Рішення

від 05.09.2024 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/147/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970) до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія , б. 126, код ЄДРПОУ 14315629) про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія , б. 126, код ЄДРПОУ 14315629) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970) стягнення неустойки в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом ) - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" про стягнення грошових коштів за неналежне виконання вимог Договору поставки №224дп від 11.03.2020 у розмірі 151 916,79 грн., з яких 97 379, 96 грн. - основний борг, 6118, 39 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 28 966, 70 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 2804, 49 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 11 923, 27 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 1841,96 грн. - сума пені по сплаті 30%, 2 882,02 грн. - сума пені по сплаті 20%.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева, яка розглядалась колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 147/24 від 15.01.2024) була передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 17.01.2024, крім іншого, залишено без руху позовну заяву (вх. № 147/24 від 15.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка". Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків. Попереджено позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

23.01.2023 на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2024 та в межах строку, встановленого судом, від ТОВ "Промелектроніка" надійшла уточнена позовна заява (вх.№2004/24), що за своєю правовою природою є заявою про усунення недоліків, із зазначенням вірної адреси позивача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 29.01.2024, крім іншого, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (вхідний номер № 147/24 від 15.01.2024) до Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева. Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/147/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.02.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" надійшов відзив (вх.№4016).

13.02.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" надійшла зустрічна позовна заява (вх.№4127) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення суми неустойки у загальному розмірі 31 604,23 грн, з яких пеня 22 928,56 грн, штраф 8 675,67 грн за Договором поставки №224дп від 11.03.2020 за період з 16.05.2020 по 16.11.2020, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 14 лютого 2024, крім іншого, залишено зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (вх.№4127 від 13.02.2024) без руху. Надано позивачу за зустрічним позовом строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків. Попереджено Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева", що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

16.02.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" надійшли заяви про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (вх.№4460, вх.№4459, вх.№4464) аналогічного змісту з додатками у вигляді, крім іншого, платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

16.02.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" надійшло клопотання(вх.№4461) про витребування доказів.

19.02.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшла відповідь на відзив (вх.№4629).

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято зустрічний позов Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення суму неустойки у загальному розмірі 31 604,23 грн., з яких пеня 22928,56 грн., штраф 8 675,67 грн. за Договором поставки № 224дп від 11.03.2020 за період з 16.05.2020 по 16.11.2020 до розгляду з первісним позовом у справі №5023/10655/11 (922/147/24) в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Постановлено вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом. Постановлено перейти до розгляду справи №5023/10655/11 (922/147/24) за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.03.2024 року о 14:10 год.

11.03.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшов відзив на зустрічний позов (вх.№6645).

11.03.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшло клопотання (вх.№6646) про здійснення зустрічного зарахування .

25.03.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшло клопотання (вх.№8038) про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.

Підготовче засідання призначене на 26.03.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатого В.О. на лікарняному.

01.04.2024 до суду від Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» надійшли заперечення (вх.№8592) на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.04.2024 у зв`язку з звільненням з посади судді Яризько В.О. відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №5023/10655/11 (922/147/24).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.04.2024 для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Прохоров С.А.

Ухвалою суду від 02.04.2024 прийнято справу №5023/10655/11 (922/147/24) до провадження у новому складі суду. Постановлено розгляд справи №5023/10655/11 (922/147/24) здійснювати спочатку за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на "23" квітня 2024 р. о 14:30 год.

В підготовче засідання 23.04.2024 учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, явка останніх в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Ухвалою суду від 23.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" про витребування доказів (вх.№4461 від 16.02.2024). Відкладено підготовче засідання на "14" травня 2024 р. о 15:20 год.

Підготовче засідання 14 травня 2024 року о 15:20 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Харкові.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведення підготовчого засідання 14 травня 2024 року о 15:20 год, ухвалою суду від 16.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Призначено підготовче засідання на 11 "червня" 2024 р. о (б) 13:50.

В підготовчому засіданні 11.06.2024 ухвалою суду, яку внесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.07.2024 року о (б) 15:00.

Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Усатого В.О. з 22.06.2024 по 08.07.2024 (включно) у відрядженні. Крім того, суд зазначає, що с. Усатий В.О. з 09.07.2024 по 12.07.2024 (включно) перебував у відпустці, суддя Прохоров С.А з 01.07.2024 по 07.07.2024 (включно) у відрядженні а з 08.07.2024 по 16.08.2024 (включно) у відпустці.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали виконанню обов`язків суддів, а саме після повернення суддів з відряджень та відпусток, ухвалою суду від 19.08.2024 призначено справу до розгляду по суті на 5 вересня 2024 о 15:20 год.

23.08.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшла заява (вх.№21238) про проведення розгляду справи без участі представника останнього.

04.09.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" надійшла заява (вх.№22107) про проведення розгляду справи без участі представника останнього.

В судове засідання 05.09.2024 представники учасників справи не з`явились.

Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ( із змінами) від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За змістом статей 10,12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 195 Господарського процесуального кодексу України і який з урахуванням вищезазначених обставин у даному випадку не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" був укладено Договір поставки №224дп від 11.03.2020 року (далі Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.1.3. Договору, якість комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу-виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країні виробника товару.

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Відповідно до п.2.1. Договору, ціна договору дорівнює загальній 194 759,93 грн, в тому числі ПДВ 20% 32459,99 грн.

Згідно п.2.2. Договору, вартість окремих одиниць, та партії товару в цілому, визначена сторонами в специфікації або листах щодо такої партії товару, які складаються в порядку передбаченому п.1.2. цього договору, та включає вартість товару, пакування, маркування та інші видатки постачальника.

Відповідно до п.2.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.4 договору якщо його умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначено сторонами відповідно до п.1.2. Договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно до п.2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Згідно з п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах DDP - склад перевізника «Нова пошта» № 1, м. Харків згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2020 протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. Договору, якщо інші умови та строк поставки не визначені сторонами в специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно п.3.3. Договору, постачальник в строки, встановленні ПК України зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов`язань постачальника.

Відповідно п.3.5. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору, здійснення покупцем оплати за відповідну партію товару відтерміновується на строк належного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору.

Згідно п. 3.6. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.1., 3.4. цього договору, покупець, направивши письмове повідомлення постачальнику, має право утримати суму штрафних санкцій з грошових коштів, які належить до сплати постачальнику за товар, поставлений за Договором. Утримання суми штрафних санкцій відповідно до цього пункту не є притриманням в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.

Згідно п.4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару - видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Згідно з п. 6.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання будь- якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

Відповідно до п.10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод імені В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію№1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року на загальну суму з ПДВ 194 759,93 грн (ПДВ 32459,99грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних. Строки поставки : протягом 30 робочий днів з моменту отримання передплати 50%.

ТОВ "Промелектроніка" було виписано рахунок-фактуру № 0000225 від 19 березня 2020р. на загальну суму 194 759,93 грн з ПДВ. на товар.

ТОВ "Промелектроніка" зазначає, що 31.03.2020 ДП "Завод імені В.О Малишева" на виконання умов Договору, було сплачено за реквізитами ТОВ "Промелектроніка" передоплату у сумі 97 379,96 грн.

Зазначена передоплата підтверджується платіжним дорученням № 1781 від 31.03.2020 на суму 97 379,96 грн.

ТОВ "Промелектроніка" вказує, що на виконання та у відповідності до умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" поставило ДП "Завод імені В.О Малишева" товар на загальну суму 194 759,93 грн.

В підтвердження зазначеного, ТОВ "Промелектроніка" долучено до матеріалів справи наступні видаткові накладні:

- №РН-0000311 від 14 квітня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 4шт. на загальну суму 70 821, 79 грн. з ПДВ;

- №ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1шт. на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ;

- №ПЭ-0000471 від 10 червня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1 шт. на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ;

- №ПЭ-0000543 від 07 липня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості Зшт. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ;

-№0000974 від 16 листопада 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 2шт. на загальну суму 35410, 90 грн. з ПДВ.

Крім того, позивач вказує, що останнім було виписано та направлено на реєстрацію за Договором поставки №224дп від 11.03.2020 року наступні податкові накладні:

- № 119 від 31.03.2020р. на загальну суму 97 379, 96 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 04.10.2022р. за № 9079982100;

- № 26 від 10.06.2020р. на загальну суму 8 852, 72 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 25.06.2020р. за № 9146269989;

- № 30 від 07.07.2020р. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 30.07.2020р за № 9183890426;

- № 47 від 16.11.2020р. на загальну суму 35 410, 90 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 10.12.2020р. за № 9327989584.

Стосовно складання податкових накладних, ТОВ "Промелектроніка" зазначило, що оскільки на дату отримання коштів 31.03.2020 у постачальника виникли податкові зобов`язання зі сплати ПДВ на суму отриманих коштів (97 379, 96 грн) постачальником, у зв`язку з настанням «Правила першої події» (п. 198.2 ПК України), було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну № 119 від 31.03,2020р., на суму отриманої передплати. Виходячи з того, що суми першої (№РН-0000311 від 14 квітня 2020 року на суму 70 821, 79 грн.) та другої (№ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року на суму 17 705, 45 грн.) видаткових накладних разом становили 88 527, 24 грн., тобто меншу суму, ніж сума отриманої передоплати (97 379, 96 грн.), то дані операції з поставки товару за першою (№РН-0000311 від 14 квітня 2020 року на суму 70 821, 79 грн.) та другою (№ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року на суму 17 705, 45 грн.) видатковими накладними не потребували складання окремих податкових накладних, у зв`язку з тим, що такі податкові зобов`язання було повністю покрито податковою накладною № 119 від 31.03.2020р. (97 379, 96 грн.).За фактом поставки товару за видатковою накладною № 471 від 10.06.2020р. на суму 17705, 54 грн. було складено податкову накладну № 26 від 10.06.2020р. на суму 8 852, 72 грн., оскільки таке податкове зобов`язання остаточно покривало суму (97 379, 96 грн.) сплачену покупцем 31.03.2020р. за платіжним дорученням № 1781 від 31.03.2020р.

ТОВ "Промелектроніка" стверджує, що станом на час подачу даного позову заборгованість за поставлений товар у розмірі 97 379,96 грн. ДП "Завод імені В.О Малишева" сплачена не була.

Такі обставини, на думку ТОВ "Промелектроніка" - позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) , свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з ДП "Завод імені В.О Малишева" - відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) грошових коштів у розмірі 151 916,79 грн., з яких 97 379, 96 грн. - основний борг, 6118, 39 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 28 966, 70 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 2804, 49 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 11 923, 27 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 1841,96 грн. - сума пені по сплаті 30%, 2 882,02 грн. - сума пені по сплаті 20%.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) в свою чергу вказує, що сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 11.03.2020 до Договору поставки № 224дп на загальну суму товару у розмірі 194 759,93 грн. разом з ПДВ, згідно з якою сторони узгодили строк поставки: протягом 30 робочих днів з моменту отримання передплати 50%. 31.03.2020 ДП "Завод імені В.О Малишева" було сплачено передплату - 50% від вартості товару у сумі 97 379,96 грн., таким чином, поставка партії товару, яка сторонами визначена у Специфікації № 1 на загальну суму 194 759,93 грн., повинна була бути здійснена протягом 30 робочих днів з моменту передплати, тобто 15.05.2020 (31.03.2020 + 30 робочих днів). Натомість ТОВ "Промелектроніка" 14.04.2020 здійснило поставку товару на загальну суму 70 821,79 грн. Тобто, ТОВ "Промелектроніка" було порушено умови Договору № 224дп поставлено лише частину визначеної Специфікацією № 1 до Договору № 224дп партії товару. У подальшому партія товару була поставлена ДП "Завод імені В.О Малишева" з порушенням умов Договору № 224дп в часині строків поставки товару лише 16.11.2020.

Такі обставини, на думку ДП "Завод імені В.О Малишева" - відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з ТОВ "Промелектроніка" за порушення строків поставки товару за Договором № 224дп пеню у сумі 22 928,56 грн., а також штраф у сумі 8 675,67 грн. за період з 16.05.2020 до 16.11.2020, а всього 31 604,23 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо первісного позову.

Відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року сторонами погоджено загальну вартість товару з ПДВ 194 759,93 грн (ПДВ 32459,99 грн).

Згідно умовам Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року сторонами погоджено, крім іншого, умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності та/або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Судом встановлено, що 31.03.2020 ДП "Завод імені В.О Малишева" на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 було сплачено за реквізитами ТОВ "Промелектроніка" передоплату у сумі 97 379,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1781 від 31.03.2020 на суму 97 379,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" було поставлено на адресу ДП "Завод імені В.О Малишева" товар на загальну суму 194 759,93 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №РН-0000311 від 14 квітня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 4шт. на загальну суму 70 821, 79 грн. з ПДВ;

- №ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1шт. на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ;

- №ПЭ-0000471 від 10 червня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1 шт. на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ;

- №ПЭ-0000543 від 07 липня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості Зшт. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ;

-№0000974 від 16 листопада 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 2шт. на загальну суму 35410, 90 грн. з ПДВ.

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні підписані збоку ТОВ "Промелектроніка" та ДП "Завод імені В.О Малишева" без зауважень та скріплені печатками останніх.

Крім того, ДП "Завод імені В.О Малишева" не оспорюється факт поставки товару на загальну суму 194 759,93 грн. відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року ДП "Завод імені В.О Малишева" повинен був сплатити 30% від вартості товару позивачу:

- за видатковою накладною №РН-0000311 від 14 квітня 2020 року на загальну суму 70 821, 79 грн. з ПДВ до 04.05.20 включно;

- за видатковою накладною №ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ до 18.06.20 включно;

- за видатковою накладною №ПЭ-0000471 від 10 червня 2020 року на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ до 30.06.2020 включно;

- за видатковою накладною №ПЭ-0000543 від 07 липня 2020 року на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ до 27.07.2020 включно;

- за видатковою накладною №0000974 від 16 листопада 2020 року на загальну суму 35410, 90 грн. з ПДВ до 06.12.2020 включно.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Промелектроніка" на виконання Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року було виписано та направлено на реєстрацію наступні податкові накладні:

- № 119 від 31.03.2020р. на загальну суму 97 379, 96 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 04.10.2022р. за № 9079982100;

- № 26 від 10.06.2020р. на загальну суму 8 852, 72 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 25.06.2020р. за № 9146269989;

- № 30 від 07.07.2020р. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 30.07.2020р за № 9183890426;

- № 47 від 16.11.2020р. на загальну суму 35 410, 90 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 10.12.2020р. за № 9327989584.

В підтвердження реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем долучено до матеріалів справи відповідні квитанції.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року відповідач повинен був сплатити 20% від вартості товару позивачу:

- за видатковою накладною №РН-0000311 від 14 квітня 2020 року на загальну суму 70 821, 79 грн. з ПДВ до 04.10.22 включно;

- за видатковою накладною №ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ до 04.10.22 включно;

- за видатковою накладною №ПЭ-0000471 від 10 червня 2020 року на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ до 25.06.2020 включно;

- за видатковою накладною №ПЭ-0000543 від 07 липня 2020 року на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ до 30.07.2020 включно;

- за видатковою накладною №0000974 від 16 листопада 2020 року на загальну суму 35410, 90 грн. з ПДВ до 10.12.2020 включно.

Як вже зазначено судом вище, заперечень ДП "Завод імені В.О Малишева" щодо стягнення за первісним позовом суми основної заборгованості у розмірі 97 379, 96 грн. в матеріалах справи відсутні.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми основної заборгованості за поставлений товар за Специфікацією №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року у розмірі 97379, 96 грн. або спростували суму заявлену до стягнення.

Тому, суд визнає відповідача за первісним позовом ДП "Завод імені В.О Малишева" таким, що прострочив зобов`язання в частині оплати товару за Специфікацією №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом суми основної заборгованості у розмірі 97379, 96 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 6118, 39 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 28 966, 70 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 2804, 49 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 11 923, 27 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 6118, 39 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 28 966, 70 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 2804, 49 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 11 923, 27 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 20%.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені посилаючись на те, що позивач за первісним позовом поставив товар на загальну суму 194 759,93 грн. відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 лише 16.11.2020 з порушенням строків визначених Специфікацією.

Суд критично оцінює вказані доводи відповідача за первісним позовом, оскільки відповідно п. 1.2. Договору було передбачено, що поставка товару буде відбуватися ПАРТІЯМИ (у множинному числі).

Сам факт не зазначення в Специфікації1 кількості товару, який входить до відповідної партії товару, не свідчить про те, що сторони домовилися поставляти товар саме однією партією.

Крім того, Специфікація№1 та Договір №224дп від 11.03.2020 не містять умов, що товар повинен бути поставлений однією партією, яка складається з визначеної кількості товарів.

Також, за змістом п. 1.4. Договору №224дп від 11.03.2020 вбачається, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Таким чином, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем за первісним позовом товар до покупця як з моменту оплати товару (попередня оплата) так і в момент прийняття ним товару від постачальника, що передує діям відповідача за первісним позовом щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі № 918/537/18.

А отже, отримавши товар за кожною конкретною видатковою накладною за Договором №224дп від 11.03.2020 (що зумовило перехід до відповідача за первісним позовом права власності на такий товар) у відповідача за первісним позовом виникає обов`язок сплатити його вартість.

Окрім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що "реєстрація податкових накладних № 119 від 31.03.2020, № 26 від 10.06.2020 і № 30 від 07.07.2020 була здійснена після набрання законної сили судовими рішеннями по справам за позовом відповідача до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, доступ до яких у позивача відсутній, оскільки він не є стороною справи". Відповідач за первісним позовом вважає, що позивач за первісним позовом здійснив розрахунок 3% річних, інфляційних витрат, пені без врахування вищезазначених обставин.

Суд з вищезазначеними твердженнями відповідача за первісним позовом не погоджується та розцінює їх як припущення, з огляду на наступне.

Позивачем долучено до матеріалів справи в підтвердження реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, здійсненими на виконання умов Специфікацією №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 податкові накладні: № 119 від 31.03.2020р. на загальну суму 97 379, 96 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 04.10.2022р. за № 9079982100; № 26 від 10.06.2020р. на загальну суму 8 852, 72 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 25.06.2020р. за № 9146269989; № 30 від 07.07.2020р. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 30.07.2020р за № 9183890426; № 47 від 16.11.2020р. на загальну суму 35 410, 90 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 10.12.2020р. за № 9327989584.

В підтвердження реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем долучено до матеріалів справи відповідні квитанції.

Отже, виходячи із вищезазначених податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, які долучені до матеріалів справи, позивачем складено та подано на реєстрацію податкові накладні.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів в спростування вищевикладених обставин, зокрема доказів в підтвердження реєстрації наданих позивачем за первісним позовом податкових накладних в інші дати, ніж зазначив позивач за первісним позовом. Крім того, відповідачем за первісним позовом не здійснено власного контррозрахунку штрафних та компенсаційних санкцій, який би, на його думку, мав правильні арифметичні показники.

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи передбачені Специфікацією №1 до Договору №224дп від 11.03.2020 строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в цій частині та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 6118, 39 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 28 966, 70 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 2804, 49 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 11 923, 27 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 20%.

Щодо вимог про стягнення 1841,96 грн. пені по сплаті 30%, 2 882,02 грн. пені по сплаті 20%, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду. Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21.

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

Враховуючи передбачені Специфікацією №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в цій частині та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 1841,96 грн. пені по сплаті 30%, 2 882,02 грн. пені по сплаті 20%.

Щодо заявлених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заява відповідача за первісним позовом , в якій останній просить суд відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн. в повному обсязі, а у разі прийняття судом рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення витрат на правничу допомогу зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України.

Однак, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14.11.2018 від якого об`єднана Палата у постанові від 03.11.2019 у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на підтвердження вартості послуг адвоката позивачем за первісним позовом надано до справи: договір доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021; додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до договору; рахунок фактура № СФ-0000022 від 19.03.2024, платіжна інструкція № 8761 від 19.03.2024 про сплату витрат на правничу допомогу адвокату на загальну суму 18000,00грн; акт приймання-передачі виконаної роботи №ОУ-0000022 від 19.03.2024 та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.

Суд вкотре звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а тако"ж критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на незначну складність справи, а відповідно й нескладність підготовки заяв по суті справи, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), суд вважає, що у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод імені В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію№1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року на загальну суму з ПДВ 194 759,93 грн (ПДВ 32459,99грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних. Строки поставки : протягом 30 робочий днів з моменту отримання передплати 50%.

Судом встановлено, що 31.03.2020 ДП "Завод імені В.О Малишева" на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 було сплачено за реквізитами ТОВ "Промелектроніка" передоплату у сумі 97 379,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1781 від 31.03.2020 на суму 97 379,96 грн.

Тобто, враховуючи погоджені Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року строки поставки товару, враховуючи здійснення ДП "Завод імені В.О Малишева" передплати 50% у сумі 97 379,96 грн. 31.03.2020, поставка товару відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року повинна була відбутись до 15.05.2020 включно (з урахуванням святкових вихідних днів 19 квітня Великдень; 1 травня День праці; 9 травня День Перемоги).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" було поставлено на адресу ДП "Завод імені В.О Малишева" товар на загальну суму 194 759,93 грн.:

- до 15.05.2020 за видатковою накладною №РН-0000311 від 14 квітня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 4шт. на загальну суму 70 821, 79 грн. з ПДВ;

- з порушенням строків, погоджених Специфікацією №1 до Договору поставки №224дп від 11.03.2020 року, тобто після 15.05.2020 за видатковими накладними : №ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1шт. на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ; №ПЭ-0000471 від 10 червня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1 шт. на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ; №ПЭ-0000543 від 07 липня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості Зшт. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ; №0000974 від 16 листопада 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 2шт. на загальну суму 35410, 90 грн. з ПДВ.

За приписами статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611ЦК України тастатті 230 ГК Україниунормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з п. 6.1 Договору № 224дп за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої ч. 2 статті 231 ГК, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом: якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" вбачається, що організаційно-правова форма юридичної особи : державне підприємство; види економічної діяльності :

28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів;

28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів;

28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства;

30.40 Виробництво військових транспортних засобів (основний);

25.40 Виробництво зброї та боєприпасів;

45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

81.10 Комплексне обслуговування об`єктів;

84.11 Державне управління загального характеру;

85.32 Професійно-технічна освіта;

85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.;

91.01 Функціювання бібліотек і архівів;

72.11 Дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій;

72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Тобто, Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

За розрахунком позивача за зустрічним позовом сума пені за період з 16.05.2020 по 16.11.2020 становить 22928,56 грн та сума штрафу становить 8675,67 грн.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що дані нарахування здійснено арифметично не вірно.

Як зазначено судом вище, за видатковою накладною №РН-0000311 від 14 квітня 2020 року поставлено товар на загальну суму 70 821, 79 грн. до 15.05.2020 включно, а отже в межах строку, погодженого сторонами Специфікацією№1.

За видатковою накладною №ПЭ-0000439 від 29 травня 2020 року було поставлено товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1шт. на загальну суму 17 705,45 грн. з ПДВ. Дана поставка здійснена після 15.05.2020 року. Відповідно, розмір пені за прострочений період за вказаною видатковою накладною становить 230,17 грн.

За видатковою накладною №ПЭ-0000471 від 10 червня 2020 року було поставлено товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010,399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 1шт, на загальну суму 17 705, 45 грн. з ПДВ. Дана поставка здійснена після 15.05.2020 року. Відповідно, розмір пені за прострочений період за вказаною видатковою накладною становить 442, 64 грн.

За видатковою накладною №ПЭ-0000543 від 07 липня 2020 року було поставлено товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості Зшт. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ. Дана поставка здійснена після 15.05.2020 року. Відповідно, розмір пені за прострочений період за вказаною видатковою накладною становить 2762, 05 грн.

За видатковою накладною №0000974 від 16 листопада 2020 року було поставлено товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 2шт. на загальну суму 35410, 90 грн. з ПДВ. Дана поставка здійснена після 15.05.2020 року. Відповідно, розмір пені за прострочений період за вказаною видатковою накладною становить 6515,61 грн.

Крім того, суд зазначає, що загальна вартість товарів, поставлених з простроченням понад 30 днів становить 88 527,24 грн. за наступними видатковими накладними : №ПЭ-0000543 від 07 липня 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШ3.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості Зшт. на загальну суму 53 116, 34 грн. з ПДВ; №0000974 від 16 листопада 2020 року, товар - 2,5 ВТ ЛШЗ.010.399 кл.0,05 трансформатор, у кількості 2шт. на загальну суму 35410, 90 грн. з ПДВ.

Отже, судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення з відповідача за зустрічним позовом підлягає пеня у загальному розмірі 9950,47 грн та штраф у розмірі 6196,91 грн., в решті нарахованої суми пені та штрафу слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за первісним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. покладає на відповідача за первісним позовом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача за зустрічним позовом у розмірі 1237,66 грн, в решті у розмірі 1184,74 грн залишає за позивачем за зустрічним позовом.

Крім того, станом на час ухвалення рішення судом враховано, що відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 3028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №1532 від 15.02.2024, замість 2422,40 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 605,60 грн може бути повернута позивачу за зустрічним позовом Державному підприємству "Завод імені В.О Малишева" за його письмовим клопотанням (заявою).

Крім того, у відповідності до ч. 11статті 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовах та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

За первісним позовом підлягає стягненню 162944,79 грн. (151 916,79 грн., з яких 97 379, 96 грн. - основний борг, 6118, 39 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 28 966, 70 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 2804, 49 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 11 923, 27 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 1841,96 грн. - сума пені по сплаті 30%, 2 882,02 грн. - сума пені по сплаті 20% + судовий збір у розмірі 3028,00 грн + витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.).

За зустрічним позовом підлягає стягненню 17385,04 грн. ( пеня 9950,47 грн + штраф у розмірі 6196,91 грн. + витрати зі сплати судового збору у розмірі 1237,66 грн.).

З врахуванням ч. 11статті 238 ГПК України, судом проведене зустрічне зарахування грошових сум та стягненню з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" підлягає заборгованість у розмірі 145559, 75 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232-241 ГПК України, статтями 6, 11, 509, 535, 526, 530, 549, 598, 612, 629, 655, 692, 697, 712 ЦК України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 216, 230, 231, 232, 265, 343, статями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" грошові кошти за неналежне виконання вимог Договору поставки №224дп від 11.03.2020 в частині оплати поставленого товару у розмірі 151 916,79 грн., з яких 97 379, 96 грн. - основний борг, 6118, 39 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 28 966, 70 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 2804, 49 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 11 923, 27 грн. - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 1841,96 грн. - сума пені по сплаті 30%, 2 882,02 грн. - сума пені по сплаті 20%, судовий збір у розмірі 3028,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Зустрічний позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на користь Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" за неналежне виконання вимог Договору поставки №224дп від 11.03.2020 в частині строків поставки товару пеню у розмірі 9950,47 грн , штраф у розмірі 6196,91 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1237,66 грн.

В іншій частині відмовити.

Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" заборгованість у розмірі 145 559, 75 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2024.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець С.А. Прохоров