Рішення

від 13.09.2024 по справі 826/19047/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року справа №826/19047/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діболд Ніксдорф" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва у серпні 2015 року звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» (далі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2015 № 0002442201 та № 0002432201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представником відповідача позовні вимоги не визнав та вказав на законність і обґрунтованість висновків акту перевірки та, винесених на підставі них, податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договорами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2016, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 №0002432201 в частині донарахування зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 222 453,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмір 305 613,25 грн, в решті податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 № 0002432201 - залишено без змін. В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав на те, що під час нового розгляду справи слід встановити наведені у цій постанові обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на необхідність дослідження постанови про закриття кримінального провадження від 28.09.2015 по факту ухилення від сплати службовими особами позивача податків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України та зазначив, що поза увагою суду залишено доводи позивача щодо обставин, встановлених судовими рішеннями у справах №813/8035/13-а та №876/6948/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2019 (суддя Добрівська Н.А.) прийнято справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 24.02.2020 судом замінено назву позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Діболт Ніксдорф» (далі ТОВ «Діболт Ніксдорф» та позивач).

Також, у вказаному підготовчому засіданні судом замінено первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві та відповідач).

У підготовчому засіданні 27.05.2020 судом ухвалено закінчити підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2020 продовжено розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Вінкор Ніксдорф» (код ЄДРОПУ 36353398) зареєстровано 23.02.2009 Головним управлінням юстиції у м. Києві, з 25.02.2009 взяте на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У період з 30.01.2015 по 24.02.2015 на підставі направлень та згідно наказу № 27 від 20.01.2015, виданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вінкор Ніксдорф» (код ЄДРОПУ 36353398) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 98/26-59-22-01-36353398 від 17.03.2015.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вінкор Ніксдорф»:

пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму, всього у сумі 231 656,00 грн, в тому числі за 2013 рік у сумі 231 656,00 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 636 485,00 грн за півріччя 2012 року, у сумі 965 685,00 грн за три квартали 2012 року, в сумі 1 697 726,00 грн за 2012 рік, у сумі 5 661 945,00 грн за 2013 рік та заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 231 656,00 грн;

пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 321 832,00 грн, в тому числі за серпень 2012 року на суму 197 696,00 грн, за грудень 2012 року на суму 25 386,00 грн, за березень 2013 року в суму 323 459,00 грн, за квітень 2013 року на суму 78 886,00 грн, за червень 2013 року на суму 28 594,00 грн, за липень 2013 року на суму 11 783,00 грн та за жовтень 2013 року в сумі 656 028,00 грн.

Підставою для таких висновків слугували допущення, на думку податкового органу, позивачем завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Галсервіс ІТ» (код ЄДРПОУ 38558318), ТОВ «Торговий дім «ІТ Рішень» (код ЄДРПОУ 38008179), ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» (код ЄДРПОУ 36337198), а також формування позивачем податкового кредиту у зв`язку із сплатою податку на додану вартість при імпорті товарів від іноземного постачальника «Бізерба ГмбХ енд Ко КГ» (Федеративна Республіка Німеччина).

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, 03.04.2015 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002432201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 652 290,00 грн, з яких 1 321 832,00 грн - за основним платежем та 330 458,00 грн - за штрафними санкціями;

№ 0002442201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 289 570,00 грн, з яких 231 656,00 грн - за основним платежем та 57 914,00 грн - за штрафними санкціями.

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати первинних скарг від 12.06.2015 №9362/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.04.2015 № 0002432201 та № 0002442201, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 18.08.2015 №17532/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.04.2015 № 0002432201 та № 0002442201 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.06.2015 №9362/10/26-15-10-05-35, а скарги позивача без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 цієї статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із системного аналізу наведених норм суд зазначає, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Основним видом діяльності ТОВ «Діболд Hіксдорф» за КВЕД є: 46.51 - Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; інші види діяльності: 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням.

Як вбачається з матеріалів справи одним із постачальників мережевого обладнання позивачу було ТОВ «Галсервіс ІТ» (код ЄДРПОУ 38558318).

Між позивачем та ТОВ «Галсервіс ІТ» укладено договір купівлі-продажу №2013-59/R від 30.05.2013, згідно з умовами якого ТОВ «Галсервіс ІТ» зобов`язується передати у власність позивача, а позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити обладнання для передачі інформації, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.1, п.2 статті 2 цього Договору продукція поставляється Покупцю за договірними цінами.

Ціна товару, що поставляється за цим договором вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару Покупцем, згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури.

В підтвердження виконання умов договору ТОВ «Діболд Hіксдорф» надано копії видаткових накладних №125 від 18.03.2013, №248 від 05.04.2013, №390 від 25.04.2013, №557 від 29.05.2013, №559 від 29.05.2013, №636 від 10.06.2013, №664 від 13.06.2013, №731 від 21.06.2013, №802 від 04.07.2013, №887 від 17.07.2013, №975 від 31.07.2013, №988 від 02.08.2013, №989 від 02.08.2013, №1042 від 13.08.2013, №1178 від 04.09.2013, №1182 від 04.09.2013, №1233 від 13.09.2013, №1272 від 19.09.2013, №1276 від 19.09.2013, №1390 від 09.10.2013, №1405 від 11.10.2013, № 1440 від 18.10.2013, № 1565 від 15.11.2013, № 1566 від 15.11.2013, № 1567 від 15.11.2013 та товарно-транспортну накладну №P557 від 29.05.2013.

ТОВ «Галсервіс ІТ» виписано на адресу позивача податкові накладні № 67 від 18.03.2013, № 80 від 19.03.2013, № 44 від 05.04.2013, № 124 від 28.05.2013, № 129 від 29.05.2013, № 48 від 10.06.2013, № 135 від 21.06.2013, № 159 від 26.06.2013, № 11 від 02.07.2013, № 12 від 02.07.2013, № 104 від 17.07.2013, № 6 від 01.08.2013, № 7 від 01.08.2013, № 58 від 11.08.2013, № 57 від 13.08.2013, № 23 від 04.09.2013, № 26 від 04.09.2013, № 82 від 13.09.2013, № 115 від 19.09.2013, № 120 від 19.09.2013, №36 від 08.10.2013, №37 від 08.10.2013, №39 від 08.10.2013, №42 від 08.10.2013, №41 від 08.10.2013, № 52 від 09.10.2013, №61 від 10.10.2013, № 101 від 18.10.2013, № 50 від 15.11.2013, № 51 від 15.11.2013, № 54 від 15.11.2013.

Згідно витягів з Єдиного реєстру податкових накладних (далі також ЄРПН) наведені податкові накладні, виписані ТОВ «Галсервіс ІТ» були належним чином зареєстровані в ЄРПН, а суми ПДВ за вказаними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту.

Придбане позивачем у ТОВ «Галсервіс ІТ» обладнання/послуги в подальшому реалізовано клієнтам позивача.

Позивачем долучено копії договорів:

договір №2012/36 від 21.12.2012, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» разом із додатковими угодами та специфікаціями, на поставку обладнання;

договір №2013/73/R від 11.07.2013, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» разом із специфікаціями, на поставку обладнання;

договір №2013/55/R від 30.05.2013, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Поштово-Вантажний Кур`єр» разом із специфікаціями, на поставку обладнання;

договір №23-2013 від 15.07.2013, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ПрАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» разом із специфікаціями, на поставку обладнання та матеріалів;

договір №2013/67/R від 17.06.2013, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та Дочірнім підприємством міжнародних експрес-перевезень «Юкрейнієн Парсел Сервіс» разом із специфікаціями, на поставку обладнання.

В підтвердження продажу контрагентам товару, придбаного у ТОВ «Галсервіс ІТ», позивачем надано копії видаткових накладних №360000799 від 26.04.2013, № 360000727 від 08.04.2013, № 360000799 від 26.04.2013, № 360000936 від 29.05.2013, №360001273 від 15.08.2013, № 360000989 від 14.06.2013, № 360001042 від 20.06.2013, №360001065 від 26.06.2013, №360001378 від 30.08.2013, № 360001213 від 29.07.2013, №3600001389 від 09.09.2013, № 360001242 від 08.08.2013, № 360001274 від 15.08.2013, № 360001267 від 13.08.2013, №360001381 від 06.09.2013, №360001401 від 12.09.2013, № 360001404 від 13.09.2013, №460000245 від 28.11.2013; №360001489 від 24.09.2013, №460000114 від 29.10.2013, №460000240 від 27.11.2013; №460000021 від 21.10.2013, № 460000257 від 02.12.2013, №460000250 від 29.11.2013, №460000277 від 03.12.2013, №460000325 від 12.12.2013.

На підтвердження поставки позивачем придбаного у ТОВ «Галсервіс ІТ» обладнання своїм контрагентам надано копії довіреностей на отримання ТМЦ: №23 від 21.06.2013 (ТОВ «АПТ-Україна»); №970 від 28.10.2013 (ТОВ «АПТ-Україна); ААД №292602 від 30.08.2013 (ДП Міжнародних експрес-перевезень «Юкрейнієн Парсел Сервіс»); №402 від 17.07.2013 (ПрАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна»); №726114 від 02.08.2013 (ТОВ «Аеро-Експрес»); №1420 від 13.08.2013 (ТОВ «Маркасон»); №79 від 21.10.2013 (ТОВ «Поштово-Вантажний Кур`єр»); №61 від 13.09.2013 (ТОВ «Поштово-Вантажний Кур`єр»); №10 від 11.06.2013 (ТОВ «Поштово-Вантажний Кур`єр»); №147 від 28.11.2013 (ТОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «РОСАН»); №496 від 28.11.2013 (ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»); №497 від 28.11.2013 (ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»); №499 від 28.11.2013 (ТОВ «Торговий Дім «Міст Екмпрес»); №333 від 14.08.2013 (ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»); №334 від 14.08.2013 (ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»); №219 від 27.05.2013 (ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»); №142 від 05.04.2013 (ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»); № 38 від 06.06.2013 (ТОВ «Поштово-Вантажний Кур`єр»).

Також, в матеріалах справи містяться копії актів наданих послуг №1374 від 08.10.2013, №1375 від 08.10.2013, №1377 від 08.10.2013, №1378 від 08.10.2013, №1382 від 08.10.2013, №1400 від 10.10.2013, які підтверджують надання ТОВ «Галсервіс ІТ» послуг з ремонту терміналів, витрати на які в подальшому були перевиставлені позивачем на своїх клієнтів.

В подальшому, складені акти наданих послуг №360000936 від 29.05.2013, №460000295 від 05.12.2013, №460000293 від 05.12.2013, №460000294 від 05.12.2013, №460000296 від 05.12.2013 підтверджують факти перевиставлення позивачем придбаних у ТОВ «Галсервіс ІТ» послуг його контрагентам.

Крім того, в підтвердження реалізації обладнання контрагентам та на виконання умов договорів поставки позивачем виписано податкові накладні: №25 від 17.01.2013, №37 від 14.03.2013, № 11 від 08.04.2013, №44 від 24.05.2013, №67 від 29.05.2013, №65 від 29.05.2013, №1 від 03.06.2013, №37 від 14.06.2013, №48 від 20.06.2013, №52 від 20.06.2013, №53 від 20.06.2013, №79 від 29.07.2013, №63 від 21.06.2013, №37 від 14.06.2013, №54 від 20.06.2013, №66 від 29.05.2013, №37 від 13.08.2013, №1 від 02.09.2013, №39 від 16.07.2013, №20 від 11.09.2013, №24 від 12.09.2013, №25 від 12.09.2013, №28 від 13.09.2013, №29 від 16.09.2013, №30 від 17.09.2013, №68 від 24.09.2013, №40 від 05.12.2013, №62 від 23.09.2013, №41 від 05.12.2013, №42 від 05.12.2013, № 39 від 23.06.2014 (визнано податкові зобов`язання в зв`язку з списанням чистящого олівця на підставі наказу № 4-інв від 12.06.2014), №116 від 26.06.2013, №70 від 24.09.2013, №21 від 21.10.2013, №22 від 21.10.2013, №110 від 29.11.2013, №1 від 02.12.2013, №114 від 29.11.2013, № 1 від 01.11.2013, №22 від 03.12.2013.

Позивачем долучено виписку по рахунку №26000100005900 за період з 17.01.2013 по 19.08.2014 та копії банківських виписок по рахунку за період з 19.03.2013 по 28.11.2013, що підтверджують оплату позивачем товарів/послуг на користь ТОВ «Галсервіс ІТ» та отримання позивачем оплати від своїх контрагентів за поставку обладнання.

Також, в матеріалах справи міститься оборотно-сальдова відомість по операціях позивача з ТОВ «Галсервіс ІТ» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 та картка рахунку 631 по ТОВ «Галсервіс ІТ» за вказаний період.

В той час, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ «Галсервіс ІТ», а також позивачем безпідставно завищено витрати, оскільки до перевірки не надано первинних документів, які могли б підтвердити фізичне переміщення товарів, не надано товарно-транспортних накладних, а ТОВ «Галсервіс ІТ» та його посадові особи за місцем своєї реєстрації не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов`язань у 2013 році. Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Галсервіс ІТ» має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Вказаний висновок базується на дослідженні акту №281/22-40/38558318 від 22.10.2013, складеного ДПІ в Оболонському району ГУ Міндоходів у м.Києві за результатами документальної позапланової виїзної перевірки. Контролюючим органом зазначено, що у ТОВ «Галсервіс ІТ» відсутні працівники, які могли б здійснювати господарські операції. У 2012 році та в період з 01.03.13 по 31.07.13 ТОВ «Галсервіс ІТ» не було імпортером мережевого обладнання.

По ланцюгу постачання також не встановлено виробника або імпортера даної продукції. Одним із постачальників ТОВ «Галсервіс ІТ» є ПП «МТІ». Відповідно до акту перевірки №331/26-56-22-01-03/367984410 від 01.08.2013 відносно службових осіб ПП «МТІ» розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню, зареєстрованому за №32013110070000149 від 26.07.2013, попередня кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України. Від ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві отримано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «МТІ» по операціях за травень 2013 року та доведений ризиковий кредит на суму 1486,3 тис. гривень. Відповідно до пояснень директора ПП «МТІ» гр. ОСОБА_1 на підприємстві працює тільки він, ПП «МТІ» немає жодних складських приміщень для зберігання товару та робітників для роботи з ним. Враховуючи викладене, перевіркою не встановлено факт реального здійснення господарських операцій ПП «МТІ».

Враховуючи інформацію, викладену в актах від №281/22-40/38558318 від 22.10.2013 та №331/26-56-22-01-03/367984410 від 01.08.2013 податковим органом зазначено, що вищевказані господарські операції між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Галсервіс ІТ» не мають реального товарного характеру.

Разом з тим, як встановлено судом в ході розгляду справи, ТОВ «Галсервіс ІТ» у жовтні 2013 року було подано позов до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та спонукання до вчинення дій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі № 813/8035/13-а позов ТОВ «Галсервіс ІТ» задоволено повністю та постановлено:

визнати протиправними та скасувати накази Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №146 від 29.08.2013 року та №236 від 08.10.2013 року;

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області по проведенню документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Галсервіс ІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з Приватним підприємством «МТІ» за лютий-червень 2013 року, за результатами яких складено акти перевірок №152/22-40/38558318 від 13.09.2013 року та №281/22-40/38558318 від 22.10.2013 року;

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області по зменшенню на підставі актів перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Галсервіс ІТ» суми податкового кредиту та податкових зобов`язань в АІС «Податковий блок» автоматизована система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по господарських операціях із контрагентами позивача;

зобов`язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відновити детальну інформацію по Товариству з обмеженою відповідальністю «Галсервіс ІТ» в АІС «Податковий блок» автоматизована система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме: відновити податковий кредит та податкове зобов`язання з податку на додану вартість у звітному періоді з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року, що були скасовані на підставі актів перевірок №152/22-40/38558318 від 13.09.2013 року та №281/22-40/38558318 від 22.10.2013 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року у справі № 813/8035/13-а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі № 813/8035/13-а у частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Галсервіс ІТ» про визнання протиправними та скасування наказів державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 146 від 29 серпня 2013 року та № 236 від 08 жовтня 2013 року, а також визнання протиправними дії державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області по проведенню документальних позапланових перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Галсервіс ІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з приватним підприємством «МТІ» за лютий-червень 2013 року, за результатами яких складено акти перевірок № 152/22-40/38558318 від 13 вересня 2013 року та № 281/22-40/38558318 від 22 жовтня 2013 року, скасовано та прийнято нову, якою у їх задоволенні відмовлено; у решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року залишено без змін.

У вказаних судових рішеннях встановлено, що в актах № 152/22-40/38558318 від 13.09.2013 року та №281/22-40/38558318 від 22.10.2013 року, які є аналогічними в частині підстав для висновків відповідача, податковий орган дійшов висновку про те, що операції між ТОВ «Галсервіс ІТ» та ПП «МТІ», а також операції із подальшої реалізації позивачем товарів, придбаних у ПП «МТІ», іншим особам не носили реального характеру без належних для цього підстав та всупереч практиці Європейський Суд з прав людини (рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії»).

Однак, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Галсервіс ІТ» було надано відповідачу відповідні податкові декларації з ПДВ за спірний період з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що податковим органом безпідставно внесено зміни до автоматизованої системи показників відповідної податкової звітності ТОВ «Галсервіс ІТ» на підставі актів перевірки № 152/22-40/38558318 від 13.09.2013 та № 281/22-40/38558318 від 22.10.2013.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги викладене, суд відхиляє доводи відповідача про непідтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Галсервіс ІТ», адже відновлення в судовому порядку податкового кредиту та податкові зобов`язання за наслідками проведення господарських операцій між ТОВ «Галсервіс ІТ» та ПП «МТІ», а також операцій із подальшої реалізації товарів, придбаних у ПП «МТІ» у звітному періоді з 01.02.2013 по 30.06.2013, що були скасовані на підставі актів перевірок №152/22-40/38558318 від 13.09.2013 року та №281/22-40/38558318 від 22.10.2013 року та скориговані в АІС «Податковий блок», свідчить про правомірність та реальність здійснення взаємовідносин між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Галсервіс ІТ». Більш того, вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам бухгалтерського та фінансового обліку.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» (код ЄДРПОУ 38008179).

20 січня 2012 року між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» уклали договір купівлі-продажу №20/1, згідно з умовами якого ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» зобов`язується передати у власність позивача, а позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити обладнання для передачі голосу та зображення, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.1, п.2 статті 2 цього Договору продукція поставляється Покупцю за договірними цінами.

Ціна товару, що поставляється за цим договором вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару Покупцем, згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних №4 від 23.01.2012, №439 від 07.06.2012, №464 від 11.05.2012, №712 від 22.06.2012, №710 від 22.06.2012, №1117 від 04.09.2012, №1118 від 04.09.2012, №1122 від 05.09.2012, №1463 від 25.10.2012, №1703 від 27.11.2012.

ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» виписано на адресу позивача податкові накладні №6 від 23.01.2012, №4 від 01.03.2012, №13 від 03.04.2012, №122 від 22.06.2012, №82 від 18.06.2012, №7 від 04.09.2012, №8 від 04.09.2012, №67 від 14.06.2012, №188 від 25.10.2012, №181 від 27.11.2012.

Згідно витягів з ЄРПН наведені податкові накладні, виписані ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» належним чином зареєстровані в ЄРПН, а суми ПДВ за вказаними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту.

Придбане позивачем у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» мережеве обладнання в подальшому реалізовано клієнтам позивача.

Так, позивачем долучено копії наступних договорів:

договір №05/ОС від 01.03.2010 на проведення абонентського обслуговування обладнання, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Практікер Україна», разом із додатковими угодами;

договір №2012/09/518/119/12 від 06.04.2012, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» разом із додатковими угодами та специфікаціями, на поставку обладнання;

договір №2012/03 від 27.02.2012, укладений між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» разом із додатковою угодою та специфікаціями, на постачання обладнання;

В підтвердження продажу контрагентам товару, придбаного у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень», позивачем надано копії видаткових накладних та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 260000366 від 23.01.2012; № 260000761 від 10.05.2012; № 260000856 від 21.06.2012; № 260000871 від 22.06.2012; № 260000871 від 22.06.2012; № 260001182 від 06.09.2012; № 260001177 від 06.09.2012; № 260001175 від 05.09.2012; № 360000845 від 17.05.2013; № 360000167 від 29.11.2012; № 360000845 від 17.05.2013.

На підтвердження поставки позивачем придбаного у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» обладнання своїм контрагентам надано копії довіреностей на отримання ТМЦ: №174 від 10.09.2012, (ТОВ «Мультівак Україна»); ААД №005214 від 11.05.2012 (ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна»); ААГ №853156 від 23.01.2012 (ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна»); 12 ААГ №812180 від 05.09.2012 (ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна»).

Крім того, в підтвердження реалізації придбаного товару та надання відповідних послуг контрагентам та на виконання умов вищевказаних договорів позивачем виписано податкові накладні: №53 від 23.01.2012; №7 від 10.05.2012; №26 від 21.06.2012; №31 від 21.06.2012; №31 від 21.06.2012; №8 від 04.09.2012; №7 від 04.09.2012; № 12 від 05.09.2012; №23 від 17.05.2013; №105 від 29.11.2012.

В підтвердження оплати позивачем долучено виписку по рахунку та копії банківських виписок, що підтверджують оплату позивачем товарів/послуг на користь ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» та отримання позивачем оплати від своїх контрагентів-покупців за поставку обладнання.

Також, в матеріалах справи міститься оборотно-сальдова відомість по операціях позивача з ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 та картка рахунку 631 по ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» за вказаний період.

В той час, як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначив про неможливість реального здійснення ТОВ «Торговий дім «ІТ Рішень» операцій з поставки товару, з урахуванням часу, місця постачання, відсутністю необхідних трудових ресурсів, відсутністю складських приміщень.

Зокрема, контролюючим органом при аналізі показників фінансової та податкової звітності, згідно даних ІС «Податкових блок», даних ЄРПН по ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» встановлено, що вказане підприємство має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.03.2014 року з причин 39 - відсутність поставок та ненадання декларацій, остання подана декларація по податку на додану вартість за квітень 2013 року.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 20.09.2013 №187/22-40/38008179 ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» та його посадові особи не здійснювали фінансово-господарську діяльність за місцем реєстрації.

ТОВ «Торговий Дім ІТ Рішень» в 2012 році не було імпортером даної продукції, в 2012 році, по ланцюгу постачання не встановлено виробника або імпортера продукції, зазначена операція має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. На ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» відсутні працівники, які б могли здійснювати дані операції.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» не могло здійснювати постачання мережевого обладнання для ТОВ «Вінкор Ніксдорф».

Однак, суд не бере до уваги вказані доводи відповідача з огляду на наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №813/849/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІТ Рішень» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним дій та зобов`язання до вчинення дій, адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №159 від 04.09.2013 року;

визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області по проведенню документальної невиїзної перевірки з ТзОВ «Інвест бюро», ПП «МТІ» за період січень, березень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від контрагентів, результати якої відображено в акті перевірки від 20.09.2013 року за №187/22-40/38008179;

визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області по зменшенню ТзОВ «Торговий дім ІТ рішень» суми податкового кредиту та податкових зобов`язань в АІС «Податковий блок» автоматизована система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по господарських операціях із контрагентами;

зобов`язано Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відновити детальну інформацію по Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІТ рішень» в АІС «Податковий блок» автоматизована система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме: відновити податковий кредит та податкове зобов`язання з податку на додану вартість у звітному періоді з 01.12.2011 року по 31.12.2013 року, що були скасовані на підставі акту перевірки від 20.09.2013 року за №187/22-40/38008179.

В подальшому, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 876/6948/14 (справа №813/849/14) постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №813/849/14 в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №159 від 04.09.2013 року, визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області по проведенню документальної невиїзної перевірки з ТзОВ «Інвест бюро», ПП «МТІ» за період січень, березень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від контрагентів, результати якої відображено в акті перевірки від 20.09.2013 року за №187/22-40/38008179 - скасовано та прийнято щодо цієї частини позовних вимог нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІТ Рішень» відмовлено; в решті позовних вимог постанову суду залишено без змін.

Зокрема, в ході розгляду справи №813/849/14 судами встановлено, що «…акти №331/26-56-22-01-03/36798441 від 01.08.2013 року та №18/26-55-22-08/38237931 від 20.06.2013 року (про неможливість проведення зустрічних звірок) за своєю природою призначені виключно для засвідчення факту об`єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового законодавства, а тому й не може слугувати доказами таких обставин як реальність чи нереальність господарських операцій, порушення норм податкового законодавства, тощо. А тому, обґрунтування висновків податкового органу про порушення платником податків податкового законодавства виключно на інформації акта про неможливість проведення зустрічної звірки з третьою особою не можна вважати правомірним та належним.

Колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що викладені ним в оскаржуваній постанові, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, позивач надав договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату, банківські виписки, довіреності, виписки по рахунках, рахунки-фактури, акти надання послуг, а також докази, що підтверджують реалізацію придбаного в контрагентів товару (комп`ютерна техніка, комплектуючі), в подальшій господарській діяльності позивача, зокрема, податкові, видаткові накладні тощо.

Зазначені документи у своїй сукупності дозволяють повністю та достовірно встановити зміст господарських операцій та свідчать про факт їх реального здійснення. При цьому, суд вбачає й економічну причину здійснення (ділову мету) таких операцій, оскільки порівняння цін реалізації такого товару із їх закупівельними цінами свідчить про здійснення позивачем націнки на товар, що вказує на зиск та очевидний економічний інтерес позивача при здійсненні господарських операцій із контрагентами позивача та подальшими покупцями товару.

Зважаючи на досліджені судом обставини, колегія суддів прийшла до висновку про реальний характер господарських операцій щодо постачання товару між ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» та його контрагентами, а тому висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки від 20.09.2013 року за №187/22-40/38008179 є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.»

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги викладене, відновлення в судовому порядку податкового кредиту та податкові зобов`язання за наслідками проведення господарських операцій між ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» з його контрагентами, а також операцій із подальшої реалізації товарів, свідчить про правомірність та реальність здійснення взаємовідносин між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень».

Більш того, вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам бухгалтерського та фінансового обліку.

Крім того, посилання контролюючого органу на те, що свідоцтво платника ПДВ №200016377 від 23.12.2011 анульовано 31.03.2014 року по причині 39 - відсутність поставок та неподання декларацій, остання подана декларація по податку на додану вартість за квітень 2013 року».

Однак, у період здійснення позивачем операцій із ТОВ «Торговий дім ІТ рішень», а саме з 20.01.2012 по 08.02.2013, останнє було зареєстроване як платник ПДВ та мав чинне свідоцтво платника №200016377.

Стосовно тверджень відповідача в акті перевірки про те, що відсутність товарно-транспортних накладних ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» унеможливлює підтвердження факту поставки товару позивачу від вказаних постачальників, то позивач пояснив, що обладнання, що придбавалося ним, є високотехнологічним, але компактним: маса найбільшого товару не перевищувала 2,5 кг, а для основної частини обладнання маса була значно менше 1 кг; кількість обладнання була незначною.

Крім того, як зазначив позивач, обладнання зазвичай передавалося в офісі позивача представниками ТОВ «Галсервіс ІТ» та/або ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень», тому використовувати спеціальний транспорт не було необхідності, а для зберігання товару не вимагалася наявність складського приміщення.

При цьому Позивач надавав Відповідачу інформацію щодо розмірів обладнання та їх призначення, згідно із якою цілком зрозуміло, що ані складські приміщення, ані вантажний транспорт не були потрібні для поставки обладнання позивачу.

Поряд з цим, суд бере до уваги доводи позивача щодо непослідовності позиції відповідача по відношенню до господарських операцій позивача з ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень».

Так, як вбачається з акту перевірки, відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 не встановлено їх заниження або завищення. Перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 у загальній сумі 117 909 601 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації банківського та торговельного обладнання.

Тобто, здійснюючи перевірку, відповідач не встановив порушення позивачем податкового законодавства в частині можливого завищення/заниження доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

При цьому, як стверджує позивач, він надавав контролюючому органу інформацію стосовно продажу ним придбаного у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень», ТОВ «Галсервіс ІТ» мережевого обладнання контрагентам-покупцям. Такі документи також містяться у матеріалах справи.

Отже, господарські операції позивача з реалізації банківського та торгівельного обладнання, віднесені до рядка 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, включають у тому числі і реалізацію обладнання, придбаного у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» та ТОВ «Галсервіс ІТ».

Однак, для цілей встановлення доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, відповідач не ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Торговий ІТ Рішень», ТОВ «Галсервіс ІТ» та, як наслідок, правомірність включення позивачем відповідних показників до складу доходів.

Окрім того, відповідач також не оспорює суму податкових зобов`язань з ПДВ, задекларованих позивачем за операціями з продажу товарів, придбаних у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» і ТОВ «Галсервіс ІТ».

З огляду на викладене, вбачається, що стверджуючи про нереальність господарських операцій позивача з придбання товарів та послуг у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» і ТОВ «Галсервіс ІТ», відповідач не ставить під сумнів задекларований позивачем оподатковуваний дохід і податкові зобов`язання з ПДВ внаслідок такого постачання.

Окрім того, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» (код ЄДРПОУ 36337198).

Досліджуючи подані сторонами докази, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» укладено договір № А/2011-04/WN від 01.04.2011, відповідно до умов якого ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» зобов`язувалось надати позивачу інформаційні, експертні, консультаційні послуги шляхом залучення для надання послуг експертів-консультантів та фахівців відповідно вимог Замовника (позивача) за рахунок власного або залученого персоналу.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вказаного Договору, сторони погодили, що умови останнього передбачають безпосередній процес надання послуг відповідними спеціалістами Виконавця (ТОВ «Промоушн Аутсорсинг»), перелік яких, наданих протягом відповідного періоду, визначається актами приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.1 ст. 4 даного Договору встановлено, що вартість послуг Виконавця розраховуються відповідно до загальної кількості годин витрачених спеціалістами Виконавця на надання послуг Замовнику та вартості послуг виконавця за утримання кожного спеціаліста, що залучався для надання послуг Замовнику із розрахунку наведеному у таблиці 1 додатку № 2 до даного договору.

Вартість послуг оплачується Замовником щомісячно, на підставі отриманих актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій додатків № 1 та № 2 до Договору № А/2011-04/WN від 01.04.2011, а також - додаткової угоди від 01.07.2011 до додатку № 1 до Договору № А/2011-04/WN від 01.04.2011 сторонами погоджено вартість послуг спеціалістів виконавця за 1 годину, а також вартість послуг виконавця з урахуванням одного спеціаліста.

Додатковою угодою № А/2012-04/WN від 01.04.2012 до договору, термін дії договору продовжено до 31.03.2013.

Додатковою угодою № А/2013-04/WN від 01.04.2013 до договору, термін дії договору продовжено до 31.03.2014.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновки, щодо відсутності в даному договорі обов`язкових умов, а також деталізації наданих послуг, у зв`язку з чим немає можливості довести як сам факт надання послуг, так і зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача, а тому збільшено розмір зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Суд не погоджується з вказаними доводами контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до наданих позивачем доказів вбачається, що за результатами виконання договору, укладеного з ТОВ «Промоушн Аутсорсинг», останнім виписано ряд актів приймання-передачі послуг, а саме: № А/2011-04/WN/2012-04-2012 від 26.04.2012 на загальну суму 150 681,91 грн, в тому числі ПДВ на суму 25 113,65 грн; № А/2011-04/WN/2012-05-2012 від 31.05.2012 на загальну суму 139 204,19 грн, в тому числі ПДВ на суму 23 200,70 грн; № А/2011-04/WN/2012-06-2012 від 27.06.2012 на загальну суму 158 762,38 грн, в тому числі ПДВ на суму 26 460,40 грн.; № А/2011-04/WN/2012-07-2012 від 31.07.2012 на загальну суму 127 849,19 грн, в тому числі ПДВ на суму 21 308,20 грн; № А/2011-04/WN/2012-08-2012 від 31.08.2012 на загальну суму 137 849,42 грн, в тому числі ПДВ на суму 22 974,90 грн; № А/2011-04/WN/2012-09-2012 від 28.09.2012 на загальну суму 129 341,86 грн, в тому числі ПДВ на суму 25 386,13 грн; № А/2011-04/WN/2012-10-01 від 31.10.2012 на загальну суму 307 256,97 грн, в тому числі ПДВ на суму 51 209,50 грн; № А/2011-04/WN/2012-09-11-01 від 30.11.2012 на загальну суму 311 580,30 грн, в тому числі ПДВ на суму 51 930,05 грн; № А/2011-04/WN/2012-12-01 від 29.12.2012 на загальну суму 259 611,68 грн, в тому числі ПДВ на суму 43 268,61 грн; № А/2011-04/WN/2013-01-01 від 31.01.2013 на загальну суму 393 422,801 грн, в тому числі ПДВ на суму 65 570,47 грн; № А/2011-04/WN/2013-02-01 від 28.02.2013 на загальну суму 312 802,69 грн, в тому числі ПДВ на суму 52 133,78 грн; № А/2011-04/WN/2013-03-01 від 31.03.2013 на загальну суму 345 046,48 грн, в тому числі ПДВ на суму 57 505,75 грн; № А/2011-04/WN/2013-04-01 від 30.04.2013 на загальну суму 445 470,72 грн, в тому числі ПДВ на суму 74 245,12 грн; № А/2011-04/WN/2013-05-01 від 31.05.2013 на загальну суму 558 147,91 грн, в тому числі ПДВ на суму 93 024,65 грн.; № А/2011-04/WN/2013-06-01 від 30.06.2013 на загальну суму 605 757,41 грн, в тому числі ПДВ на суму 100 959,56 грн; № А/2011-04/WN/2013-07-01 від 29.07.2013 на загальну суму 664 561,63 грн, в тому числі ПДВ на суму 110 760,27 грн.; № А/2011-04/WN/2013-08-01 від 31.08.2013 на загальну суму 550 351,64 грн, в тому числі ПДВ на суму 91 725,27 грн.; № А/2011-04/WN/2013-09-01 від 30.09.2013 на загальну суму 479 747,11 грн, в тому числі ПДВ на суму 79 957,85 грн; № А/2011-04/WN/2013-10-01 від 31.10.2013 на загальну суму 640 882,31 грн, в тому числі ПДВ на суму 106 813,72 грн; № А/2011-04/WN/2013-11-01 від 30.11.2013 на загальну суму 490 952,67 грн, в тому числі ПДВ на суму 81 825,44 грн; № А/2011-04/WN/2013-12-01 від 19.12.2013 на загальну суму 451 874,53 грн, в тому числі ПДВ на суму 75 312,42 грн.

Вказані акти приймання-передачі послуг містять відомості щодо виду послуг, кількості фахівців, вартості послуг за 1 год. та загальної вартості таких послуг.

Крім того, позивачем надано копії звітів про результати надання послуг, до кожного із зазначених. Такі звіти містять ідентифікуючі відомості про спеціалістів, що надали послуги, а саме: прізвище, ім`я по батькові, реєстраційні (податкові) номери фізичних осіб, реквізити трудових/господарських договорів, посади/вид послуг, кількість відпрацьованих годин, а також вартість послуг за 1 год.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, а також змісту позову необхідність залучення спеціалістів обумовлена кадровою політикою товариства, що передбачає лише керівні посади, відповідальні за відповідні функції та контроль.

Зокрема, здійснення статутної діяльності вимагає наявності значної кількості спеціалістів з різних питань, а саме: спеціалістів з оброблення даних, спеціалістів з перекладу, спеціалістів з ремонту і технічного обслуговування електронно-обчислювальної техніки; спеціалістів з питань інформатизації; менеджерів з продажу, фінансових менеджерів, менеджерів проектів, менеджерів з логістики; фахівців із збуту, економістів, інженерів.

Такі доводи позивача підтверджуються наданими копіями штатних розписів товариства за 2011, 2012, 2013 та 2014 роки, що передбачають 12-16 працівників, з яких близько 11-14 відносяться до керівників.

Крім того, в підтвердження виконання умов договору позивачем надано виписані контрагентом копії податкових накладних №34 від 29.03.2012, №24 від 26.04.2012, №23 від 29.05.2012, №27 від 26.06.2012, №21 від 26.07.2012, №21 від 28.08.2012, №21 від 25.09.2012, №27 від 30.10.2012, №28 від 28.11.2012, №32 від 26.12.2012, №31 від 31.01.2013, №28 від 26.02.2013, №32 від 26.03.2013, №30 від 23.04.2013, №38 від 28.05.2013, №30 від 25.06.2013, №38 від 30.07.2013, №54 від 27.08.2013, №43 від 24.09.2013, №54 від 31.10.2013, №57 від 28.11.2013, №58 від 23.12.2013.

Згідно витягів з ЄРПН наведені податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, а суми ПДВ за вказаними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту.

В підтвердження оплати позивачем долучено виписку по особовому рахунку та копії банківських виписок.

Також, з метою доведення реальності настання наслідків за вказаним правочином, позивачем надано докази укладення трудових договорів та копії наказав про прийняття на роботу до ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» спеціалістів, що надавали послуги позивачу.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо завищення валових витрат та завищення податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з вказаним контрагентом.

Крім того, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки контролюючого органу щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ при імпорті товару, отриманого від нерезидента «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ» безоплатно.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.06.2009 між позивачем та «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ» (Федеративна Республіка Німеччина) укладено договір про розповсюдження та реалізацію на території України та Казахстану ваг для роздрібної торгівлі, промислових ваг, обладнання для наклеювання цін та машин виробництва фірми «BIZERBA» (п. 1 § 1 Договору).

Умовами даного Договору, в тому числі передбачено, що продукція придбавається позивачем з існуючим прейскурантом цін, що є чинними без урахування знижок, при цьому «BIZERBA» вправі коригувати прейскуранти цін, знижки, а також спеціальні ціни з урахуванням цін ринкової кон`юнктури.

На виконання Договору про розповсюдження позивач придбав у «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ» за плату (з урахуванням п. 2 § 5 Договору) та ввіз на митну територію України обладнання (товари) із сплатою ввізного ПДВ в повному обсязі, що підтверджується наступними документами:

вантажні митні декларації №100290003/2013/339455; №100290003/2013/339033; № 100290003/2013/339078; №100290003/2013/339156; №100290003/2013/339991; №100290003/2013/337015; №100290003/2013/336736;

інвойси (рахунки): №3001199446 від 12.07.2013; №3001196390 від 03.07.2013; №3001195734 від 03.07.2013; №3001196397 від 04.07.2013; №3001202968 від 19.07.2013; №3001182923 від 29.05.2013; №3001183032 від 29.05.2013;

листи про надання знижок №889226 від 02.09.2013; №454873 від 12.09.2013; №895246 від 11.09.2013; №889226 від 12.09.2013; №93331 від 03.09.2013; №943681 від 09.09.2013; №362254 від 10.09.2013.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, та не заперечується сторонами, позивачем у перевіряємий період поставлено на територію України від зазначеного контрагента-нерезидента товар на загальну суму 898 002,00 грн, при цьому податок на додану вартість при імпорті товару сплачено до митних органів у повному обсязі, та відповідно включену таку суму ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду.

Разом з тим, проведеною перевіркою встановлено надання нерезидентом «BIZERBA» знижки на товар протягом 2013 року, що підтверджується копіями інвойсів: № 3001182923 від 29.05.2013 на суму 64 393,2 євро, що еквівалентно 674 840,74 грн; № 3001183032 від 29.05.2013 на суму 7 884,25 грн, що еквівалентно 83 100,00 грн; № 3001202968 від 19.07.2013 на суму 3 772,3 євро, що еквівалентно 39 797,77 грн; № 3001196397 від 04.07.2013 на суму 559,91 євро, що еквівалентно 5 935,05 грн; № 3001195734 від 03.07.2013 на суму 5 053,91 євро, що еквівалентно 53 470,36 грн; № 3001199446 від 12.07.2013 на суму 2 536,7 євро, що еквівалентно 26 812,90 грн.

Отримання такої знижки, на думку контролюючого органу, свідчить про безоплатне отримання позивачем товару від нерезидента «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ» у вересні 2013 року.

Суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, оскільки нормами митного та податкового законодавства строки сплати зобов`язання з податку на додану вартість при імпорті товару безпосередньо пов`язані із датою поставки такого товару на митну територію України та безпосередньо пов`язані з митною вартістю такого товару.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, суму податку на додану вартість позивачем сплачено у повному обсязі при розмитненні товару, тоді як знижку на таку продукцію отримано пізніше, що підтверджується банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Вінкор Ніксдорф» у ПАТ «Дойче Банк ДБУ».

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до р. III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується при імпорті товарів, визначається виходячи із їх митної вартості, платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв`язку з імпортом товарів за умови подальшого використання цих товарів у межах господарської діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі зменшення нерезидентом ціни на імпортований товар податковий кредит коригуванню не підлягає, а висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 179 600,00 грн. є безпідставними.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач використав придбане у «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ» обладнання у своїй господарській діяльності шляхом продажу та виконання ремонтних робіт для клієнтів позивача та нарахував податкові зобов`язання з ПДВ внаслідок таких господарських операцій, що підтверджується первинними документами, а саме:

договором поставки продукції №97-ПС/13 від 27.06.2013, укладеним між ТОВ «Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Фоззі-Фуд» разом з відповідною специфікацією; договором поставки №2013/56/R від 22.05.2013, укладеним між ТОВ Вінкор Ніксдорф» та ТОВ «Адвентіс» разом із додатком;

видатковими накладними №360001357 від 27.08.2013; №360001225 від 30.07.2013; №360001234 від 06.08.2013; №360001236 від 07.08.2013; №360001071 від 27.06.2013;

актами здачі прийняття робіт (надання послуг): №460000302 від 05.12.2013; №360001281 від 16.08.2013; №360001256 від 12.08.2013; №460000517 від 16.01.2014; №460000454 від 30.12.2013; №360001393 від 09.09.2013;

звітами про виконані роботи: від 22.08.2013 (Ашан); від 19.07.2013 (Білла); від 11.07.2013 (Метро); від 12.05.2013 (Білла); від 10.12.2013 (Метро);

податковими накладними №71 від 23.08.2013; №24 від 11.06.2013; №39 від 18.06.2013; №10 від 06.09.2013; №12 від 05.06.2013; №7 від 06.08.2013; №22 від 18.09.2014 (визнано податкові зобов`язання з ПДВ за списаним кріпленням арматури на підставі наказу №6-інв від 16.09.2014); №31 від 10.07.2013; №29 від 12.08.2013; №47 від 16.08.2013; №123 від 27.06.2013; №14 від 09.09.2013, № 203 від 30.12.2013; №19 від 16.01.2014;

довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №УК-002548 від 01.08.2013 (ТОВ «Адвентіс»); №15299 від 27.06.2013 (ТОВ «Фоззі-Фуд»);

банківськими виписками та випискою по рахунку №26000100005900 ТОВ «Вінкор Ніксдорф» через систему клієнт-банк банку ПАТ «Дойче Банк ДБУ» за період з 05.06.2013 по 26.11.2013, що підтверджують отримання позивачем доходу від продажу/виконання робіт з використанням товарів, придбаних у «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ».

Беручи до уваги вищенаведене, висновки контролюючого органу щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по безкоштовно придбаному у нерезидента обладнанню, яке використовується в оподатковуваних операціях не в межах господарської діяльності платника податку всього в сумі 179 600 грн та що позивачем начебто завищено податковий кредит по безкоштовно придбаному обладнанню, яке не використовується в господарської діяльності підприємства, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі первинними документами.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов`язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Суд зазначає, що необхідними та достатніми підставами для формування валових витрат та включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

В той час, дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджено рух придбаного позивачем товару.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Матеріали справи таких відомостей не містять.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2015 слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснювало досудове розслідування за фактом ухилення від сплати податків у значних розмірах службовими особами ТОВ «Вінкор Ніксдорф» у кримінальному провадженні №32051001000000035 від 29.04.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став акт № 98/26-59-22-01-36353398 від 17.03.2015.

Разом з тим, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено постанову від 28.09.2015 про закриття кримінального провадження №32051001000000035 від 29.04.2015, в якій зазначено, що під час досудового розслідування встановлено відсутність в діяннях службових осіб ТОВ «Вінкор Ніксдорф» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Зокрема, під час досудового розслідування були допитані як свідки: генеральний директор ТОВ «Вінкор Ніксдорф» ОСОБА_2 , головний бухгалтер ТОВ «Вінкор Ніксдорф» Третяк К.М,, генеральний директор ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» ОСОБА_3 , директор і засновник ТОВ «Галсервіс ІТ» ОСОБА_4 , бухгалтер ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» ОСОБА_5 , які підтвердили реальність діяльності ТОВ «Вінкор Ніксдорф», ТОВ «Промоушн Аутсорсинг», ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» та їх взаємовідносини з позивачем.

Також, в постанові вказані листи інших державних податкових інспекцій, які спростовують твердження ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про наявність ознак фіктивності ТОВ «Промоушн Аутсорсинг», ТОВ «Галсервіс ІТ», ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень».

Станом на час розгляду справи вказана постанова не скасована та набрала законної сили.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

З урахуванням наведеного, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами вчинення позивачем дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкових вигод, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.04.2015 № 0002442201 та № 0002432201 та наявність підстав для їх скасування повністю.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діболт Ніксдорф» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т, код ЄДРПОУ 36353398) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) від 03.04.2015р. №0002442201 та №0002432201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діболт Ніксдорф» (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд.14, корпус 6, офіс 9, код ЄДРПОУ: 42671567) сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень, двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.