Постанова

від 14.10.2024 по справі 922/2386/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/2386/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

від позивача: Столярець О.В.- представник;

від відповідача: Панасейко О.Ю. представник;

від Третіх осіб: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківські теплові мережі, місто Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/2386/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, місто Київ

до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, місто Харків

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, місто Київ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 по справі №922/2386/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі- Позивач) задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі- Відповідач) на користь Позивача основний борг у розмірі 6 493 380 365,20 грн, три проценти річних у розмірі 223 087 467,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 660 847 372,17 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 939 400,00 грн.

До господарського суду Харківської області 09.09.2024 від Відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

Означена заява мотивована віднесенням підприємства до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, суттєвим збільшенням заборгованості споживачів перед Відповідачем, важким фінансовим станом підприємства, наявністю збитків, спричинених постійними обстрілами інфраструктури Відповідача та відсутністю компенсації з боку держави за різницю у тарифах.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2024 по справі № 922/2386/23 у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Оскаржувана ухвала мотивована існуванням боргу до початку введення воєнного стану, відсутністю вчинення жодних дій з боку Відповідача щодо погашення заборгованості та фактичного ухилення від сплати заборгованості протягом тривалого часу, відсутністю в матеріалах справи належних доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі, доказів на підтвердження можливості виконати судове рішення після закінчення періоду відстрочення.

Щодо можливого надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, то суд зазначає, що таке посилання ґрунтується виключно на припущення боржника щодо можливого надходження коштів, адже до суду не представлено жодних документів з чіткими датами та розміру надходження коштів.

Відповідач, не погодившись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати та відстрочити виконання рішення суду.

Зокрема, скаржник вважав, що суд першої інстанції при розгляді даного питання дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочення рішення суду, оскільки :

- наданий баланс від 30.06.2024 є первинним документом фінансовоїзвітності, який відповідає вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та належним чином підтверджує незадовільний фінансовийстан Відповідача ;

-факт впливу військової агресії на можливість Відповідача здійснювати господарську діяльність;

- діяльність Відповідача має критично важливе значення для забезпечення життєдіяльності Харківського регіону, оскільки послуги з постачання теплової енергії та гарячої водинапряму впливаютьна життєзабезпечення людей на території міста Харкова;

- Відповідачем надано допустимі та належні докази щодо важкого фінансового стану, проте, означені обставини суд першої інстанції не врахував, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 року відкрито апеляційне провадження заданою апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 14.10.24р. о 12:30.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та погоджувався з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, оскільки рішення суду не виконується протягом тривалого часу, а саме понад 8 місяців, а Позивач також несе збитки внаслідок зазначених Відповідачем обставин.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.10.2024року представник Відповідача просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Позивача надав пояснення, аналогійні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Так, в обґрунтування поданої заяви, Відповідач посилався на наступні обставини:

- важкий фінансовий стан Відповідача, зокрема внаслідок значного збільшення заборгованості споживачів за теплову енергію в період воєнного стану, необхідністю виконання договорів реструктуризації заборгованості та обслуговування міжнародних кредитів, накопичення величезної бюджетної заборгованості з різниці в тарифах, знищення майна підприємства в результаті бойових дій, вилучення частини обігових коштів внаслідок запровадження спеціальної системи розрахунків за постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812;

-обмеження впливу Відповідача на стан розрахунків населення внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»;

-обмеження нарахувань Відповідачем вартості комунальних послуг рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 № 163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану»;

-невідповідності структури тарифів на теплову енергію реальним витратам Відповідача в умовах дії мораторію на їх підвищення згідно з Законом № 2479;

-відсутності компенсації різниці в тарифах на теплову енергію у зв`язку із запровадженням мораторію на їх підвищення Законом № 2479;

-відсутності компенсації витрат та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій, витрат на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрат від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг відповідно до ст. 2 Закону № 2479.

В підтвердження наведених доказів Відповідачем надано баланс (звіт про фінансовий стан) 30.06.2024, рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 № 163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану»

Разом з тим, суд врахував, що поставка природного газу відбувалась з 01.01.2022 по 12.02.2022 отже до введення військового стану в Україні, проте, Відповідачем, не здійснювалось жодних дій щодо погашення наявної суми заборгованості.

Фактичні обставини справи свідчать, що Позивач звернувся до суду з даним позовом у червні 2023 року і до моменту винесення судом першої інстанції рішення -09.09.2024 минуло досить багато часу, оскільки провадження по справі зупинялось у зв`язку з проведенням експертизи, однак, Відповідачем не сплачено навіть частини заборгованості.

Як зазначено вище, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення з відстроченням, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія зазначає, що Відповідачем ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поданої заяви, зокрема не надано доказів, які б свідчили про існування загрози банкрутства підприємства, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, крім того, не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках боржника, зокрема, банківських довідок про відсутність необхідної суми коштів.

Відповідач не надав жодних належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання ним рішення суду, а посилання на його складне фінансове становище та наявність збитків, що відображені у фінансовому звіті станом на 30.06.2024р., не є доказом неможливості виконання судового рішення.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що складне фінансове становище заявника за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України не є обставиною, яка ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступає підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, наведені обставини не є виключними і стосуються всіх учасників господарських правовідносин, в тому числі і Позивача, який, через невиконання грошових зобов`язань Відповідачем, позбавлений можливості отримати грошові кошти за виконане зобов`язання з поставки природного газу.

Щодо можливого надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, то суд зазначає, що таке посилання ґрунтується виключно на припущеннях боржника щодо можливого надходження коштів, адже до суду не представлено жодних документів з чіткими датами та сумами надходження коштів.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що можливе надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, є невизначеною обставиною та не може бути визнана такою, що неодмінно відбудеться, адже, у суду відсутня можливість визначити, коли саме означена подія відбудеться.

Враховуючи наведене, посилання Відповідача на ймовірне надходження коштів з бюджету, як на підставу для надання відстрочки до будь-якої певної дати в межах річного строку з дати ухвалення рішення, не є достатньо обґрунтованим.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що боржником до суду першої інстанції не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження вчинення дій для отримання гарантованих державою коштів як для забезпечення виконання статутних завдань, так і для розрахунку з кредиторами, що може передбачувано забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому (після виділення субвенцій з державного та/або місцевого бюджету) дозволить виконати рішення суду.

Крім того, відповідачем документально не підтверджено існування виняткових обставин, що могли бути б підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони перебувають в умовах військового стану в країні, що однаково негативно впливає на обидві сторони цього спору, у зв`язку з чим судова колегія вважає обґрунтованими доводи Відповідача про виконання важливої ролі у життєдіяльності м. Харкова та частини населених пунктів Харківської області з забезпечення необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, однак враховує, що відстрочка виконання судового рішення також суттєво вплине на фінансову стабільність Позивача та, як наслідок цього, на стабільність газопостачання на території всієї Харківської області.

Твердження Відповідача про необхідність виконання зобов`язань зі сплати обов`язкових платежів за укладеними кредитними договорами з Міжнародним банком реконструкції та розвитку Договорами № TF016327 від 26.05.2014 по 540 150,00 дол. США, за договором № 8387-UA від 26.05.2014 по 3 726 299,50 дол. США, стосуються ведення власної підприємницької діяльності та не стосуються правовідносин з Позивачем, їх вплив на можливість виконання рішення суду також не доведено.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 16.09.2024р. у справі № 922/2386/23 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківські теплові мережі, місто Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/2386/23 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі № 922/2386/23 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Комунальне підприємство Харківські теплові мережі, місто Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 16.10.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова