Рішення

від 09.09.2024 по справі 922/2386/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ХарківСправа № 922/2386/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Овчарук О.О., адвокат, довіреність № 29/12-2023/10 від 29.12.2023 р.,

відповідача: Сивак А.Ю., адвокат, ордер серії АХ № 1136874 від 22.06.2023 р.,

третьої особи; не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місто Київ,

до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», місто Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», місто Київ,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про стягнення коштів у загальному розмірі 8 377 315 204,62 грн., з них: 6 493380 365,20 грн. основний борг, 223087 467,25 грн. 3% річних, 1 660 847 372,17 грн. інфляційні втрати.

1. РУХ СПРАВИ

08 червня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2386/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2386/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 10 липня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, задоволено клопотання відповідача, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вх. № 16331 від 26 червня 2023 року), про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676). 24 липня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, задоволено клопотання відповідача (вх. № 16327 від 26 червня 2023 року), Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452): - розрахунки ціни природного газу постачальника «останньої надії» відповідно до п. 24 «Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809, за період з 01.01.2022 по 13.02.2022; - докази встановлення (затвердження) ціни природного газу постачальника «останньої надії» в період з 01.01.2022 по 13.02.2022; - оригінали електронних доказів, які оброблялися в Системі управління сайтом (CMS) https://gas.ua та підтверджують дати розміщення та опублікування цін на природний газ на веб-сайті постачальника «останньої надії» в період з 01.01.2022 по 13.02.2022. 21 серпня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, задоволено клопотання відповідача (вх. № 21463 від 14 серпня 2023 року), Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про призначення комплексної судової експертизи. Призначено у справі № 922/2386/23 комплексну судову економічну та комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6, код ЄДРПОУ: 02883096). Зупинено провадження у справі № 922/2386/23 на час проведення експертизи. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«Газопостачальна компаніяНафтогаз України»залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі № 922/2386/23 залишено без змін. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 лютого 2024 року повернуто із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи № 922/2386/23. 05 березня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, поновлено провадження у справі № 922/2386/23. Розгляд клопотання експерта КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів (вх. № 4079 від 13 лютого 2024 року) призначено у судовому засіданні. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 березня 2024 року задоволено частково клопотання експерта КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів (вх. № 4079 від 13 лютого 2024 року). Зупинено провадження у справі. 29 липня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, поновлено провадження у справі № 922/2386/23. Розгляд справи призначено у підготовчому судовому засіданні. 05 серпня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 19374 від 01 серпня 2024 року) відповідача, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про призначення повторної комплексної судової економічної та комп`ютерно-технічної експертизи. 02 вересня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 20176 від 12 серпня 2024 року) відповідача, Комунального підприємства Харківські теплові мережі, про витребування доказів та призначення додаткової судової економічної експертизи. Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Щодо реалізації учасниками процесу свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 16263 від 23 червня 2023 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 червня 2023 року; позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 17880 від 10 липня 2023 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 липня 2023 року; відповідачем - заперечення на відповідь на відзив (вх. № 18260 від 13 липня 2023 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 липня 2023 року.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Водночас, суд зазначає, що передбачені ст. 177 ГПК України строки проведення підготовчого провадження не є розумними з огляду на складність справи, необхідність вирішення питань про призначення експертизи (повторної, додаткової) та з огляду на умови правового режиму воєнного стану, що зумовлює необхідність забезпечення безпеки життя та здоров`ю учасників справи та працівників апарату суду.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції Українизакріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.Закон України "Про судоустрій та статус суддів"(пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації учасниками процесу прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено у позовній заяві, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальника компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Як вказує позивач, відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України). У зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних системи (далі Оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (надалі «Договір») затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року. Позивач посилається на той факт, що об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого газу. Відповідно до листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-22-12384 від 16.11.2022, обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-кодом 56XQ0000VFH3B00X у вказаний період та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 114391432,47 м3, з 01.12.2022 по 12.02.2022 40866342,07 м3. Отже, як зазначає позивач, він проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформації платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місцем постачання природного газу. Таким чином, на думку позивача, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань і згідно із ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання сторонами. Враховуючи інформацію від ТОВ «Оператор ГТС» з 01 січня по 12 лютого 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 155257,77454 тис. м. куб. на загальну суму 6493380365,20 грн, в той час як відповідачем за цей же період оплату не здійснено.

23 червня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 16263). Відповідач заперечує правильність визначення позивачем в спірному періоді січня-лютого 2022 ціни на природний газ постачальника «останньої надії», адже: 1) ПОН не підтверджено належним чином джерело встановлення застосованої ним ціни; 2) позивач не доводить відповідність вказаної ним ціни природного газу «останньої надії» встановленій законодавством про ринок природного газу формулі її визначення; 3) ПОН необґрунтовано визначає вартісні показники ціни природного газу «останньої надії» в гривнях; 4) позивач безпідставно включає до ціни природного газу «останньої надії» вартість транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи; 5) ПОН не підтверджено опублікування у встановленому порядку цін природного газу постачальника «останньої надії», як обов`язкової умови їх застосування. Також, на думку відповідача, позивач неправильно тлумачить визначені типовим Договором умови здійснення розрахунків з постачальником природного газу «останньої надії». Крім того, Відповідач звертає увагу, що позивачем належним чином не доведений факт направлення рахунків та початку періоду прострочення по зобов`язанням спірного періоду. У зв`язку із вищевикладеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

10 липня 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 17880). Щодо формування ціни природного газу, позивач зазначає, що твердження відповідача є трактуванням норм законодавства виключно на свій розсуд та не підтверджені доказами. При цьому, позивач звертає увагу, що він проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Також, твердження про те, що матеріали позовної заяви не містять жодного підтвердження відповідності розрахунків ціни природного газу визначеній п. 2.4 Порядку № 809 формулі, є таким, що заявлено безпідставно. Доказів того, що ціна вирахувана з порушеннями не надано. Окрім того, у відповіді на відзив зазначено, що позивачем надано відповідачу достатньо часу для здійснення погашення заборгованості за отриманий природний газ. Так, з кінцевої дати споживання газу (13.02.22) минуло більше ніж 1 рік та 4 місяці, отже, у випадку дійсного існування сумніву щодо ціни природного газу, у відповідача було достатньо часу для з`ясування даного питання та відповідно було достатньо часу для звернення до позивача із порушеного питання. Також, за весь час споживання газу і до моменту звернення позивача з позовом від відповідача не надходило жодне зауваження ні щодо вартості газу (а отже і щодо порядку її розрахунку), ні щодо порядку її опублікування, ні щодо обсягів газу, ні щодо періоду споживання. Відповідно до п. 5.1 Типового договору споживач має право: звертатись до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього Договору (підпункт 4 п. 5.1. Договору); оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим Договором (підпункт 9 п.5.1. Договору). Як стверджує позивач, відповідач не звертався до нього для вирішення будь-яких питань, не оскаржував жодної дії, отже до моменту отримання позову відповідач не мав жодних зауважень до виконання позивачем умов договору та отримував природний газ, постачання та отримання його врегульовано умовами Типового договору. Позивач також звертає увагу, що відповідачем не заперечується та не спростовано ні факту отримання газу, ані обсягів отриманого газу. В той час, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ. Також, відповідач маючи доступ до інформаційної платформи, володів достовірною інформацією щодо найменування постачальника природного газу та щодо кількості (обсягу) природного газу, що ним спожиту у відповідний період.

13 липня 2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 18260). Відповідач зазначає, що позиція позивача щодо доведення правильності визначення в спірному періоді ціни на природний газ «останньої надії» ґрунтується на концепції негативних доказів, що не відповідає приписам п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України. Також, відповідач зазначає, що аргументація позивача щодо визначення вартісних показників ціни природного газу «останньої надії» в гривнях не ґрунтується на положеннях Правил № 2496, Порядку № 809 та укладеного сторонами Типового договору № 2501. У запереченнях вказується, що ПОН не спростовано доводи Відзиву на позовну заяву про безпідставне включення до ціни природного газу «останньої надії» вартості транспортування природного для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та не спростовано факт недотримання позивачем порядку опублікування в спірному періоді ціни на природний газ «останньої надії». Також, на думку відповідача, аргументація позивача у відповіді на відзив щодо умов застосування цін на природний газ «останньої надії» не відповідає змісту п. 4.3. Типового договору № 2501 та позивачем не спростовано аргументи відзиву на позовну заяву про неправильне тлумачення визначених Типовим договором № 2501 умов здійснення розрахунків з постачальником природного газу «останньої надії».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04 липня 2017 року № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 917-рТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу": оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно частин 1, 3статті 12 Закону України "Про ринок природного газу"постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30 вересня 2015 року (Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів),фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС. Так, відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженомупостановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Згідно підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України«Про ринок природного газу»оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). 24 грудня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490). Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1378/27823 (далі"Кодекс ГТС"). Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цьогоКодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач та відповідач, як суб`єкти ринку природного газу, мають право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави2розділуКодексуГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами. Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0000VFH3B00X (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у тому числі у період з 01 січня 2022 року по 12 лютого 2022 року.

Обсяг природного газу, використаного відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача, як постачальника "останньої надії", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року114391432,47 м3; з 01 лютого 2022 року по 12 лютого 2022 року40866342,07 м3.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 16 листопада 2022 року № ТОВВИХ-22-12384; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з EIC-кодом 56XQ0000VFH3B00X.

Згідно пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30 вересня 2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей205,633,634,641,642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затвердженийпостановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, згідно до пункту 2.1. Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Відповідно до пункту 3.1. Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Згідно пункту 3.3. Договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Так, відповідно до підпункту 4.2. Договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. договору).

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору. У відповідності до пп. 6. п. 5.1. Договору споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та законодавством порядку. Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. У пункті 11.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Згідно пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженогопостановою НКРЕКП № 2493 від 30 вересня 2015року(далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

З 01 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ), відповідно до умов договору, опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

На виконання пункту 4.3. договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, які станом на час звернення позивача із позовом до суду відповідачем не оплачені. Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків щодо поставки відповідачу природного газу у спірному періоді, а також встановлене судом порушення строків його оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення статей525,526 Цивільного кодексу України,статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 6493380 365,20 грн визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Щодо посилання відповідача на той факт, що ПОН неправильно визначено ціну природного газу, суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 6. п. 5.1. Договору споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та законодавством порядку.

Рахунки були надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА». Не враховуючи цей факт, відповідач має доступ до інформаційної платформи, де відображаються обсяги постачання природного газу. Враховуючи, що ціна природного газу публікується на сайті ПОН, тобто є загальнодоступною інформацією, то відповідач мав змогу дізнатися про ціну газу. У випадку, якщо після отримання рахунку у відповідача виникли питання щодо правильності розрахунку ціни природного газу, то останній мав право, в порядку пп. 6 п. 5.1. Договору, звернутися до позивача із вимогою про надання пояснень щодо отриманих рахунків. Водночас, в матеріалах справи відсутні відповідні докази звернення до позивача. В свою чергу, така позиція виникла у відповідача лише під час судового процесу про стягнення з нього заборгованості.

4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 223087 467,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 660 847 372,17 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум річних та інфляційних суд прийшов до висновку, що вони здійснені арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних у розмірі 223087 467,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 660 847 372,17 грн.

5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) основний борг у розмірі 6 493 380365,20 грн, три проценти річних у розмірі 223087 467,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 660847 372,17 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 939400,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" вересня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко