Ухвала

від 16.09.2024 по справі 922/1237/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1237/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПП Хлібопродукт"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Слободін М.М., судді - Гребенюк Н.В., Гетьман Р.А.)

від 29.08.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПП Хлібопродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс"

про стягнення 86 434,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПП Хлібопродукт" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (далі - відповідач), в якому просило стягнути 73 460,94 грн інфляційного збільшення та 12 973,97 грн 3 % річних, а також судові витрати.

2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 11.08.2023 у справі № 922/2804/23 встановлено преюдиційна обставина порушення відповідачем строків поставки товару за договорами поставки від 18.11.2021 № 14-СЗ та від 10.11.2020 № 35-СЗ та неповернення здійсненої позивачем передплати за товар по договору від 18.11.2021 № 14-СЗ на суму 519 359,40 грн та по договору від 10.11.2020 № 35-СЗ на суму 133 199,94 грн. При цьому, прострочення грошового зобов`язання з повернення частини зазначеної передплати на суму 275 000,04 грн мало місце з 01.03.2022 по 25.09.2023, оскільки згідно з Специфікацією № 3 від 07.02.2022 термін поставки товару на суму 275 000,04 грн - лютий 2022 року, проте товар не був поставлений, тоді як передоплату на суму 275 000,04 грн повернуто відповідачем лише 25.09.2023. Отже, враховуючи вимоги статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача за вказаний період прострочення підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 73 460,94 грн та 3 % річних в розмірі 12 973,97 грн, всього на суму 86 434,91 грн.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 12 951,37 грн, інфляційне збільшення в розмірі 73 460,94 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 027,21 грн, в іншій частині позову відмовлено.

4. 29.08.2024 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені, недоведеність позову є достатньою підставою для відмови у ньому. Крім того, неподання позивачем доказів унеможливлює здійснення судом аргументованих висновків щодо обставин справи, в тому числі щодо заперечень відповідача на позов, тому в цій частині колегія суддів обмежується констатацією про неможливість здійснення судом необхідних висновків.

6. 05.09.2024 позивач звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).

14. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

15. Скаржник зазначає, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені постановою суду апеляційної інстанції при розгляді іншої справи (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а також зазначає, що вирішення справи, яка переглядається, має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

16. Вивчивши доводи скаржниці щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктами "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

17. Верховний Суд зауважує, що норма права про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що скаржник до касаційної скарги має додати докази на підтвердження зазначених обставин, а саме наявності інших справ.

18. Твердження скаржника, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи є виключно його припущенням та не підтверджені жодними доказами, у якій саме справі такі обставини потребують спростування.

19. Зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дає підстав для висновку про те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені цим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

20. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

21. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

22. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

23. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

24. Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

25. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 86 434,91 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

27. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у зв`язку з чим Верховний Суд не розглядає інші наведені скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення у касаційній скарзі.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1237/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПП Хлібопродукт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко