Рішення

від 04.10.2024 по справі 260/1805/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/1805/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Гавій Л.В.

за участі представників

позивача: Радь І.І.

відповідача: ОСОБА_1

третьої особи 6: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Міжгірської селищної ради до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна, Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство Ліси Міжгірщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 жовтня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 14 жовтня 2024 року.

Міжгірська селищна рада (далі позивач, Міжгірська селищна рада) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі відповідач, Мін`юст) про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 23.11.2023 року за № 4019/5 Про задоволення скарги в частині визнання прийнятими з порушеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та анулювання рішень від 27.06.2023 №№ 68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759, 68189367, 68191936, 68191557, від 28.06.2023 №№ 68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29.06.2023 №№ 68239911, 68240155, від 30.06.2023 №№ 68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03.07.2023 №№ 68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04.07.2023 № № 68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05.07.2023 №№ 68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04.08.2023 № 68736717 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка Олександра Володимировича.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України подало до Міністерства юстиції України скаргу від 09.10.2023 року № 8125/2-2023 у якій, серед рішень інших державних реєстраторів, були оскаржені рішення державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександра Володимировича від 27.06.2023 №№ 68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759, 68189367, 68191936, 68191557, від 28.06.2023 №№ 68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29.06.2023 №№ 68239911, 68240155, від 30.06.2023 №№ 68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03.07.2023 №№ 68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04.07.2023 №№ 68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05.07.2023 №№ 68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04.08.2023 № 68736717. Вказаними рішеннями позивач, як суб`єкт державної реєстрації здійснив реєстрацію речового права за Міжгірською селищною радою.

23.11.2023 року відповідачем було підписано оскаржений наказ № 4019/5 від 23.11.2023 року, за наслідком розгляду колегією Міністерства юстиції України скарги, за яким скаргу ДСГП Ліси України задоволено частково. Визнано прийнятими з порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та анульовано рішення реєстратора від 27.06.2023 №№ 68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759. 68189367, 68191936, 68191557, від 28.06.2023 №№ 68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29.06.2023 №№ 68239911, 68240155, від 30.06.2023 №№ 68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03.07.2023 №№ 68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04.07.2023 №№ 68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05.07.2023 №№ 68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04.08.2023 № 68736717.

Підставою для прийняття оскарженого наказу слугував висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 31.10.2023 року складений за результатами скарги ДСГП Ліси України від 09.10.2023 року за № 8125/2-2023, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.10.2023 року за № СК-4068-23.

Мотивами для прийняття відповідного висновку колегією та за його наслідком Наказу 4019/5 від 23.11.2023 року стали обставини, які ніби встановила комісія, а саме: ДСГП Ліси України зазначає, що воно є користувачем земельних ділянок площею 14444,00 га, частина з вказаних земельних ділянок орієнтовною площею 9000.00 га знаходиться в межах земельних ділянок, право власності на які зареєстровано на підставі оскаржуваних рішень; на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельні ділянки за Міжгірською селищною радою; скаржник вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки земельні ділянки є державною власністю, перебувають у нього на праві постійного користування та не можуть бути передані у комунальну власність відповідно до Закону, оскільки використовується державним підприємством. Таким чином, оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Вознюк О.В. з порушенням законодавства та підлягають анулюванню.

Ознайомившись із змістом висновку, позивач вважає висновок та за наслідком винесений наказ необгрунтованими, такими, що не стосуються питання можливих чи допущених реєстратором порушень, як державним реєстратором норм та порядку проведення реєстраційних дій, а стосуються захисту імовірного цивільного права третіх осіб, яке повинно доводитись в судових інстанціях, а не шляхом встановленим ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при розгляді скарг на рішення державних реєстраторів.

Зазначає, що Колегія Міністерства юстиції України не була уповноважена на формулювання висновків чи встановлення обставин, які не є фактичними, не є відображеними в Єдиному державному реєстрі речових прав, не була вправі надавати перевагу одних документів над іншими, які несуть узагальнений, але не встановлений фактичний характер обставин.

Також, колегія Міністерства юстиції України має та повинна брати до уваги тільки ті обставини та права, які наявні в відповідних державних реєстрах речових прав, але жодним чином не перебирати на себе права та обов`язки інших гілок влади, в тому числі суду. Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями встановлювати право, яке не міститься в офіційних джерелах та визнаних державою реєстрах.

Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області наголошує на таких процедурних порушеннях, які проявляються в порушенні норм Конституції України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128.

Фактично, відповідач, на думку позивача, взяв на себе обов`язок по встановленню за скаржником відповідного речового права, що і відображено у висновку, а не вирішив питання щодо правомірності чи не правомірності прийнятих державним реєстратором рішень, які були анульовані спірним наказом від 23.11.2023 року № 4019/5.

Ухвалою судді від 01.04.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.04.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого не погоджується з доводами позовної заяви про протиправність наказу № 4019/5 і вважає їх необгрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Щодо повноважень відповідача під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації вказує, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом у межах компетенції, визначеної законом, зокрема на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора та предметом розгляду Колегії є лише процедурні порушення, вчинені державним реєстратором (нотаріусом) під час здійснення реєстраційних дій.

Відтак, відповідач наділений повноваженнями з розгляду скарг та скасування рішень державних реєстраторів, що прийняті з порушенням Закону № 1952-IV, а отже Колегією в межах повноважень було встановлено, що оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Вознюком О.В. не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, оскільки прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, а відповідна державна реєстрація проведена з порушенням законодавства та прийнято наказ від 23.11.2023 року за № 4019/5 Про задоволення скарги.

Щодо тверджень позивача про наявність процедурних порушень відповідачем, порушення норм чинного законодавства при розгляді скарги, внаслідок чого породжено спір про право та фактично розглянуто спір про право та тверджень про те, що Міністерством юстиції України на підставі оскаржуваного наказу визнано спір про право за третіми особами, Мін`юст не погоджується з твердженням позивача на підставі наступного.

Так, Міністерство юстиції України, при розгляді матеріалів скарг, прийшло до висновку, що вони не підлягають залишенню без розгляду по суті, оскільки встановлено, що права скаржника ДСГП Ліси України порушено, а отже скаргу слід розглянути відповідно до вимог законодавства.

Так, Колегією під час розгляду скарги було встановлено, що оскаржувані рішення державного реєстратора ОСОБА_3 прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідач вказує, що Колегія здійснює розгляд скарг і визначає наявність порушень у сфері державної реєстрації прав, зокрема, наявність повного переліку документів, передбачених відповідної реєстраційної дії, та порядок дій державного реєстратора від моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав до формування витягу за результатом вчинення реєстраційної дії.

Відтак, відповідач заперечує твердження позивача про вирішення спору про право, оскільки були анульовані лише рішення державного реєстратора, прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав.

Отже, відповідачем розглянуто скаргу ДСГП Ліси України відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень, у зв`язку з тим, що подання скарги спрямовано на захист своїх майнових прав і запобігання переходу майна до інших власників з суттєвими порушеннями норм законодавства про державну реєстрацію прав.

Заявою від 29.04.2024 року, позивачем уточено позовні вимоги та в остаточній редакції позову просить суд: визнати протиправним та скасувати в цілому Наказ Міністерства юстиції України від 23.11.2023 року за № 4019/5 Про задоволення скарги.

Ухвалою від 01.05.2024 року суд перейшов до розгляду справи № 260/1805/24 за правилами загального позовного провадження.

20.05.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Зазначає, що оскільки оскаржувані рішення державних реєстраторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та рішення державного реєстратора Юрик Л.М. прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягали анулюванню, а скарга - задоволенню частково.

Зазначає, що відповідачем розглянуто скаргу ДСГП Ліси України відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень, у зв`язку з тим, що подання скарги спрямовано на захист своїх майнових прав і запобігання переходу майна до інших власників з суттєвими порушеннями норм законодавства про державну реєстрацію прав.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року (протокольно, занесеною до журналу судових засідань) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державного реєстратора Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович (далі третя особа 1, ОСОБА_3 ), державного реєстратора Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна (далі третя особа 2, ОСОБА_5 ), державного реєстратора Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Юрик Лілія Михайлівна (далі третя особа 3, ОСОБА_6 ), державного реєстратора Берегівської РДА Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна (далі третя особа 4, ОСОБА_4 ), Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство Ліси Міжгірщини (далі третя особа 5, КП Ліси Міжгірщини) та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (далі третя особа 6, ДСГП Ліси України).

17.06.2024 року до суду надійшли письмові пояснення представника ДСГП Ліси України, в яких останній вказує, що норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають можливості реєстрації у комунальну власність земель лісогосподарського призначення, що перебували у державній власності, у зв`язку з чим, рішення (наказ) Міністерства Юстиції України від 23.11.2023 №4019/5 Про задоволення скарги прийнятий з дотриманням законодавства та не підлягає скасуванню.

Так, представник зазначає, що розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.05.2016 року № 254 Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів землі лісового призначення передано у користування Державному підприємству Верхньогірське лісове господарство у зв`язку з ліквідацією Державного підприємства Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств, відокремлених підрозділом якого була філія Міжгірське лісове господарство.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 року № 675 припинено Державне підприємство "Верхньогірське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство".

Отже, ДП "Міжгірське лісове господарство", як правонаступник ДП "Верхньогірське лісове господарство", на праві постійного користування володіє земельними ділянками лісогосподарського призначення площею 14444,00 га., на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Частина з вказаних земель орієнтовною площею близько 9 000,00 га. знаходиться в межах територій Міжгірської ОТГ та є об`єктом спірних правовідносин між Міжгірською селищною радою та ДП "Міжгірське лісове господарство", правонаступником якого є позивач.

Розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10.10.2022 року № 648 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", державному підприємству "Міжгірське лісове господарство" надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 848 "Про припинення Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", ДП "Міжгірське ЛГ" реорганізовано шляхом приєднання до ДСГП "Ліси України".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.01.2023 року №158 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" затверджено передавальний акт про передачу майна, прав та обов`язків від ДП "Міжгірське ЛГ" до ДСГП "Ліси України".

Наказом ДП "Ліси України" від 18.01.2023 року №325 закріплено майно, права та обов`язків прийняті за вищезазначеним передавальним актом за філією "Міжгірське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Таким чином, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Міжгірське лісове господарство" є постійним лісокористувачем земель лісогосподарського призначення, що перебували в користуванні ДП "Міжгірське ЛГ".

Відтак, стверджує, що земельні ділянки відповідно до яких прийнято спірне рішення відповідачем, вже є сформованими, оскільки на них наявні матеріли лісовпорядкування, а також, у 1999 році на вказані ділянки було здійснено інвентаризацію земель, про що складено технічний звіт по інвентаризації земель лісового фонду сільськогосподарських підприємств Міжгірського району Закарпатської області.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року витребувано у Міністерства юстиції України належним чином завірені докази (що були покладені в основу мотивів прийняття спірного рішення) на підтвердження реєстрації права постійного користування спірними в межах даних правовідносин земельними ділянками за ДП "Міжгірське лісове господарство", та 24.09.2024 року до суду надійшли пояснення представника відповідача щодо витребуваних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, 31.10.2023 року центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглядалась скарга ДСГП "Ліси України" від 09.10.2023 року № 8125/2-2023, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.10.2023 року за № СК-4068-23 (а.с.144-177 Т.1).

Підставою для звернення із вказаною скаргою стала та обставини, що державним реєстратором Колочавською сільською радою Закарпатської області та Берегівською районною державною адміністрацією неправомірно проведено державну реєстрацію земельної ділянки за межами населеного пункту для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, чим порушено процедуру державної реєстрації та права скаржника.

В обгрунтування порушених прав скаржника, останнім зазначено, що Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.05.2016 року № 254 "Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів" землі лісового призначення передано у користування державному підприємству "Верхньогірське лісове господарство" у зв`язку з ліквідацією державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", відокремленим підрозділом якого була філія "Міжгірське лісове господарство".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 року № 675 "Про припинення державного підприємства "Верхньогірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" припинено державне підприємство "Верхньогірське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до державного підприємства "Міжгірське лісове господарство".

Отже, Державне підприємство "Міжгірське лісове господарство", як правонаступник державного підприємства "Верхньогірське лісове господарство", на праві постійного користування володіє земельними ділянками лісогосподарського призначення площею 14 444,00 га, на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Частина з вказаних земель орієнтовною площею близько 9000,00 га знаходиться в межах територій Міжгірської ОТГ та є об`єктом спірних правовідносин між Міжгірською селищною радою та державним підприємством "Міжгірське лісове господарство", правонаступником якого є Скаржник.

Розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10.10.2022 року № 648 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", державному підприємству "Міжгірське лісове господарство" надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 848 "Про припинення державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення», державне підприємство "Міжгірське лісове господарство" реорганізовано шляхом приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.01.2023 року № 158 «Про затвердження передавального акту державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" затверджено передавальний акт про передачу майна, прав та обов`язків від державного підприємства "Міжгірське ЛГ" до ДП "Ліси України".

Наказом ДП "Ліси України" від 18.01.2023 року № 325 "Про закріплення майна за філією "Міжгірське лісове господарство" закріплено майно, права та обов`язків прийняті за вищезазначеним передавальним актом за філією "Міжгірське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Пунктом п.5 постанови КМУ від 07.09.2022 року "Деякі питання реформування управління лісової галузі" встановлено, шо ДСГП "Ліси України" є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, що реорганізуються.

Таким чином, ДП "Ліси України" є постійним лісокористувачем земель лісогосподарського призначення, що перебували в користуванні ДП "Міжгірське лісове господарство".

Відтак, скаржник просив провести перевірку правомірності проведених реєстраційних дій державних реєстраторів, а саме - Колочавської сільської ради Закарпатської області та Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області та скасувати прийняті ними рішення про державну реєстрацію права власності за Міжгірською селищною радою земельних ділянок з кадастровими номерами: 2122484800:05:002:0080; 2122482000:05:002:0006; 2122455100:02:001:0274 2122455100:02:001:0263; 2122455100:02:001:0267; 2122455100:02:001:0270; 2122455100:02:001:0264; 2122455100:02:001:0275; 2122455100:02:001:0278; 2122455100:02:001:0252; 2122455100:02:001:0255; 2122455100:02:001:0247; 2122480800:02:002:0010; 2122480800:03:002:0002; 2122480800:03:002:0004; 2122455100:02:001:0251; 2122482800:03:003:0021; 2122455100:02:001:0224; 2122455100:02:001:0272; 2122455100:02:001:1263; 2122481200:03:005:0004; 2122480800:03:002:0005; 2122482800:03:001:0024; 2122487900:02:003:0005; 2122482800:03:001:0017; 2122480800:03:001:0004; 2122455100:02:001:0221; 2122480800:03:001:0003; 2122480800:02:002:0010; 2122480800:02:001:0025; 2122480800:05:001:0119; 2122455100:02:001:0245; 2122482800:04:001:0015; 2122487900:02:003:0008; 2122481200:03:001:0007; 2122482800:03:001:0023; 2122480800:03:002:0006; 2122487900:02:005:0006; 2122487900:02:005:0003; 2122480800:03:002:0003; 2122487900:02:003:0006; 2122480800:04:002:0004; 2122487900:02:005:0004; 2122487900:03:003:0043; 2122455100:02:001:0253; 2122484800:04:004:0001; 2122480800:04:002:0010; 2122487900:02:005:0007; 2122455100:02:001:0271; 2122480800:04:002:0009; 2122487900:02:005:0002; 2122487900:02:005:0005; 2122480600:02:011:0003; 2122480800:04:002:0008; 2122455100:02:001:0219; 2122455100:02:001:0282; 2122455100:02:001:0223; 2122480800:03:001:0002; 2122455100:02:001:0250; 2122455100:02:001:0279; 2122455100:02:001:0222; 2122455100:02:001:0254; 2122455100:02:001:0217; 2122455100:02:001:0216; 2122480600:02:011:0002; 2122481200:03:005:0003; 2122455100:02:001:0225; 2122485600:02:006:0011; 2122480600:02:001:0003; 2122480600:02:001:0005; 2122481200:03:004:0001; 2122480600:02:001:0004; 2122455100:02:001:0244; 2122481200:03:004:0002; 2122455100:02:001:0262; 2122480600:02:001:0004; 2122481200:03:004:0001; 2122455100:02:001:0218; 2122455100:02:001:0248; 2122481200:01:004:0011; 2122480600:02:001:0012; 2122481200:03:004:0001; 2122455100:02:001:0268; 2122480600:02:001:0006; 2122484800:05:002:0080; 2122455100:02:001:0220; 2122455100:02:001:0218; 2122455100:02:001:0260; 2122455100:04:001:0028; 2122483300:02:004:0006; 2122455100:02:001:0265; 2122480800:02:002:0009; 2122480800:04:002:0007; 2122480800:04:002:0006; 2122480800:04:002:0005; 2122483300:02:005:0012; 2122487900:02:003:0007; 2122483300:02:005:0014; 2122487400:01:005:0001; 2122483300:02:004:0005; 2122484800:05:002:0081; 2122455100:02:001:0260; 2122485600:02:006:0012; 2122480600:02:003:0001; 2122480600:01:006:2002; 2122480600:02:001:0014; 2122480600:02:001:0008; 2122455100:02:001:0261; 2122484800:04:003:0013; 2122480600:02:001:0015; 2122480600:02:001:0010; 2122480600:02:001:0011; 2122480600:02:001:0003; 2122455100:02:001:0249; 2122480600:02:001:0013; 2122455100:02:001:0783; 2122481200:03:005:0005; 2122481200:03:005:0001.

Зі змісту висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 31.10.2023 року складеного за результатами скарги ДСГП Ліси України (а.с.49-53 Т.3), Колегією встановлено, що рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за Міжгірською селищною радою вищевказаних земельних ділянок, а саме: від 04.07.2023 року №№ 68294423, 68294671, 68295610, 68296250, 68296055, 68295731, 68294821, від 05.07.2023 року №№ 68310620, 68310757, 68315277, 68314705, 68314238, 68310266, 68311054, від 07.07.2023 №№ 68354779, 68350597, 68349987, 68349485, 68348386, 68348315, 68354186, 68350504, 68349381, 68354420, 68350371, 68351439, 68353174, 68355802 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф О.Г., від 04.04.2023 року №№ 67060276, 67060557, 67060938, 67060015, 67059754 від 06.04.2023 №№ 67088748, 67096436, 67096080, 67090915, 67091817, 67091484, 67087625, 67088269, від 07.04.2023 №№ 67113792, 67108122, 67118244 державного реєстратора Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай В.В., від 27.06.2023 року №№ 68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759, 68189367, 68191936, 68191557, від 28.06.2023 № 68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29.06.2023 №№ 68239911, 68240155, від 30.06.2023 №№ 68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03.07.2023 М® 68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04.07.2023 №№ 68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05.07.2023 року №№ 68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04.08.2023 року № 68736717 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка О.В., від 24.08.2023 року № 69010437, від 25.08.2023 року №№ 69021405, 69029196, 69030194, 69030618, 69029444, 69030830, від 06.09.2023 року №№ 69169541, 69169734, 69170630, 69170310, 69169388, 69168702, 69168347, 69170104, 69168919, 69168548, 69170947, 69170469, 69168113, 69172359, від 07.09.2023 №№ 69191596, 69194469, 69195102, 69194770, 69191090, 69192862, 69192258, 69191935, 69187386, 69194622, 69193130, 69193411, 69187584, 69186810, 69185726, 69186045, 69184327, 69186234, 69186620, 69186421, 69189097, 69188216, 69195501, 69184922, 69188694, 69195660, 69187022, 69195347, 69185890, 69195238, від 08.09.2023 року №№ 69218459, 69214680, 69214378, 69214845, 69214553, 69215366, 69215944, 69215811, 69215008, 69215625, 69218013, 69218108, 69218208, 69217861, 69218359, 69217739, 69213885, 69214126, 69214238, від 11.09.2023 року №№ 69231083, 69230680, 69229842, 69230929, 69231386, 69231217, 69228909, 69229406, 69228749, 69229157, 69226203, 69231598, 69226708, 69230479, 69232083, 69233554, 69233430, 69233290, 69233145, 69231744, від 14.09.2023 №№ 69293379, 69293276, 69293518, 69287068, 69285830, 69287596, 69285442, 69285227, 69289845, 69286876, 69289676, 69288891, 69285671, 69290057, 69293179, 69289146, 69293051, 69290227, 69285977, від 15.09.2023 року №№ 69314015, 69315513, 69315388, 69315019, від 19.09.2023 року № 69352462 державного реєстратора Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області Юрик Л.М., прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягають анулюванню, а скарга - задоволенню частково.

При цьому Колегія не вбачає достатніх підстав для застосування до державних реєстраторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заходів впливу у вигляді тимчасового блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру прав.

Так, на підставі вказаного висновку, Мін`юстом прийнято спірний наказ від 23.11.2023 року за № 4019/5 "Про задоволення скарги".

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу оскарження результатів розгляду Мін`юстом скарги на рішення державних реєстраторів щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, з підстав, що такі не стосуються питання можливих чи допущених реєстратором порушень, як державним реєстратором норм та порядку проведення реєстраційних дій, а стосуються захисту імовірного цивільного права третіх осіб, яке повинно доводитись в судових інстанціях, а не шляхом встановленим ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при розгляді скарг на рішення державних реєстраторів.

В контексті наведеного, Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 року у справі № 910/694/21 дійшов правового висновку, що з урахуванням системного аналізу змісту положень ч. ч. 6, 9 ст. 37 Закону та п. п. 2, 5, 9, 13 Порядку в частині обсягу повноважень Мін`юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів, "під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право".

Таким чином, перевірка викладених у поданій на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора скарзі обставин зводиться виключно до перевірки дотримання останнім визначених законодавством процедурних питань під час здійснення реєстраційних дій.

Надаючи оцінку висновкам відповідача, що слугували підставою для винесення спірного рішення, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, щодо порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, регулюються нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону, Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Вказане узгоджується також з положеннями п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

За змістом п. 5 Порядку, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін`юсту. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку (п. 6 Порядку).

Пунктом 9 Порядку передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За змістом п. 13 Порядку, за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Згідно ч. 6 ст. 37 Закону за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

-про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

-про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

-про залишення скарги без розгляду по суті.

Відповідно п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону, у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України Про санкції. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України Про санкції), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Судом встановлено, що в поданій до Міністерства юстиції України скарзі в обґрунтування протиправності рішень державних реєстраторів, ДСГП Ліси України посилається на наявне в нього право користування спірною земельною ділянкою, що суперечить загальним засадам державної реєстрації прав та унеможливлює реєстрацію права власності на такі за Міжгірською селищною радою.

Оцінюючи таке рішення Міністерства юстиції України з точки зору основних засад судочинства, суд враховує наступне.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому згідно ч. 1 ст. 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Нормами ч. 2 ст. 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону).

Нормами ч. 1 ст. 4 Закону встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, серед іншого, право власності та право користування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 18 Закону, яка регламентує порядок проведення державної реєстрації прав. Так, зокрема, згідно п. 4 ч. 1 ст. 18 державна реєстрація прав передбачає, в тому числі, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

При цьому нормами ч. 12 ст. 18 Закону передбачено, що у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав (ч. 13 ст. 18 Закону).

Так, зі змісту висновку комісії, під час розгляду скарги Колегія, дослідивши матеріали додані до скарги, встановила, що Розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10.10.2022 року № 648 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», ДП «Міжгірське лісове господарство» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14444,00 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 848 «Про припинення ДП «Міжгірське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» ДП «Міжгірське лісове господарство» було реорганізовано шляхом приєднання до ДСГП «Ліси України».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.01.2023 року № 158 «Про затвердження передавального акта ДП «Міжгірське лісове господарство» затверджено передавальний акт про передачу майна, прав та обов`язків ДП «Міжгірське лісове господарство» до ДСГП «Ліси України».

При цьому встановлено, що на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 року № 675 ДП «Міжгірське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Верхньогірського лісового господарства», якому розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.05.2016 року № 254 передано у постійне користування лісові ділянки, ведення лісового господарства на яких здійснювала філія «Міжгірське лісове агропромислове господарство» Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», ДП «Верхньогірського лісового господарства», площею 14444 га, для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів.

Вищезазначені матеріали скарги, разом з висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції містяться в архіві Відділу документального та статистичного забезпечення Міністерства юстиції України.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства встановлений обов`язок державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій перевіряти, в тому числі, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема шляхом використання відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав або інших загальнодоступних реєстрах.

В контексті наведеного, суд зауважує, що набуття права власності та права користування на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення такого права в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом.

Отже, за чинним законодавством України особа набуває право власності та право користування на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати тільки після державної реєстрації такого права, тобто ухвалення рішення щодо його державної реєстрації, внесення та подальшого збереження (наявності) відповідного реєстраційного запису в Державному реєстрі прав.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Міжгірською селищною радою було подано заперечення на скаргу ДСГП "Ліси України" від 09.10.2023 року, та зазначено, що в судових інстанціях перебували ряд судових справ, де встановлюються чи оскаржуються дії скаржника, права скаржника та Міжгірської селищної ради в частині приналежності наразі речових прав на земельні ділянки, в тому числі на ті, які були предметом оскаржуваних реєстраційних дій, а саме, 907/277/23, 907/148/23 та 907/974/22, що перебувають на розгляді Господарського суду Закарпатської області (а.с.13-16 Т.1).

Відтак, скаржник немає на сьогоднішній день, як і на день про ведення реєстраційних дій, жодних встановлених прав, в тому числі, речових, які б надавали змогу встановити державним реєстраторам, дії та рішення яких оскаржуються, суперечність права Міжгірської селищної ради та надуманого права скаржника, адже таке останній потребує довести в судових інстанціях.

Просить також звернути увагу на доступні рішення Господарського суду Закарпатської області, які набули законної сили в межах проваджень та не оскаржені заявником, а саме ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 907/277/23 та по справі № 907/148/23, де встановлено обставини наявності саме у Міжгірської селищної ради права комунальної власності на землі, які були предметом реєстраційних дій, що оскаржуються.

Проте, вказане не було взято до уваги Колегією під час розгляду скарги, як і було проігноровано наступні норми законодавства, а також обставини, встановлені судовими рішеннями, зокрема, у справі № 907/148/23.

Так, як зазначено у вказаному судовому рішенні, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021 року, який набрав чинності 27.05.2021 року, Розділ X "Перехідні положення" Земельною кодексу України було доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання ним чинності землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних га міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності ним пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з мстою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відтак, до 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Отже, Законом № 1423-ІХ було чітко сформульовано подальший принцип розмежування земель державної і комунальної власності. З 27.05.2021 року та до 01.01.2023 року було надано можливість, зокрема, державним лісогосподарським підприємствам, зокрема таким як ДП «Міжгірське лісове господарство», оформити у визначений законом спосіб право постійного користування на землі лісогосподарського призначення, на які у них відсутні відповідні правовстановлюючі документи.

Що стосується твердження заявника, що він являється постійним користувачем зазначених вище земельних ділянок, оскільки в нього наявні планово - картографічні матеріали лісовпорядкування на вказані земельні ділянки, зокрема проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства "Верхньогірське лісове господарство" Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства", правонаступником якого він являється, то суд зазначає, що пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України чітко зазначає про два випадки, за наявності яких виникає право постійного користування, чи прирівняне до такого право користування у заявника:

1) це право постійного користування, що підтверджується належним державним актом на постійне користування землями лісогосподарського призначення;

2) це право постійного користування, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування земель лісового фонду, які надані до набрання чинності Земельним кодексом України.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування заявника не можуть бути підтвердженням постійного користування, адже такі не надавалось Головному державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству «Закарпатагроліс» (попереднику заявника) до дати набрання чинності Земельним кодексом України, адже таке створене тільки в 2003 році, що підтверджується доданими до заперечення доказами, зокрема наказом № 57 від 07.03.2003 Міністерства аграрної політики України.

Повертаючись до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно із наявними у Міністерства юстиції України повноваженнями у сфері державної реєстрації прав вирішення спору про право, в тому числі під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, до таких не відноситься.

Поряд з цим, судом встановлено, що під час розгляду скарги у відповідача не було очевидних та беззаперечних доказів наявності в ДСГП Ліси України права постійного користування спірною земельною ділянкою у розумінні Закону, або ж інших підстав, що свідчили б про порушення державними реєстраторами процедури вчинення реєстраційних дій, що стало фактично підставою прийняття оскарженого наказу, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що вирішення спору з приводу наявності (відсутності) у особи речового права на нерухоме майно слід здійснювати в судовому порядку, а не шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, оскільки такий спір пов`язаний із захистом особою свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на це ж майно, а тому скасування рішення про державну реєстрацію права власності в межах розгляд скарги буде суперечити конституційному принципу непорушності права приватної власності.

Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Міжгірської селищної ради (Закарпатська область, смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, буд. 77 код ЄДРПОУ 04350910) до Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, буд. 13 код ЄДРПОУ 00015622), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області ОСОБА_3 (Закарпатська область, м. Берегове, вул. Мукачівська, буд. 6 РНОКПП НОМЕР_1 ), державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна (Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, буд.256 РНОКПП НОМЕР_2 ), державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна (Закарпатська область, Хустський район, смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, буд. 77), державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна (Закарпатська область, м. Берегове, вул. Мукачівська, буд. 6), Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство Ліси Міжгірщини (Закарпатська область, смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, буд. 97 код ЄДРПОУ 45263389), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9-А код ЄДРПОУ 44768034), про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року за № 4019/5 Про задоволення скарги.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті