Ухвала

від 17.09.2024 по справі 904/3603/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

17.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3603/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Піун С.П.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 8118-ПСО (ТКЕ)-4 від 21.10.2022 у загальному розмірі 21 022 807 грн. 91 коп. Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (далі - відповідач) заборгованість за договором постачання природного газу № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022 у загальному розмірі 21 022 807 грн. 91 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 15 925 765 грн. 20 коп. - основний борг;

- 3 969 462 грн. 47 коп. - пеня;

- 586 739 грн. 70 коп. - інфляційні втрати;

- 540 840 грн. 54 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15 925 765 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 31.05.2024 в сумі 3 969 462 грн. 47 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.05.2023 по 31.05.2024 у сумі 586 739 грн. 70 коп., а також 3% річних за період прострочення з 16.03.2023 по 31.05.2024 у сумі 540 840 грн. 54 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою суду від 15.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №40145/24 від 27.08.2024), в якій він просить суд надати можливість його представнику прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 05.09.2024 о 12:40 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 05.09.2024 о 12:40 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.08.2024 у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 40549/24 від 28.08.2024), в якому він частково не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд зменшити розмір пені до стягнення на 90% до 396 946 грн. 25 коп., посилаючись на таке:

- відповідач звертає увагу на наявність обставин (підстав) для зменшення пені у розмірі 3 969 462 грн. 47 коп. на 90 %, що відповідає судовій практиці, висвітленій, зокрема у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, враховуючи обставини того, що відповідач все ж таки здійснював погашення заборгованості перед позивачем за договором. Загальна сума погашень склала 30 908 159 грн. 01 коп., що становить вдвічі більшу суму, ніж розмір непогашеної відповідачем заборгованості. Також, розмір заявленої до стягнення пені (3 969 462 грн. 47 коп.), порівняно із залишком основного боргу за спірний період (15 925 765 грн. 20 коп.) становить майже частину, що є надмірно великим розміром, порівняно з сумою основного боргу. В свою чергу, позивач не зазнав будь-яких збитків в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором. Несвоєчасність оплати відповідачем може бути і буде компенсована позивачу за рахунок стягнення з як 3 % річних та інфляційних втрат від сум несплаченого основного боргу. Окрім того, у спірний період (з листопада 2022 року по травень 2023 року) відповідач також здійснював погашення заборгованості перед позивачем зі іншим договором на постачання природного газу, а саме № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021. Зазначене підтверджується наданою позивачем Довідкою АТ "Укргазбанк" за вих. № 15932/16678/2024 від 11.06.2024. Наявність заборгованості перед позивачем за договором на постачання природного газу № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021, також ускладнювала погашення відповідачем заборгованості за договором №8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022;

- відповідач не є фактичним споживачем газу, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не вправі впливати ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Відповідач в умовах дії воєнного стану в Україні був позбавлений об`єктивної можливості в повній мірі здійснення претензійно-позовної роботи, з огляду на таке: Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" було введено заборону примусового виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги; Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення" запроваджено мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію під час дії воєнного стану та шести місяців після його завершення; постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Разом з тим, в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, сума дебіторської заборгованості споживачів відповідача за останніми звітними даними (саме в період утворення заборгованості перед позивачем) складала: 1) станом на 30.11.2022 - 28 734 655 грн. 43 коп., з яких населення - 22 647 527 грн. 01 коп.; 2) станом на 31.03.2023 - 46 114 930 грн. 93 коп., з яких населення - 36 950 308 грн. 23 коп. Зазначене свідчить, що велика кількість мешканців міста Дніпро опинилась у дуже складних життєвих обставинах, і поки не можуть сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги в повному обсязі. Дані обставини підтверджуються інформацією про стан дебіторської заборгованості, яка додається до даного відзиву. Таким чином, в умовах війни, критичного зменшення плати за послуги, мораторію на підвищення тарифів, відповідач був позбавлений важелів впливу на економіку свого підприємства;

- відповідно до звітів про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2022 рік, 1 квартал 2023 року та 1 півріччя 2023 року, у відповідача був відсутній прибуток, а результати господарської діяльності проявлялися лише в збитках, що і було ще однією причиною неможливості своєчасного і повного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, виконання яких в повному обсязі і наразі є неможливим. Наразі згідно зі звітом про фінансовий результат за 1 півріччя 2024 року у відповідача також відсутній прибуток від його діяльності, що робить неможливим виконання зобов`язань перед позивачем в повному обсязі. Отже, присудження завідомо непосильної до оплати суми пені до стягнення може призвести до ряду негативних економічних наслідків в діяльності відповідача: реальної можливості доведення відповідача до банкрутства, оскільки останній, на сьогоднішній день, перебуває на грані його виникнення, що чітко вбачається із відповідних фінансових звітів та довідок щодо стану дебіторської заборгованості; спричинення непоправних соціальних наслідків, що полягають в ймовірності виникнення неможливості забезпечити надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, які є основними статутними завданнями підприємства. У зв`язку з чим, робота відповідача може бути поставлена в катастрофічне фінансове та соціальне становище, що в свою чергу тягне за собою неможливість господарської діяльності підприємства, а отже і подачу місту Дніпро тепла в опалювальний та міжопалювальні періоди; спричинення виникнення у відповідача заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів до бюджету, заробітної плати тощо; спричинення значних економічних збитків місцевому бюджету, з якого органи місцевого самоврядування будуть змушені виділяти кошти на відновлення платоспроможності відповідача, або ж у разі його оголошення банкрутом - на створення нового, аналогічного підприємства, яке б задовольняло потреби споживачів у теплопостачанні;

- враховуючи специфічний вид діяльності відповідача, основною причиною порушення його зобов`язання перед позивачем є низька платіжна дисципліна кінцевих споживачів послуг теплопостачання, до числа яких відноситься така незахищена, неплатоспроможна категорія як "населення". Відповідач має можливість повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності відповідних коштів на рахунках, кількість яких перебуває у безпосередній залежності від платіжної дисципліни кінцевих споживачів, яка в умовах війни та інших обмежувальних заходів дійшла до критичної позначки.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляд у справи (вх. суду № 40912/24 від 30.08.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 41435/24 від 03.09.2024), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи власну правову позицію наступним:

- укладаючи з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені та штрафу у розмірі визначеному договором;

- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів. Не міститься і в умовах договору умови, що виконання умов договору ставиться у залежність від третіх осіб;

- у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, врахував інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення пені;

- важливим елементом підприємницькою діяльністю є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших суб`єктів господарювання, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, та погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені;

- позивач звертає увагу, що фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації у вигляді банківських довідок про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання відзиву на позов, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відзив, а також інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника. Таким чином, документи, які поданні відповідачем, не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки не відображають фінансовий стан протягом ведення боржником господарської діяльності. Позивач вважає, що відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань. При цьому збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру пені та штрафу на 90;

- щодо зменшення пені на 90%, то при такому зменшенні взагалі буде знівельоване саме значення неустойки та недотримано баланс інтересів сторін. Вимагаючи зменшити розмір пені на 90%, відповідач таким чином хоче ототожнити зменшення розміру штрафних санкцій із звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 218 Господарського кодексу України), тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені та штрафу є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності. Таким чином, позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки посилання на норми права (стаття 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України), не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України та, виходячи із вищевказаних положень законодавства України.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 41405/24 від 03.09.2024), в якій він просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3603/24 строком на 12 місяців, посилаючись на таке:

- в разі задоволення пред`явлених позивачем позовних вимог (в тому числі часткового), у відповідача буде відсутня об`єктивна можливість забезпечення одномоментного виконання рішення суду у даній справі. У зв`язку з чим, відповідач звертається із цією заявою до Господарського суду Дніпропетровської області із проханням відстрочити виконання рішення у даній справі, вказуючи про те, що підприємство відповідача не є фактичним кінцевим споживачем газу, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не має можливості впливу ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Враховуючи специфічний вид діяльності підприємства, основною причиною порушення КП "Жилсервіс-Дніпро" ДМР зобов`язання перед позивачем за договором є низька платіжна дисципліна кінцевих споживачів підприємства, до числа яких відноситься така незахищена категорія як "населення", яке є основним споживачем послуг теплопостачання. Водночас відповідач звертає увагу, що категорія споживачів КП "Жилсервіс-Дніпро" ДМР "населення" є найбільш неплатоспроможною категорією. Про це свідчить наявна в матеріалах справи довідка про стан дебіторської заборгованості за послуги теплопостачання по категоріях споживачів станом на: 1) станом на 30.11.2022- 28 734 655 грн. 43 коп., з яких населення - 22 647 527 грн. 01 коп.; 2) станом на 31.03.2023 - 46 114 930 грн. 93 коп., з яких населення - 36 950 308 грн. 23 коп.; 3) станом на 21.12.2023 - 41 181 045 грн. 15 коп., з яких населення - 34 569 714 грн. 36 коп.; 4) станом на 31.03.2024 - 50 975 038 грн. 42 коп., з яких населення - 42 668 652 грн. 35 коп. Підприємство вправі повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності відповідних коштів на рахунку, кількість яких перебуває у безпосередній залежності від платіжної дисципліни кінцевих споживачів, яка в умовах війни та інших обмежувальних для Підприємства заходів дійшла до критичної позначки. Окрім того, відповідач має своєчасно здійснювати розрахунки з виплати заробітної плати працівникам, здійснювати своєчасну сплату податків, зборів та обов`язкових платежів. Попри наявність основних причин порушення взятих відповідачем зобов`язань перед позивачем, існували ще незалежні від нього об`єктивні обставини, які безпосередньо впливали на платіжні можливості підприємства та здійснювали значний тиск, який в умовах дії воєнного стану в Україні лише посилився. До таких обставин відносилися: Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану", яким було введено заборону до січня 2024 року примусового виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги; Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення", яким запроваджувався мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію під час дії воєнного стану та шести місяців після його завершення; постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції до 29.12.2023), якою було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонялося: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Таким чином, в умовах війни, критичного зменшення плати за послуги теплопостачання, мораторію на підвищення тарифів, КП "Жилсервіс-Дніпро" ДМР позбавлене важелів впливу на економіку свого підприємства. У зв`язку з чим, порушення зобов`язань перед позивачем виникло з незалежних від відповідача причин та обставин, існування яких виключає наявність будь яких умисних дій останнього в порушенні прав позивача;

- відповідач все ж таки здійснював погашення заборгованості перед позивачем за спірним договором. Загальна сума погашень склала 30 908 159 грн. 01 коп., що становить вдвічі більшу суму, ніж розмір непогашеної відповідачем заборгованості. Також, розмір заявленої до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат (5 097 042 грн. 71 коп.), порівняно із залишком основного боргу за спірний період (15 925 765 грн. 20 коп.) становить майже 1/3 частину, що є надмірно великим розміром, порівняно з сумою основного боргу. В свою чергу, позивач не зазнав будь-яких збитків в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором. Несвоєчасність оплати Відповідачем може бути і буде компенсована позивачу за рахунок стягнення як пені, 3 % річних та інфляційних втрат від сум несплаченого основного боргу. Окрім того, у спірний період (з листопада 2022 року по травень 2023 року) відповідач також здійснював погашення заборгованості перед позивачем зі іншим договором на постачання природного газу, а саме № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021. Зазначене підтверджується наданою позивачем Довідкою АТ "Укргазбанк" за вих. № 15932/16678/2024 від 11.06.2024. Наявність заборгованості перед позивачем за договором на постачання природного газу № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021, також ускладнювала погашення відповідачем заборгованості за договором № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022;

- відповідно до звітів про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2022 рік, 1 квартал 2023 року та 1 півріччя 2023 року (копії наявні в матеріалах справи), у відповідача був відсутній прибуток, а результати господарської діяльності проявлялися лише в збитках, що і було ще однією причиною неможливості своєчасного і повного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, виконання яких в повному обсязі і наразі є неможливим. Наразі згідно звіту про фінансовий результат за 1 півріччя 2024 року (наявний в матеріалах справи) у відповідача також відсутній прибуток від його діяльності, що робить неможливим виконання зобов`язань перед позивачем в повному обсязі. Вказане підтверджує відсутність фінансової можливості у відповідача для разового погашення заборгованості перед позивачем. Зазначені обставини підтверджують і те, що відповідач знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, що ставить під загрозу не лише його господарську діяльність, але й існування в цілому. У відповідача відсутнє майно, за рахунок якого можна здійснити погашення заборгованості за рішенням суду у даній справі. Відповідно до пункту 3.1. Статуту відповідача , майно підприємства є комунальною власністю Дніпровської міської територіальної громади і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Тобто, відповідач не є фактичним власником майна, яке має на своєму балансі;

- хоча відповідач і має на своєму балансі, а не у власності, певне майно, останній позбавлений можливості здійснювати з ним будь-які операції, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем за рішенням суду. Також, відсутність у відповідача коштів на банківських рахунках у кількості, достатній для виконання рішення суду у даній справі, як у період виникнення заборгованості так і на даний час, підтверджується і довідками з наступних банківських установ: АТ "Таскомбанк" за вих. №6835/580-Д від 23.08.2024; АТ "Перший український міжнародний банк" за вих. № DN-07.8/101 від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6834/580-Д від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6833/580-Д від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6838/580-Д від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6837/580-Д від 23.08.2024; АТ "ОТП Банк" за вих. № 305-01-305-3-305-3/208 від 26.08.2024; АТ "ОТП Банк" за вих. № 305-01-305-3-305-3/209 від 26.08.2024; АТ "ОТП Банк" за вих. № 305-01-305-3-305-3/210 від 26.08.2024. За таких обставин, відстрочення виконання рішення в даному випадку жодним чином не призведе до порушення балансу інтересів сторін, які першочергово перебувають в очевидно нерівному становищі і не вплине на матеріальне становище позивача;

- будь-яке збільшення фінансового тиску на й без того збиткове підприємство може спричинити належне проходження нинішнього опалювального сезону та підготовку до опалювального сезону 2024-2025 років, оскільки задоволення пред`явлених вимог позивача та відхилення визначених у цій заяві аргументів відповідача спричинить необхідність одномоментного виконання рішення у справі, що полягає в негайній оплаті наперед непосильної суми для відповідача. Вказані обставини можуть послужити безпосередньою причиною стягнення заборгованості в примусовому порядку з покладенням на відповідача обов`язку сплати 10 % виконавчого збору від суми до стягнення та витрат виконавчого провадження. Зазначені обставини спричинять високу ймовірність виникнення ряду негативних наслідків не лише для відповідача, але й для соціально-економічної ситуації в місті Дніпро в цілому, що обумовлюється наступними фактами: фактом реальної можливості доведення відповідача до банкрутства, оскільки останній на сьогоднішній день перебуває на грані його виникнення, що чітко вбачається із відповідних поточних фінансових звітів та інформації про стан дебіторської заборгованості, яка міститься в матеріалах справи; фактом спричинення непоправних соціальних наслідків, що полягають в ймовірності виникнення неможливості забезпечити надання послуг централізованого опалення, які є основними статутними завданнями відповідача. У зв`язку з чим, робота підприємства може бути поставлена в катастрофічне фінансове та соціальне становище, що в свою чергу тягне за собою неможливість господарської діяльності підприємства, а отже і подачу місту Дніпро тепла в опалювальний та міжопалювальні періоди; фактом спричинення виникнення у відповідача заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів до бюджету, заробітної плати, штрафних (фінансових) санкцій за несплату вказаних платежів, тощо. фактом спричинення значних економічних збитків місцевому бюджету, з якого органи місцевого самоврядування будуть змушені виділяти кошти на відновлення платоспроможності відповідача. Отже, у разі задоволення пред`явлених вимог позивача, одномоментне примусове стягнення боргу за рішенням суду у даній справі, може вплинути на енергетичну стабільність та надійність енергосистеми міста Дніпро в цілому, і послужить причиною виникнення відповідної соціальної напруженості серед споживачів підприємства через зниження їх рівня довіри до органів місцевого самоврядування. Таким чином, у разі задоволення пред`явлених вимог позивача, з урахуванням відзиву на позовну заяву, відстрочивши виконання такого рішення суду у даній справі на 12 місяців судом у повній мірі буде враховано розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою при дотриманні "балансу інтересів" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав суб`єкта господарювання;

- рішення суду у даній справі буде виконане відповідачем в повному обсязі, однак, з урахуванням майнового стану відповідача на це потрібен значний час, який на думку відповідача становитиме не менше 12 місяців з дати ухвалення рішення по справі. Окрім того, вже наявні судові рішення на примусове стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ, які частково виконуються відповідачем зокрема, і на користь позивача. Це такі справи: № 904/2918/23, судове рішення про стягнення на користь позивача основної заборгованість у розмірі 30 835 680 грн. 07 коп., 1 055 525 грн. 29 коп. - 3 % річних, 5 669 015 грн. 67 коп. - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 563 403 грн. 32 коп.; №904/6509/23, судове рішення про стягнення на користь на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 4 413 440 грн. 12 коп. основного боргу, 981 288 грн. 81 коп. - пені, 76 671 грн. 60 коп. - 3% річних 34 260 грн. 10 коп. - інфляційних втрат та 66 067 грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору. Тобто, відповідач вже має виконувати і виконує судові рішення про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. На виконання і цих рішень, з урахуванням майнового стану відповідача, також потрібен певний час;

- відстрочення виконання рішення в будь якому разі не означає його невиконання, а лише вказує на рівномірний розподіл його виконання, у разі існування виключних підстав, які в даному випадку мають місце;

- при відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців такий принцип національного законодавства в сфері судочинства як обов`язковість судового рішення, в даному випадку, є та залишається непорушним;

- зараз на розгляді Верховної Ради України перебуває законопроект № 11273 від 20.05.2024 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло-водопостачання та водовідведення". Відповідно до вказаного Законопроекту, пропонується затвердження механізму реструктуризації заборгованості теплопостачальних підприємств за спожитий природний газ після 01.06.2021 і до 01.10.023 (період стягнення у даній справі листопад 2022 року - квітень 2023 року). Аналогічний Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1639-ІХ від 14.07.2021 вже приймався та виконувався на практиці. Тільки вказанимнормативно-правовим актом передбачалась реструктуризація заборгованості теплопостачальних підприємств (фактично викладення нових графіків погашення боргів частинами), списання пені, 3% річних та інфляційних втрат за газ, спожитий до 01.06.2021. Тобто, хоча станом на сьогодні ще не прийнятий, та, відповідно, не набув чинності Закон України яким було б передбачено реструктуризацію боргів відповідача перед позивачем та списання нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат, однак прийняття такого Закону може відбутись найближчим часом. Зазначене також може давати підставі для відстрочення виконання рішення суду у справі задля врегулювання заборгованості між позивачем та відповідачем на законодавчому рівні, без додатково обтяжливих для відповідача штрафних санкцій. Підсумовуючи наведене, відповідач зазначає, що у разі задоволення (в тому числі часткового) пред`явлених позовних вимог, обставини які змушують відповідача просити відстрочення виконання рішення суду є дійсно соціально значимими та винятковими. Адже одномоментне стягнення завідомо непосильної суми заборгованості не дасть очікуваного результату та призведе до порушення балансу інтересів не лише сторін даної справи, але й частини суспільства міста Дніпро в цілому та матиме своїм наслідком накопичення нових боргів відповідачем при відсутності можливості їх погашення.

У підготовче засідання 05.09.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховане його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Судом було відзначено, що відповідь на відзив на позовну заяву надійшла до суду лише 03.09.2024, тому строк на заперечення не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.09.2024 підготовче засідання було відкладено на 17.09.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 42256/24 від 06.09.2024), в яких він зазначає про те, що не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив на позовну заяву, вказуючи про таке:

- ані при поданні позовної заяви, ані разом з відповіддю на відзив позивач не вказав про наявність у нього якихось збитків, які він поніс у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань. Так само не надано доказів таких збитків, що свідчить про їх відсутність взагалі;

- на підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів як на дату подання відзиву на позовну заяву (28.08.2024), на 27.08.2024 та на дату подання заяви про відстрочення виконання рішення суду (03.09.2024), у розмірі достатньому для погашення заборгованості перед позивачем, відповідач надає відповідні довідки банківських установ (АТ "ОТП Банк", АТ "Пумб", АТ "Таскомбанк"), в яких відповідач має відкриті рахунки;

- надання інформації про рух грошових коштів за останні 6-12 місяців буде порушувати статтю 10 Закону України "Про захист персональних даних";

- навіть 10% пені, до якої просив зменшити відповідач, становить 396 946 грн. 25 коп., що є значним розміром. Більше того, в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення і 3% річних та інфляційні втрати, в якості відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань відповідача. Загальна сума заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат становить 1 127 580 грн. 24 коп., що є також значною сумою. Тобто, відповідач в будь-якому разі не буде повністю звільнений від відповідальності перед позивачем за несвоєчасне та неповне виконання своїх зобов`язань.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду (вх. суду № 43416/24 від 13.09.2024), в яких він просить суд у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити, посилаючись на таке:

- заяву про відстрочку виконання рішення суду відповідач обґрунтовує заборгованістю перед ним його кінцевих споживачів, на яких він не має важелів впливу, враховуючи воєнний стан. Як наслідок, відповідач зазначає про свій важкий фінансовий стан. Проте, посилання на дану обставину, за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися такою, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки пункт 9 частини 3 статті 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Крім цього в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно із статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 7.2 постанови, а саме: відсутність коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Так, в підтвердження відсутності фінансових можливостей відповідачем не було надано жодного документу, який би міг слугувати належним доказом. Більш того, згідно зі статтею 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов`язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, так і за виконання податкових та інших зобов`язань. Позивач вважає, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду, призведе до сприяння відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах. В тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі. Враховуючи викладене, обставини, на які посилається відповідач не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України) для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі. Предметом розгляду поточної справи є стягнення, в тому числі, основної заборгованості, в розмірі 15 925 765 грн. 20 коп., яку відповідач мав повністю погасити ще 16.05.2023. Однак, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань за договором. Фактично відповідач вже і так отримував значний проміжок часу під час дії договору та дотепер для погашення заборгованості. При цьому затримка розрахунку і так наразі вже складає більше року. Слід врахувати ту обставину, що позивач забезпечує галузі національної економіки природним газом. Тобто, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. В умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у позивача значно зросла кількість споживачів, через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам", відповідно до пункту 4 якого покладено спеціальні обов`язки на: 1) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, а саме: виробниками теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору, отримують послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води); виробниками теплової енергії - об`єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними (житловими, обслуговуючими) кооперативами, управителями багатоквартирних будинків та суб`єктами господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків; виробниками теплової енергії, що використовують природний газ для виробництва електричної енергії (когенерація); виробниками теплової енергії, управління майном яких здійснюється суб`єктами господарювання, які залучені АРМА відповідно до статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", для всіх категорій використання природного газу; 2) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - щодо забезпечення постачання природного газу споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладам охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) (далі - бюджетні установи) на умовах, передбачених пунктом 6 цього Положення. При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Відстрочення виконання рішення суду може сформувати хибну судову практику, відповідно до якої платіжна дисципліна споживачів погіршиться ще більше, через що у позивача виникне критичний дефіцит обігових коштів для закупівлі природного газу;

- згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання;

- в силу приписів статей 73, 74, 76-79, 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення відстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим саме на строк в 12 місяців. Відповідач взагалі не обґрунтував строк такої відстрочки та не зазначив чому саме через рік він зможе виконати рішення суду. Більш того, просить відстрочити виконання рішення суду на 1 рік, що є максимально можливим строком, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи викладене, позивач вважає, що клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, тому просить відмовити в такій відстрочці.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 43498/24 від 16.09.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з участю представника відповідача в судовому засідання в іншому судовому провадженні та неможливістю заміни представника товариства.

У підготовче засідання 17.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, разом з тим судом було розглянуте його клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого суд не вбачав підстав, з огляду на таке:

- як вбачається з поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання;

- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

- у даному випадку суд визнає причину неявки представника відповідача неповажною, оскільки дата даного судового засідання була відома останньому завчасно (з 05.09.2024). Більше того, дата та час були узгоджені з представником відповідача у попередньому судовому засіданні 05.09.2024, в якому представник відповідача підтвердив можливість прибуття та зручність вказаної дати та часу;

- відповідачем не підтверджена неможливість заміни представника на іншого;

- у випадку неможливості прибуття до приміщення суду, відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до суду із клопотанням про участь у судовому засіданні 17.09.2024 в режимі відеоконференції, але з таким клопотанням до суду не звертався;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У вказаному засіданні представник позивача повідомив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представник позивача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 17.09.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд за результатами підготовчого засідання постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до пункту 18 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Крім того, з метою участі всіх учасників справи у розгляді справи по суті, керуючись положеннями статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим закрити підготовче провадження та призначити судове засідання, а також, задовольнити клопотання позивача, призначивши судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 177, пунктом 18 частини 2 статті 182, пунктом 3 частини 2 статті 185, 197 статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

2. Розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 01.10.2024 о 14:50 год.

3. Викликати представників учасників справи в судове засідання, визнавши їх явку обов`язковою.

4. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться 01.10.2024 о 14:50 год., у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань № 1-104 (1-й поверх) за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

5. Надати можливість представнику позивача прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 01.10.2024 о 14:50 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

6. Роз`яснити представнику позивача, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

7. Дану ухвалу направити:

- позивачу - в Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу - в Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

8. Повідомити учасників справи про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\

9. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 17.09.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали підписаний - 18.09.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко