Ухвала

від 17.09.2024 по справі 686/4951/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/4951/21

Провадження № 11-кп/4820/577/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року, якою продовжено стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.11.2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 272520 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

За клопотанням прокурора, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою по 01.11.2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 272520 грн. Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції врахував відомості про наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна. Також суд врахував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від суду, а також продовжити злочинну діяльність.

На зазначену ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій прохає ухвалу суду скасувати і обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого ОСОБА_6 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, апеляційний суд зазначає наступне.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено по 01.11.2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 272520 грн.

Порядок продовження строків тримання під вартою судом першої інстанції на стадії розгляду кримінального провадження відбувається за загальними засадами кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Апеляційний суд встановив, що вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції, розглянув клопотання прокурора, дотримавшись вимог наведених норм процесуального законодавства та ухвалив законне рішення, в якому виклав обґрунтування прийнятого ним рішення. Також суд правильно зазначив ризики, передбачені ст.177 КПК України, які стали підставою для продовження дії такого запобіжного заходу.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу. Колегія суддів ставиться критично до тверджень апелянта щодо не доведеності ризиків, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об`єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків.

У ч.3 ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» міститься норма, яка виходить із загального принципу ст.5 Конвенції: законне тримання під вартою має бути розумним. Конвенція вимагає, аби тримання під вартою до судового вироку не перевищувало розумних строків. Хоч якою би була причина тримання під вартою, у кожному випадку слід визначити, чи перетнув строк до ухвалення вироку щодо обвинуваченого розумні межі, тобто межі надмірності, які, за обставинами справи, могли бути розумно застосовані до особи, чия невинуватість презумується.

Згідно з практикою Суду, зокрема з його рішенням у складі Великої палати у с праві «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Наявність постійного місця проживання та утримання двох малолітніх дітей не може бути єдиною підставою для зміни запобіжного заходу.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги, порушень відповідної процедури при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є єдиним дійовим заходом забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2024 року, якою продовжено стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.11.2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 272520 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді