Рішення

від 05.09.2024 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1474/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970) до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія , б. 126, код ЄДРПОУ 14315629) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970) стягнення неустойки в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом ) - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева", в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у сумі 58 347,62 грн., з яких 34 590,00 грн - основний борг, 2 456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1 659,00 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 7 435,77 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 670,72 грн - сума пені по сплаті 30%, 495,83 грн - сума пені по сплаті 20% та судові витрати.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Прохоров С.А.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1474/24 від 26.04.2024) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Прохоров С.А.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмову у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Враховуючи перебування с. Усатого В.О. на лікарняному з 01.05.2024 по 06.05.2024 включно, ухвалу у даній справі постановлено у перший робочий день судді, а саме 07.05.2024.

Ухвалою суду від 07.05.2024, крім іншого, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/1474/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

22.05.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" надійшов відзив ( вх.№13298).

22.05.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" надійшла зустрічна позовна заява (вх.№13281) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення суми неустойки за Договором поставки №310дп від 19.03.2020 у загальному розмірі 4170,67 грн, з яких пеня складає 13,67 грн, штраф 4157,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 28.05.2024, крім іншого, прийнято зустрічний позов Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення суми неустойки за Договором поставки №310дп від 19.03.2020 у загальному розмірі 4170,67 грн, з яких пеня складає 13,67 грн, штраф 4157,00 грн до розгляду з первісним позовом у справі 5023/10655/11 (922/1474/24) в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено здійснювати розгляд справи №5023/10655/11 (922/1474/24) за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11.06.2024 року об 14:20 год.

28.05.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшла відповідь на відзив (вх.№13810).

03.06.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшов відзив на зустрічний позов (вх.№14234).

04.06.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№14501), зі змісту якого вбачається, що останній просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

10.06.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшли заперечення (вх.№15034) на відповідь на відзив на зустрічний позов.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.07.2024 о (б) 16:10.

24.06.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшла заява (вх.№16398) про стягнення витрат на правничу допомогу.

27.06.2024 від ТОВ "Промелектроніка" надійшло клопотання (вх.№16756) про розгляд справи призначеної до розгляду на 02.07.2024 без участі останнього , також зі змісту вищезазначеного клопотання вбачається, що позивач підтримує первісні позовні вимоги, в задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити в повному обсязі. Аналогічне за змістом клопотання надійшло до суду 28.06.2024 (вх.№16763).

Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Усатого В.О. з 22.06.2024 по 08.07.2024 (включно) у відрядженні.

Крім того, суд зазначає, що с. Усатий В.О. з 09.07.2024 по 12.07.2024 (включно) перебував у відпустці, суддя Прохоров С.А з 01.07.2024 по 07.07.2024 (включно) у відрядженні а з 08.07.2024 по 16.08.2024 (включно) у відпустці.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали виконанню обов`язків суддів, а саме після повернення суддів з відряджень та відпусток, ухвалою суду від 19.08.2024 призначено справу до розгляду по суті на "05" вересня 2024 р.о14:40 год.

23.08.2024 до суду від ТОВ "Промелектроніка" надійшла заява (вх.№21223) про розгляд справи призначеної до розгляду на 05.09.2024 без участі представника останнього.

04.09.2024 до суду від ДП "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява (вх.№22139) про розгляд справи, призначеної на 05.09.2024 без участі представника відповідача.

Учасники у справі в призначене судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ( із змінами) від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За змістом статей 10,12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 195 Господарського процесуального кодексу України і який з урахуванням вищезазначених обставин у даному випадку не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне

МіжТовариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" був укладено Договір поставки №310дп від 19.03.2020 року (далі Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями протягом 2020 року. Для погодження товару Сторони складають та підписують Специфікацію та окреме замовлення (заявка) на партії товарів, що є невід`ємною частиною Договору, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписаною Покупцем.

Відповідно до п.1.3. Договору, якість комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу-виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країні виробника товару.

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Відповідно до п.2.1. Договору, ціна договору дорівнює загальній 691810 грн, в тому числі ПДВ 20% 11530,00 грн.

Згідно п.2.2. Договору, вартість окремих одиниць, та партії товару в цілому, визначена сторонами в специфікації щодо такої партії товару, яка складаються в порядку передбаченому п.1.2. цього договору, та включає вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника.

Відповідно до п.2.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.4 договору якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно до п.2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Згідно п.3.3. Договору, постачальник в строки, встановленні ПК України зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 3.4.Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов`язань постачальника.

Відповідно п.3.5. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору, здійснення покупцем оплати за відповідну партію товару відтерміновується на строк належного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору.

Згідно п. 3.6. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.1., 3.4. цього договору, покупець, направивши письмове повідомлення постачальнику, має право утримати суму штрафних санкцій з грошових коштів, які належить до сплати постачальнику за товар, поставлений за Договором. Утримання суми штрафних санкцій відповідно до цього пункту не є притриманням в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.

Згідно п.4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

Відповідно до п.10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31 грудня 2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання. Зобов`язання покупця за цим договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до положень п.4.4 цього Договору, в залежності від того, яка з події настане раніше.

Щодо первісного позову суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод ім В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію№1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року на загальну суму з ПДВ 69180,00 грн (ПДВ 11530,00 грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем за первісним позовом було виписано рахунок-фактуру № СФ-0000226 від 23 березня 2020р. на загальну суму 69180,00 грн з ПДВ. на товар.

Позивач за первісним позовом зазначає, що 26.03.2020 відповідачем за первісним позовом на виконання умов Договору, було сплачено за реквізитами позивача передоплату у розмірі 50% від вартості товару у загальній 34 590,00 грн. з ПДВ.

Зазначена передоплата підтверджується платіжними дорученнями № 1682 від 26.03.2020 на суму 15 228,00 грн.; №1683 від 26.03.2020 на суму 18 960,00 грн.; № 1684 від 26.03.2020 на суму 402,00 грн.

Позивач за первісним позовом вказує, що на виконання та у відповідності до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" поставила відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 69 180,00 грн.

В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяви видаткові накладні:

- №РН-0000304 від 07.04.2020 на суму 8436,00 грн з ПДВ;

- №РН-0000312 від 14.04.2020 на суму 49176,00 грн з ПДВ;

- №РН- 0000323 від 22.04.2020 на суму 8844,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ -0000367 від 04.05.2020 на суму 1920,00 грн з ПДВ;

- №ПЄ - 0000440 від 29.05.2020 на суму 804,00 грн з ПДВ.

Крім того, позивач за первісним позовом вказує, що останнім було виписано та направлено на реєстрацію за Договором поставки №310дп від 19.03.2020 року наступні податкові накладні:

1.№ 110 від 26.03.2020р. на загальну суму 34 590,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020р. за № 9066041361.

2.№ 31 від 14.04.2020р. на загальну суму 24 942,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020р. за № 9092714911.

3. №49 від 22.04.2020р. на загальну суму 8 844,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 13.05.2020р. за №9104034531.

4. № 78 від 29.05.2020р. на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022р. за № 9132363673.

Стосовно складання податкових накладних позивач за первісним позовом додатково зазначив, що оскільки на дату отримання коштів 26.03.2020р. (здійснена відповідачем передоплата (платіжні доручення №№1682,1683,1684)) у постачальника виникли податкові зобов`язання зі сплати ПДВ на суму отриманих коштів (34 590,00 грн)., постачальником , у зв`язку з настанням "Правила першої події" (п. 198.2 ПК України), було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну №110 від 26.03.2020р., на суму отриманої передоплати (34 590,00 грн.). Вказану податкову накладну було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020р. за №9066041361. Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 26.03.2020р. до податкової накладної №110 від 26.03.2020р., номенклатура товарів, яка коригується, цілком співпадає кількісно і вартістю з номенклатурою товарів, що планувалось та було поставлено покупцеві, з урахуванням відкоригованої кількості товарів та відповідних податкових накладних. Таким чином, отримавши перші транші за очікуваною передоплатою (платіжні доручення №№1682,1683,1684 на загальну суму 34 590,00 грн) постачальником було здійснено першу поставку товару за видатковою накладною№РН-0000304 від 07.04.2020 року, яка становить 8 436,00 грн., тобто меншу суму отриманої передоплати (34 590,00 грн), то така операція з поставки товару не потребувала складання окремої податкової накладної, у зв`язку з тим, що таке податкове зобов`язання було повністю покрито податковою накладною №110 від 26.03.2020р. (34590,00 грн), то окрема податкова накладна за фактом поставки товару за вказаною видатковою накладною №РН-0000304 від 07.04.2020 складена не була. За фактом поставки товару за видатковими накладними №РН-0000312 від 14.04.2020р. на суму 49 176,00 грн., та №ПЄ-0000367 від 04.05.2020р. на суму 1920,00 грн., сума яких, разом з сумою зазначеною вище податковою накладною №РН-0000304 від 07.04.2020 року, яка становила 8 436,00 грн., становила 59 532,00 грн, що перевищує суму, що було зазначено в податковій накладній №110 від 26.03.2020р. (34 590,00 грн), тому на вказану суму решти, а саме 24 942,00 було складено податкову накладну №31 від 14.04.2020р. (зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020р. за №9092714911), на суму вказаного податкового зобов`язання у сумі 24 942,00 грн., оскільки, з урахуванням передоплати у розмірі 34 590,00 грн. (і реєстрацією у зв`язку із цим податкової накладної №110 від 26.03.2020р) і поставкою товару за видатковими накладними №РН-0000304 від 07.04.2020 року, яка становила 8436,00 грн., №РН-0000312 від 14.04.2020р. на суму 49 176,00 грн., та №ПЄ-0000367 від 04.05.2020р. на суму 1920,00 залишилися різниця у сумі 24 942,00грн.

Позивач за первісним позовом стверджує, що станом на час подачу даного позову заборгованість за поставлений товар у розмірі 34 590,00 грн. відповідачем за первісним позовом сплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом , свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів у сумі 58 347,62 грн., з яких 34 590,00 грн - основний борг, 2456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1659,00 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 7435,77 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 670,72 грн - сума пені по сплаті 30%, 495,83 грн - сума пені по сплаті 20%.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо первісного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року сторонами погоджено загальну вартість товару без ПДВ 57650,00 грн, ПДВ 11530,00 грн, усього 69180,00 грн.

Згідно з умовами Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 сторонами погоджено умови оплати:50% від вартості Товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно до п.4.4 Договору, решта 20 % від вартості Товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію Товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом було сплачено за реквізитами позивача за первісним позовом передоплату у розмірі 50% від вартості товару на суму 34 590,00 грн. Зазначена передоплата підтверджується наступними платіжними дорученнями:№1682 від 26.03.2020 на суму 15 228,00 грн., №1683 від 26.03.2020 на суму 18960,00 грн., №1684 від 26.03.2020 на суму 402,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року позивачем за первісним позовом було поставлено на адресу відповідача за первісним позовом товар на суму 69 180,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними :

-№РН-0000304 від 07.04.2020 року на загальну суму 8 436,00 грн. з ПДВ;

-№РН-0000312 від 14.04.2020 року на загальну суму 49 176,00 грн. з ПДВ;

-№РН-0000323 від 22.04.2020 року на загальну суму 8844,00 грн. з ПДВ;

-№ПЄ-0000367 від 04.05.2020 року на загальну суму 1920,00 грн. з ПДВ;

-№ПЄ-0000440 від 29.05.2020 року на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ;

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні підписані збоку позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом без зауважень та скріплені печатками останніх.

Крім того, відповідачем за первісним позовом не оспорюється факт поставки товару на загальну суму з ПДВ 69180,00 грн. відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року відповідач повинен був сплатити 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно до п.4.4 Договору:

- за видатковою накладною РН-0000304 від 07.04.2020 року на загальну суму 8 436,00 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000312 від 14.04.2020 року на загальну суму 49 176,00 грн. з ПДВ ;

- за видатковою накладною №РН-0000323 від 22.04.2020 року на загальну суму 8844,00 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №ПЄ-0000367 від 04.05.2020 року на загальну суму 1920,00 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №ПЄ-0000440 від 29.05.2020 року на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ;

Крім того відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року відповідач за первісним позовом повинен був сплатити решту 20% від вартості товару з ПДВ позивачу, після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію Товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом на виконання Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року було виписано та направлено на реєстрацію наступні податкові накладні:

1. № 110 від 26.03.2020р. на загальну суму 34 590,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020р. за № 9066041361.

2. № 31 від 14.04.2020р. на загальну суму 24 942,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020р. за № 9092714911.

3. №49 від 22.04.2020р. на загальну суму 8 844,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 13.05.2020р. за №9104034531.

4. № 78 від 29.05.2020р. на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022р. за № 9132363673.

В підтвердження реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем долучено до матеріалів справи відповідні квитанції.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти стягнення заборгованості у даній справі, посилаючись на те, що обов`язок з оплати 30% від вартості товару настав після поставки останнього товару на виконання умов Договору (після поставки товару за видатковою накладною №ПЄ-0000440 від 29.05.2020 на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ).

Суд відхиляє вищезазначені твердження відповідача за первісним позовом виходячи з наступного.

Відповідач за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі, проте по тексту відзиву зазначає, що строк оплати 30% від вартості товару НАСТАВ.

Також , суд звертає увагу, на те, що відповідно до Специфікації №1 до Договору передбачено наступні умови оплати: "50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно до п.4.4 Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних". Тобто, дана умова Специфікації №1 до Договору не передбачає сплату 30% від вартості товару з ПДВ після поставки всього обсягу товару, всіх партій товару, а передбачає собою сплату 30% від вартості товару з ПДВ за фактично прийнятий товар.

В пункті 4.4. Договору , на який міститься посилання у Специфікації №1 в частині умов оплати, відсутні слова про партійність чи партію товару чи про обов`язок/ право на прийняття лише всього обсягу товару.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника.

Тобто, як і Специфікація №1, так і п.4.4 Договору вказують на лише одне визначення "товар", а не на партія/партії товару. При цьому, згідно з п.1.1 Договору, дано визначення поняттю "товар" - товарно - матеріальні цінності, без прив`язки до будь-якої партії чи партійності тощо.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року у розмірі 34 590,00 грн. або спростували суму заявлену до стягнення.

Тому, суд визнає відповідача за первісним позовом таким, що прострочив виконання зобов`язання в частині оплати товару за Специфікацією №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 .

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом суми основної заборгованості у розмірі 34 590,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 2456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1659,00 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 7435,77 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 2456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1659,00 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 7435,77 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%.

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи передбачені Специфікацією №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в цій частині та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 2456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок суми 3% річних по сплаті 20%, та суми інфляційних збитків по сплаті 20%, судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3% річних по сплаті 20% у розмірі 1634,82 грн, та 7315,22 грн. - інфляційних збитків по сплаті 20%, в решті нарахованої суми 3% річних по сплаті 20%у розмірі 24,18 грн. та 120,55 грн. інфляційних збитків по сплаті 20% слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо вимог про стягнення 670,72 грн пені по сплаті 30% та 495,83 грн пені по сплаті 20%, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунок суми пені по сплаті 30% у розмірі 670,72 грн , з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в цій частині та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 670,72 грн.- суми пені по сплаті 30%.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок суми пені по сплаті 20%, судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає 467,61 грн. сума пені по сплаті 20%, в решті нарахування пені по сплаті 20% у розмірі 28,22 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо заявлених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заява відповідача за первісним позовом , в якій останній просить суд відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі, а у разі прийняття судом рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення витрат на правничу допомогу зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України.

Однак, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14.11.2018 від якого об`єднана Палата у постанові від 03.11.2019 у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на підтвердження вартості послуг адвоката позивачем за первісним позовом надано до справи: договір доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021; додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до договору; рахунок фактура № СФ-0000035 від 12.06.2024, платіжна інструкція № 8810 від 14.06.2024 про сплату витрат на правничу допомогу адвокату на загальну суму 18000,00грн; акт приймання-передачі виконаної роботи №ОУ-0000035 від 12.06.2024 та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.

Суд вкотре звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а тако"ж критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на незначну складність справи, а відповідно й нескладність підготовки заяв по суті справи, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), суд вважає, що у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ДП "Завод імені В.О Малишева" в свою чергу вказує, що постачальник здійснив поставку партії товару з порушенням строків, погоджених Специфікацією№1. Крім того, ДП "Завод імені В.О Малишева" зазначає, що ТОВ "Промелектроніка" порушило зобов`язання в частині реєстрації податкової накладної за фактом поставки Товару за видатковою накладною № РН-0000312 від 14.04.2020 на загальну суму 49 176,00 грн. з ПДВ в частині поставки на суму 23 022,00 грн. та за видатковою накладною № ПЭ-0000367 від 04.05.2020 на загальну суму 1 920,00 грн. з ПДВ, що позбавляє позивача за зустрічним позовом права на відшкодування сум ПДВ

Такі обставини, на думку позивача за зустрічним позовом , свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача за зустрічним позовом суми неустойки у загальному розмірі 4170,67 грн, з яких пеня 13,67 грн, штраф 4157,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод імені В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року на загальну суму з ПДВ 69180,00 грн (ПДВ 11530,00грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних. Строки поставки : протягом 30 робочий днів з моменту отримання передплати 50%.

Судом встановлено, що 26.03.2020 ДП "Завод імені В.О Малишева" на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 було сплачено за реквізитами ТОВ "Промелектроніка" передоплату у сумі 34 590,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1682 від 26.03.2020 на суму 15 228,00 грн. ,№1683 від 26.03.2020 на суму 18 960,00 грн., №1684 від 26.03.2020 на суму 402,00 грн.

Тобто, враховуючи погоджені Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року строки поставки товару, враховуючи здійснення ДП "Завод імені В.О Малишева" передплати 50% у сумі 34 590,00 грн. 26.03.2020, поставка товару відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року повинна була відбутись до 12.05.2020 включно (з урахуванням святкових вихідних днів ).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" було поставлено на адресу ДП "Завод імені В.О Малишева" товар на загальну суму 69180,00 грн.:

- 07.04.2020 за видатковою накладною №РН-0000304 , товар -АЗР-10А автомат захисту мережі АЗР2-150ТУ, у кількості 5 шт., та АЗР-40А автомат захисту мережі АЗР2-150ТУ, у кількості 3 шт., на загальну суму 8436,00 грн. з ПДВ.

- 14.04.2020 за видатковою накладною №РН-0000312, товар -ТКД511ДОД контактор, у кількості 5шт., та КМ50ДВ контактор КМ-50Д-ВТУ, у кількості 44шт., на загальну суму 49 176,00 грн. з ПДВ;

-22.04.2020 за видатковою накладною №РН-0000323 , товар -КМ50ДВ контактор КМ-50Д-В ТУ, у кількості 11 шт., на загальну суму 8 844,00 грн. з ПДВ;

-04.05.2020 року за видатковою накладною №ПЄ-0000367, товар - АЗР-40А автомат захисту мережі АЗР2-150ТУ, у кількості 2 шт., на загальну суму 1920,00 грн з ПДВ;

- 29.05.2020, тобто в порушення строків , погоджених умовами Специфікації №1 до Договору поставки №310 дп від 19.03.2020 , за видатковою накладною №ПЄ-0000440 , товар - КМ50ДВ контактор КМ-50Д-В ТУ, у кількості 1 шт. на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ.

За приписами статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з п. 6.1 Договору № 310дп за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої ч. 2 статті 231 ГК, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом: якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" вбачається, що організаційно-правова форма юридичної особи : державне підприємство; види економічної діяльності :

28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів;

28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів;

28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства;

30.40 Виробництво військових транспортних засобів (основний);

25.40 Виробництво зброї та боєприпасів;

45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

81.10 Комплексне обслуговування об`єктів;

84.11 Державне управління загального характеру;

85.32 Професійно-технічна освіта;

85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.;

91.01 Функціювання бібліотек і архівів;

72.11 Дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій;

72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Тобто, Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Відповідно до п.6.2.1 Договору у разі порушення строків поставки товару Постачальник сплачує покупцю пеню в 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача за зустрічним позовом сума пені за період з 13.05.2020 по 29.05.2020 становить 13,67 грн.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, суд встановив, що дані нарахування здійснено арифметично вірно. З урахуванням вищевикладеного до стягнення з відповідача за зустрічним позовом підлягає пеня у розмірі 13,67 грн.

Щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 4 157,00 грн. з яких: податок на додану вартість у сумі 3837,00 грн. за поставкою товару за видатковою накладною №РН-0000312 від 14.04.2020 в частині суми 23 022,00 грн. та у сумі 320,00 грн. за видатковою накладною №ПЄ-0000367 від 04.05.2020, суд зазначає наступне.

Позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи в підтвердження реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, здійсненими на виконання умов Специфікацією №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 наступні податкові накладні:

1. № 110 від 26.03.2020р. на загальну суму 34 590,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020р. за № 9066041361., ПДВ 5765,00 грн;.

2. № 31 від 14.04.2020р. на загальну суму 24 942,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020р. за № 9092714911., ПДВ 4157,00 грн;

3. №49 від 22.04.2020р. на загальну суму 8 844,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 13.05.2020р. за №9104034531., ПДВ 1474,00 грн;

4. № 78 від 29.05.2020р. на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022р. за № 9132363673., ПДВ 134,00.

Отже, виходячи із вищезазначених податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, які долучені до матеріалів справи, позивачем складено та подано на реєстрацію податкові накладні на загальну суму ПДВ 11530,00 грн., що відповідає сумі ПДВ, яка вказана у Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року.

Крім того, суд зазначає,що зобов`язанням відповідача за зустрічним позовом за Договоромпоставки №310дп від 19.03.2020 є передання у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами договору.

Факт поставки товару не заперечується сторонами, відтак, суд робить висновок, що обов`язок відповідача за первісним позовом оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону, зокрема статей 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 статті 265 ГК України.

Суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів не отримання податкового кредиту у зв`язку з допущенням відповідачем за зустрічним позовом будь-яких порушень, помилок при реєстрації відповідних податкових накладних на загальну суму ПДВ 11530,00 грн., відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року.

Натомість матеріали справи містять копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року по справі №280/1231/21 яким визнано протиправним рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 14.04.2020 року та зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну. При цьому, суд досліджував всі обставини господарської операції з поставки товару на адресу позивача за зустрічним позовом, в тому числі Договір №310дп та видаткову накладну №РН-0000312 від 14.04.2020 року , і податкову накладну №31 від 14.04.2020 року, і ні суд, ні податкова служба не встановили будь - яких порушень чи помилок при складанні даної податкової накладної.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної'/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/ або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже , якщо б позивач за зустрічним позовом вважав, що відповідач за зустрічним позовом допустив якісь порушення під час складання та направлення на реєстрацію податкових накладних, позивач за зустрічним позовом має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

Крім того, саме позивач за зустрічним позовом, заявляючи про те, що не отримав податковий кредит, мав доводити факт настання для нього таких збитків у вигляді упущеної вигоди. Відповідач за зустрічним позовом , який належним чином склав податкові накладні, направив їх на реєстрацію, оскаржив неправомірні рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, фактично домігся від ДПС України отримання позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних, не повинне доводити факт зазнавання його контрагентом збитків, так як це суперечить презумпції необхідності доведення саме особою, яка зазнала шкоди, розмір та підстав такої шкоди.

Враховуючи вищевикладене , суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 4 157,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за первісним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення первісного позову , витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача за первісним позовом у розмірі 3019,02 грн., в решті у розмірі 9,97 грн залишає за позивачем за первісним позовом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення зустрічної позовної заяви, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача за зустрічним позовом у розмірі 7,93 грн, в решті у розмірі 2414,46 грн залишає за позивачем за зустрічним позовом.

Згідно з ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Враховуючи вказану норму, суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

За первісним позовом підлягає стягненню - 69 192,97 грн. (34590,00 грн. - основний борг, 2456,04 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн, - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1634,82 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 7315,22 грн. - інфляційні збитки по сплаті 20%, 670,00 грн- пені по сплаті 30%, 467,61 грн. - пені по сплаті 20% + судовий збір у розмірі 3019,02 грн. + витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.)

За зустрічним позовом підлягає стягненню пеня 13,67 грн. + витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,93 грн.

З врахуванням ч. 11 статті 238 ГПК України, судом проведене зустрічне зарахування грошових сум та стягненню з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" підлягає заборгованість у розмірі 69 171,37 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232-241 ГПК України, статтями 6, 11, 509, 535, 526, 530, 549, 598, 612, 629, 655, 692, 697, 712 ЦК України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 216, 230, 231, 232, 265, 343, статями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" грошові кошти за неналежне виконання вимог Договору поставки №310 дп від 19.03.2020 в частині оплати поставленого товару у розмірі 58 173,95 грн. (34590,00 грн. - основний борг, 2456,04 грн. - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн, - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1634,82 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 7315,22 грн. - інфляційні збитки по сплаті 20%, 670,00 грн- пені по сплаті 30%, 467,61 грн. - пені по сплаті 20%), а також судовий збір у розмірі 3019,02 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В іншій частині відмовити.

Зустрічний позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на користь Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" за неналежне виконання вимог Договору поставки №310дп від 19.03.2020 в частині строків поставки товару пеню у розмірі 13,67 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,93 грн.

В іншій частині відмовити.

Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" заборгованість у розмірі 69 171,37 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2024.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець С.А. Прохоров