Рішення
від 01.10.2024 по справі 904/3603/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3603/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Рильцова Є.Ю.;

від відповідача: Шинкаренко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 8118-ПСО (ТКЕ)-4 від 21.10.2022 у загальному розмірі 21 022 807 грн. 91 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (далі - відповідач) заборгованість за договором постачання природного газу № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022 у загальному розмірі 21 022 807 грн. 91 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 15 925 765 грн. 20 коп. - основний борг;

- 3 969 462 грн. 47 коп. - пеня;

- 586 739 грн. 70 коп. - інфляційні втрати;

- 540 840 грн. 54 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з листопада 2022 року по березень 2023 року природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15 925 765 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 15.11.2023 в сумі 3 969 462 грн. 47 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня 2023 року по травень 2024 року в сумі 586 739 грн. 70 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 31.05.2024 у сумі 540 840 грн. 54 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою суду від 15.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №40145/24 від 27.08.2024), в якій він просить суд надати можливість його представнику прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 05.09.2024 о 12:40 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 05.09.2024 о 12:40 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.08.2024 у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 40549/24 від 28.08.2024), в якому він просить суд зменшити розмір пені на 90% до 396 946 грн. 25 коп., посилаючись на таке:

- відповідач звертає увагу на наявність обставин (підстав) для зменшення пені у розмірі 3 969 462 грн. 47 коп. на 90%, що відповідає судовій практиці, висвітленій, зокрема у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, враховуючи обставини того, що відповідач все ж таки здійснював погашення заборгованості перед позивачем за договором. Загальна сума погашень склала 30 908 159 грн. 01 коп., що становить вдвічі більшу суму, ніж розмір непогашеної відповідачем заборгованості. Також, розмір заявленої до стягнення пені (3 969 462 грн. 47 коп.), порівняно із залишком основного боргу за спірний період (15 925 765 грн. 20 коп.), є надмірно великим. В свою чергу, позивач не зазнав будь-яких збитків в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором. Несвоєчасність оплати відповідачем може бути і буде компенсована позивачу за рахунок стягнення з як 3% річних та інфляційних втрат від сум несплаченого основного боргу. Окрім того, у спірний період (з листопада 2022 року по травень 2023 року) відповідач також здійснював погашення заборгованості перед позивачем зі іншим договором на постачання природного газу, а саме: № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021. Зазначене підтверджується наданою позивачем довідкою АТ "Укргазбанк" за вих. № 15932/16678/2024 від 11.06.2024. Наявність заборгованості перед позивачем за договором на постачання природного газу № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021, також ускладнювала погашення відповідачем заборгованості за договором № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022;

- відповідач не є фактичним споживачем газу, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не вправі впливати ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Відповідач в умовах дії воєнного стану в Україні був позбавлений об`єктивної можливості в повній мірі здійснення претензійно-позовної роботи, з огляду на таке: Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" було введено заборону примусового виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги; Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення" запроваджено мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію під час дії воєнного стану та шести місяців після його завершення; постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Разом з тим, в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, сума дебіторської заборгованості споживачів відповідача за останніми звітними даними (саме в період утворення заборгованості перед позивачем) складала: 1) станом на 30.11.2022 - 28 734 655 грн. 43 коп., з яких населення - 22 647 527 грн. 01 коп.; 2) станом на 31.03.2023 - 46 114 930 грн. 93 коп., з яких населення - 36 950 308 грн. 23 коп. Зазначене свідчить, що велика кількість мешканців міста Дніпро опинилась у дуже складних життєвих обставинах, і поки не можуть сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги в повному обсязі. Дані обставини підтверджуються інформацією про стан дебіторської заборгованості. Таким чином, в умовах війни, критичного зменшення плати за послуги, мораторію на підвищення тарифів, відповідач був позбавлений важелів впливу на економіку свого підприємства;

- відповідно до звітів про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2022 рік, 1 квартал 2023 року та 1 півріччя 2023 року, у відповідача був відсутній прибуток, а результати господарської діяльності проявлялися лише в збитках, що і було ще однією причиною неможливості своєчасного і повного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, виконання яких в повному обсязі і наразі є неможливим. Наразі згідно зі звітом про фінансовий результат за 1 півріччя 2024 року у відповідача також відсутній прибуток від його діяльності, що робить неможливим виконання зобов`язань перед позивачем в повному обсязі. Отже, присудження завідомо непосильної до оплати суми пені до стягнення може призвести до ряду негативних економічних наслідків в діяльності відповідача: реальної можливості доведення відповідача до банкрутства, оскільки останній, на сьогоднішній день, перебуває на грані його виникнення, що чітко вбачається із відповідних фінансових звітів та довідок щодо стану дебіторської заборгованості; спричинення непоправних соціальних наслідків, що полягають в ймовірності виникнення неможливості забезпечити надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, які є основними статутними завданнями підприємства. У зв`язку з чим, робота відповідача може бути поставлена в катастрофічне фінансове та соціальне становище, що в свою чергу тягне за собою неможливість господарської діяльності підприємства, а отже і подачу місту Дніпро тепла в опалювальний та міжопалювальний періоди; спричинення виникнення у відповідача заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів до бюджету, заробітної плати тощо; спричинення значних економічних збитків місцевому бюджету, з якого органи місцевого самоврядування будуть змушені виділяти кошти на відновлення платоспроможності відповідача, або ж у разі його оголошення банкрутом - на створення нового, аналогічного підприємства, яке б задовольняло потреби споживачів у теплопостачанні;

- враховуючи специфічний вид діяльності відповідача, основною причиною порушення його зобов`язання перед позивачем є низька платіжна дисципліна кінцевих споживачів послуг теплопостачання, до числа яких відноситься така незахищена, неплатоспроможна категорія як "населення". Відповідач має можливість повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності відповідних коштів на рахунках, кількість яких перебуває у безпосередній залежності від платіжної дисципліни кінцевих споживачів, яка в умовах війни та інших обмежувальних заходів дійшла до критичної позначки.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляд у справи (вх. суду № 40912/24 від 30.08.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 41435/24 від 03.09.2024), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- укладаючи з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені та штрафу у розмірі, визначеному договором;

- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів. Не міститься і в умовах договору умови, що виконання умов договору ставиться у залежність від третіх осіб;

- у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, врахував інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення пені;

- важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших суб`єктів господарювання, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, оскільки відповідач погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань та самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені;

- фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації у вигляді банківських довідок про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання відзиву на позов, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відзив, а також інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника. Таким чином, документи, які поданні відповідачем, не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки не відображають фінансовий стан протягом ведення боржником господарської діяльності. Позивач вважає, що відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань. При цьому збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру пені та штрафу на 90%;

- щодо зменшення пені на 90%, то при такому зменшенні взагалі нівелюється значення неустойки та дотримання балансу інтересів сторін. Вимагаючи зменшити розмір пені на 90%, відповідач таким чином хоче ототожнити зменшення розміру штрафних санкцій із звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 218 Господарського кодексу України), тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені та штрафу є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності. Таким чином, позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки посилання на норми права (стаття 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України), не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України та, виходячи із вищевказаних положень законодавства України.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 41405/24 від 03.09.2024), в якій він просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі строком на 12 місяців, посилаючись на таке:

- в разі задоволення пред`явлених позивачем позовних вимог (в тому числі часткового), у відповідача буде відсутня об`єктивна можливість забезпечення одномоментного виконання рішення суду у даній справі;

- підприємство відповідача не є фактичним кінцевим споживачем газу, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не має можливості впливу ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Враховуючи специфічний вид діяльності підприємства, основною причиною порушення КП "Жилсервіс-Дніпро" ДМР зобов`язання перед позивачем за договором є низька платіжна дисципліна кінцевих споживачів підприємства, до числа яких відноситься така незахищена категорія як "населення", яке є основним споживачем послуг теплопостачання. Водночас відповідач звертає увагу, що категорія споживачів КП "Жилсервіс-Дніпро" ДМР "населення" є найбільш неплатоспроможною категорією. Про це свідчить наявна в матеріалах справи довідка про стан дебіторської заборгованості за послуги теплопостачання по категоріях споживачів станом на: 1) станом на 30.11.2022 - 28 734 655 грн. 43 коп., з яких населення - 22 647 527 грн. 01 коп.; 2) станом на 31.03.2023 - 46 114 930 грн. 93 коп., з яких населення - 36 950 308 грн. 23 коп.; 3) станом на 21.12.2023 - 41 181 045 грн. 15 коп., з яких населення - 34 569 714 грн. 36 коп.; 4) станом на 31.03.2024 - 50 975 038 грн. 42 коп., з яких населення - 42 668 652 грн. 35 коп. Підприємство вправі повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності відповідних коштів на рахунку, кількість яких перебуває у безпосередній залежності від платіжної дисципліни кінцевих споживачів, яка в умовах війни та інших обмежувальних для Підприємства заходів дійшла до критичної позначки. Окрім того, відповідач має своєчасно здійснювати розрахунки з виплати заробітної плати працівникам, здійснювати своєчасну сплату податків, зборів та обов`язкових платежів. Попри наявність основних причин порушення взятих відповідачем зобов`язань перед позивачем, існували ще незалежні від нього об`єктивні обставини, які безпосередньо впливали на платіжні можливості підприємства та здійснювали значний тиск, який в умовах дії воєнного стану в Україні лише посилився. До таких обставин відносилися: Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану", яким було введено заборону до січня 2024 року примусового виконання рішень про стягнення з фізичних осіб заборгованості за житлово-комунальні послуги; Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення", яким запроваджувався мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію під час дії воєнного стану та шести місяців після його завершення; постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції до 29.12.2023), якою було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонялося: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Таким чином, в умовах війни, критичного зменшення плати за послуги теплопостачання, мораторію на підвищення тарифів, КП "Жилсервіс-Дніпро" ДМР позбавлене важелів впливу на економіку свого підприємства. У зв`язку з чим, порушення зобов`язань перед позивачем виникло з незалежних від відповідача причин та обставин, існування яких виключає наявність будь яких умисних дій останнього в порушенні прав позивача;

- відповідач все ж таки здійснював погашення заборгованості перед позивачем за спірним договором. Загальна сума погашень склала 30 908 159 грн. 01 коп., що становить вдвічі більшу суму, ніж розмір непогашеної відповідачем заборгованості. Також, розмір заявленої до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (5 097 042 грн. 71 коп.), порівняно із залишком основного боргу за спірний період (15 925 765 грн. 20 коп.) становить майже 1/3 частину, що є надмірно великим розміром, порівняно з сумою основного боргу. В свою чергу, позивач не зазнав будь-яких збитків в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором. Несвоєчасність оплати відповідачем може бути і буде компенсована позивачу за рахунок стягнення як пені, 3% річних та інфляційних втрат від сум несплаченого основного боргу. Окрім того, у спірний період (з листопада 2022 року по травень 2023 року) відповідач також здійснював погашення заборгованості перед позивачем зі іншим договором на постачання природного газу, а саме № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021. Зазначене підтверджується наданою позивачем Довідкою АТ "Укргазбанк" за вих. № 15932/16678/2024 від 11.06.2024. Наявність заборгованості перед позивачем за договором на постачання природного газу № 5608-НГТ-4 від 11.10.2021, також ускладнювала погашення відповідачем заборгованості за договором № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022;

- хоча відповідач і має на своєму балансі, а не у власності, певне майно, останній позбавлений можливості здійснювати з ним будь-які операції, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем за рішенням суду. Також, відсутність у відповідача коштів на банківських рахунках у кількості, достатній для виконання рішення суду у даній справі, як у період виникнення заборгованості так і на даний час, підтверджується і довідками з наступних банківських установ: АТ "Таскомбанк" за вих. №6835/580-Д від 23.08.2024; АТ "Перший український міжнародний банк" за вих. № DN-07.8/101 від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6834/580-Д від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6833/580-Д від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6838/580-Д від 23.08.2024; АТ "Таскомбанк" за вих. № 6837/580-Д від 23.08.2024; АТ "ОТП Банк" за вих. № 305-01-305-3-305-3/208 від 26.08.2024; АТ "ОТП Банк" за вих. № 305-01-305-3-305-3/209 від 26.08.2024; АТ "ОТП Банк" за вих. № 305-01-305-3-305-3/210 від 26.08.2024. За таких обставин, відстрочення виконання рішення в даному випадку жодним чином не призведе до порушення балансу інтересів сторін, які першочергово перебувають в очевидно нерівному становищі, і не вплине на матеріальне становище позивача;

- будь-яке збільшення фінансового тиску на збиткове підприємство може спричинити неналежне проходження нинішнього опалювального сезону та підготовку до опалювального сезону 2024-2025 років, оскільки задоволення пред`явлених вимог позивача та відхилення визначених у цій заяві аргументів відповідача спричинить необхідність одномоментного виконання рішення у справі, що полягає в негайній оплаті наперед непосильної суми для відповідача. Вказані обставини можуть послужити безпосередньою причиною стягнення заборгованості в примусовому порядку з покладенням на відповідача обов`язку сплати 10 % виконавчого збору від суми до стягнення та витрат виконавчого провадження. Зазначені обставини спричинять високу ймовірність виникнення ряду негативних наслідків не лише для відповідача, але й для соціально-економічної ситуації в місті Дніпро в цілому, що обумовлюється наступними фактами: фактом реальної можливості доведення відповідача до банкрутства, оскільки останній на сьогоднішній день перебуває на грані його виникнення, що чітко вбачається із відповідних поточних фінансових звітів та інформації про стан дебіторської заборгованості, яка міститься в матеріалах справи; фактом спричинення непоправних соціальних наслідків, що полягають в ймовірності виникнення неможливості забезпечити надання послуг централізованого опалення, які є основними статутними завданнями відповідача. У зв`язку з чим, робота підприємства може бути поставлена в катастрофічне фінансове та соціальне становище, що в свою чергу тягне за собою неможливість господарської діяльності підприємства, а отже і подачу місту Дніпро тепла в опалювальний та міжопалювальні періоди; фактом спричинення виникнення у відповідача заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів до бюджету, заробітної плати, штрафних (фінансових) санкцій за несплату вказаних платежів, тощо, фактом спричинення значних економічних збитків місцевому бюджету, з якого органи місцевого самоврядування будуть змушені виділяти кошти на відновлення платоспроможності відповідача. Отже, у разі задоволення пред`явлених вимог позивача, одномоментне примусове стягнення боргу за рішенням суду у даній справі, може вплинути на енергетичну стабільність та надійність енергосистеми міста Дніпро в цілому, і послужить причиною виникнення відповідної соціальної напруженості серед споживачів підприємства через зниження їх рівня довіри до органів місцевого самоврядування. Таким чином, у разі задоволення пред`явлених вимог позивача, з урахуванням відзиву на позовну заяву, відстрочивши виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців, судом у повній мірі буде враховано розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою при дотриманні "балансу інтересів" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав суб`єкта господарювання;

- рішення суду у даній справі буде виконане відповідачем в повному обсязі, однак, з урахуванням майнового стану відповідача на це потрібен значний час, який на думку відповідача становитиме не менше 12 місяців з дати ухвалення рішення по справі. Окрім того, вже наявні судові рішення на примусове стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ, які частково виконуються відповідачем зокрема, і на користь позивача. Це такі справи: № 904/2918/23, судове рішення про стягнення на користь позивача основної заборгованість у розмірі 30 835 680 грн. 07 коп., 1 055 525 грн. 29 коп. - 3 % річних, 5 669 015 грн. 67 коп. - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 563 403 грн. 32 коп.; №904/6509/23, судове рішення про стягнення на користь на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 4 413 440 грн. 12 коп. основного боргу, 981 288 грн. 81 коп. - пені, 76 671 грн. 60 коп. - 3% річних 34 260 грн. 10 коп. - інфляційних втрат та 66 067 грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору. Тобто, відповідач вже має виконувати і виконує судові рішення про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. На виконання і цих рішень, з урахуванням майнового стану відповідача, також потрібен певний час;

- відстрочення виконання рішення в будь-якому разі не означає його невиконання, а лише вказує на рівномірний розподіл його виконання, у разі існування виключних підстав, які в даному випадку мають місце;

- при відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців такий принцип національного законодавства в сфері судочинства як обов`язковість судового рішення залишається непорушним;

- зараз на розгляді Верховної Ради України перебуває законопроект № 11273 від 20.05.2024 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло-водопостачання та водовідведення". Відповідно до вказаного Законопроекту, пропонується затвердження механізму реструктуризації заборгованості теплопостачальних підприємств за спожитий природний газ після 01.06.2021 і до 01.10.023 (період стягнення у даній справі листопад 2022 року - квітень 2023 року). Аналогічний Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1639-ІХ від 14.07.2021 вже приймався та виконувався на практиці. Тільки вказаним нормативно-правовим актом передбачалась реструктуризація заборгованості теплопостачальних підприємств (фактично викладення нових графіків погашення боргів частинами), списання пені, 3% річних та інфляційних втрат за газ, спожитий до 01.06.2021. Тобто, хоча станом на сьогодні ще не прийнятий, та, відповідно, не набув чинності Закон України, яким було б передбачено реструктуризацію боргів відповідача перед позивачем та списання нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, однак прийняття такого Закону може відбутись найближчим часом. Зазначене також може давати підставі для відстрочення виконання рішення суду у справі задля врегулювання заборгованості між позивачем та відповідачем на законодавчому рівні, без додатково обтяжливих для відповідача штрафних санкцій. Підсумовуючи наведене, відповідач зазначає, що у разі задоволення (в тому числі часткового) пред`явлених позовних вимог, обставини які змушують відповідача просити відстрочення виконання рішення суду є дійсно соціально значимими та винятковими. Адже одномоментне стягнення завідомо непосильної суми заборгованості не дасть очікуваного результату та призведе до порушення балансу інтересів не лише сторін даної справи, але й частини суспільства міста Дніпро в цілому та матиме своїм наслідком накопичення нових боргів відповідачем при відсутності можливості їх погашення.

У підготовче засідання 05.09.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Судом також було відзначено, що відповідь на відзив на позовну заяву надійшла до суду лише 03.09.2024, отже строк на подачу заперечень на відповідь на відзив на позову заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.09.2024 підготовче засідання було відкладено на 17.09.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 42256/24 від 06.09.2024), в яких він зазначає про те, що не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив на позовну заяву, вказуючи про таке:

- ані при поданні позовної заяви, ані разом з відповіддю на відзив позивач не вказав про наявність у нього будь-яких збитків, які він поніс у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, що свідчить про їх відсутність взагалі;

- на підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів, як на дату подання відзиву на позовну заяву (28.08.2024), так і на 27.08.2024 та на дату подання заяви про відстрочення виконання рішення суду (03.09.2024), у розмірі достатньому для погашення заборгованості перед позивачем, відповідач надав відповідні довідки банківських установ (АТ "ОТП Банк", АТ "Пумб", АТ "Таскомбанк"), в яких відповідач має відкриті рахунки;

- надання інформації про рух грошових коштів за останні 6-12 місяців буде порушувати статтю 10 Закону України "Про захист персональних даних";

- навіть 10% пені, до якої просив зменшити відповідач, становить 396 946 грн. 25 коп., що є значним розміром. Більше того, в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення і 3% річних та інфляційні втрати, в якості відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань відповідача. Загальна сума заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат становить 1 127 580 грн. 24 коп., що є також значною сумою. Тобто, відповідач в будь-якому разі не буде повністю звільнений від відповідальності перед позивачем за несвоєчасне та неповне виконання своїх зобов`язань.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду (вх. суду № 43416/24 від 13.09.2024), в яких він просить суд у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити, посилаючись на таке:

- заяву про відстрочку виконання рішення суду відповідач обґрунтовує заборгованістю перед ним його кінцевих споживачів, на яких він не має важелів впливу, враховуючи воєнний стан. Як наслідок, відповідач зазначає про свій важкий фінансовий стан. Проте, посилання на дану обставину, за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися такою, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки пункт 9 частини 3 статті 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Крім цього в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно із статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 7.2 постанови, а саме: відсутність коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Так, в підтвердження відсутності фінансових можливостей відповідачем не було надано жодного документу, який би міг слугувати належним доказом. Більш того, згідно зі статтею 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов`язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, так і за виконання податкових та інших зобов`язань. Позивач вважає, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду, призведе до сприяння відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах. В тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі. Враховуючи викладене, обставини, на які посилається відповідач не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України) для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі. Предметом розгляду поточної справи є стягнення, в тому числі, основної заборгованості, в розмірі 15 925 765 грн. 20 коп., яку відповідач мав повністю погасити ще 16.05.2023. Однак, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань за договором. Фактично відповідач вже отримав значний проміжок часу під час дії договору та дотепер для погашення заборгованості. При цьому затримка розрахунку і так наразі вже складає більше року. Слід врахувати ту обставину, що позивач забезпечує галузі національної економіки природним газом. Тобто, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. В умовах воєнного стану та збройної агресії з боку Російської Федерації у позивача значно зросла кількість споживачів, через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам", відповідно до пункту 4 якого покладено спеціальні обов`язки на: 1) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, а саме: виробниками теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору, отримують послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води); виробниками теплової енергії - об`єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними (житловими, обслуговуючими) кооперативами, управителями багатоквартирних будинків та суб`єктами господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків; виробниками теплової енергії, що використовують природний газ для виробництва електричної енергії (когенерація); виробниками теплової енергії, управління майном яких здійснюється суб`єктами господарювання, які залучені АРМА відповідно до статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", для всіх категорій використання природного газу; 2) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - щодо забезпечення постачання природного газу споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладам охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) (далі - бюджетні установи) на умовах, передбачених пунктом 6 цього Положення. При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Відстрочення виконання рішення суду може сформувати хибну судову практику, відповідно до якої платіжна дисципліна споживачів погіршиться ще більше, через що у позивача виникне критичний дефіцит обігових коштів для закупівлі природного газу;

- згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання;

- в силу приписів статей 73, 74, 76-79, 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення відстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим саме на строк в 12 місяців. Відповідач взагалі не обґрунтував строк такої відстрочки та не зазначив чому саме через рік він зможе виконати рішення суду. Більш того, просить відстрочити виконання рішення суду на 1 рік, що є максимально можливим строком, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи викладене, позивач вважає, що клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, тому просить відмовити в такій відстрочці.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 43498/24 від 16.09.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні та неможливістю заміни представника відповідача.

У підготовче засідання 17.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, разом з тим судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, для задоволення якого суд не вбачав підстав, з огляду на таке:

- як вбачається з протоколу судового засідання від 05.09.2024 та поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання;

- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

- у даному випадку суд визнає причину неявки представника відповідача у підготовче засідання неповажною, оскільки дата вказаного засідання була узгоджена з представником відповідача у попередньому судовому засіданні 05.09.2024, в якому представник відповідача підтвердив можливість прибуття та зручність для нього вказаної дати та часу;

- відповідачем належними доказами не підтверджена неможливість заміни представника відповідача на іншого;

- у випадку неможливості прибуття до приміщення суду, відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до суду із клопотанням про участь у судовому засіданні 17.09.2024 в режимі відеоконференції, але з таким клопотанням до суду не звертався;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 17.09.2024 представник позивача підтвердив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представник позивача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 17.09.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.09.2024 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 45816/24 від 01.10.2024), в якому він просить суд замінити представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судове засідання 01.10.2024 з`явилися представники позивача та відповідача

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2024 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та не підтвердження відповідачем наявності обставин, з якими закон пов`язує використання судом права на зменшення штрафних санкцій; вказував, що тяжке матеріальне становище не є достатньою підставою для зменшення штрафних санкцій. Також представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, з підстав, що були наведені у поданих у підготовчому провадженні запереченнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2024 просив суд задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, а також відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, виходячи з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та у відповідному клопотанні відповідача.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 01.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, допущення прострочення оплати, розмір заборгованості за договором; правомірність заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 21.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ЕІС-код 56Х930000010610Х (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради, ЕІС-код 56XQ00017IVAT004 (далі - споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 (далі - договір, а.с. 10-16), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов`язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до пункту 2.1. договору - після настання відкладальних обставин згідно з статтею 212 Цивільного кодексу України, а саме: укладання споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов`язань споживача за всіма договорами, укладеними з постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання пункту 5.2 договору. Договір діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем за допомогою електронних підписів (а.с.17).

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу. За договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно) у кількості 7 286,822 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м), а саме:

- жовтень 2022 року - обсяг І (фіксований) - 48,229; обсяг ІІ - 45,772; обсяг ІІІ (фіксований) - (-); загальний обсяг - 94,001;

- листопад 2022 року - обсяг І (фіксований) - 1004,400; обсяг ІІ - 42,160; обсяг ІІІ (фіксований) - 73,656; загальний обсяг - 1120,216;

- грудень 2022 року - обсяг І (фіксований) - 1474,565; обсяг ІІ - 61,895; обсяг ІІІ (фіксований) - 108,135; загальний обсяг - 1644,595;

- січень 2023 року - обсяг І (фіксований) - 1579,904; обсяг ІІ - 66,320; обсяг ІІІ (фіксований) - 115,857; загальний обсяг - 1762,081;

- лютий 2023 року - обсяг І (фіксований) - 1417,905; обсяг ІІ - 59,470; обсяг ІІІ (фіксований) - 104,022; загальний обсяг - 1584,397;

- березень 2023 року - обсяг І (фіксований) - 972,405; обсяг ІІ - 40,820; обсяг ІІІ (фіксований) - 71,307; загальний обсяг - 1084,532;

- всього - обсяг І (фіксований) - 6497,408; обсяг ІІ - 316,437; обсяг ІІІ (фіксований) - 472,977; загальний обсяг - 7286,822.

Згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.1. договору обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої вводи бюджетним установам, організаціям, релігійним організаціям, підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІ природного газу використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований).

З матеріалів справи вбачаться, що до договору сторонами вносилися зміни, шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 26.10.2022 та Додаткової угоди № 2 від 21.02.2023 (а.с.18-19).

За умовами пункту 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У пункті 4.1. договору сторонами були визначені умови щодо ціни, природного газу, а саме: ціна на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином:

- ціна обсягів газу, визначених у пункті 2.1. договору як обсяг І (фіксований) за 1 000 куб м газу без ПДВ - 6 183 грн. 33 коп., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420 грн. 00 коп.; крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн. 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163 грн. 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583 грн. 89 коп. (підпункт 4.1.1. договору);

- ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 договору як обсяг II за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 31 937 грн. 92 коп., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ- 38 325 грн. 50 коп.; крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн. 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163 грн. 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу ІІ за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38 489 грн. 39 коп. (підпункт 4.1.2. договору);

- ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 договору як обсяг III (фіксований) за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658 грн. 33 коп., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390 грн. 00 коп.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн. 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць. всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163 грн. 89 коп. за 1 000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу ІІІ (фіксований) за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553 грн. 89 коп. (підпункт 4.1.3. договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з листопада 2022 року по березень 2023 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 46 833 924 грн. 21 коп., на підтвердження чого сторонами були складені та підписані наступні Акти приймання-передачі природного газу:

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 4 570 210 грн. 22 коп. (а.с. 34);

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 1 099 457 грн. 87 коп. (а.с. 34, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 7 459 781 грн. 52 коп. (а.с. 35);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 1 790 054 грн. 59 коп. (а.с. 35, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 9 291 130 грн. 40 коп. (а.с. 36);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 1 618 791 грн. 22 коп. (а.с. 36, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 1 728 733 грн. 37 коп. (а.с. 37);

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 9 714 517 грн. 36 коп. (а.с. 37, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 1 600 831 грн. 68 коп. (а.с. 38);

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 1 721 968 грн. 45 коп. (а.с. 38, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 4 466 558 грн. 28 коп. (а.с. 39);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 758 279 грн. 18 коп. (а.с. 39, на звороті);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 1 013 610 грн. 07 коп. (а.с. 40).

Вказані Акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані, зокрема, представником відповідача та скріплені відтиском печатки підприємства.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що Акти підписані сторонами без заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого, відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий, відповідно до акту/актів приймання-передачі, природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 договору.

З матеріалів справи вбачається, що вказані зобов`язання відповідачем були порушені поставлений у період з листопада 2022 року по березень 2023 року природний газ був оплачений відповідачем лише частково - на суму 30 908 159 грн. 01 коп. (а.с.44-46), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15 925 765 грн. 20 коп. (46 833 924,21 - 30 908 159,01).

Слід також відзначити, що наявність вказаної заборгованості відповідачем під час розгляду справи судом не заперечувалась.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з листопада 2022 року по березень 2023 року природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15 925 765 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 15.11.2023 в сумі 3 969 462 грн. 47 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня 2023 року по травень 2024 року в сумі 586 739 грн. 70 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 31.05.2024 у сумі 540 840 грн. 54 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За нормою частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що спожитий у період з листопада 2022 року по березень 2023 року природний газ був оплачений відповідачем лише частково - на суму 30 908 159 грн. 01 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15 925 765 грн. 20 коп. (46 833 924,21 - 30 908 159,01).

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 15 925 765 грн. 20 коп.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 15.11.2023 в сумі 3 969 462 грн. 47 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі природного газу окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.8), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 969 462 грн. 47 коп. визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня 2023 року по травень 2024 року в сумі 586 739 грн. 70 коп.

З приводу розрахунку інфляційних втрат позивача (а.с.9) суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем (а.с.9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі природного газу окремо), враховуючи методику розрахунку, викладену у постановах Верховного Суду, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, доданий до позовної заяви (а.с.9), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 586 739 грн. 70 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України також були також розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 31.05.2024 у сумі 540 840 грн. 54 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку (а.с.8).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі природного газу окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, доданий до позовної заяви (а.с.8), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 540 840 грн. 54 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає слідуюче.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- ступінь виконання зобов`язання відповідачем у спірному періоді з листопада 2022 року по березень 2023 року, у добровільному порядку та до звернення із позовом до суду, складає близько 66% (оплата становить 30 908 159 грн. 01 коп. з 46 833 924 грн. 21 коп.);

- судом приймається до уваги причина порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, а саме: відповідач не є кінцевими споживачем за спірним договором (пункт 2.2.1. договору), отже об`єктивна можливість здійснити розрахунок за спожитий природний газ залежить від платіжної дисципліни кінцевих споживачів такого газу. Так, природний газ на загальну суму 46 833 924 грн. 21 коп. (з яких заборгованість становить 15 925 765 грн. 20 коп.), що постачався у спірний період за договором, використовувався відповідачем, здебільшого для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої вводи бюджетним установам, організаціям, релігійним організаціям, підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб (обсяги І та ІІІ), загальновідомим фактом щодо яких є низька дисципліна своєчасної оплати, що також вбачається з наданих відповідачем доказів;

- судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи відповідач наявність прострочення не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов`язань за договором перед позивачем у встановлений договором строк;

- позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, кожні з яких окремо в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме призначення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (у строки, передбачені договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

В даному випадку судом також було враховано інтереси позивача, який мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним природного газу у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі, а також те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 30%, а саме: до 2 778 623 грн. 73 коп. (3 969 462,47 - 30%).

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Отже, клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 778 623 грн. 73 коп.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців суд зазначає таке.

У статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Отже, процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в момент його прийняття, при цьому, підстави для такої відстрочки або розстрочки містяться у статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду такої заяви на стадії виконання рішення, а саме: підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, на відміну від статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) стаття 331 Господарського процесуального кодексу України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.

Таким чином, обов`язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відзначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

В даному випадку суд вважає за доцільне відмовити відповідачу у відстроченні виконання рішення суду, з огляду на таке.

Обґрунтування поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду, фактично, зводиться до обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності, а також обставин існування воєнного стану, які вже існували в момент укладення договору та постачання природного газу у спірний період, отже про їх існування відповідачу було відомо на момент укладення договору.

Крім того, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Судом також враховано, що відповідачем не надані докази на підтвердження можливості виконати боргові зобов`язання на умовах відстрочки на 12 місяців.

За таких обставин заперечення позивача проти відстрочення виконання судового рішення заслуговують на увагу і враховуються судом при прийнятті рішення з цього питання.

Що ж до загального економічного та політичного стану країни, то його наслідки торкаються обох сторін у процесі їх підприємницької діяльності.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Так, стягувач (позивач) проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які можуть слугувати підставою для надання відстрочення виконання рішення.

Аналізуючи поведінку відповідача, а також той факт, що відповідач просить не розстрочити виконання рішення суду (поділивши суму боргу на можливі і доступні для відповідача платежі), а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк - на один рік з моменту винесення рішення суду, вбачається спроба відповідача затягнути строки оплати наявного боргу.

Більше того, як вже було зазначено раніше, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження можливості виконання рішення суду на запропонованих ним умовах відстрочки.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається відповідач в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців та роз`яснює відповідачу, що він не позбавлений можливості звернутися повторно з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, враховуючи стягнуту судом суму заборгованості та з відповідним її обґрунтуванням, в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 252 273 грн. 69 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про зменшення розміру пені - задовольнити частково.

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців - відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 8118-ПСО (ТКЕ)-4 від 21.10.2022 у загальному розмірі 21 022 807 грн. 91 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (вулиця Будівельників, будинок 24, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код 43679389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вулиця Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 42399676) - 15 925 765 грн. 20 коп. - основного боргу, 2 778 623 грн. 73 коп. - пені, 586 739 грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 540 840 грн. 54 коп. - 3% річних та 252 273 грн. 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.10.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	01.10.2024
Оприлюднено	03.10.2024
Номер документу	122019627
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.10.2024 по справі 904/3603/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/3603/24

Рішення від 01.10.2024

Рішення
від 01.10.2024 по справі 904/3603/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ