Рішення

від 04.09.2024 по справі 183/3228/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3228/24

№ 2/183/2330/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року м.Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Болкарьової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковськ, третя особа Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів про надання відпустки та звільнення; поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за п`ять днів роботи, суд -

в с т а н о в и в :

04 квітня 2024 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковськ, у якому, після його уточнення, просить:

- визнати причину пропуску строку на звернення до суду з позовом поважною та поновити його;

- визнати незаконними та скасувати накази: про надання відпустки від 07.08.2023 року за № 94-В та про звільнення від 18.08.2023 року № 42-К/тр;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковськ;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2023 року до дати фактичного поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за п`ять днів роботи з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 рік.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він з 01 листопада 2022 року працював на посаді юрисконсульта Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковськ. 11 серпня 2023 року о 10 годині йому було повідомлено, що наказом від 07.08.2023 року йому надано відпустку у період з 07.08.23 по 20.08.23. Враховуючи, що він відпрацював у період з 07.08.23 по 11.08.23 - просить визнати наказ про надання йому відпустки незаконним та скасувати його. 18 серпня 2023 року у період його відпустки директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковськ виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 20 серпня 2023 року - неділю. Тому як наказ про надання відпустки є незаконним, просить визнати наказ про його звільнення також незаконним, скасувати його та поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та заробітну плату за відпрацьовані п`ять днів з 07.08.23 по 11.08.23. З метою позасудового врегулювання спору позивач 11 серпня 2023 року подавав скарги. Південно-Східним Міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці за результатами звернення ОСОБА_1 до Урядової «гарячої лінії» 04 вересня 2023 року надано відповідь, що з 17 серпня по 230 серпня 2023 року проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у Територіальному центрі соціального обслуговування м.Новомосковська. За результатами складений акт від 30.08.2023 № ПС/ДН/27798/0270 та внесений припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 30 серпня 2023 року № ПС/ДН/27798/0270/П з терміном виконання до 30 вересня 2023 року, матеріали перевірки будуть надані до Новомосковської міської ради для притягнення директора Терцентру ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Крім того, було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися за захистом своїх прав до суду. 20 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, однак позов ухвалою суду йому був повернутий; у зв`язку з незгодою про прийняте судом рішення, він його оскаржував в апеляційному та касаційному порядку. Ухвалою ВС у справі № 183/10777/23 від 19 лютого 2024 року йому було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його скаргою, копію якої він отримав 08 березня 2024 року. А тому просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення з вказаним позовом про поновлення на роботі.

Відповідачем відзиву на позов не подано.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та наданий час для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

08 травня 2024 року на виконання ухвали суду від 08 квітня 2024 року надійшов до суду уточнений позов у якому посилаючись на те, що він є особою похилого віку, має хвору дружину та перебуває у складних життєвих умовах - просить звільнити від сплати судового збору.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та наданий час для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвалою від 29 травня 2024 року позовну заяву прийнято до провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; а також відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень.

Ухвалою від 12 липня 2024 року витребувана у Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці належним чином завірена копія припису №ПС/ДН/27798/0270/П від 30.08.2023 року та продовжений строк розгляду справи.

09 серпня 2024 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія припису №ПС/ДН/27798/0270/П від 30.08.2023 року, яка передана головуючому судді 19 серпня 2024 року.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі,просить їх задовольнити на підставі доказів, поданих ним, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань не подавав, правом надання відзиву не скористався.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши підстави позову, а також матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2022 року працював на посаді юрисконсульта І категорії територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська, згідно з наказом № 37-К/тр від 31 жовтня 2022 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача та довідкою ТЦСО за № 62 від 07.05.2024.

Наказом № 94-В від 07 серпня 2023 року ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01 листопада 2022 року по 31 жовтня 2023 року строком на 14 календарних днів з 07.08.2023 по 20.08.2023, що підтверджується копією відповідного наказу.

Наказом № 42-К/тр від 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта 20 серпня 2023 року за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та відповідного наказу. З наказом від 18.08.2023 року ОСОБА_1 ознайомлений 21.08.2023 року.

14 серпня 2023 року від ОСОБА_1 на ім`я міського голови м.Новомосковська та директора Терцентру подано скаргу, у якій він посилаючись на те, що лише 11 серпня 2024 року він отримав виписку з наказу № 94-В від 07.08.23 про надання йому частини відпустки у кількості 14 календарних днів у період з 07.08.23 по 20.08.23, в той час як у період з 07.08.23 по 11.08.23 року він фактично перебував на своєму робочому місці та виконував свої посадові обов`язки.

Не погоджуючись з наказами № 94-В від 07.08.23 та № 42-К/тр від 18.08.23 ОСОБА_1 звернувся до Південно-Східного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке за результатами їх розгляду за вих. № ПС/3.1/2043-ЗВ-23 від 04.09.2023 повідомило позивача, що з 17.08.2023 року по 30.08.2023 року проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська. За результатами перевірки складено акт від 30.08.2023 року № ПС/ДН/27798/0270 та внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю з терміном виконання до 30.09.2023 року. А також роз`яснено ОСОБА_1 його право звернутися до органів, які розглядають трудові спори.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог щодо визнання наказу № 94-В від 07 серпня 2023 року про надання йому частини щорічної основної відпустки за період роботи з 01 листопада 2022 року по 31 жовтня 2023 року строком на 14 календарних днів з 07.08.2023 по 20.08.2023, вказує те, що він був на робочому місці та виконував свої посадові обов`язки у період з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року включно, а після доведення до нього наказу про надання йому відпустки 11 серпня 2023 року дійсно перебував у відпустці з 14 серпня 2023 року по 20 серпня 2023 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 1-3 ЗУ «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону. За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Позивачем у позові вказано, а відповідачем не спростовано належними доказами, що наказ № 94-В від 07 серпня 2023 року доведений до відома ОСОБА_1 07 серпня 2023 року; також не спростовано жодними доказами посилання позивача на те, що він робочий тиждень з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року перебував на робочому місці та виконував свої обов`язки.

В той же час, позивач не заперечує, що після доведення до його відома 11 серпня 2023 року наказу про надання йому відпустки, він перебував у відпустці.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що позовні вимоги позивача в частині визнання наказу № 94-В від 07 серпня 2023 року про надання йому частини щорічної основної відпустки за період роботи з 01 листопада 2022 року по 31 жовтня 2023 року строком на 14 календарних днів з 07.08.2023 по 20.08.2023, підлягають задоволенню в частині визнання незаконним наказу № 94-В від 07 серпня 2023 року в частині надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки на 5 календарних днів з 07.08.2023 по 11.08.2023.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за п`ять днів фактичної роботи з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 2 Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Постанова № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору,крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Таким чином, при визначенні середнього заробітку, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватись виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, які ним відпрацьовані повністю.

Як убачається з довідки про середню заробітну плату № 61 від 07 травня 2024 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 186,27 грн.

А тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заробітної плати за п`ять днів фактичної роботи з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року в розмірі 931,35 грн (186,27*5) - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування його та поновлення на роботі. суд доходить до наступних висновків, а саме

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилається що ним подавалася заява про надання йому відпустки з наступним звільненням на ім`я відповідача, однак про існування наказу про надання відпустки йому стало відомо після того, як він пропрацював робочий тиждень, виконуючи свої посадові обов`язки; через що вважає наказ № 94-В від 07.08.23 про надання відпустки - незаконним, а тому наказ № 42-К/тр від 18.08.23 про звільнення ОСОБА_1 20 серпня 2023 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі його заяви - також є незаконним.

З копії наказу № 42-К/тр від 18.08.23 про звільнення ОСОБА_1 20 серпня 2023 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі його заяви вбачається, що він його отримав 21 серпня 2023 року, перший робочий день після його відпустки.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін. У разі коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у разі взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

При цьому законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Положеннями КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняти відкликання працівником своєї заяви про звільнення, якщо була досягнута домовленість про звільнення за угодою сторін.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі №686/22102/18 ( провадження №61-10958св19).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що анулювання домовленості сторін про звільнення за угодою сторін можливе лише за наявності взаємної згоди роботодавця і працівника; приймаючи до уваги, що згоди відповідача на анулювання такої домовленості сторін не було - суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оскільки останнього було звільнено з дотриманням положень трудового законодавства.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому підстави для задоволення таких вимог - відсутні.

Щодо строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України - працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Позивач з вимогами щодо визнання наказу від 07.08.2023 року, з яким він був ознайомлений 10.08.2023 року, а також наказу від 18.08.2023 року з яким ознайомлений 21.08.2024 року звернувся до суду з позовом 04 квітня 2024 року.

Як на підставу поважності причину пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав ОСОБА_1 зазначає, що він 20 вересня 2023 року звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, однак позов йому був повернутий ухвалою суду, яку він оскаржував в апеляційному та касаційному порядку. Ухвалою ВС у справі № 183/10777/23 від 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його скаргою, копію якої він отримав 08 березня 2024 року.

Відповідачем жодних заперечень з приводу пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом не подано, обставини викладені ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що причини пропуску строку для звернення з вказаним позовом про поновлення на роботі - є поважними, а тому такий строк підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 88, 137, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 274-279, 352 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковськ, третя особа Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів про надання відпустки та звільнення; поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за п`ять днів роботи - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковськ, третя особа Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів про надання відпустки та звільнення; поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за п`ять днів роботи.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 94-В від 07 серпня 2023 року виданий Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська в частині надання ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки на 5 календарних днів з 07.08.2023 по 11.08.2023.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська на користь ОСОБА_1 заробітної плати за п`ять днів фактичної роботи з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року в розмірі 931 (дев`ятсот тридцять одна) гривня 35 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , email: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

відповідач: Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська (код ЄДРПОУ 21938147, адреса місцезнаходження: вулиця Паланочна, буд. 29, м.Новомосковськ, Дніпропетровської області, 51200, email: nmsktercentr@ukr.net);

відповідач: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 34359199, адреса місцезнаходження: вулиця Гетьманська, буд. 14, м.Новомосковськ, Дніпропетровської області, 51200, email: info@nmvyk.dp.ua).

Повний текст рішення суду складений і підписаний 13 вересня 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко