Ухвала

від 17.09.2024 по справі 260/1805/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/1805/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судових засідань Гавій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Міжгірської селищної ради до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна, Комунальне підприємство «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ КОМУНАЛЬНЕ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСИ МІЖГІРЩИНИ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Міжгірська селищна рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 23.11.2023 року за № 4019/5 «Про задоволення скарги» в частині визнання прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювання рішень від 27.06.2023 №№ 68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759, 68189367, 68191936, 68191557, від 28.06.2023 №№ 68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29.06.2023 №№ 68239911, 68240155, від 30.06.2023 №№ 68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03.07.2023 №№ 68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04.07.2023 № № 68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05.07.2023 №№ 68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04.08.2023 № 68736717 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка Олександра Володимировича.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі ДСГП «Ліси України») подало до Міністерства юстиції України скаргу від 09.10.2023 року № 8125/2-2023 у якій, серед рішень інших державних реєстраторів, були оскаржені рішення державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександра Володимировича від 27.06.2023 №№ 68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759, 68189367, 68191936, 68191557, від 28.06.2023 №№ 68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29.06.2023 №№ 68239911, 68240155, від 30.06.2023 №№ 68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03.07.2023 №№ 68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04.07.2023 №№ 68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05.07.2023 №№ 68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04.08.2023 № 68736717. Вказаними рішеннями позивач, як суб`єкт державної реєстрації здійснив реєстрацію речового права за Міжгірською селищною радою.

23.11.2023 року відповідачем було підписано оскаржений наказ № 4019/5 від 23.11.2023 року, за наслідком розгляду колегією Міністерства юстиції України скарги, за яким скаргу ДСГП «Ліси України» задоволено частково. Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення реєстратора від 27.06.2023 №№ 68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759. 68189367, 68191936, 68191557, від 28.06.2023 №№ 68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29.06.2023 №№ 68239911, 68240155, від 30.06.2023 №№ 68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03.07.2023 №№ 68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04.07.2023 №№ 68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05.07.2023 №№ 68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04.08.2023 № 68736717.

Підставою для прийняття оскарженого наказу слугував висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 31.10.2023 року складений за результатами скарги ДСГП «Ліси України» від 09.10.2023 року за № 8125/2-2023, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.10.2023 року за № СК-4068-23.

Мотивами для прийняття відповідного висновку колегією та за його наслідком Наказу 4019/5 від 23.11.2023 року стали обставини, які ніби встановила комісія, а саме: ДСГП «Ліси України» зазначає, що воно є користувачем земельних ділянок площею 14444,00 га, частина з вказаних земельних ділянок орієнтовною площею 9000.00 га знаходиться в межах земельних ділянок, право власності на які зареєстровано на підставі оскаржуваних рішень; на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельні ділянки за Міжгірською селищною радою; скаржник вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки земельні ділянки є державною власністю, перебувають у нього на праві постійного користування та не можуть бути передані у комунальну власність відповідно до Закону, оскільки використовується державним підприємством. Таким чином, оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Вознюк О.В. з порушенням законодавства та підлягають анулюванню.

Ознайомившись із змістом висновку, позивач вважає висновок та за наслідком винесений наказ необгрунтованими, такими, що не стосуються питання можливих чи допущених реєстратором порушень, як державним реєстратором норм та порядку проведення реєстраційних дій, а стосуються захисту імовірного цивільного права третіх осіб, яке повинно доводитись в судових інстанціях, а не шляхом встановленим ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при розгляді скарг на рішення державних реєстраторів.

Зазначає, що Колегія Міністерства юстиції України не була уповноважена на формулювання висновків чи встановлення обставин, які не є фактичними, не є відображеними в Єдиному державному реєстрі речових прав, не була вправі надавати перевагу одних документів над іншими, які несуть узагальнений, але не встановлений фактичний характер обставин.

Також, колегія Міністерства юстиції України має та повинна брати до уваги тільки ті обставини та права, які наявні в відповідних державних реєстрах речових прав, але жодним чином не перебирати на себе права та обов`язки інших гілок влади, в тому числі суду. Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями встановлювати право, яке не міститься в офіційних джерелах та визнаних державою реєстрах.

Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області наголошує на таких процедурних порушеннях, які проявляються в порушенні норм Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128.

Фактично, відповідач, на думку позивача, взяв на себе обов`язок по встановленню за скаржником відповідного речового права, що і відображено у висновку, а не вирішив питання щодо правомірності чи не правомірності прийнятих державним реєстратором рішень, які були анульовані спірним наказом від 23.11.2023 року № 4019/5.

Ухвалою судді від 01.04.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.04.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого, не погоджується з доводами позовної заяви про протиправність наказу №4019/5 і вважає їх необгрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо повноважень відповідача під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації вказує, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом у межах компетенції, визначеної законом, зокрема на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора та предметом розгляду Колегії є лише процедурні порушення, вчинені державним реєстратором (нотаріусом) під час здійснення реєстраційних дій.

Відтак, відповідач наділений повноваженнями з розгляду скарг та скасування рішень державних реєстраторів, що прийняті з порушенням Закону № 1952-IV, а отже, Колегією в межах повноважень було встановлено, що оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Вознюком О.В., не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, оскільки прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, а відповідна державна реєстрація проведена з порушенням законодавства та прийнято наказ від 23.11.2023 за № 4019/5 «Про задоволення скарги».

Щодо тверджень позивача про наявність процедурних порушень відповідачем, порушення норм чинного законодавства при розгляді скарги, внаслідок чого породжено спір про право та фактично розглянуто спір про право та тверджень про те, що Міністерством юстиції України на підставі оскаржуваного наказу визнано спір про право за третіми особами, Мін`юст не погоджується з твердженням позивача на підставі наступного.

Так, Міністерство юстиції України, при розгляді матеріалів скарг, прийшло до висновку, що вони не підлягають залишенню без розгляду по суті, оскільки встановлено, що права скаржника ДСГП «Ліси України» порушено, а отже скаргу слід розглянути відповідно до вимог законодавства.

Так, Колегією під час розгляду скарги було встановлено, що оскаржувані рішення державного реєстратора ОСОБА_1 прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідач вказує, що Колегія здійснює розгляд скарг і визначає наявність порушень у сфері державної реєстрації прав, зокрема, наявність повного переліку документів, передбачених відповідної реєстраційної дії, та порядок дій державного реєстратора від моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав до формування витягу за результатом вчинення реєстраційної дії.

Відтак, відповідач заперечує твердження позивача про вирішення спору про право, оскільки були анульовані лише рішення державного реєстратора, прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав.

Отже, відповідачем розглянуто скаргу ДСГП «Ліси України» відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень, у зв`язку з тим, що подання скарги спрямовано на захист своїх майнових прав і запобігання переходу майна до інших власників з суттєвими порушеннями норм законодавства про державну реєстрацію прав.

Заявою від 29.04.2024 року, позивачем уточено позовні вимоги та в остаточній редакції позову просить суд: визнати протиправним та скасувати в цілому Наказ Міністерства юстиції України від 23.11.2023 року за № 4019/5 «Про задоволення скарги».

Ухвалою від 01.05.2024 року суд перейшов до розгляду справи № 260/1805/24 за правилами загального позовного провадження.

20.05.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Зазначає, що оскільки оскаржувані рішення державних реєстраторів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та рішення державного реєстратора Юрик Л.М. прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягали анулюванню, а скарга - задоволенню частково.

Зазначає, що відповідачем розглянуто скаргу ДСГП «Ліси України» відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень, у зв`язку з тим, що подання скарги спрямовано на захист своїх майнових прав і запобігання переходу майна до інших власників з суттєвими порушеннями норм законодавства про державну реєстрацію прав.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року (протокольно, занесеною до журналу судових засідань) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державного реєстратора Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державного реєстратора Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державного реєстратора Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Юрик Лілія Михайлівна, державного реєстратора Берегівської РДА Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна, Комунальне підприємство «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ КОМУНАЛЬНЕ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСИ МІЖГІРЩИНИ» та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

17.06.2024 року до суду надійшли письмові пояснення представника ДСГП «Ліси України», в яких останній вказує, що норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають можливості реєстрації у комунальну власність земель лісогосподарського призначення, що перебували у державній власності, у зв`язку з чим, рішення (наказ) Міністерства Юстиції України від 23.11.2023 №4019/5 «Про задоволення скарги» прийнятий з дотриманням законодавства та не підлягає скасуванню.

Так, представник зазначає, що розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.05.2016 року № 254 «Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів» землі лісового призначення передано у користування Державному підприємству «Верхньогірське лісове господарство» у зв`язку з ліквідацією Державного підприємства Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств, відокремлених підрозділом якого була філія «Міжгірське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 року № 675 припинено Державне підприємство "Верхньогірське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство".

Отже, ДП "Міжгірське лісове господарство", як правонаступник ДП "Верхньогірське лісове господарство", на праві постійного користування володіє земельними ділянками лісогосподарського призначення площею 14 444,00 га., на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Частина з вказаних земель орієнтовною площею близько 9 000,00 га. знаходиться в межах територій Міжгірської ОТГ та є об`єктом спірних правовідносин між Міжгірською селищною радою та ДП "Міжгірське лісове господарство", правонаступником якого є позивач.

Розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10.10.2022 року № 648 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", державному підприємству "Міжгірське лісове господарство" надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 848 "Про припинення Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", ДП "Міжгірське ЛГ" реорганізовано шляхом приєднання до ДСГП "Ліси України".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.01.2023 року №158 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" затверджено передавальний акт про передачу майна, прав та обов`язків від ДП "Міжгірське ЛГ" до ДСГП "Ліси України".

Наказом ДП "Ліси України" від 18.01.2023 року №325 закріплено майно, права та обов`язків прийняті за вищезазначеним передавальним актом за філією "Міжгірське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Таким чином, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Міжгірське лісове господарство" є постійним лісокористувачем земель лісогосподарського призначення, що перебували в користуванні ДП "Міжгірське ЛГ".

Відтак, стверджує, що земельні ділянки відповідно до яких прийнято спірне рішення відповідачем, вже є сформованими, оскільки на них наявні матеріли лісовпорядкування, а також, у 1999 році на вказані ділянки було здійснено інвентаризацію земель, про що складено технічний звіт по інвентаризації земель лісового фонду сільськогосподарських підприємств Міжгірського району Закарпатської області.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

За змістом висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі Колегія) від 31.10.2023 року, за наслідками розгляду скарги ДСГП "Ліси України" від 09.10.2023 року № 8125/2-2023 на спірні (в межах даних правовідносин) рішення державного реєстратора Берегівської РДА Лойф О.Г., державного реєстратора Колочавської сільської ради Галай В.В., державного реєстратора Берегівської РДА Вознюк О.В., державного реєстратора Міжгірської селищної ради Юрик Л.М., Колегією рекомендовано відповідну скаргу задовольнити частково та визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати спірні рішення В частині вимог тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстраторам Лойф О.Г., ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовити (ст. 49-53 Т.3).

Так, мотивами вказаного рішення Колегії слугували ті обставини, що як зазначено скаржником, він є користувачем земельних ділянок площею 14444,00 га, частина з яких орієнтовною площею 9000,00 га знаходиться в межах земельних ділянок, право власності на які зареєстровано на підставі оскаржуваних рішень за Міжгірською селищною радою.

Як вказано у Висновку Колегії, останньою встановлено, що земельні ділянки, які є частиною земельних ділянок, знаходяться у користуванні скаржника, належать до державної власності та перебувають в постійному користуванні державного підприємства, а тому не можуть бути передані у комунальну власність відповідно до Закону та п. 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що державним реєстратором Міжгірської селищної ради Юрик Л.М. на підставі прийнятих нею рішень було зареєстровано прав постійного користування земельними ділянками за КП «Ліси Міжгірщини».

Таким чином, оскільки земельні ділянки, які є частиною земельних ділянок, знаходяться у користуванні скаржника та належать до державної власності і перебувають в постійному користуванні державного підприємства, оскаржувані рішення прийняті з порушенням законодавства та підлягають анулюванню. Крім того, рішення прийняті державним реєстратором Юрик Л.М., підлягають анулюванню як такі, що випливають з факту прийнятих з порушенням оскаржуваних рішень, оскільки також призвели до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав.

В контексті наведеного, суд зазначає, що за змістом п. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Як стверджує відповідач, і зазначено судом вище, Колегією було встановлено, що земельні ділянки, які є частиною земельних ділянок, знаходяться у користуванні скаржника, належать до державної власності та перебувають в постійному користуванні державного підприємства, а тому не можуть бути передані у комунальну власність відповідно до Закону та п. 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, що і стало підставою для анулювання рішень державних реєстраторів шляхом прийняття спірного наказу.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, ч. 4 ст. 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення щодо позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність витребування додаткових доказів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Приписами частин першою, п`ятою - шостою статті 80 КАС України унормовано, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

В силу ч. 8 ст. 80 КАС України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 223 КАС України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 80, 94, 229, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

УХВАЛИВ:

1. Витребувати у Міністерства юстиції України належним чином завірені докази (що були покладені в основу мотивів прийняття спірного рішення) на підтвердження реєстрації права постійного користування спірними в межах даних правовідносин земельними ділянками за Державним підприємством "Міжгірське лісове господарство".

2. Витребувані докази повинні бути надані суду в семиденний строк з дня отримання даної ухвали шляхом реєстрації в канцелярії суду, надіслання рекомендованим відправленням або через систему "Електронний суд".

3. У випадку неможливості надання витребуваних доказів слід завчасно повідомити про це суд у письмовій формі, зазначивши причини неможливості подання таких доказів.

4. Попередити, що у випадку невиконання ухвали суду без поважних причин суд застосує передбачені статтею 149 КАС України заходи процесуального примусу (штраф в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

5. Оголосити перерву у розгляді адміністративної справи до 3 жовтня 2024 року. Призначити судове засідання на 3 жовтня 2024 року о 13:30 год. в залі судових засідань Закарпатського окружного адміністративного суду за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 21.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Рейті