Постанова

від 16.09.2024 по справі 335/4423/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.09.2024 Справа № 335/4423/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/4423/22 Головуючий у першій інстанції: Макаров В.О.

Провадження № 22-ц/807/1489/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кочеткової І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від26квітня 2024року усправі запозовом Концерну«Міські тепловімережі» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -

В С Т А Н О В И ЛА:

14.03.2024 року ОСОБА_1 (засобами поштового зв`язку) звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з заявою про перегляд заочного рішення від 19.12.2023 року по цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2024 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 19.12.2023 року було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Згідно Довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 08.04.2024 року була надіслана одержувачу ОСОБА_1 09.04.2024 року 9:58:22 на його електронну адресу. Документ доставлено до електронної скриньки 09.04.2024 10:37:13.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року заяву про перегляд заочного рішення визнано неподаною та повернуто заявниці.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявницею було дотримано строку на усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частини першоїстатті 368 ЦПК Україниу суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті369 цього Кодексу.

За положенням ч.2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 6 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає з огляду на наступне.

В силу вимог ст.367ч.1ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ухвалу суду від 08.04.2024 року про залишення позовної заяви без руху, заявниці надіслано на її електронну адресу 09.04.2024 року об 09:58:22, документ доставлено до електронної скриньки 09.04.2024 року об 10:37:13 (а.с. 50).

Останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, є 19.04.2024 року.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не усунуто недоліки заяви про перегляд заочного рішення у встановлений судом строк.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з відбитку штампу на конверті поштового відправлення, яким до суду першої інстанції заявницею було направлено заяву про усунення недоліків, датою подання такого поштового відправлення є 17.04.2024 року.

У відповідності до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, згідно якої при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у

трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

Конституційний Суд України у Рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина першастатті 55 Конституції Українимістить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим закономвимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно достатті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першоїстатті 55 Конституції Українизакріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 рокуГоловним обов`язком держави, згідно зістаттею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується (стаття 8 Конституції України).

Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії).

Впункті 37 Доповіді Венеціанської комісії вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних

матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародноправових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок, щодо повернення заяви про перегляд заочного рішення заявниці.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 26 квітня 2024 року та є підставами її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року у цій справі скасувати, направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2024 року.

Головуючий

Судді: