учасників від 22.12.2020, метою діяльності товариства є одержання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції (товарах), роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів учасників товариства.

Цілями діяльності товариства є:

здійснення комерційної, виробничої і посередницької діяльності, використання економічних інтересів, матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів учасників в наданні різного роду послуг, виробництва товарів, виконання робіт, зайняття торгівельною діяльністю та здійснення іншої господарської діяльності, яка не заборонена діючим законодавством України та спрямована на отримання прибутку.

Отримання прибутку у національній валюті України та іноземній валюті від будь-яких видів діяльності товариства.

Предметом діяльності товариства є всі види підприємницької діяльності, що не заборонені законом...

Директор товариства здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тим, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Загальні збори учасників можуть винести рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції директора. Директор несе безпосередню відповідальність за виробничу, господарську, фінансову відповідальність товариства (пункт 11.32. розділу 11 статуту товариства).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції послався в рішенні на те, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 ГПК України, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача, яка потягла за собою понесення товариством збитків. Суд зазначив, що паливо закуплене та передано громадській організації, а те, що воно не використовувалося в господарській діяльності позивача і укладення договору купівлі-продажу дизельного палива стало причиною виникнення у позивача грошового зобов`язання щодо оплати цього палива не може бути покладено в основу обґрунтованого рішення щодо стягнення з відповідача його вартості в якості збитків. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності понесених збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками.

Обмежившись зазначеним висновком, суд першої інстанції не з`ясував і не надав оцінку діям відповідача з витрачання коштів товариства на предмет їх відповідності меті і цілям господарської діяльності ТОВ "Шпола-Продукт", закріпленим у статуті останнього, чи були вони вчинені необачно чи марнотратно щодо ТОВ "Шпола-Продукт". Тобто суд не з`ясував чи дії відповідача були добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства, хоча саме цими доводами позивач обґрунтовував свою позицію.

Суд також не врахував, що саме відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства, а тому фактично звільнив відповідача від обов`язку доказування правомірності і доцільності господарської операції і спростування доводів позивача в цій частині.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Шпола-Продукт" з 24.02.2021 по 18.05.2022 та одночасно будучи одним із учасників цього товариства (частка у розмірі 20 % статутного капіталу товариства), прийняв одноосібне рішення закупити та безоплатно передати дизпаливо громадській організації, не маючи при цьому економічної доцільності (мети).

Мету придбання дизпалива та його безоплатну передачу громадській організації відповідач пояснював необхідністю виконання ним, як директором товариства, морального обов`язку перед суспільством та допомога країні, яка перебуває у стані війни. Пояснень щодо правових підстав для вчинення таких своїх дій відповідач не надав.

Виходячи із аналізу сукупності наявних в матеріалах справах доказів колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не спростував доводів позивача про вчинення відповідачем недобросовісних, нерозумних дій та всупереч інтересам очолюваного ним товариства, а саме витрачання коштів позивача на цілі, які не пов`язані з його економічно-господарською діяльністю, що призвело до настання для "Шпола-Продукт" негативних наслідків у вигляді збитків у розмірі 272 640 грн.

Відповідачем не доведено відсутність своєї вини у виникненні зазначених збитків "Шпола-Продукт". Колегія суддів бере до уваги, що відповідач, укладаючи з ПП "ЮГ-2000" договір № 187 від 14.07.2021 та купуючи в останнього дизпаливо і розраховуючись за нього коштами позивача з метою безоплатної його передачі громадській організації, повинен був усвідомлювати, що його дії призводять до необґрунтованого витрачання позивачем грошових коштів та негативних наслідків для позивача у вигляді збитків.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем доказів оспорення правочинів з перерахування коштів за дизпальне та його безоплатну передачу громадській організації та визнання їх недійсними, саме по собі не може позбавляти позивача реалізації у визначений законом спосіб захисту його прав шляхом стягнення на його користь збитків безпосередньо з особи, дії чи бездіяльність якої стали причиною їх заподіяння.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача збитків.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія доходить висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 20.11.2023 у справі № 925/854/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" (20602, Черкаська обл., Шполянський р-н, місто Шпола, ВУЛИЦЯ ІВАНА ПІДДУБНОГО, будинок 10, код ЄДРПОУ 43687274) 272 640 (двісті сімдесят дві тисячі шістсот сорок) гривень 00 копійок збитків, 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев`ять) гривень 60 копійок судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 6 134 (шість тисяч сто тридцять чотири) гривні 40 копійок судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 16.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова