Ухвала

від 15.10.2024 по справі 210/202/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3169/24 Справа № 210/202/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

15.10.2024р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в режимі відео конференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2024р. у кримінальному провадженні № 12022041720000413 від 25.05.2022р., якою щодо обвинувачених

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч. 2, ст. 28 ч. 4 ст. 190 ч. 4, ст. 15 ч. 2, ст. 28 ч. 4 ст. 190 ч. 4 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч. 2, ст. 28 ч. 4 ст. 190 ч. 4, ст. 28 ч. 4 ст. 209 ч. 3 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч. 2, ст. 28 ч. 4 ст. 190 ч. 4 КК України,

продовжено кожному строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2024р включно, без права внесення застави.

за участю захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8

ОСОБА_12

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_13

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , продовжено кожному строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2024р включно, без права внесення застави.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисником ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 :

- вважає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, а клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є неспіврозмірним заходом забезпечення кримінального провадження:

- вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що на даний час відсутня необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки підстави, передбачені КПК України для цього відсутні, докази, які доводять існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_7 прокурором не надано;

- зазначає, що суд першої інстанції залишає поза увагою, що тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою не переслідує легітимну мету - запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, ґрунтується лише на тяжкості злочину в якому він обвинувачується, та подальше тримання під вартою обвинуваченого буде порушувати розумні строки найбільш суворого запобіжного заходу;

- вважає, що судом першої інстанції не враховано, що прокурор належним чином не довів обґрунтовану необхідність обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

- вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що обвинуваченим відшкодовані збитки, які були спричинені потерпілим, обвинувачений має намір працевлаштуватись на офіційну роботу, став на шлях виправлення, свою винуватість у шахрайстві визнає, інші фігуранти у справі перебувають під домашнім арештом;

- звертає увагу на практику ЄСПЛ у справі "Харченко проти України", щодо тривалого тримання особи під вартою без розгляду альтернативних запобіжних заходів, рішення ЄСПЛ "Мамедов проти Росії" щодо тяжкості ймовірного покарання, як визначального елементу при продовженні строку тримання під вартою, та відсутності інших чинників;

- вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи під домашнім арештом, міг би виховувати доньку та допомагати батькам;

- вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що докази у кримінальному провадженні, а саме електронно-обчислювальна техніка та комп`ютерна техніка вилучена під час обшуку у обвинуваченого, що унеможливлює спотворення обвинуваченим доказів у справі, обвинувачений ОСОБА_7 не має наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , немає потреби впливати на потерпілих, свідків та експерта;

- прохає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 відмовити, застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 :

- вважає, що стороною обвинувачення на доведені мета продовження запобіжного заходу та існування ризиків, які дають підстави суду вважати, чи обвинувачений може здійснити ризики, передбачені ст. 177 КПК України;

- вважає що відсутні підстави вважати, що обвинувачений буде переховуватись від суду чи слідства, відсутні підстави, які б вказували на можливість знищити, сховати чи спотворити докази у справі;

- зазначає що обвинувачений ОСОБА_9 частково визнає свою винуватість в частині обвинувачення, потерпілим у кримінальному провадженні повністю компенсовано завдані збитки, що підтверджується відповідними квитанціями та спростовує заявлені стороною обвинувачення ризики;

- вважає, що при продовженні строку тримання під вартою щодо обвинуваченого необґрунтована можливість застосування іншого запобіжного заходу, а сторона обвинувачення не довела необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу та недостатньо застосування більш м`якого запобіжного заходу;

- наголошує, що сторона захисту надала відомості про можливість працевлаштувати обвинуваченого, крім того обвинувачений має зареєстроване місце проживання, має міцні соціальні зв`язки;

- вважає, що при продовженні строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 судом першої інстанції не враховано вимоги п.3, п.4 ст. 5 ЄКПЛ щодо розгляду питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, ніж тримання під вартою;

- прохає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням відповідних обов`язків.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 :

- зазначає, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 неодноразово та безпідставно продовжувався строк тримання під вартою, який на теперішній час становить один рік шість місяців, та є свавільним у контексті ст. 5 ЄКПЛ;

- вважає, що на даній стадії кримінального провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати;

- вказує що обвинувачений ОСОБА_11 одружений, має постійне місце проживання має на отримання четверо малолітніх дітей, найменша донька не бачила батька від народження, родина потребує його участі в утриманні та вихованні дітей, обвинувачений має можливість працевлаштуватись, про що суду наданий гарантійний лист від роботодавця;

- наголошує, що саме обвинуваченим ОСОБА_11 першим було розпочато відшкодування шкоди потерпілим, що підтверджується відповідними квитанціями, які додані до апеляційної скарги;

- вважає, що суд першої інстанції при продовженні строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 не виконав вимог ч. 4, ч. 5 ст. 199 та ст. 331 КПК України, існування ризиків з боку обвинуваченого не доведено, та судом фактично не досліджувались;

- вважає, що в кримінальному провадженні відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_11 ;

- прохає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням відповідних обов`язків.

Про дату, час та місце судового розгляду обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_11 повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні не подали, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційнихскарг наухвалу судупро продовженнястроку триманняпід вартою,постановлену підчас судовогопровадження всуді першоїінстанції доухвалення судовогорішення посуті,здійснюється безучасті сторінкримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , які підтримали подану апеляційну скаргу, позицію прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у кримінальному провадженні № 12022041720000413 від 25.05.2022р., ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.4 ст.190 КК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою послався на те, що ризик їх переховування через загрозу ймовірного покарання є підтвердженим, оскільки обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за якіпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строкдо дванадцятироків. При цьому суд першої інстанції врахував вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 ЄКПЛ і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Судом першої інстанції також враховано, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п.60).

Суд першої інстанції врахувавши також відомості про особи обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , та встановивши, що вони мають соціальні зв`язки та постійне місце проживання, дійшов висновку, що наявність ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, продовжує існувати та з метою забезпечення належного виконання процесуальних рішень, вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою.

Окремим додатковим чинником підтвердження ризику переховування, суд першої інстанції вважав дію в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка на переконання суду першої інстанції, суттєво погіршує криміногенну обстановку, ускладнює належний виклик осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Враховуючи наведене вище, сталу практику ЄСПЛ, викладену у численних рішеннях, суд першої інстанції вважав, що доводи обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 та їх захисників, щодо недоцільності подальшого продовження строку тримання під вартою, є недостатніми та необґрунтованими, а тому, не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про зміну останнім запобіжного заходу на більш м`який.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 матеріальну шкоду завдано вісімнадцятьом потерпілим, сума збитків становить від 789грн.до 272250грн., за відомостями обвинувального акту вчинення обвинуваченими інкримінованих правопорушень відбулось у складі організованої групи, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_11 є раніше судимими особами, відповідно до відомостей обвинувального акту кримінальні правопорушення вчиняли під час існуючих щодо кожного кримінальних процедур за вироками суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, належним дослідив у судовому засіданні сукупність обставин, які стали підставою для продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, фактичні обставини, за якими обвинуваченим пред`явлено підозру, відомості про їх особи, які наведені вище, погоджується із рішенням суду першої інстанції, та вважає його законним та обґрунтованим за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції, та рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого прийнято під час судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 ч. 1 вказаної статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 цього Кодексу.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стало підставою для продовження строку обраного запобіжного заходу.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які у своєму клопотанні послався прокурор, встановив їх наявність, та погоджується із висновками суду першої інстанції щодо їх існування.

Зокрема ризиками, крім іншого, слід рахувати передбачувану небезпеку вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованійпротиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.

Обмежуючи конституційні права обвинуваченого у вчиненні злочину, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріальноправовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

На думкусуду апеляційноїінстанції,ризик переховуванняобвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 від суду,є підтвердженим,оскільки тяжкістьімовірного покаранняможна вважатиістотним факторомна підтвердженняцього ризику. Цей ризик приймається до уваги (порядз іншимиобставинами) з урахуванням імовірності суворого покарання. Як наголошено у сталій практиці ЄСПЛ, яка висловлена у численних рішеннях тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильнопідвищують ризикпереховування відорганів досудовогорозслідування та/абосуду.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг захисників про невиправдане тримання обвинувачених під вартою, та що тримання під вартою не переслідує легітимну мету - запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а ґрунтується лише на тяжкості злочину, в якому вони обвинувачуються, та подальше тримання під вартою обвинувачених порушуватиме розумні строки найбільш суворого запобіжного заходу, є неслушними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу не те, що у кримінальному провадженні майже всім потерпілим було відшкодовано завдані збитки, окрім двох потерпілих, місце перебування яких неможливо встановити, на загальну суму 8176грн.

Факт відшкодування обвинуваченими потерпілим матеріальної шкоди у судовому засіданні не заперечувався прокурором та підтверджується копіями квитанції, наданих стороною захисту.

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції розглядаючи можливість застосування альтернативного запобіжного заходу щодо обвинувачених, не знайшов підстав для можливості внесення обвинуваченими застави, та відповідно до вимог п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України застосував свої дискреційні повноваження, які надають суду право не визначати розмір застави щодо злочину, передбаченогост.ст. 255-255-3КК України.

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, із перебігом тривалого часу та процесуальної поведінки обвинувачених, відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, суд був зобов`язаний розглянути питання можливості, або неможливості визначення розміру застави кожному з обвинувачених.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному кримінальному проваджені обвинувачені перебувають під вартою понад півтора року, за цей час шістнадцятьом потерпілим у повному обсязі було відшкодовано матеріальну шкоду. Двом потерпілим матеріальна шкода не відшкодована через неможливість встановлення їх місця перебування. Таким чином перебуваючи під вартою, обвинувачені віднайшли можливість силами родичів чи близьких осіб довести свою належну процесуальну поведінку. Крім того докази у кримінальному провадженні - комп`ютерна техніка, вилучені, факт шахрайських дій обвинуваченими визнається, що не заперечується в апеляційних скаргах.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, а саме заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом шахрайських дій з використанням банківських операції, відомостей про особи обвинувачених, вчинення кримінальних правопорушень у складі групи осіб, наслідків кримінального правопорушення, підстав припинення злочинної діяльності та підстав відшкодування завданих збитків, можливо застосувати щодо обвинувачених альтернативний запобіжний захід з можливістю внесення застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст. 177цього Кодексу.Розмір заставиповинен достатньоюмірою гарантувативиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків тане можебути завідомонепомірним длянього.

Слід врахувати, що призначення застави це не покарання підозрюваного чи обвинуваченого, а лише забезпечення виконання покладених на нього обов`язків. Суд має переконатися, що застава здатна примусити підозрюваного не шкодити розслідуванню та з`явитися в судові засідання.

Виходячи з мети застави, головним критерієм, за яким має бути визначений розмір застави,є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

Саме така позиція міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.

Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався в справі «Істоміна проти України» де зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 ЄКПЛ, мають на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.

Отже, при визначенні розміру застави суд в першу чергу має врахувати майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, а вже потім інші обставини, наприклад вагомість доказів обвинувачення, тяжкість покарання та наявність збитків.

Судом апеляційної інстанції встановлено що обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 інкримінується вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 255 КК України, який є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір заставивизначається щодоособи,обвинуваченої увчиненні особливотяжкого злочинувід вісімдесятидо трьохсотрозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб.

На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи відомості про особи обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , обставини кримінального правопорушення та поведінку обвинувачених щодо відшкодування завданої матеріальної шістнадцятьом потерпілим шкоди до вирішення питання судом по суті, є можливим визначення розміру внесення застави у середній межі, передбаченій п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Таким чином доводи апеляційних скарг захисників щодо можливості застосування щодо обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу є частково слушними та підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції не вважає за можливе застосувати щодо обвинувачених запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки вважає, що дієвим стримуючим фактором у даному випадку виступатиме фінансова складова у виді застави, можливість внесення якої визначається судом апеляційної інстанції.

До такоговисновку судапеляційної інстанціїдійшов зурахуванням вимогч.8ст.182КПК України,відповідно доякої, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомлені, не з`являться за викликом суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертаєтьсяв дохіддержави тазараховується доспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни йбуде використана упорядку,встановленому закономдля використаннякоштів судовогозбору.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2024р. у кримінальному провадженні № 12022041720000413 від 25.05.2022р., якою щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , продовжено кожному строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2024р включно, без права внесення застави - задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2024р. у кримінальному провадженні № 12022041720000413 від 25.05.2022р., якою щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , продовжено кожному строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2024р включно, без права внесення застави скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою обвинуваченим кримінальному провадженні № 12022041720000413 від 25.05.2022р. ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , продовжити кожному строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2024р включно, із правом внесення застави у розмірі 170 (сто сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 514760 (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України разі внесення застави, покласти на обвинуваченого, щодо якого така застава буде внесена наступні обов`язки:

1) прибувати у встановлений час за викликом суду чи прокурора;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із потерпілими у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Реквізити для внесення застави :

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 42270629

Банк отримувача - ДКСУ м.Київ

Код банку отримувача (МФО) - 820172

Рахунок отримувача - UA098201720355219002001086699

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: