Ухвала

від 16.09.2024 по справі 210/202/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/202/24

Провадження № 1-кп/210/334/24

У Х В А Л А

іменем України

16 вересня 2024 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників обвинувачених, - адвокатів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12022041720000413 від 25 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.1, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022041720000413 від 25 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.1, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави, котрий в подальшому неодноразово було продовжено, останній раз 24 липня 2024 року, та строк дії котрого закінчується 21 вересня 2024 року.

Крім того, в рамках даного кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обов`язки котрого в подальшому також неодноразово було продовжено, останній раз 24 липня 2024 року, та строк дії котрих закінчується 21 вересня 2024 року та ухвалою суду від 29 квітня 2024 року змінено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, котрий в подальшому також було продовжено, останній раз 24 липня 2024 року, та строк дії котрого закінчується 21 вересня 2024 року.

До спливу строку дії запобіжного заходу судове провадження не може бути закінченим. Також не може бути призначена наступна дата судового засідання до спливу дії обраних відносно обвинувачених запобіжних заходів.

13 вересня 2024 року прокурор Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та продовження дії обов`язків встановлених при обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченої ОСОБА_8 . В обґрунтування клопотань прокурор зазначив, що ризики які були встановленні при обранні запобіжних заходів відносно обвинувачених не змінились, у зв`язку з чим, просив суд продовжити строк дії раніше обраних запобіжних заходів.

Присутній у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав пояснення в обґрунтування клопотань, підтримав їх з підстав та мотивів, викладених у них, просив суд їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_12 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та захисник звернувся до суду з запереченнями на клопотання прокурора в яких просив суд змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час, в обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 має позитивну характеристику, ухвалу суду щодо запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту виконує належним чином, хворіючи двічі викликав собі екстрену медичну допомогу. Обвинувачений отримав запрошення на працевлаштування до ТОВ «Одеська будівельна компанія ГРАНД» на посаду завідувача господарської діяльності. Ризик на які посилається у своєму клопотанні прокурор є\ необґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник ОСОБА_9 також заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обґрунтування клопотання зазначили, що обвинувачений ОСОБА_14 має міцні соціальні зв`язки, одружений має на утриманні дітей. Дружина ОСОБА_14 хворіє та не має можливості звернутись до лікарні для надання медичної допомоги, так як не має з ким залишити дітей. Крім того вказала, що обвинувачений хоче працевлаштуватись та відшкодувати шкоду завдану злочином. Ризики на які посилається прокурор у клопотання на даний час відсутні. Також посилалися на тривале перебування обвинуваченого під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_13 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та звернувся до суду з запереченнями на клопотання прокурора та просив суд зміну відносно обвинуваченого запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ОСОБА_5 вже суттєвий проміжок часу обмежений прав та свобод, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості, єдиною підставою для подальшого тримання під вартою ОСОБА_5 є тільки тяжкість злочину у якому він підозрюється. На даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_5 не має будь-якого наміру переховуватись від суду, він має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, клопотання захисника ОСОБА_13 підтримав та просив суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора просив суд змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід. В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_7 понад рік тримається в слідчому ізоляторі, в даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений не має будь-якого наміру переховуватись від суду. Має постійне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає разом з матір`ю похилого віку. Має тісні соціальні зв`язки, проживає разом з ОСОБА_15 , має неповнолітню доньку 2007 року народження. За місцем проживання характеризується позитивно, зауважень та нарікань не надходило. Обвинувачений не має наміру незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів, відсутній ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення по справі, так як всі речові докази які мають суттєве значення вже були зібрані.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_11 поклалися на розсуд суду у вирішенні клопотання прокурора.

Клопотання захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 було поставлено судом на обговорення.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про зміну обраного відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 запобіжного заходу просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки вказані клопотання не обґрунтовані, ризики які були наявні при обранні запобіжного заходу та продовження строку дії запобіжного заходу не перестали існувати та не зменшились. Обвинувачені зможуть незаконно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадження, які ще не допитувались в судовому засіданні та продовжувати кримінальні правопорушення, в вчиненні яких їх обвинувачено.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (кожен окремо) просили суд задовольнити клопотання адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу.

Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п.60).

Європейський суд з прав людини у справі «Сергій Волосюк проти України» зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому, при вирішенні питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, котрі є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за найтяжче з котрих передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, котрі також є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за найтяжче з котрих передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи особи обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які мають соціальні зв`язки та постійне місце проживання, суд приходить до висновку, що наявність ризиків, передбачених положеннями ст.177 КПК України, продовжує існувати, а тому з метою запобігти спробам обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ще на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Отже, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, та більш м`які запобіжні заходи, як на це вказують захисники, не забезпечать належної їх процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є найбільш прийнятним за наявних умов.

При цьому, твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбаченихст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Об`єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 16.09.2024 року наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переховуватись від суду та іншим чином впливати на інших обвинувачених по справі, оскільки, відповідно до обвинувального акту в провину ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставиться обвинувачення у вчиненні створення організованої групи щодо здійснення шахрайських дій. Тому, суд не знаходить достатніх правових підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинувачених не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).

Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що доводи обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх захисників є не достатніми та необґрунтованими, а тому, не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про зміну останнім запобіжного заходу на більш м`який.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою, має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії», відповідно до якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці із покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, суд враховує те, що кримінальне провадження на даний час ще не завершене, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.1, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст. 190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, котрі є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за найтяжче з котрих передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, раніше не судимий, не працевлаштований, не має належного джерела доходу, ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися та обставини визначені в ст.178 КПК України не змінилися.

Також суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, які передбачені ст.177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 зникли.

Крім того, судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому вважає за доцільне, продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків у раніше визначеному обсязі, згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання, оскільки наявні ризики впливу на потерпілих, свідків можливо уникнути лише шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування відносно обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 14 листопада 2024 року, продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк на 60 діб, тобто до 14 листопада 2024 року та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченої ОСОБА_8 .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.177, 183, 199, 291, 370, ч.2 ст.376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_13 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 14 листопада 2024 року включно, без права внесення застави.

Усне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_9 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 14 листопада 2024 року включно, без права внесення застави.

Усне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_10 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, тобто до 14 листопада 2024 року включно, без права внесення застави.

Клопотання прокурора про продовження дії обов`язків встановлених при обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дію обов`язків, встановлених при обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на 02 (два) місяці, з 16 вересня 2024 року до 14 листопада 2024 року включно.

Продовжити покладені на ОСОБА_8 відповідно до ст.194 КПК України наступні обов`язки:

1) прибувати до суду на визначений день та час;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання обвинуваченою ОСОБА_8 покласти на прокурора.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, адвоката ОСОБА_12 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дію раніше обраного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, на 60 днів, тобто до 14 листопада 2024 року включно, з покладенням наступних обов`язків:

- не залишати цілодобово місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу в частині продовження раніше обраного до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту направити для виконання до Відділення поліції №1 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання останнього.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження раніше обраного до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, покласти на прокурора.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана протягом п`яти днів з дня її постановлення до Дніпровського апеляційного суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з моменту її отримання.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 також може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту оголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

У судовому засіданні 16 вересня 2024 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текстухвали судускладено 17вересня 2024року.

Суддя: ОСОБА_1