Ухвала

від 27.11.2024 по справі 911/2665/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2665/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Шевчук Н.Г.)

від 08.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)

від 03.09.2024

у справі № 911/2665/23

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 , ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Віста"

про визнання недійсними договору дарування, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства та скасування реєстраційної дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - Старовойт В.П.

відповідача 1 - не з`явилися

відповідача 2 - не з`явилися

третьої особи - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати недійсним договір дарування частки розміром 7,4%, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Віста" від 28.07.2023, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки розміром 7,4%, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Віста" до договору дарування від 28.07.2023, складений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- скасувати реєстраційну дію № 1003571070014002807 від 31.07.2023, вчинену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором - приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Тетяною Валентинівною.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Віста" від 28.07.2023 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Віста" від 28.07.2023, на підставі яких в ЄДР вчинено реєстраційну дію № 1003571070014002807 від 31.07.2023, були підписані та укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 за відсутності згоди інших учасників товариства всупереч положенням статуту товариства, статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/2665/23 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір дарування частки розміром 7,4 %, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" від 28.07.2023, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним акт приймання-передачі частки розміром 7,4 %, що становить 111 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" до договору дарування від 28.07.2023, складений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Скасовано реєстраційну дію № 1003571070014002807 від 31.07.2023, вчинену в ЄДР державним реєстратором - приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В.

2.2. Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що отримана ОСОБА_3 спадщина від спадкодавця - ОСОБА_5 складалась з 7,4 % частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста", однак ОСОБА_3 , отриману у спадщину частку відчужила за договором дарування з порушенням вимог статуту товариства та Закону, а саме за відсутності згоди інших учасників товариства викладеної у формі рішення загальних зборів.

Також судом було встановлено, що станом на момент укладення договору дарування від 28.07.2023 частка не була оплачена, що також є порушенням статуту та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв`язку з чим ОСОБА_3 не мала права її відчужувати.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі № 911/2665/23 заяви ОСОБА_2 та ТОВ "Торговий дім Віста" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та покладено порівну на відповідачів понесені заявниками витрати на правничу допомогу по 10 000,00 грн та 2 500,00 грн.

2.4. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідачів понесених заявниками витрат на правничу допомогу, однак зменшивши їх беручи до уваги обсяг наданих правових послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для вирішення спору, та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 та додаткове Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі № 911/2665/23 залишено без змін.

2.6. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, а також зазначив, що відчуження частки відбулося із порушенням вимог щодо її відчуження.

2.7. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 911/2665/23 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та покладено порівну на відповідачів понесені заявником витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції по 5 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №911/2665/23, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.4. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

3.5. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів та вимог касаційної скарги та вважає, що внесення до статуту товариства обмеження на відчуження частки лише за згодою інших учасників не кожного окремо, а у вигляді рішення загальних зборів учасників, є саме формою та способом отримання згоди інших учасників товариства на таке відчуження, про яке зазначено у частині другій статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". При цьому зазначає, що постанова у справі № 902/882/21 ухвалена за схожого правового регулювання (визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства з підстав відсутності надання згоди на відчуження загальними зборами), що свідчить про подібність цієї справи за основним змістовним критерієм до справи, що переглядається.

3.6. Від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване погіршенням стану здоров`я представника, зазначивши, що докази будуть надані у наступне судове засідання.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Верховний Суд зазначає про те, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 27.11.2024 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та / або їх представників у судовому засіданні судом касаційної інстанції у цій справі обов`язковою не визнавалася, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.

Крім того, відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки явка представника скаржника не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Згідно відомостей з ЄДР від 01.08.2023 ОСОБА_2 (позивач) є учасником ТОВ "Торговий дім Віста", якому належить внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 75 000,00 грн.

Іншими учасниками товариства до моменту укладення оспорюваного правочину також були:

1) ОСОБА_6 , частка в статутному капіталі товариства становить 44,4%;

2) ОСОБА_5 , частка в статутному капіталі товариства становить 7,4%;

3) ОСОБА_7 , частка в статутному капіталі товариства становить 7,4%;

4) ОСОБА_8 , частка в статутному капіталі товариства становить 7,4%;

5) ОСОБА_9 , частка в статутному капіталі товариства становить 7,4%;

6) ОСОБА_10 , частка в статутному капіталі товариства становить 5%;

7) ОСОБА_11 , частка в статутному капіталі товариства становить 16%.

29.01.2022 помер один із учасників товариства - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.02.2022 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.07.2023 посвідчене та зареєстроване за № 2529 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською Інною Михайлівною, на підставі заповіту, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І.А. 18.12.2018 (№ 1846), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина - ОСОБА_3 (спадкова справа № 4/2022). Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" (30942156), що становить 7,4 % розміру статутного капіталу, номінальною вартістю 111 000,00 грн. Належність спадкодавцю вказаної частки підтверджується відомостями з ЄДР.

27.07.2023 вчинено реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до відомостей про Товариство (реєстраційна дія № 1003571070013002807), а саме внесено зміни відомостей про учасників юридичної особи.

28.07.2023 між ОСОБА_3 (дарувальник) від імені якої на підставі довіреності від 30.06.2023 діяла ОСОБА_12 та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста" (30942156) (далі - договір дарування), згідно з умовами якого дарувальник передає обдарованому у власність дарунок, що є часткою у статутному капіталі товариства розміром 7,4 %, яка в грошовому еквіваленті становить 111 000,00 грн та право на отримання дивідендів, а обдарований приймає його в дар.

Згідно із пунктом 3 договору дарування дарувальник заявив та гарантував обдарованому, що частка у розмірі 7,4 % статутного капіталу товариства дійсно належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Камінською І.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 24.07.2023.

Пунктом 4 договору дарування зазначено, що обдарований вказаний дарунок приймає.

Цього ж дня, 28.07.2023 ОСОБА_3 від імені якої на підставі довіреності від 30.06.2023 діяла ОСОБА_12 та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім Віста", за яким ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 7,4 %, яка в грошовому еквіваленті становить 111 000,00 грн.

Справжність підписів на вказаному акті була нотаріально засвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №№ 595, 596.

31.07.2023 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В., вчинено реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційна дія № 1003571070014002807), а саме зміна відомостей про учасників юридичної особи - внесено запис про ОСОБА_1 .

На переконання позивача, вказаний договір та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, а також вчинена в ЄДР реєстраційна дія щодо зміни учасника товариства є незаконними, оскільки вчиненні за відсутності згоди на відчуження такої частки учасників товариства, що суперечить положенням статуту товариства та Закону.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. У касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". При цьому зазначає, що законодавець не визначає в Законі чи така згода надається у формі рішення загальних зборів чи згода кожного учасника отримана без проведення зборів.

5.4. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом формування Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин; відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.5. У справі, що переглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Підпунктом 7.3.1 статуту ТОВ "Торговий дім Віста" (затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства та оформленого протоколом № б/н від 29.11.2019) встановлено, що відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається лише на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між учасниками не буде встановлений інший порядок здійснення цього права.

Отже, за висновками судів обох інстанцій згода учасників товариства на відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам виявляється у формі прийняття рішення зборами учасників товариства, а тому саме в результаті прийняття загальними зборами рішень виникають певні правові наслідки як для учасників товариства, так і безпосередньо для самого товариства.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що встановлений обов`язок учасника товариства, який має намір відчужити свою частку (частину частки) третій особі, це отримати згоду інших учасників товариства викладеної у формі рішення загальних зборів товариства, однак такого обов`язку ОСОБА_3 виконано не було, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття зборами учасників товариства рішення про надання згоди ОСОБА_3 на відчуження частки у статутному капіталі товариства.

5.6. У той же час Верховним Судом з`ясовано, що питання застосування приписів частини другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах вже розглядалося та було вирішено судом касаційної інстанції у постанові від 29.06.2022 у справі №902/882/21 про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства.

Так Верховний Суд виснував, що як вимогами законодавства - частиною другою статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (чинного на момент укладення спірного договору), так і умовами статуту СТОВ "Україна" (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлено обов`язок учасника товариства, який має намір відчужити свою частку (частину частки) третій особі, отримати згоду інших учасників ТОВ у формі рішень загальних зборів, що свідчитиме про дотримання учасником умов статуту, які для нього є обов`язковими згідно з статтею 6 Закону та про відчуження своєї частки у встановленому законом і статутом порядку. Якщо ж відповідної згоди інших учасників товариства у формі рішень загальних зборів учасник не отримав, це є порушенням не лише вимог законодавства, умов статуту а й прав інших учасників на управління ТОВ.

З огляду на викладене, Верховний Суд у справі №902/882/21, встановивши, що у матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами товариства рішення про надання згоди на відчуження частки у статутному капіталі, дійшов висновку про відчуження частки із порушенням умов статуту та частини другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що стало підставою для визнання договору дарування недійсним.

5.7. Висновки суду апеляційної інстанції у справі № 911/2665/23, що розглядається, не суперечать, а відповідають висновкам Верховного Суду у наведених справах.

5.8. Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними обставинами.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них. При цьому деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі.

5.9. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.10. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції констатує про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/2665/23, з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 у справі №902/882/21 вже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, отже, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №911/2665/23.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець