Постанова

від 10.09.2024 по справі 348/869/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/869/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/9/24

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузів А.В.,

з участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючим суддею Грещуком Р.П. 17 листопада 2021 року, повний текст якого складено 26 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції (Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс», треті особи: ОСОБА_2 , ТзОВ «Кей-Колект», Надвірнянська районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним прилюдних торгів з реалізації майна, протоколу прилюдних торгів та складеного на його підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції (Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс», треті особи: ОСОБА_2 , ТзОВ «Кей-Колект», Надвірнянська районна державна нотаріальна контора про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації майна, протоколу прилюдних торгів та складеного на його підставі акту про реалізацію предмета іпотеки; визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна; скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Надвірнянського районного суду від 20.10.2014 задоволено позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 №11112589000 від 29.01.2007, в розмірі 1 950 811,47 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення, загальною площею 2368,70 кв.м. (надалі предмет іпотеки), яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказала, що 30.01.2015 відбулись електронні торги, внаслідок яких належне їй майно було реалізоване. Вважає, що в процесі реалізації майна державним виконавцем відділу ДВС Надвірнянського РУЮ та ДП «Інформаційний центр» МЮУ допущені порушення вимог закону, які суттєво вплинули на її права. Зокрема, проведено уцінку майна предмета іпотеки, яке передане для реалізації шляхом проведення електронних торгів до ДП «Інформаційний центр» МЮУ, про що позивачку не повідомлено. А тому вважає дії державного виконавця відділу ДВС Надвірнянського РУЮ Поповича С.М. щодо оцінки та уцінки майна неправомірними з огляду на те, що згідно з актом уцінки майна від 25.12.2014 початкова ціна продажу майна становила 1 220 594,00 грн, сума уцінки - 24 %, ціна після уцінки становила 927 651,44 грн.

Крім того зазначила, що її також не повідомлено про експертну оцінку майна, що позбавило її можливості своєчасно оскаржити оцінку у визначеному законом порядку. Проведену оцінку майна вважає незаконною, оскільки, на її думку, сума 1220594,00 грн не відповідає ринковій вартості майна і є суттєво заниженою.

Позивач вказала, що в отриманому нею 07.12.2014 повідомленні ДП «Інформаційний центр» про прилюдні торги 15.12.2014 було вказано про реалізацію тільки складу площею 1508,7 кв.м., а згідно з актом уцінки майна від 25.12.2014 державним виконавцем додатково уцінено, а 30.01.2015 і реалізоване все майно іпотеки (пилорама, цех, вага заг. площею 860 кв.м.,), тобто всього 2368,7 кв.м. Отже, державний виконавець уцінив майно площею 860 кв.м., яке згідно з отриманою нею інформацією, не було предметом реалізації на перших прилюдних торгах. Вказує, що недостовірна інформація про реалізацію тільки складу площею 1508,7 кв.м була опублікована і в засобах масової інформації - газетах «Галичина» 10.01.2015 та «Західний кур`єр» 08.01.2015. Позивач зауважила, що повідомлення про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна вона отримала 06.12.2014, а торги відбулись 15.12.2014, тобто на 7 днів раніше, що, на думку ОСОБА_1 , зменшило кількість потенційних покупців, порушило принципи конкурентності та вигідності, вплинуло на формування ціни реалізації предмету іпотеки.

Вказала, що згоди щодо початкової ціни продажу між іпотекодавцем та іпотекодержателем не було, вжиття органом стягнення будь-яких дій, спрямованих на встановлення того, чи досягли іпотекодавець та іпотекодержатель згоди щодо початкової ціни продажу також не було, про оцінку майна її не повідомлено, а відповідно неможливо, на її думку, використовувати в даному випадку оцінку майна, проведену всупереч вимогам закону. Стверджує, що будь-якого повідомлення про день та час проведення електронних торгів 30.01.2015 та про початкову ціну продажу майна, ні вона, ні боржник ОСОБА_2 , не отримали взагалі. Зважаючи на викладене, просила визнати недійсними прилюдні торги з реалізації майна (предмет іпотеки), проведені ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 30.01.2015, протокол №47898 прилюдних торгів від 30.01.2015 та складений на його підставі акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 13.02.2015; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна (предмет іпотеки), за результатами проведених ДП «Інформаційний центр» міністерства юстиції України прилюдних торгів 30.01.2015, видане покупцеві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки - нежитлові приміщення, загальною площею 2368,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), за ТзОВ «Прикарпатсервіс»; визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно (предмет іпотеки), а також покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Дана справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 29 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.09.2015, позов було задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 2368,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), належного ОСОБА_1 , проведені Державним підприємством «Інформаційний центр» міністерства юстиції України 30.01.2015, протокол № 47898 прилюдних торгів від 30.01.2015 та акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки від 13.02.2015. Визнано недійсним свідоцтво від 17.02.2015 про придбання нерухомого майна предмета іпотеки за результатами проведених Державним підприємством «Інформаційний центр» міністерства юстиції України прилюдних торгів 30.01.2015, видане приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ГуменюкомР.В. ТзОВ «Прикарпатсервіс». В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ТОВ «Прикарпатсервіс» задоволено частково, вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначенісудові рішення,касаційний судвказав,що судине перевірили,чи вплинули,встановлені судамипорушення нарезультати торгів,чи єдані проіншу цінупредмета іпотекидо торгів,чи виконувалапозивач рішення районного суду, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

При новому розгляді справи рішенням Надвірнянського районного суду від 17 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт зазначила, що ухвалою Надвірнянського районного суду від 16.05.2015 у справі №348/41/15-ц визнано незаконними дії державного виконавця щодо визначення ціни продажу та уцінки, направленого на реалізацію арештованого майна, скасовано висновок експерта від 17.09.2014 про вартість нежитлових приміщень, що розташовані в АДРЕСА_1 , скасовано акт уцінки описаного майна від 25.12.2014 та зобов`язано держаного виконавця здійснити процедуру визначення ціни продажу арештованого майна. Таким чином, вважає, що майно реалізоване на прилюдних торгах на підставі скасованого висновку експерта про вартість нежитлових приміщень. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.09.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 07.09.2015.

Зазначила, що ухвалою Надвірнянського районного суду від 28.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви начальника Надвірнянського РВ ДВС про перегляд згаданої ухвали місцевого суду від 16.06.2015 за нововиявленими обставинами. У названій справі ТОВ «Прикарпатсервіс» виступало як третя особа, що на думку апелянта, спростовує висновки місцевого суду про те, що ТОВ «Прикарпатсервіс» не було учасником у справі №348/860/15-ц. Тому встановлені судом при розгляді тієї справи обставини, вважає ОСОБА_1 , мають преюдиційне значення і в даній справі.

Апелянт зазначила, що вона є іпотекодавцим за кредитним договором, де боржником є її син. Вартість предмета іпотеки становила згідно договору 2 777 803 грн, а згідно проведеної перед публічними торгами оцінки майна 1 220 594 грн. Вважає, що доказами на підтвердження порушення її законних прав та інтересів є занижена ціна продажу предмета іпотеки та надання їй неправдивої інформації про загальну площу реалізованого майна, що позбавило її змоги погасити існуючу заборгованість сина перед кредиторами. Апелянт вказала, що однією з вимог суду касаційної інстанції до суду першої інстанції було перевірити чи є дані про іншу ціну предмета іпотеки до торгів. Тому нею у травні 2018 року було заявлено клопотання про проведення оціночно-будівельної експертизи, однак місцевим судом безпідставно відмовлено в задоволенні цього клопотання, чим, на думку апелянта, порушено її процесуальні права та не виконано вимоги ухвали касаційного суду від 13.09.2017. Апелянт зазначила, що в ухвалі Надвірнянського районного суду від 16.06.2015 в справі №348/41/15-ц встановлено, що про проведення уцінки майна ОСОБА_1 не було повідомлено, що суперечить вимогам ст.31 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказане, вважає апелянт, є преюдиційно встановленим фактом, однак судом першої інстанції безпідставно надано цим фактам іншу оцінку. Також зазначила, що ніякого листа з повідомленням про день та час проведення електронних торгів 30.01.2015 та про початкову ціну продажу майна, ні вона, ні боржник ОСОБА_2 не отримували взагалі. Апелянт зауважує, що в порушення вимог ст. 41, 43 ЗУ «Про іпотеку» в повідомленнях ДП «Інформаційний центр МЮ» від 21.11.2014 та від 13.01.2015 зазначена площа майна 1508 кв.м. Така ж площа зазначена в оголошеннях про прилюдні торги, розміщених в газетах «Галичина» 10.01.2015 та «Західний кур`єр» 08.01.2015.

Враховуючи вказане, вважаючи оскаржене рішення місцевого суду незаконним і необгрунтованим, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник ТОВ «Прикарпатсервіс» подав відзив на апеляційну скаргу. З апеляційною скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що оскільки ТОВ «Прикарпатсервіс» не було стороною у справі №384/41/15-ц, то вважає, що ухвала Надвірнянського районного суду від 16.06.2015, якою визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Надвірнянського районного управління юстиції щодо визначення ціни продажу та уцінки направленого на реалізацію арештованого майна, скасовано висновок експерта від 17.09.2014 про вартість нежитлових приміщень, що розташовані в АДРЕСА_1 та акт уцінки описаного майна від 25.12.2014, не має преюдиційного значення в даній справі.

На думку представника відповідача, апелянт не надала доказів про те, які саме її права і законні інтереси порушені внаслідок проведення торгів. Зауважує, що відповідач з моменту відкриття виконавчого провадження не погасила заборгованість. В матеріалах справи наявні два звіти про оцінку майна та дві рецензії, які підтверджують правильність визначення оцінки. Позивач не надала жодного належного доказу, який би підтвердив іншу вартість спірного майна. Також вказує, що боржника та іпотекодавця було належним чином повідомлено листом ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції про проведення електронних торгів листом, який відправлений 15.01.2015 та отриманий позивачкою 20.01.2015. В газетах «Галичина та «Західний кур`єр» дійсно опубліковані оголошення, в якому зазначена площа об`єкта 1508,7 кв.м, однак в цих оголошеннях зазначено, що додаткова інформація міститься за посиланнями на сайті, де вже вказано правильну площу. Представник ТОВ «Прикарпатсервіс» зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про вплив порушень на результат торгів. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача - ДП «Інформаційнийцентр» Міністерстваюстиції Українита третяособа ОСОБА_2 ,будучи належнимчином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності відповідно до положень статті 372 ЦПК України.

Державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Світлана Дмитрук надіслала заяву, в якій просила розглядати справу за наявним матеріалами та без її участі як третьої особи.

Представник позивача та представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник ВДВС Надвірнянського районного управління юстиції (Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та представник ТзОВ «Кей-Колект» доводи апеляційної скарги заперечили, вважають рішення місцевого суду законним і обґрунтованим.

Представник відповідача ТОВ «Прикарпатсервіс» апеляційну скаргу заперечив з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Висновок судової експертизи про те, що ринкова вартість реалізованого на торгах приміщення більш ніж у два рази більше вартості, визначеної в оцінці цього приміщення, вважає тільки припущенням. Тому вважає, що цей висновок не може бути взято до уваги судом. На його думку, немає правових підстав вважати обставини, встановлені ухвалою Надвірнянського районного суду від 16.05.2015 року, преюдиційними в даній справі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що електронні торги були проведені з дотриманням норм чинного законодавства України, ТОВ «Прикарпатсервіс» правомірно набуло право власності на спірне майно і не може бути в ньому обмежене, а тому дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційний суд з цим висновком не погоджується з огляду на таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2010 року, яке перебуває в законній силі, позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 січня 2007 року в розмірі 1 950 811 грн 17 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 2 368,7 кв. м по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності (т.1 а.с. 8).

23 лютого 2011 року головним державним виконавцем ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (т.1а.с.9).

Відповідно до звіту № 199-ІФ від 17 вересня 2014 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності - підприємцем ОСОБА_3 , ринкова вартість нежитлових приміщень, загальною площею 2 368,70 кв. м по АДРЕСА_1 , становить 1 220 594 грн (т.1 а.с. 95-99).

21 листопада 2014 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, як організатором проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, надіслало ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та сторонам виконавчого провадження повідомлення за № 01-03/9100, яким проінформовано, що нежитлові приміщення, загальною площею 1 508,7 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 , будуть реалізовані шляхом проведення електронних торгів, призначених на 15 грудня 2014 року, за початковою ціною продажу майна у розмірі 1 220 594 грн. Зазначене повідомлення було одержано ОСОБА_1 6 грудня 2014 року. Вказані електроні торги, призначені на 15 грудня 2014 року, визнані такими, що не відбулися, з підстав відсутності зареєстрованих учасників (т.1 а.с. 13).

25 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області Поповичем С.М. проведено уцінку описаного (арештованого) майна на 24 % від його початкової вартості, про що складено акт уцінки майна. Відповідно до вказаного акту вартість арештованого майна позивача, переданого на реалізацію після його уцінки, становить 927 651 грн 44 коп. (т.1 а.с. 12).

13 січня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України направило повідомлення про проведення повторних торгів з реалізації арештованого майна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та сторонам виконавчого провадження та проінформовано про те, що нежитлові приміщення загальною площею 1 508,7 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 , будуть реалізовані шляхом проведення електронних торгів, призначених на 30 січня 2015 року, за початковою ціною 927 651 грн 44 коп.

Повторні електронні торги з реалізації арештованого майна позивача організатором було призначено на 30 січня 2015 року, тобто зі спливом місячного строку з дня проведення уцінки спірного майна, за ціною продажу майна у розмірі 927 651 грн 44 коп.

30 січня 2015 року були проведені електроні торги з реалізації арештованого нерухомого майна позивача (предмета іпотеки) і згідно з протоколом від 30 січня 2015 року № 47898 переможцем стало ТОВ «Прикарпатсервіс», яке придбало вказане майно за ціною 927 651 грн 44 коп.

13 лютого 2015 року державним виконавцем ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області Поповичем С.М. на підставі протоколу від 30 січня 2015 року №47898 проведення електронних торгів та документів, що підтверджують розрахунок переможця за придбане майно, складено акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений начальником ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області Жигалюк І.В. 13 лютого 2015 року, а 17 лютого 2015 року приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Гуменюк Р.В. було видано ТОВ «Прикарпатсервіс» свідоцтво про придбання ним нерухомого майна з прилюдних торгів (т.1 а.с.14, 15).

Колегією суддів також встановлено, що отримавши 6 грудня 2014 року повідомлення від ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про вартість нежитлових приміщень загальною площею 1 508,7 кв. м та їх реалізацію на електронних торгах, вона в цей же день звернулася до державного виконавця про незгоду з визначеною оцінкою та просила не проводити електронні торги до часу проведення іншої оцінки (т.1 а.с.56.)

Однак, державний виконавець 15 грудня 2014 року повідомив ОСОБА_1 , що підстав для задоволення заяви немає, оскільки вона свою незгоду із експертною оцінкою арештованого майна не заявляла в період з 22 вересня 2014 року по 4 листопада 2014 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2015 року ОСОБА_1 було подано до суду скаргу на дії державного виконавця.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року, залишеною без змін апеляційною та касаційною інстанцією, згадану скаргу ОСОБА_1 задоволено - було визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області Поповича С.М. щодо визначення ціни продажу та уцінки направленого на реалізацію арештованого майна, скасовано висновок експерта ОСОБА_3 від 17 вересня 2014 року про вартість нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , скасовано акт уцінки описаного майна від 25 грудня 2014 року, складеного державним виконавцем ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , зобов`язано державного виконавця ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області здійснити процедуру визначення ціни продажу арештованого майна у відповідності до вимог ст. ст. 41, 43Закону України«Про іпотеку» (т.1 а.с. 177-179, 180-182, 183-185).

Щодо вимог про визнання недійсними прилюдних торгів

Положеннями статей 15, 16ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 16, частини першоїстатті 215ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьої, п`ятої, шостої статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті203ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки за змістом частини першоїстатті 215ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Згідно з частинами першою, другою статті61Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядок та правила проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Частиною 3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону.

Частинами 24 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

За ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ч. 5 ст. 58 вказаного Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (п. 3.3 Тимчасового положення).

Частиною п`ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначаються Законом Українивід 12липня 2001року №2658-ІІІ «Про оцінку майна», майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-ІІІ).

Згідно з частиною четвертоюстатті 3Закону №2658-ІІІ процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті12Закону №2658-ІІІ звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з: оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Отже, єдиним документом, який може підтверджувати проведення оцінки майна, є звіт про оцінку майна, складений відповідно до вимог законодавства України.

За змістом статей 31, 33Закону №2658-ІІІ оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані, зокрема дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна. Спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Звертаючись досуду зцим позовом, ОСОБА_1 посилалася,зокрема нате,що продажнежитлових приміщеньвідбувся зазначно заниженоюгрошовою оцінкою,а діїдержавного виконавцяВДВС НадвірнянськогоРУЮ Івано-Франківськоїобласті ПоповичаС.М.щодо визначенняціни продажута уцінкинаправленого нареалізацію арештованогомайна булинезаконними,що підтверджується ухвалою Надвірняського районного суду від 16 червня 2015 року у справі №348/41/15-ц. Вказане, вважає позивач, вплинуло на її змогу погасити існуючу заборгованість сина перед кредиторами.

Колегія суддів вважає такі посилання позивачки обґрунтованими і доведеними належними, об`єктивними доказами.

Ухвалою Надвірняського районного суду від 16 червня 2015 року у справі №348/41/15-ц, яка перебуває в законній силі, визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області Поповича С.М. щодо визначення ціни продажу та уцінки направленого на реалізацію арештованого майна, скасовано висновок експерта ОСОБА_3 від 17 вересня 2014 року про вартість нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , скасовано акт уцінки описаного майна від 25 грудня 2014 року, складеного державним виконавцем ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області Поповичем С.М. зобов`язано державного виконавця ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області здійснити процедуру визначення ціни продажу арештованого майна у відповідності до вимог ст. ст. 41, 43 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини четвертоїстатті 82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені ухвалою Надвірнянського районного суду від 16 червня 2015 року, не доказуються при розгляді справи, що переглядається, оскільки в ній приймає участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи №348/41/15-ц досліджувалось питання недотримання державним виконавцем процедури підготовки до проведення торгів.

Зокрема встановлено, що ні державний виконавець, ні спеціалізована організація, ні іпотекодержатель не зверталися до ОСОБА_1 з пропозицією погодити ціну продажу предмету іпотеки. Також відсутня згода щодо ціни продажу іпотекодержателяТзОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» .

Суд зазначив, що твердження державної виконавчої служби про те, що ним 22.09.2014 було надіслано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про примусове виконання виконавчого провадження, арешт майна та проведення експертної оцінки спростовані довідкою Центру поштового зв`язку № 4 від 18.03.2015 за № 21/35 про те, що в період з 22.09.2014 по 01.10.2014 на адресу ОСОБА_1 надійшов один рекомендований лист 26.09.2014 року та наданим ОСОБА_1 суду листом відділу державної виконавчої служби від 23.09.2014 про виклик до державного виконавця. З огляду на викладене, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 26.09.2014 отримала лист про виклик до державного виконавця від 23.09.2014 для сплати нею боргу, хоч на той момент, а саме 17.09.2014 вже було проведено оцінку майна.

Крім того, державним виконавцем 25.12.2014 складено акт уцінки описаного (арештованого) спірного майна, яке не реалізувалось на електронних торгах. Згідно з актом уцінки майна від 25.12.2014, початкова ціна продажу майна становила 1220594 грн, сума уцінки 24 %, ціна після уцінки становить 927651,44 грн. Водночас про те, що буде проводитися уцінка майна ОСОБА_1 не повідомлялася, що суперечить ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження".

Вказані обставини щодо недотримання державним виконавцем процедури проведення торгів є преюдиційними, оскільки вони встановлені ухвалою Надвірнянського районного суду від 16 червня 2015 року у справі №348/41/15-ц та знайшли своє підтвердження в матеріалах даної цивільної справи і не спростовані відповідачем.

Таким чином, позивач скористалася своїм процесуальним правом та оскаржила дії державного виконавця щодо майна, яке є предметом купівлі-продажу на прилюдних торгах.

Разом з тим конкретно в цьому випадку подання позивачем скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечило їй відновлення порушених прав на нерухоме майно, і такий спосіб оскарження оцінки майна не був ефективним, оскільки прилюдні торги вже відбулися, і на момент їх проведення оцінка майна, що реалізовувалося, була чинною.

Враховуючи те, що прилюдні торги з реалізації майна відбулися за ціною продажу, яка визнана недійсною в судовому порядку, а також те, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, колегія суддів приходить до висновку про порушення майнових прав позивача та наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 607/7709/20, від 22 липня 2020 року у справі № 750/2447/18 та від 11 лютого 2021 року у справі № 761/15797/19.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої статті81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, третьою статті89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зауважити, що скасовуючи рішення місцевого суду в даній справі, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13 вересня 2017 року виходив з того, що суди не перевірили чи є дані про іншу ціну предмета іпотеки до торгів.

Відповідно до частини 5 статті 411 ЦПК висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно висновку експерта №2036-Е від 25.06.2024 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість приміщення загальною площею 2368,70 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 станом на грудень 2014 року могла становити 2840989грн (т.5 а.с. 193-204). Підстав не приймати до уваги такий висновок експерта, на переконання колегії суддів, немає, оскільки його не спростовано об`єктивними доказами. При цьому слід зауважити, що визначена експертом вартість спірного нерухомого майна фактично орієнтовно близька до вартості цього майна, погодженої сторонами при укладенні 29 січня 2007 року договору іпотеки, - 2777803грн (т.1, а.с. 10).

Зважаючи на викладене, встановивши, що електронні торги з реалізації нерухомого майна позивача (предмета іпотеки) відбулись 30 січня 2015 року за ціною продажу, висновок про яку скасовано в судовому порядку, а також те, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про порушення майнових прав позивача як власника спірного майна та наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Заперечення ТОВ «Прикарпатсервіс» про те, що електронні торги не порушують прав позивача, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 є власником майна, яке було реалізоване під час примусового виконання судового рішення. Отже, цілком очевидно, що ціна, за якою майно реалізується на торгах, безпосередньо впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час здійснення відповідного виконавчого провадження. Тому внаслідок продажу майна на електронних торгах за вдвічі заниженою ціною на погашення заборгованості боржника, який є сином позивача, буде перерахована значно менша сума.

Колегія суддів зауважує, що вилучення та реалізація майна, що належало позивачу, було здійснено в інтересах належного відправлення судочинства, з метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, що є легітимною метою в загальних інтересах суспільства. Разом з тим суд апеляційний суд звертає увагу на той факт, що необхідної рівноваги не буде досягнуто, якщо через надто формальне застосування процедурних вимог таке майно реалізовано за нижчою ціною, що зараховується в рахунок погашення боргу перед кредитором. Вилучення майна з визначенням ціни, яка значно нижча реальній вартості, порушить справедливу рівновагу, а заявник матиме особистий і надмірний тягар, що є порушенням статті 1Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (див. вищезгадані постанови Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 750/2447/18 (провадження № 61-48487св18) та від 11 лютого 2021 року у справі № 761/15797/19 (провадження № 61-16716св20)).

Щодо вимог про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів, акта про проведені торги та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 727/10017/18 (провадження № 61-7337св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та багатьох інших. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження№ 14-125цс20, пункт 76)».

У пункті 35 постанови від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження №14-96цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача».

У постанові від 28 червня 2023 року в справі № 212/11434/21 (провадження № 61-4651св23) Верховний Суд зазначив, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)».

Таким чином, вимоги про визнання недійсними протоколу проведення торгів, акта про проведені електронні торги та про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів є неналежним та неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав позивача охоплюється заявленою позивачем вимогою про визнання недійсними прилюдних торгів. У зв`язку з цим у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності

Позивач ОСОБА_1 , як власник нежитлового приміщення (предмет іпотеки - нежитлові приміщення, загальною площею 2368,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), заявила про необхідність скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання за нею права власності на вказане майно. Однак нею не обґрунтовано належними та допустимими доказами необхідності того, що крім визнання недійсними прилюдних торгів для захисту її порушеного права потрібно визнати в судовому порядку право власності на майно, повноваження власника на яке вже відновлено внаслідок задоволення першої позовної вимоги.

Крім того відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 153) вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за відповідачем є неналежним способом захисту права або інтересу.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржене рішення суду не можна вважати законним і обґрунтованим. Тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними електронні прилюдні торги з реалізації майна (предмет іпотеки нежитлові приміщення, загальною площею 2368,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), проведені ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 30.01.2015.

Керуючись статтями 268, 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 17 листопада 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції (Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс», треті особи: ОСОБА_2 , ТзОВ «Кей-Колект», Надвірнянська районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним прилюдних торгів з реалізації майна, протоколу прилюдних торгів та складеного на його підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні прилюдні торги з реалізації майна (предмет іпотеки нежитлові приміщення, загальною площею 2368,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), проведені ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 30.01.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 17 вересня 2024 року.