Постанова
від 17.09.2024 по справі 522/6125/24-е
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/6125/24-Е

Головуючий в 1 інстанції: Кисельов В.К.

Час і місце ухвалення: 24.07.2024р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

при секретарі Качуренко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 24 липня 2024 року та на ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки та про відмову в постановлені додаткового судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1702559 від 20 березня 2024 року, складену інспектором 1-го взводу 3-ї роти 2-го відділення Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Одеській області) старшим лейтенантом поліції Олексюком Б.С., відповідно до якої на позивача було накладено штраф за проїзд перехрестя на червоне світло світлофора, відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач не погоджується з постановою вважає її неправомірною та незаконною винесеною за відсутності складу адміністративного правопорушення та такою, і що підлягає скасуванню.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 24 липня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

01.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з заявою про виправлення описок у рішення суду від 24 липня 2024 р. та з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року у задоволенні заяви про виправлення описок відмовлено.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 24.07.2024 р. та з ухвалами від 02.08.2024 р. про відмову в задоволенні його заяв про виправлення описок та постановлення додаткового рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. Також апелянт просить скасувати ухвали суду від 02.08.2024 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо дати оцінку моменту в`їзду автомобіля позивача на перехрестя, оскільки службовий автомобіль, з якого здійснювалась відеофіксація, їхав на віддаленій відстані від позивача.

Таким чином на думку апелянта в його діях відсутній склад правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Апелянт вважає, що оскаржувані рішення та ухвали суду першої інстанції не відповідають вимогам ст. 242 КАС України.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2024 року, біля 13.05 годин, позивач ОСОБА_1 керував автомобілем «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Пантейлемонівський у м. Одесі. Під`їжджаючи до перехрестя з вулицею Водопровідною, сигнал світлофору на перехресті вказаних вулиць мигав жовтим сигналом.

В 13 годин 11 хвилин водій ОСОБА_1 став виконувати поворот праворуч з вулиці Пантелеймонівської на вулицю Водопровідну на червоний сигнал світлофору, що було зафіксовано службовим відео-реєстратором патрульного автомобіля 3492, який в цей час їхав за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 .

Після здійснення повороту праворуч, на вимогу працівників патрульної поліції автомобіль «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 був зупинений. Інспектор патрульної поліції, представившись водію ОСОБА_1 пояснив йому суть зупинки та факт порушення ним п.8.7.3.е Правил дорожнього руху України, а саме проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, що відповідно до ст. 122 ч.2 КУпАП тягне за собою адміністративний штраф у розмірі 510 гривень.

При цьому інспектор поліції роз`яснив водієві ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Ці фактичні обставини також підтверджуються відео-фіксацією, здійсненою нагрудним відео-реєстратором (ПВР) 470939, про що було зафіксовано в Постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1702559, який був складений інспектором патрульної поліції Олексюком Б.С., та з якою ознайомився ОСОБА_1 , отримавши копію постанови. При цьому ОСОБА_1 , відповідно до роз`яснених йому прав, ніяких клопотань не заявляв.

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що дані відеозапису з відеореєстратора, закріпленого в службовому автомобілі поліції, підтверджують висновки інспектора щодо обставин справи, а тому є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП, що доводить вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно з нормами п.8.7.3.ПДД сигнали світлофору мають значення - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, червоний сигнал, у тому числі миготливий, взагалі забороняє рух.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Колегією суддів встановлено, що 20.03.2024 року інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Олексюк Б.С., було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій керуючи автомобілем SKODA FABIA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, перехрестя вул. Пантейлемонівська та вул. Водопровідна, здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7.3 е) ПДР України.

Судом встановлено, що інспектором патрульної поліції було прийнято рішення зупинити вищевказаний транспортний засіб на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".

Після чого, інспектор підійшов до водія та належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України.

В свою чергу водій виконав законну вимогу інспектора.

При цьому, колегія суддів встановила, що водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.7.3 е) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Слід зазначити, що відповідно до п.8.10 ПДР України, у разі подання сигналу світлофора (крім реверсного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 «Місце зупинки», якщо їх немає не ближче 10 м. до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, перед пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехресною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, однак позивачем вказані норми ПДР України не дотримано.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.8.7.3.ПДД жовтий та червоний сигнали світлофору забороняють рух транспортних засобів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові.

Разом з тим апелянт в апеляційній скарзі, зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо встановити, який колір світлофору був у момент виїзду ТЗ позивача на перехрестя.

Однак, дослідивши відеозапис наданий відповідачем судом встановлено, що доводи апелянта спростовуються зазначеним відео, оскільки з наданого відео чітко вбачається виїзд на перехрестя на червоний сигнал світлофору.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом зазначав, що він несвоєчасно побачив перемикання світлофору на червоний, оскільки його огляду перешкоджало дерево, а також білий «джип», однак в апеляційній скарзі вже зазначає інші доводи, а саме неможливості встановити зазначені обставини з відеозапису.

Колегія суддів наголошую, що відповідно до п. 10.1 ПДРУ України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Таким чином, у разі якщо позивач не був впевнений у можливому завершенні проїзду на сигнал світлофору, що дозволяє рух, він не повинен був його розпочинати.

Також, в позовній заяві позивач посилається на порушення зору, що в даному випадку взагалі не може бути підставою для виправдання у порушенні ПДР, оскільки водій взагалі повинен утриматись від керування автомобілем.

Отже доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на не вірному розумінні правил дорожнього руху. Колегія суддів наголошує, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил для запобігання створенню аварійних ситуацій.

З огляду на викладене матеріалами справи доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а тому постанова ЕНА №1702559 від 20.03.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись з відповідною заявою до суду першої інстанції позивач просив:

- виправити описку в рішенні а саме у вступній частині дату винесення рішення "24" липня 2024 р. замінити на "29" липня 2024 р.;

- в мотивувальної частини рішення просив прибрати фразу При цьому інспектор поліції роз`яснив водієві ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України., так як це не підтверджуються відео-фіксацією, здійсненою нагрудним відео реєстратором (ПВР) 470939);

- змінити фразу - несвоєчасно побачив перемикання світлофору на червоний, оскільки його огляду перешкоджало дерево, а також білий «джип» на фразу з відповіді ОСОБА_1 від 22.07.2024 року на відзив (див. додаток - 2-2- e520fc00-4837-11ef-adcf-bfd4e08733de.pdf) - зміг побачити вперше світлофор наприкінці 13:11:01, проїхавши білий джип, припаркований на узбіччі, який повністю загороджував мені його видимість. У цей момент засвітилося миготливе жовте світло світлофора. Красний світло світлофору засвітився через 3 секунди наприкінці 13:11:04, коли я вже почав правий поворот, порівнявшись зі світлофором, при цьому безперечно в`їзд на перехрестя відбувся на миготливе жовте світло світлофора;

- у резолютивної частини рішення додати фразу - дата ухвалення повного тексту рішення 29.07.2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Правила цієї статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. При цьому опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання.

Таким чином, виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Колегія суддів встановила, що розгляд справи по суті судом було призначено на 24.07.2024р. о 11.00, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, з урахуванням складності справи, а також з відсутністю електропостачання в суді, повний текст рішення було складено та підписано судом 29.07.2024 р., що не є опискою в розумінні ст. 253 КАС України.

Щодо інших зауважень викладених в заяві колегія суддів зазначає, що суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

При цьому апеляційна скарга апелянта наведених у заяві про виправлення описки зауважень не містить. Також суд встановив, що ні адміністративний позов, ні апеляційна скарга не містить відомостей про порушення відповідачем процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що інспектор належним чином роз`яснив водієві його права, а водій виконав законну вимогу інспектора.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Звертаючись заявою про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 зазначив, що судом не розглянуто позовну вимогу про скасування рішення №В-1168 Управлення патрульної поліції в Одеській обл. Департаменту Патрульної поліції України.

В свою чергу колегія суддів дослідивши позовну заяву встановила, що в прохальній частині відсутні вимоги позивача про скасування рішення №В-1168 Управлення патрульної поліції в Одеській обл. Департаменту Патрульної поліції України.

При цьому з ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 03.05.2024 р. про відкриття провадження у справі встановлено, що судом було відкрито провадження лише щодо позовних вимог про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, а тому позивач був обізнаним про такі обставини, однак з заявою про збільшення позовних вимог до суду не звертався, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в постановленні додаткового судового рішення.

Крім того 05.09.2024 р. ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду подав до суду заяву про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, а саме сплатив судовий збір та надав поважні обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

При цьому в цій заяві про усунення недоліків апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи в суді під час винесення оскаржуваного рішення, а також просить постановити окрему ухвалу щодо судді ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що дійсно в матеріалах справи відсутні докази належного направлення позивачу процесуальних документів по справі до електронного кабінету позивача, який має електронний кабінет, оскільки відповідно ст.251 КАС України суд повинен надсилати усі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційною системою.

Також судом першої інстанції порушено строки розгляду справи встановлені ст. 286 КАС України.

Однак слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 317 КАС України обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду є порушення норм процесуального права є, якщо: - справу розглянуто неповноважним складом суду; - в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; - справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; - суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; - судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; - судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; - суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Таким чином зазначені ОСОБА_1 та встановлені судом апеляційної інстанції порушення судом першої інстанції норми процесуального права не є обов`язковими підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не призвели до ухвалення не правильного рішення. З іншого боку позивач знав про наявність зазначеної справи та про ухвалення процесуальних документів судом, про що свідчить його активна участь у розгляді цієї справи, а саме подання великої кількості різних процесуальних заяв, а щодо не отримання вчасно оскаржуваного рішення, що позбавило позивача звернутись до суду в строки встановлені КАС України, так судом апеляційної інстанції було визнано причини пропуску строку звернення до апеляційного суду поважними та допущено позивача до суду апеляційної інстанції для надання можливості реалізації свого права на оскарження рішення суду.

Окремо, колегія суддів з приводу порушення судом першої інстанції 10-ти денного строку розгляду справи встановленого ст. 286 КАС України встановила, що провадження у цій справі відкрито Приморським районним судом м.Одеси 03.05.2024 р., ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12.06.2024 р. справу передано до Суворовського районного суду м.Одеси.

Суддею Суворовського районного суду м.Одеси Кисельовим В.К. ухвалою від 05.07.2024 р прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду на 24.07.2024 р. та було винесено рішення у справі 24.07.2024 р., тобто порушення строку розгляду справи є не значним, оскільки справу розглянуто через 19 днів після прийняття справи до свого провадження.

При цьому колегія суддів зазначає, що 24 лютого 2022 на території України введено воєнний стан.

Формально введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства, зокрема, відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. Водночас на практиці забезпечити безперебійну роботу судів в період війни вкрай важко.

Для врегулювання даного питання Рада Суддів України 24.02.2022 прийняла рішення «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку рф» згідно якого, зокрема, ухвалила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Зосередитись необхідно виключно на проведенні невідкладних судових розглядів (взяття під варту, продовження строків тримання під вартою).

Таким чином враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу у найкоротший строк, що був можливий для повного дотримання прав учасників справи.

При цьому щодо вимоги ОСОБА_1 постановити окрему ухвалу слід зазначити, що ч. 8 ст. 249 КАС України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними, та/або допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року по справі № 1340/4560/18.

Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

За сукупності наведених обставин, колегія суддів не вбачає наявності підстав, визначених нормами статті 249 КАС України, для постановлення окремої ухвали, оскільки доводи заявника в першу чергу свідчать про незгоду з оскаржуваним рішенням, процесуальне право на оскарження якого було реалізовано шляхом звернення із апеляційною скаргою.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції переглянувши рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги та у відкритому судовому засіданні, дотримав право учасників справи на розгляд справи за їх участю та надання відповідних пояснень по справі та за результатами розгляду справи апеляційним судом надана детальна правова оцінка доводам апелянта в порядку, який визначений процесуальним законом, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності реагування в порядку ст.249 КАС України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції від 24 липня 2024 року та ухвали від 02 серпня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки та про відмову в постановлені додаткового судового рішення, ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначених рішеннях, у зв`язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 24 липня 2024 року та на ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки та про відмову в постановлені додаткового судового рішення залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 24 липня 2024 року, ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки та ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2024 року про відмову в постановлені додаткового судового рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2024 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.09.2024
Оприлюднено19.09.2024
Номер документу121673621
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них дорожнього руху

Судовий реєстр по справі —522/6125/24-е

Ухвала від 14.11.2024

Адміністративне

Суворовський районний суд м.Одеси

Кисельов В. К.

Ухвала від 05.11.2024

Адміністративне

Суворовський районний суд м.Одеси

Кисельов В. К.

Ухвала від 01.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Ухвала від 25.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Постанова від 17.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Постанова від 17.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Постанова від 17.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Ухвала від 10.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Ухвала від 10.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Ухвала від 10.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні