Ухвала

від 11.09.2024 по справі 638/3792/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3792/20

Провадження № 2/638/968/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Пухно М.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіри Д.М. від розгляду цивільної справи №638/3792/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського районного суду перебуває вищевказана справа.

11.09.2024 позивачем через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова подано заяву про відвід судді, обґрунтована тим, що дії суду, які полягають у систематичному порушенні суддею ОСОБА_4 встановлених процесуальних строків, задля досягнення своїх особистих цілей, введення в оману учасників справи, зокрема позивача щодо дійсних причин призначення справи з порушенням процесуальних строків, а також наявності зацікавленості судді в результаті розгляду справи.

В судовому засіданні позивач підтримала заяву, не обґрунтовуючи її, посилаючись на те, що заяву склав адвокат і вона підтримує усе, що наведено у ній.

Представник відповідача, яка приймала участь в судовому засіданні за допомогою відеоконференції, не змогла висловити свою думку щодо заяви позивача, адже позивач в судовому засіданні заяву не обґрунтовувала, копію заяви відповідачу та його представникам, завчасно не направила.

Суд, вивчивши заяву позивача, її обґрунтування, дійшов наступного висновку.

У частині третій статті 40 ЦПК України передбачено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Натомість у заяві, позивач вказує на те, що заяву подано у строки, як того вимагає ЦПК України, завчасно до підготовчого судового засідання, призначеного на 07.10.2020.

Суд звертає увагу позивача, що підготовче судове засідання закрито, справа наразі розглядається по суді.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості, суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Цвірі Д.М. у даній справі, суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу apriori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Цвіри Д.М. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі. Зазначені у заяві доводи мають загальний характер.

Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву про відвід судді Цвіри Д.М., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді Цвіри Д.М. як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Цвіри Д.М. або її необ`єктивність під час розгляду даної справи у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.

Враховуючи викладене, доводи заяви про відвід судді є необґрунтованими і такими, що не можуть слугувати підставою для задоволення заяви про відвід.

З урахуванням викладеного, в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 37, 40, 260 ЦПК України, суд,-

постановив:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіри Д.М. від розгляду цивільної справи №638/3792/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М.Цвіра