Постанова

від 03.09.2024 по справі 911/2665/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 911/2665/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Старовойт В.П., ордер АІ № 1446315 від 25.08.2023;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1

на рішення господарського суду Київської області від 08.02.2024

та

на додаткове рішення господарського суду Київської області від 07.03.2024

у справі № 911/2665/23 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом ОСОБА_2

до

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Віста"

про визнання недійсним договору дарування, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства та скасування реєстраційної дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним договору дарування частки розміром 7,4 %, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торговий дім Віста" (далі - Товариство) від 28.07.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки розміром 7,4 %, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" до договору дарування від 28.07.2023, складеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- скасування реєстраційної дії № 1003571070014002807 від 31.07.2023, вчинену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) державним реєстратором - приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Тетяною Валентинівною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частка у статутному капіталі Товариства була відчужена ОСОБА_1 за відсутності згоди інших учасників Товариства всупереч положенням статуту Товариства та Закону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2023 (а.с. 75-80 том 1) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та заборонено:

- ОСОБА_3 в будь-який спосіб відчужувати частку розміром 7,4 %, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста", до набрання законної сили рішенням суду у справі;

- державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до ЄДР, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до ЄДР, проводити визначені судом реєстраційні дії відносно ТОВ "Торговий дім Віста", що стосуватиметься його учасника ОСОБА_3 , а саме: щодо внесення змін до відомостей про такого учасника, щодо зміни частки такого учасника, щодо відчуження частки (частини частки) такого учасника будь-яким способом, щодо внесення частки такого учасника до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цього учасника з товариства, окрім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.02.2024 позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування частки розміром 7,4 %, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" від 28.07.2023, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнано недійсним акт приймання-передачі частки розміром 7,4 %, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" до договору дарування від 28.07.2023, складений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Скасовано реєстраційну дію № 1003571070014002807 від 31.07.2023, вчинену в ЄДР державним реєстратором - приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2023.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 026,00 грн судового збору за подання позову.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4 026,00 грн судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що отримана ОСОБА_1 спадщина від спадкодавця - ОСОБА_4 складалась з 7,4 % частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста", однак ОСОБА_1 отриману у спадщину частку відчужила за договором дарування з порушенням вимог статуту Товариства та Закону, а саме за відсутності згоди інших учасників товариства викладеної у формі рішення загальних зборів.

Також судом було встановлено, що станом на момент укладення договору дарування від 28.07.2023 частка не була оплачена, що також є порушенням статуту та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв`язку з чим ОСОБА_1 не мала права її відчужувати.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 07.03.2024 заяви ОСОБА_2 та ТОВ "Торговий дім Віста" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та покладено порівну на відповідачів понесені заявниками витрати на правничу допомогу по 10 000,00 грн та 2 500,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідачів понесених заявниками витрат на правничу допомогу, однак зменшивши їх беручи до уваги обсяг наданих правових послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для вирішення спору, та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просила скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову; скасувати додаткове рішення та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів по 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу позивача та по 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу Товариства.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що згідно статуту Товариства до компетенції загальних зборів не входить вирішення питання про надання згоди на відчуження учасником своєї частки, а тому статут Товариства не містить передбачену законодавством умову обов`язкової наявності в ньому згоди інших учасників на відчуження частки у статутному капіталі Товариства. Також апелянт вказував на те, що ОСОБА_3 не може вважатися новим учасником Товариства, оскільки до складу учасників приймається новий учасник шляхом придбання ним частки, а не після укладення договору дарування. Окрім зазначеного, на переконання скаржника, частка ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства на момент укладення договору дарування була повністю оплаченою і відчужена на законних підставах. Водночас позивачем не було доведено які майнові права він набув чи міг набути з частини частки, яка начебто не була оплаченою. Скаржник також стверджував про відсутність порушення договором дарування прав та інтересів позивача, який не є стороною договору дарування.

Щодо скасування додаткового рішення, то апелянт не погоджувався з розміром покладених судом першої інстанції на нього витрат позивача та Товариства на правничу допомогу, оскільки справа не є складною, час витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт не є значним, як і обсяг наданих адвокатами послуг, а судові засідання не були тривалими. Також зазначав, що покладення витрат на правничу допомогу у вказаному судом розмірі значно погіршить його матеріальне становище.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.05.2024.

06.05.2024 до апеляційного суду надійшли відзиви позивача із запереченнями на апеляційні скарги.

09.05.2024 до апеляційного суду надійшов відзив Товариства із запереченнями на апеляційні скарги.

20.05.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 25.06.2024.

04.06.2024 до апеляційного суду надійшла заява Товариства про розгляд справи без участі третьої особи.

25.06.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 розгляд справи призначено 03.09.2024.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.09.2024, позивач заперечував доводи апеляційних скарг та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та додаткового рішення.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Колегією суддів не встановлено обставин згідно яких цей спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно відомостей ЄДР від 01.08.2023 (а.с. 40-47 том 1) ОСОБА_2 (позивач) є учасником ТОВ "Торговий дім Віста", якому належить внесок у статутному капіталі Товариства у розмірі 75 000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер один із учасників Товариства - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.02.2022 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 19 том 1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.07.2023 посвідчене та зареєстроване за № 2529 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською Інною Михайлівною (а.с. 212 том 1), на підставі заповіту, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І.А. 18.12.2018 (№ 1846), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина - ОСОБА_1 (спадкова справа № 4/2022). Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" (30942156), що становить 7,4 % розміру статутного капіталу, номінальною вартість 111 000,00 грн. Належність спадкодавцю вказаної частки підтверджується відомостями з ЄДР.

27.07.2023 вчинено реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до відомостей про Товариство (реєстраційна дія № 1003571070013002807), а саме внесено зміни відомостей про учасників юридичної особи (а.с. 47 том 1).

28.07.2023 між ОСОБА_1 (дарувальник) від імені якої на підставі довіреності від 30.06.2023 діяла Бондар Н.М. та ОСОБА_3 (обдарований) укладено договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" (30942156) (далі - договір дарування; а.с. 20-21 том 1), згідно з умовами якого дарувальник передає обдарованому у власність дарунок, що є часткою у статутному капіталі Товариства розміром 7,4 %, яка в грошовому еквіваленті становить 111 000,00 грн та право на отримання дивідендів, а обдарований приймає його в дар.

Згідно із пунктом 3 договору дарування дарувальник заявив та гарантував обдарованому, що частка у розмірі 7,4 % статутного капіталу Товариства дійсно належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Камінською І.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 24.07.2023.

Цього ж дня, 28.07.2023 ОСОБА_1 від імені якої на підставі довіреності від 30.06.2023 діяла Бондар Н.М. та ОСОБА_3 було підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" (а.с. 22 том 1) за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 7,4 %, яка в грошовому еквіваленті становить 111 000,00 грн.

Справжність підписів на вказаному акті була нотаріально засвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №№ 595, 596.

31.07.2023 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В., вчинено реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційна дія № 1003571070014002807), а саме зміна відомостей про учасників юридичної особи - внесено запис про ОСОБА_3 (а.с. 43, 47 том 1).

На переконання позивача, вказаний договір та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, а також вчинена в ЄДР реєстраційна дія щодо зміни учасника Товариства є незаконними, оскільки вчиненні за відсутності згоди на відчуження такої частки учасників Товариства, що суперечить положенням статуту Товариства та Закону.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з наведеними доводами позивача.

Колегія суддів підтримує таку позицію, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. При цьому, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Як зазначалося, позивач є учасником Товариства та вважає порушеними свої корпоративні права на управління Товариством, оскільки відчуження частки новому учаснику товариства відбулось за відсутності згоди учасників цього Товариства.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваних договору дарування та акта приймання-передачі частка в статутному капіталі Товариства від ОСОБА_1 перейшла до ОСОБА_3 , у зв`язку з чим в подальшому були внесені відповідні зміни до ЄДР.

Зі змісту частин 1-3 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Підпунктом 7.3.1 статуту ТОВ "Торговий дім Віста" (затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства та оформленого протоколом № б/н від 29.11.2019; а.с. 24-37 том 1) встановлено, що відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається лише на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників. Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між учасниками не буде встановлений інший порядок здійснення цього права.

Пунктами 8.1, 8.2 статуту ТОВ "Торговий дім Віста" визначено, що загальні збори учасників є вищим органом управління Товариства. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. Збори учасників мають право вирішувати будь-які питання, пов`язані з діяльністю Товариства. До виключної компетенції зборів учасників належить вирішення питання, зокрема, про прийняття нового учасника.

Відповідно до частини 1 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, згода учасників Товариства на відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам виявляється у формі прийняття рішення зборами учасників Товариства, а тому саме в результаті прийняття загальними зборами рішень виникають певні правові наслідки як для учасників товариства, так і безпосередньо для самого Товариства. При цьому, підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема, до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність в статуті Товариства умови щодо обов`язкової наявності згоди інших учасників товариства на відчуження учасником своєї частки і те, що ОСОБА_3 не є новим учасником Товариства, оскільки вступ до Товариства здійснюється шляхом придбання частки, а не після укладення договору дарування, є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що встановлений обов`язок учасника Товариства, який має намір відчужити свою частку (частину частки) третій особі, це отримати згоду інших учасників Товариства викладеної у формі рішення загальних зборів товариства, однак такого обов`язку ОСОБА_1 виконано не було, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття зборами учасників Товариства рішення про надання згоди ОСОБА_1 на відчуження частки у статутному капіталі Товариства.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відчуження частки відбулось із порушенням вимог щодо її відчуження та наявністю правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору дарування частки, і похідних вимог - визнання недійсним складеного акта приймання-передачі частки та скасування реєстраційної дії № 1003571070014002807 від 31.07.2023 вчиненої в ЄДР щодо зміни учасника Товариства.

Колегія суддів також зазначає, що позовна заява не містить підстав позову щодо відчуження ОСОБА_1 неоплаченої частки, а посилання позивача у відповіді на відзив (а.с. 146-147 том 1) не містять вимоги щодо доповнення позову новими підставами, при цьому зазначені обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з викладених апеляційним судом підстав.

Стосовно розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Нормами ст. 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Заяви ОСОБА_2 та Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо солідарного стягнення з відповідачів 112 350,00 грн та 19 000,00 грн витрат на правничу допомогу подані в установлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк (а.с. 192-215 том 2).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено:

- договір № 86 про надання професійної правничої допомоги від 01.10.2021, укладений між адвокатом Старовойтом В.П. та ОСОБА_2 (клієнт) (а.с. 196 том 2);

- додаток № 1 від 14.08.2023 до договору "Порядок обчислення та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу", за умовами якого оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми та становить 112 350,00 грн (а.с. 197 том 2);

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 2/86 від 14.08.2023 на суму 74 900,00 грн (а.с. 198 том 2);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 09.02.2024 на суму 112 350,00 грн, згідно якого адвокатом, зокрема, надані послуги з консультації клієнта; вивчення та аналізу документів; підготовки позовної заяви та заяви про забезпечення позову; підготовки клопотань, заяв, запитів, відповіді на відзив, тощо; представництво клієнта в судових засіданнях (а.с. 199 том 2);

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 2/86 від 28.02.2024 на суму 37 450,00 грн (а.с. 2 том 3);

- свідоцтво КС № 7353/10 від 01.03.2019 (а.с. 200 том 2);

- ордер АІ № 1446315 від 25.08.2023 (а.с. 201 том 2).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Товариством до матеріалів справи долучено:

- договір № 25 про надання правничої допомоги від 19.09.2023, укладеного між адвокатом Гарбуз М.В. та Товариством (клієнт) (а.с. 208 том 2);

- додаток № 1 від 19.09.2023 до договору "Порядок обчислення та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу", за умовами якого оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми та становить 19 000,00 грн (а.с. 209 том 2);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2024 на суму 19 000,00 грн, згідно якого адвокатом, зокрема, надані послуги з консультації клієнта; вивчення та аналізу документів; пошук судової практики; підготовка пояснень та клопотань; інформування клієнта про стан розгляду справи (а.с. 210 том 2);

- свідоцтво № 4144 від 28.09.2010 (а.с. 212 том 2);

- ордер АА № 1353301 від 19.09.2023 (а.с. 211 том 2).

Відповідачами у справі були подані клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 до розміру 20 000,00 грн та до 500,00 грн Товариства (а.с. 178-191 том 2).

Відповідачі у своїх клопотаннях посилались на те, що справа не є складною, час витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт не є значним, як і обсяг наданих послуг, при цьому посилались на те, що суд під час визначення сум відшкодування має виходити з критеріїв розумності їх розміру.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, якими підтверджується надання позивачу та третій особі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвокатів є непропорційним та необґрунтованим.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для вирішення спору, та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, що до актів приймання-передачі були включені послуги які не можна віднести до правничої допомоги (зокрема, сканування та підготовка документів для подачі до суду; надсилання поштою документів відповідачам та подання їх до суду; сплата судового збору; послуги з інформування клієнта про стан розгляду справи; подання заяв щодо стягнення витрат на правничу допомогу), судом першої інстанції правомірно обмежено розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 20 000,00 грн для позивача та у розмірі 5 000,00 грн для Товариства, які покладені на відповідачів порівну, оскільки солідарне стягнення судових витрат Законом не передбачено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду, у зв`язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення та додаткове рішення слід залишити без змін та скасування.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 08.02.2024 та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі № 911/2665/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 08.02.2024 та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі № 911/2665/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2665/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.09.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук