Рішення

від 28.08.2024 по справі 306/123/22

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №306/123/22

Провадження № 2/306/9/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2024 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Жиганської Н.М.

за участю секретаря судового засідання Стеблей А.В.

відповідача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Орбан Н.Л. (в режимі відеоконференції)

представника ООП Полянської

сільської ради Куля Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , орган опіки та піклування Полянської сільської ради про виселення.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, у якому просить виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з житлового будинку в АДРЕСА_1 . В обгрунтування доводів посилається на те, що позивачу на праві особистої приватної власності належить двоповерховий житловий будинок в АДРЕСА_1 . В будинку фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_1 та двома дітьми, а також постійно перебувають троє дітей ОСОБА_7 . Зазначає, що ОСОБА_1 офіційно зареєстрований за іншою адресою де має право проживати, а також мав право на оформлення спадщини на будинок своїх батьків в с.Солочин. ОСОБА_2 також має право на оформлення спадщини на будинок своїх батьків в с.Голубине. ОСОБА_1 офіційно зареєстрована зі своїми дітьми в м.Свалява в будинку своїх батьків. Вказує, що ОСОБА_6 ще декілька років тому повинен був знятись з реєстрації місця проживання в будинку позивача, однак до теперішнього часу зареєстрований в будинку з невідомих на те причин. Позивач зазначає, що після народження позивачем дитини, без її відома та згоди, ОСОБА_6 разом з дружиною та дітьми незаконно проникли до будинку та зайняли весь перший поверх для власного проживання. На другому поверсі будинку проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та постійно приїжджають в гості троє синів ОСОБА_7 . Вимоги мотивує тим, що відповідачі фактично виселили позивача з належного їй будинку. Доступ до будинку позивачу відповідачі не надають, змінили замки в дверях та зачинили залізну браму на замок. Вказує, що ОСОБА_6 систематично зловживає алкогольними напоями, в стані алкогольного сп`яніння веде себе неадекватно (телефонує позивачу та її чоловіку в нічний час, висловлюється нецензурною лайкою, пише незрозумілі повідомлення). ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є раніше судимими, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роблять неможливим проживання позивача в будинку і за рахунок того, що відповідачі зайняли повністю всю житлову площу будинку, і за рахунок того, що відповідачі систематично вчиняють відносно позивача домашнє насильство. Також зазначає, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які одночасно є директорами ТОВ "Свалява-Міськбуд" та Буковецької філії ТОВ "Свалява-Міськбуд" незаконно звільнили позивача з роботи в період декретної відпустки та нової вагітності в листопаді 2020 року без проведення розрахунку, який не проведено по сьогоднішній день. Вимоги позивач мовтивує тим, що має намір проживати у належному їй житловому будинку з сім`єю, з малолітньою однорічною дитиною, у зв`язку з чим просить усунути перешкоди у користуванні належним їй на праві власності майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з даного будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та зобов`язати передати позивачу ключі від всіх вхідних дверей будинку.

21.01.2022 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява була передана для розгляду судді Свалявського районного суду Закарпатської області Уліганинець П.І. (справа №306/123/22, провадження №2/306/242/22).

Суд своєю ухвалою від 21.02.2022 року (суддя Уліганинець П.І.) прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами. Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 16.03.2022 року суд задовольнив відвід, заявлений ОСОБА_4 судді Уліганинець П.І. у цивільній справі № 306/123/22.

17.03.2022 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява була передана для розгляду судді Свалявського районного суду Закарпатської області Вінер Е.А. (справа №306/123/22, провадження №2/306/242/22).

Судовий розгляд справи призначений відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.04.2022 року (суддя Вінер Е.А.).

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.04.2022 року (суддя Вінер Е.А.) за клопотанням відповідача ОСОБА_8 .Всуд зупинив провадження у справі №306/123/22 до вирішення Закарпатським апеляційним судом справи №306/872/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Ляшенко А.Г, про визнання договору дарування недійсним.

Відповідно до ухвал Свалявського районного суду Закарпатської області від 16.09.2022 року, 30.11.2022 року, 10.07.2023 року, 08.09.2023 року (суддя Вінер Е.А.) суд відмовляв ОСОБА_4 про поновлення провадження у справі до вирішення справи Закарпатським апеляційним судом справи №306/872/21.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.11.2023 року (суддя Вінер Е.А.) суд поновив провадження у цивільній справі №306/123/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про виселення.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 24.01.2024 року (суддя Вінер Е.А.) суд залучив до участі у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про виселення, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: орган опіки та піклування Полянської сільської ради.

Відповідно до ухвал Свалявського районного суду Закарпатської області від 29.01.2024 року, 02.02.2024 року (суддя Вінер Е.А.) суд передав заяву ОСОБА_4 про відвід судді Вінер Е.А. до канцелярії Свалявського районного суду для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.02.2024 року суд задовольнив відвід, заявлений ОСОБА_4 судді ОСОБА_9 у цивільній справі № 306/123/22.

07.02.2024 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява передана для розгляду судді Свалявського районного суду Закарпатської області Жиганській Н.М. (справа №306/123/22, провадження №2/306/9/24).

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.03.2024 року суд забезпечив проведення судового засідання у цивільній справі № 306/123/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon" з використанням власних технічних засобів - логін у програмі "EasyCon" ІНФОРМАЦІЯ_3 (за клопотанням позивача ОСОБА_4 ).

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.03.2024 року суд за клопотання позивача ОСОБА_4 витребував від Свалявської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про те, чи видавалося свідоцтво про право на спадщину за померлим ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 із зазначенням переліку спадкового майна та кола спадкоємців.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 28.08.2024 року суд забезпечив проведення судового засідання у цивільній справі № 306/123/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon" з використанням власних технічних засобів - логін у програмі "EasyCon" ІНФОРМАЦІЯ_5 (за клопотанням представника-адвоката Орбан Н.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.12.2023 року подали до суду відзив (вх.№9818) на позовну заяву, у якому запречують проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що позовні вимоги про виселення відповідачів з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є необгрунтованими та безпідставними. В обгрунтування заперечень вказують, що посилання позивача про незаконне вселення відповідачів у спірний будинок та незаконне проживання у ньому не відповідають дійсності, оскільки відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають у будинку АДРЕСА_1 з 1986 року. ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав у будинку з моменту народження, з 1993 року був заселений як член сім`ї власника будинку (син). ОСОБА_1 почала проживати у будинку з 2009 року і була вселена як член сім`ї (дружина померлого ОСОБА_6 ). В подальшому в будинок було вселено дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначають, що позивач ніколи не вступала у володіння та розпорядження будинком, оскільки ОСОБА_1 (відповідач та батько позивача) надав їй грошові кошти в сумі 50000 доларів США для купівлі квартири в м.Ужгород в новобудові за адресою: АДРЕСА_2 та зробив ремонт придбаної квартири. Між ними існувала усна домовленість про те, що ОСОБА_4 має переоформити право власності на будинок на брата ОСОБА_1 . Зазначають, що відповідач ОСОБА_1 являється забудовником спірного будинку і члени сім?ї власника були вселені в будинок задовго до переходу права власності до ОСОБА_4 (є донькою ОСОБА_1 і на ім?я якої було вчинено договір дарування), відтак твердження позивача про самоправне вселення відповідачів в чуже майно є безпідставними. Посилання позивача на те, що відповідачі роблять неможливим спільне проживання, перешкоджають її праву користування, застосування до відповідачів заходів запобігання громадського впливу є голослівними та наклепами. Просять суд у задоволенні позову про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з житлового будинку в АДРЕСА_1 відмовити.

Позивач подала до суду (вх.№10048) клопотання на відзив відповідачів, у якому посилається на те, що відзив не відповідає вимогам ст.178 ЦПК України. Просить повернути відзив відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , винести окрему ухвалу, якою зобов`язати відповідачів повернути позивачу правовстановлюючі документи на будинок.

Представник-адвокат Орбан Н.Л., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 28.12.2023 року подала до суду відзив (вх.№10433) на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з необгрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. В обгрунтування заперечень посилається на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають у будинку АДРЕСА_1 з 1986 року, ОСОБА_1 являється забудовником спірного будинку. ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проживав у будинку з моменту народження, з 1993 року був заселений як член сім`ї власника будинку (син). ОСОБА_1 почала проживати у будинку з 2009 року і була вселена як член сім`ї (дружина покійного ОСОБА_6 ). В подальшому в будинок було вселено дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що посилання позивача на те, що відповідачі незаконно вселилися в будинок та проживають там - не відповідає дійсності. Позивач ніколи не проживала у спірному будинку, не утримувала його і не доглядала за ним. Відповідачі повністю провели його реконструкцію та добудову, сплачують комунальні платежі та утримують будинок. Вимоги мотивує тим, що доводи позивача зводяться лише до незгоди з тим, що відповідачі проживають у спірному будинку і сам факт їх проживання створює для неї перешкоди у користуванні майном, однак жодних обгрунтованих підстав для виселення відповідачів та дітей позивачем не надано та недоведено.

Розгляд справи призначено на 13:00 годину 28.08.2024 року.

Позивач подала до суду заяву (вх.№6753) про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги про виселення підтримує. Просить позов про про усунення ОСОБА_4 перешкод у користуванні належним на праві власності майном: житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із зобов`язанням передання ОСОБА_4 ключів від всіх вхідних дверей будинку задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві (вх.№472). Також просить виключити ОСОБА_6 із складу учасників справи.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 щодо задоволення позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Суду пояснив, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 збудований разом з дружиною. Будинок належав йому на праві приватної власності, в подальшому він подарував його за договором дарування позивачу (доньці). На теперешній час у будинку проживають донька позивача, невістка з двома дітьми після смерті сина, він та його дружина. З позивачем спілкувалися коли позивач з чоловіком проживала в Ужгороді, приблизно у 2020 році. Останній раз у будинку позивач була перед своїм весіллям у 2019 році. Перешкод відповідачі у користуванні будинком позивачу не створюють. Позивач будь-коли може прийти та проживати у будинку, ключі вони передадуть. Ніяких претензій до позивача не мають.

У судовому засіданні представник - адвокат Орбан Н.Л., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1108880 від 06.12.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1185 від 03.07.2017 року) проти задоволення позову заперечує повністю. Будинок збудований ОСОБА_1 та його дружиною. Просить суд відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з житлового будинку.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просить у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю. Суду пояснила, що подарувати спірний житловий будинок позивач (доньці) була її ідея та пропозиція. Вони не перешкоджають позивачу повернутися і проживати у будинку, але позивач до них не приїздить. Позивач сама того не бажає, тому що навіть коли вона свою доньку привезла до них, позивач залишила дитину біля воріт і не зайшла до будинку. Окрім того зазначила, що разом з ними у будинку проживає разом з ними старша донька позивача, якою позивач зовсім не опікується.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у поданому до суду відзиві (запереченнях).

У судовому засіданні представник ООП Полянської сільської ради Куля Л.В. проти позову заперечує у повному обсязі. Вважає, що виселити дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з будинку неможливо, оскільки в їх матері ОСОБА_1 немає права власності на інший будинок, куди б їх можна переселити, а батько ОСОБА_6 загинув у 2022 році. Просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 про виселення у повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , думку представника відповідача ОСОБА_1 - Орбан Н.Л. , представника органу опіки та піклування Полянської сільської ради Куля Л.В., дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло; ст. 379 ЦК України - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них; ч.4 ст. 9 ЖК України - ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (набрала чинності 11.09.1997 в Україні): "кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням або злочинам, захисту здоров`я чи моралі або прав і свобод інших осіб".

Суд встановив, що спір виник з приводу права користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; ч. 1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; ст.391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки 273141497 від 03.09.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_5 (на підставі договору дарування від 15.12.2004 року, серії ВВТ/060454, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Ляшенко А.Г.). Частка власності 1/1

Відповідно до ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до відповіді на судовий запит (у відповідності до ч.6 ст. 187 ЦПК України), наданої Полянською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області за №252/03-05 від 15.02.2022 року, згідно записів погосподарської книги №3, номер об`єкта погосподарського обліку 0189-1 - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживають за такою адресою. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .

24.04.2024 року позивач подала до суду повідомлення Полянської сільської ради Мукачівського району (вх.№3199), згідно якого - ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 та знятий з місця реєстрації у зв`язку із смертю (а/з №4 від 03.01.2023 року).

Відповідно до повідомлення, наданого на судовий запит державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вих. №203/01-16 від 27.03.2024 року (вх. №2339) - 05.01.2023 року заведена спадкова справа за №2/2023 до майна померлого ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої дружиною померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . На підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом за №309 - 27.09.2023 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на суму страхової виплати на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 . Згідно відомостей з ДРАЦС у померлого залишилися малолітні діти, які також є спадкоємцями за законом. Інших заяв від інших спадкоємців померлого до Свалявської державної нотаріальної контори не надходило. Відомості про інше спадкове майно у Свалявській ДНК відсутні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст.5 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) власника порушені, невизнані або оспорені та за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач визначила спосіб для відновлення порушеного права, шляхом виселення відповідачів з житлового будинку, посилаючись на норми ст.316, 317, 391 ЦК України, мотивуючи свою позицію тим, що проживання відповідачів у будинку створюють ОСОБА_4 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності майном.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідачі заперечили, що створюють перешкоди позивачу у користуванні житловим будином, заперечили також, що не пускають позивача до спірного житлового будинку, мотивуючи це тим, що позивач сама залишила будинок і тривалий час за власним бажанням в такому не проживає, переїхала проживати у м.Львів з чоловіком та дитиною.

Відповідно до ст.3 СК України - сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З досліджених матеріалів справи та обставин судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є дитиною (донькою) відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто є родичами прямої лінії та членами сім`ї.

ВідповідачОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) брата позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і племінниками позивача, тобто є членами сім`ї та ОСОБА_6 , який загинув.

Суд зазначаєє таке.

Відповідно до ч.1 ст.156, ст.405 ЖК України - члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підставами виселення у відповідності до ч.1 ст. 116 ЖК України передбачено, що якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення; ч.3 ст.116 ЖК України - осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 7 ЖК України - ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону. Таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідачів.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, враховуючи обставини справи, на які позивач послалася як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими, недоведеними та безпідставними.

Суд вважає, що позивачем не доведено обставин порушення прав позивача як власника житлового приміщення, створення перешкод відповідачами в користуванні ним, наявності підстав, які в розумінні ст.116 ЖК України визначають можливість виселення відповідачів, зокрема позивачем не надано до суду доказів: систематичного порушення відповідачами правил співжиття, що робить неможливим для позивача проживання з ними в одному житловому будинку; доказів застосування до позивача заходів запобігання і громадського впливу, які виявилися безрезультатними. Також у ході розгляду справи судом не встановлено, що відповідачі систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, оцінивши досліджені наявні у справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши вимоги позивача на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд дійшов висновку, що виселення відповідачів зі спірного житлового будинку не відповідає такій пропорційності з огляду на те, що відповідачі на законних підставах мають право на користування спірним житловим будинком, вселилися у спірний житловий будинок як члени сім?ї власника (позивача), суд не встановив обставин, які б давали можливість дійти висновку про існування законних підстав для виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вимога про передачу ключів від будинку є похідною від вимоги про виселення. Окрім того, відповідачі згідні добровільно надати позивачу ключі від будинку .

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Статтею 129 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 182, 1216-1218, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , орган опіки та піклування Полянської сільської ради про усунення ОСОБА_4 перешкод у користуванні належним на праві власності майном: житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зобов`язанні передання ОСОБА_4 ключів від всіх вхідних дверей будинку - відмовити.

Рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 17.09.2024 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА