Постанова

від 16.09.2024 по справі 907/22/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. м. Львів Справа №907/22/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.В. Зварич

І.Ю. Панова

розглянувши в спрощеному порядку апеляційну скаргу Приватного підприємства Вінтаж Тріада, б/н від 18.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1735/24 від 19.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13 червня 2024 року (суддя Андрейчук Л.В., м. Ужгород)

у справі №907/22/23

за заявою Департаменту міської інфраструктур и Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до Приватного підприємства Вінтаж-Тріада, м. Ужгород

про видачу наказу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13 червня 2024 року у задоволенні клопотання ПП «Вінтаж-Тріада» про поновлення строків від 12.06.2024 вх. №02.3.1-02/4827/24 відмовлено; клопотання про скасування судового наказу від 12.06.2024 вх. №02.3.1-02/4827/24 повернуто ПП «Вінтаж-Тріада».

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що неотримання судового наказу Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі № 907/22/23 разом з заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (стягувача) про видачу судового наказу та з доданими до неї документами у даній справі ПП «Вінтаж-Тріада» та повернення пакету документів до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) саме ПП «Вінтаж-Тріада», щодо їх належного отримання, тобто його власною волею. У даному випадку суд не вбачає поважності причин пропуску ПП «Вінтаж-Тріада» процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу у справі № 907/22/23, а тому відмовляє в задоволенні клопотання ПП «Вінтаж-Тріада» про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 24.01.2023 по справі № 907/22/23.

ПП Вінтаж-Тріада», не погодившись з винесеною ухвалою подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме положень ч.6 ст. 242 ГПК України , при цьому посилається на висновки Великої Палати Верховного суду у постановах від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц та від 12.02.2019 у справі №906/142/18 «повернення поштового відправлення з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не змогли виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного вручення адресату. Повернення поштової кореспонденції з таких причин не свідчить, а ні про відмову сторони від одержання відправлення, а ні про її відсутність за адресою, повідомленою суду (постанови КГС ВС від 20.12.2022 у справі №914/3033/21, від 01.12.2022 у справі №904/332/22, ВП ВС від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі №906/142/18). При цьому, звертає увагу на те, що у зв`язку з особливостями розгляду справ в порядку наказного провадження ПП «Вінтаж Тріада» не знало і не могло знати про надходження до суду заяви Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про видачу наказу, а тому не могло самостійно відслідкувати стан її розгляду.

Відповідно до цього, просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13.06.2024 у справі №907/22/23 та прийняти постанову, якою заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 липня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Вінтаж Тріада, б/н від 18.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1735/24 від 19.06.2024) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13 червня 2024 року у справі №907/22/23 та ухвалено розглядати таку без повідомлення учасників справи; витребувано в Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/22/23.

Згідно ч.1-2 ст. 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей , визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції , зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник просить скасувати ухвалу про відмову в клопотанні приватного підприємства Вінтаж-Тріада про поновлення строків від 12.06.2024 вх. №02.3.1-02/4827/24 та повернення клопотання про скасування судового наказу від 12.06.2024 вх.№02.3.1-02/4827/24 ПП Вінтаж-Тріада у даній справі, яка зазначена в переліку ч. 2 ст. 271 ГПК України, а відтак дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

08.07.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи № 907/22/23.

Стягувач (позивач) своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, про відкриття апеляційного провадження повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність ухвали від 13.06.2024 Господарського суду Закарпатської області у справі №907/22/23 нормам чинного процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

06 січня 2023 року на розгляд Господарського суду Закарпатської області від Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради надійшла заява в порядку ст. ст. 147-151 ГПК України про видачу судового наказу про стягнення з ПП «Вінтаж-Тріада» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованості в розмірі 13 112,84 грн.

За наслідками розгляду заяви 24 січня 2023 року Господарський суд Закарпатської області керуючись ст. ст. 526, 530,759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 147, 148, 150, 154, 155, 159 ГПК України видав наказав, яким стягнув з ПП «Вінтаж-Тріада» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 13 112,84 грн. заборгованості за договором №209/3 від 20.10.2017 на право тимчасового користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами; стягнув з ПП «Вінтаж-Тріада» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 268,40 грн.

Зазначений судовий наказ від 24.01.2023 у справі № 907/22/23 разом з заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (стягувача) про видачу судового наказу та з доданими до неї документами надіслано ПП «Вінтаж-Тріада» (боржнику) на відому суду адресу 88000, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 32, корпус «А» засобами поштового зв`язку.

Судовий наказ у справі № 907/22/23, з датою про набрання ним законної сили 09.02.2023, був виданий господарським судом 24.01.2023 та направлений стягувачу.

12.06.2024 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява б/н від 12.06.2024 ПП «Вінтаж-Тріада» про скасування судового наказу від 24.01.2023 по справі №907/22/23.

В даній заяві, заявник клопотав про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 24.01.2023 по справі № 907/22/23.

Відповідно до змісту поданої заяви про скасування судового наказу ПП «Вінтаж-Тріада» зазначено, що засобами поштового зв`язку судовий наказ від 24.01.2023 з доданими до нього заявою про видачу судового наказу з додатками не отримувало, а про їх з міст та обґрунтування дізналося лише 31.05.2024, зареєструвавшись в електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС

На підставі викладеного, заявник просить суд визнати причину пропуску процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу поважною, поновити цей строк та скасувати судовий наказ Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі № 907/22/23.

При перегляді оскаржуваної ухвали, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

Згідно із приписами п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

За змістом ч. 3 ст. 154 ГПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

За змістом ч. 5 ст. 157 ГПК України до заяви про скасування судового наказу додається, зокрема, клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (ч. 2 ст.158 ГПК України).

Подана боржником заява про скасування судового наказу оформлена з додержанням вимог ч. ч.2-5 ст. 157 ГПК України.

В частинах 1 та 4 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Мотивуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі №907/22/23 ПП «Вінтаж-Тріада» зазначає, що засобами поштового зв`язку судовий наказ від 24.01.2023 з доданими до нього заявою про видачу судового наказу з додатками не отримувало, а про їх з міст та обґрунтування дізналося лише 31.05.2024, зареєструвавшись в електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС

З матеріалів справи № 907/22/23 вбачається, що судовий наказ Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі №907/22/23 разом з заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (стягувача) про видачу судового наказу та з доданими до неї документами направлявся судом ПП «Вінтаж-Тріада» (боржнику) на відому суду адресу: 88000, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 32, корпус «А» засобами поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 4. ст. 152 ГПК України суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Адреса ПП «Вінтаж-Тріада», яка зазначалася Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради» в заяві про видачу судового наказу та на яку відповідний судовий наказ направлявся боржнику, відповідає адресі ПП «Вінтаж-Тріада», зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02.03.2023 судовий наказ Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі № 907/22/23 разом з заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (стягувача) про видачу судового наказу та з доданими до неї документами, який направлявся судом ПП «Вінтаж-Тріада», повернувся до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: "За закінченням терміну зберігання".

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що неотримання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 у справі № 907/22/23 разом з заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (стягувача) про видачу судового наказу та з доданими до неї документами у даній справі ПП «Вінтаж-Тріада» та повернення пакету документів до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) саме ПП «Вінтаж-Тріада» щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно з ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції не вбачає поважності причин пропуску ПП «Вінтаж-Тріада» процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу у справі №907/22/23, а тому відмовляє в задоволенні клопотання ПП «Вінтаж-Тріада» про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 24.01.2023 по справі №907/22/23.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи у заяві ПП «Вінтаж-Тріада» про скасування судового наказу, клопоче про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 24.01.2023 по справі № 907/22/23 зазначаючи, що судовий наказ у справі № 907/22/23 засобами поштового зв`язку з доданими до нього заявою про видачу судового наказу з додатками не отримувало, а про їх з міст та обґрунтування дізналося лише 31.05.2024, зареєструвавшись в електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС.

При цьому, заявник вказує, що не визнає розмір вимог Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та вважає, що такі є безпідставними, необґрунтованими, а також не в повній мірі враховуються розрахунки між сторонами договору №209/3 від 20.10.2017 на право тимчасового користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати, як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.

Колегія суддів вважає, що непоновлення ПП «Вінтаж-Тріада» строку на подання заяви про скасування судового наказу та неприйняття до розгляду по суті заяви про скасування судового наказу позбавляє заявника змоги захистити свої права на звернення до суду та перешкоджає повному та всебічному розгляду справи.

За таких обставин, повернення заяви ПП «Вінтаж-Тріада» з наведених судом першої інстанції підстав, є надмірним формалізмом з боку суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених вище обставин, судом першої інстанції оскаржувану ухвалу було прийнято з порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню.

Керуючись п. 10 ч. 3 ст. 2, ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства Вінтаж-Тріада, б/н від 18.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1735/24 від 19.06.2024) задоволити частково.

2.Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13 червня 2024 року у справі №907/22/23 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви ПП «Вінтаж-Тріада» про скасування судового наказу.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.В. Зварич

СуддяІ.Ю. Панова