Постанова

від 17.09.2024 по справі 320/2311/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 320/2311/21

адміністративне провадження № К/990/28695/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 (суддя Дудін С.О.) та постанову Шостого адміністративного суду від 27.07.2022 (судді: Ключкович В.Ю. (головуючий), Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі №320/2311/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - контролюючий орган, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства пеню за порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 20.06.2020 по 30.06.2021 (включно) у розмірі 1 638 688,24 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним поверненням позивачеві суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що надає право на отримання пені на суму заборгованості бюджету на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №320/5404/20 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 20 846 270,95 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ в розмірі 20 846 270,95 грн та пеню в розмірі 23 366 319,20 грн.

Оскільки у межах адміністративної справи №320/5404/20 було заявлено до відшкодування пеню за період з 01.01.2011 по 19.06.2020, а також приймаючи до уваги те, що сума бюджетного відшкодування до теперішнього часу не повернута, у межах цієї справи позивач просить стягнути пеню за період з 20.06.2020 по 26.02.2021 у розмірі 1 638 688,24 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, залишеним без змін постановою Шостого адміністративного суду від 27.07.2022, позов Товариства задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» пеню за порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 20.06.2020 по 30.06.2021 (включно) у розмірі 1 638 688,24 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правомірність вимог позивача щодо стягнення пені за період з 01.01.2011 по 19.06.2020 була підтверджена рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №320/5404/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021.

Обставини, встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №320/5404/20, визнані судом преюдиційними та не піддягають доказуванню у цій справі. Таким чином, враховуючи, що кінцевим строком нарахування пені, стягнутої вищевказаним судовим рішенням, було 19.06.2020, то вимоги Товариства у цій справі про стягнення з Державного бюджету України пені за період з 20.06.2020 по 30.06.2021 у розмірі 1 638 688,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи контролюючого органу про пропуск строку звернення (поза межами строку 1095 днів) з даним адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції відхилив з посиланням на те, що погашення бюджетної заборгованості не відбулось, а тому позивач, звернувшись до суду з позовом 26.03.2021, дотримався встановленого строку звернення до суду. Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 02.02.2021 у справі №810/1506/17 про те, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, постанову Шостого адміністративного суду від 27.07.2022 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами встановлено, що Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000082304/0 від 25.12.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 714 893,00 грн;

- № 0000012304/0 від 19.03.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 981 212,00 грн;

- № 0000072304/0 від 20.07.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 616 760,00 грн;

- № 0000042304/0 від 14.09.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за 2004 рік у сумі 5 848 425,00 грн, за 2005 рік у сумі 11 780 602,00 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 15.04.2007 у справі №А10/015-07 скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082304/0 від 25.12.2006 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1619656,95 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 15.05.2007 у справі №22-а-1819/08 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 0000012304/0 від 19.03.2007.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2009у справі №2-а-9214/09/1070 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000072304/0 від 20.07.2007. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 у справі №2-а-9214/09/1070 постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 змінено в мотивувальній частині підстав задоволення позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №810/4025/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 №0006291501.

28.04.2020 Товариство звернулося із листом до контролюючого органу з вимогою врегулювати питання щодо сплати підприємству бюджетної заборгованості та пені, нарахованої на таку заборгованість.

Листом №17409/10/10-36-04-02-10 від 28.05.2020 ГУ ДПС у Київській області повідомлено про те, що судові рішення по справі №810/4025/16 щодо скасування податкових повідомлень-рішень виконано. Сума залишку невідшкодованого ПДВ включена до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Листом від 17.06.2020 ТОВ «Євроресурс» повторно звернувся до ГУ ДПС у Київській області, у якому просило забезпечити виконання рішень суду та сплатити бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ.

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю контролюючого органу щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, ТОВ «Євроресурс» звернувся до суду з позовом, за результатом розгляду якого рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №320/5404/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 20 846 270,95 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Євроресурс»;

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Євроресурс» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 20 846 270,95 грн та пеню в розмірі 23 366 319,20 грн.

Оскільки кінцевим строком нарахування пені, що була стягнута по рішенню суду у справі №320/5404/20 є 19.06.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення пені з Державного бюджету України за період з 20.06.2020 по 30.06.2021.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, зокрема суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували зазначені норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №818/3843/15, від 20.06.2019 у справі №820/1750/18.

Контролюючий орган вказує, що судами не було враховано того, що позовні вимоги про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з бюджету може бути заявлена в межах строку, встановленого пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів. Отже право на отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ у позивача виникло з набранням законної сили рішень суду, якими були скасовані податкові повідомлення - рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування, а саме з 06.11.2008, 16.12.2010, 20.09.2010 та 13.10.2013. Таким чином, перебіг строків давності заявлення вимог щодо бюджетного відшкодування ПДВ, а відповідно і пені, закінчились ще у 2011-2013 роках.

Відносно судових рішень у справі №810/4025/16, на які покликались суди у цій справі, контролюючий орган вказує, що у вказаній справі оскаржувались податкові повідомлення - рішення про донарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ і так не стосуються бюджетного відшкодування.

Таким чином, на переконання скаржника, у цій справі судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що строк для звернення до суду (1095 днів) з вимогою про стягнення пені сплинув, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

9. Головне управлінням Державної казначейської служби України у Київській області у своєму відзиві вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

10. Позивачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу подано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

11. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. Задовольняючи позовні вимоги Товариства суди виходили з того, що правомірність вимог позивача щодо стягнення пені за період з 01.01.2011 по 19.06.2020 була підтверджена рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №320/5404/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021. Враховуючи положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені у справі №320/5404/20 визнані судом у цій справі преюдиційними (не підлягають доказуванню), а відтак скільки кінцевим строком нарахованої та стягнутої пені було 19.06.2020, то вимога Товариства про стягнення з бюджету пені за період з 20.06.2020 по 30.06.2021 є обґрунтованою.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Преюдиція - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

При цьому преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо такі обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №320/5404/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021, було, зокрема стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 20 846 270,95 грн та пеню в розмірі 23 366 319,20 грн. Пеня була стягнута за період з 01.01.2011 по 19.06.2020.

При цьому, станом на час розгляду касаційної скарги у цій справі, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №320/5404/20 були скасовані постановою Верховного Суду від 13.04.2023, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, обставини у справі №320/5404/20 встановлені судовими рішеннями, які скасовані, не можуть бути преюдиційними у цій справі.

Щодо порушеного контролюючим органом у цій справі питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючий орган у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с. 100-105) у зв`язку з пропуском Товариством строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом просив застосувати наслідки такого пропуску та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час судових засідань 20.07.2021 та 29.07.2021 відповідачем були заявлені клопотання про залишення позову без розгляду. Під час судового засідання 29.07.2021 усними ухвалами суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду з підстав підписання такої неуповноваженою особою та відмовив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, що заявлене у відзиві на позовну заяву, з підстав пропуску строку звернення до суду (т.1 а.с. 162-163).

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові Шостого адміністративного суду від 27.07.2022 вказав, що оскільки погашення бюджетної заборгованості не відбулось, то і відсутній пропуск строку звернення (поза межами строку 1095 днів) з даним адміністративним позовом, що відповідає правововій позиції Верховного Суду викладеного у постанові від 02.02.2021 у справі №810/1506/17 про те, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення.

Оцінюючи наведене колегія суддів виходить з наступного.

Контролюючий орган в касаційній скарзі вказує, що згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах суд має перевірити строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України. Проте судами не було враховано того, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами строку давності.

Отже, враховуючи доводи касаційної скарги контролюючого органу ключовим питанням у цій справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені за порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ.

До моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанов від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20, фактично існувала практика з правозастосування, на яку зокрема посилається і контролюючий орган в касаційній скарзі.

Так, зокрема у постанові від 14.03.2019 у справі №822/553/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

У постанові від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 Верховний Суд підтримав позицію про те, що і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.

При цьому, судові рішення у цій справі ухвалені 13.01.2022 та 27.07.2022, однак з таких не вбачається, що суди врахували практику з правозастосування, яка склалась на той момент щодо строку звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо стягнення пені.

У подальшому, в постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі №803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 14.03.2019 у справі №822/553/17, від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 та сформулювала наступні правові висновки.

Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Велика Палата Верховного Суду хоча і змінила правозастосування в частині строку звернення до адміністративного суду (шість місяців, а не 1095 днів) проте фактично констатувала (підтвердила) обов`язок суду першочергово перевіряти строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, зокрема щодо стягнення пені.

Тобто у спірних правовідносинах суду необхідно було спочатку перевірити строк звернення до суду з цим позовом, а потім, у разі необхідності (дотримано строк звернення або поновлено такий за наявності підтверджених поважних причин його пропуску), переходити до встановлення обставин щодо обґрунтованості заявлених вимог про стягнення пені на суму заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ.

Проте, як вже було зазначено вище судом першої інстанції не було перевірено строк звернення до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції під час судового засідання 29.07.2021 усною ухвалою відмовив у задоволенні клопотань відповідача про залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду, а також через підписання позовної заяви неуповноваженою особою. Тобто строк звернення до суду з цим позовом перевірено не було.

При цьому слід зазначити, що відповідно до положень частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі має надати оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду з таким позовом.

Навіть якщо факт пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено вже після відкриття провадження у справі суд також має вчинити певні процесуальні дії та надати оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду. Про що також свідчать і положення частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, суд в будь - якому випадку зобов`язаний перевірити строк звернення до суду.

Суд наголошує, що позовна вимога про стягнення пені може бути заявлена в межах строку, встановленого частиною другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на наведене, висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності обчислення строку звернення суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ з наступного дня після її (заборгованості) фактичного погашення є помилковим.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 зауважила, що зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

Отже, у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки судами попередніх інстанцій строк звернення до адміністративного суду не перевірено, крім того, як уже зазначалось, постановою Верховного Суду від 13.04.2023 були скасовані судові рішення у справі №320/5404/20 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» заборгованості з відшкодування ПДВ та справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» про стягнення пені у цій справі прямо залежать від розгляду його первинних вимог з відшкодування ПДВ у справі №320/5404/20.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, рішення судів підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 та постанову Шостого адміністративного суду від 27.07.2022 у справі №320/2311/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова І.А. Васильєва