Вирок

від 17.09.2024 по справі 441/1903/21

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 441/1903/21 1-кп/441/34/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2024 Городоцький районний суд Львівської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020140180000211 від 07.05.2020 про обвинувачення:

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Львів Львівської області, українця, громадянина України, з вищою медичною освітою, працюючого до 27.07.2021 лікарем-хірургом ургентного хірургічного відділення у комунальному підприємстві «Городоцька центральна районна лікарня", депутатом, адвокатом, та нотаріусом не значиться, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого,

за ч.1ст.140 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 станом на 23.04.2020 відповідно до наказу по КЗ Городоцької районної ради «Городоцька центральна районна лікарня «№ 81-к від 30.07.2010 перебував на посаді лікаря-хірурга поліклініки на 0,5 ставки з 02.08.2010 відповідно до наказу по КЗ Городоцької районної ради «Городоцька центральна районна лікарня « № 28-к від 13.03.2017 переведений на посаду лікаря-хірурга ургентного хірургічного відділення на 0.75 ставки та 0.25 ставки екстреної допомоги, на 0,25 ставки лікаря-хірурга хірургічного відділення з 31.03.2017. Згідно з посвідченням № 28/290-к від 29.03.2018 володіє першою кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Хірургія», тобто є медичним працівником.

Згідно із п. «а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992, медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей , запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.

Окрім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992, лікуючий лікар це лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому законом порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Відповідно до п. 91 «Лікар-хірург» розділу «Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 117 від 29.03.2002, лікар-хірург керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію хірургічної і травматологічної допомоги. Проводить цілеспрямоване клінічне обстеження хворого. Визначає обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінює їх результати. Проводить диференційну діагностику. Визначає тяжкість стану хворого. Надає невідкладну медичну допомогу хворим при термінальних станах, групових та масових ураженнях. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає показання до госпіталізації за профілем захворювання, тактику медикаментозного та оперативного лікування з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки. Застосовує сучасні методи лікування та диспансеризації хворих хірургічного профілю. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Також, лікар-хірург повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я; організацію хірургічної та травматологічної допомоги; організацію роботи травмпунктів, швидкої і невідкладної медичної допомоги за умов екстремальних ситуацій; основи права в медицині; права, обов`язки та відповідальність лікаря-хірурга; показники роботи лікувально-профілактичних установ, травмпунктів, хірургічних стаціонарів; організацію диспансерного нагляду, лікарського контролю; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; нормальну та патологічну анатомію і фізіологію, топографічну анатомію; константи гомеостазу, водно-електролітного обміну, взаємозв`язок функціональних систем у здорових та хворих; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; сучасну класифікацію хірургічних захворювань; клініку інфекційних захворювань, "гострого живота", суміжних станів; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

Відповідно до п.п.2.1.-2.29 посадової інструкції лікаря-хірурга ( ургентного) хірургічного відділення , затвердженої директором КНП Городоцька ЦРЛ ГРР від 07.03.2019 до завдань та обов`язків лікаря-хірурга (ургентного) належить: забезпечення належного рівня обстеження та лікування хворих, необхідний догляд за ними з дотриманням правил етики та медичної деонтології, дотримання хворими лікарняного режиму та розпорядку, під час ургентування забезпечення належного догляду за хворими, що знаходяться під його наглядом, перевірка правильності і своєчасності виконання призначень середнім та молодшим медперсоналом, забезпечення огляду хворих у приймальному відділенні, визначення виду і обсягів аналізів, інструментальних діагностичних обстежень, консультування хворих з неясним діагнозом разом з відповідальним хірургом бригади, оформлення відмови у госпіталізації після огляду відповідального хірурга, докладного обстеження, встановлення діагнозу і надання відповідної медичної допомоги, інформування хворого про його права та обов`язки, при відсутності відповідального хірурга ( на операції, консиліумі та ін.) самостійно здійснює відмови у госпіталізації та несе за них відповідальність, проведення динамічного спостереження за хворими, що вимагають підвищеної уваги і догляду, участь в операції в якості оперуючого хірурга або асистента за призначенням відповідального хірурга бригади, застосування на практиці сучасних методів профілактики, діагностики, лікування хірургічних захворювань, та за розпорядженням відповідального хірурга- проведення переливання крові під час операції, під час ургентування перебування у хірургічному відділенні, ознайомлення пацієнтів або рідних з порядком обстеження, лікування та ризиком, що має місце при виконанні медичних маніпуляцій чи операцій ( в медичній карті робить запис про надання такої інформації і дає на підпис хворому про отримання, за виключенням хворих, у яких є порушення свідомості або розумової діяльності), доводить до відома пацієнта про право відмовитись від запропонованого лікування, пояснюючи можливі негативні наслідки цього, встановлює клінічний діагноз, складає попередній план необхідних обстежень та лікування, консультує колег, а також лікарів ургентних інших відділень лікарні, зберігає лікарську таємницю, контролює належне використання наявної діагностичної та лікувальної апаратури, якісно та вчасно заповнює необхідну медичну документацію, приймає участь в ургентних хірургічних оперативних втручаннях та маніпуляціях , доводить до відома завідувача відділення , заступника головного лікаря з лікувальної роботи , головного лікаря лікарні про надзвичайні випадки , які стались у відділенні та лікарні за час чергування.

П.4.1,4.2 лікар - хірург (ургентний) несе відповідальність за свою діяльність відповідно до чинного законодавства і нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я , організацію хірургічної допомоги населенню.

Так, 23.04.2020 о 00 годині 40 хвилин в приймальне відділення КНП «Городоцька ЦРЛ» звернувся гр. ОСОБА_14 . Під час проведення огляду ОСОБА_14 лікарем загальної практики сімейної медицини приймального відділення ОСОБА_15 було встановлено, що живіт пацієнта при огляді не збільшений, при пальпації болі в ділянці проекції шлунка, для консультації та огляду пацієнта лікарем приймального відділення було викликано профільного спеціаліста- чергового лікаря -хірурга ургентного хірургічного відділення , ОСОБА_7 , останній провів огляд пацієнта та заперечив наявність у нього хірургічної патології . Пацієнту ОСОБА_14 в умовах приймального відділення було встановлено діагноз «інші гострі гастрити» К 29.1 та скеровано на амбулаторне лікування в поліклініку з рекомендацією проведення загального аналізу сечі без інших скерувань на проведення лабораторних досліджень.

24.04.2020 з результатами вказаних лабораторних досліджень пацієнт ОСОБА_14 звернувся на прийом в поліклініку Городоцької ЦРЛ до лікаря - хірурга хірургічного кабінету ОСОБА_16 зі скаргами на біль в животі , відрижку, блювоту викликану штучно з приводу нудоти, підвищення температури тіла не відмічав, гострої хірургічної патології не виявлено, рекомендовано амбулаторне лікування пацієнту ОСОБА_14 , однак 27.04.2020 о 02 годині 05 хвилин ОСОБА_14 звернувся повторно до приймального відділення КНП «Городоцька ЦРЛ» в край важкому стані з клінікою гострого апендициту. В стаціонарі було стабілізовано стан хворого , визначено діагноз та невідкладно проведено відповідне оперативне втручання ( ІНФОРМАЦІЯ_5 з 05:20 до 07:00) «Лапаротомія. Апендектомія. Резекція сальника Осушення та дренування черевної порожнини. В післяопераційному періоді стан хворого був вкрай важким та наростали ознаки септичного шоку. О 15 годині 10 хвилин констатовано біологічну смерть гр. ОСОБА_14

Дифузний гнійно-фібринозний перитоніт - безпосередня причина смерті хворого ОСОБА_14 на першу добу перебування в стаціонарі КНП «Городоцька ЦРЛ, відповідно до медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_14 в КНП «Городоцька ЦРЛ» за № 1698

Правопорушення вчинено за таких обставин.

Лікар - хірург (ургентний) ОСОБА_7 будучи 23.04.2020 черговим лікарем - хірургом(ургентним) хірургічного відділення КНП Городоцької районної ради «Городоцька центральна районна лікарня» здійснював огляд хворого ОСОБА_14 , який звернувся за медичною допомогою зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, нудоту, кількаразове блювання, які з`явились 22.04.2020.

В порушення вимог п. «д» ч.1 ст.6 , ст.34 п.»а» п. «а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» , наказу МОЗ України № 297 від 02.10.2010 «Про затвердження стандартів та клінічних протоколів надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія» , п.2.1-2.29, 4.1, 4.2, 5.1-5.24 посадової інструкції лікаря -хірурга ( ургентного) хірургічного відділення затвердженої директором КЗ Городоцької районної ради «Городоцька центральна районна лікарня» від 07.03.2019, несучи персональну відповідальність за надання медичної допомоги під час проведення огляду пацієнта ОСОБА_14 недооцінив стан пацієнта, не провів необхідні лабораторні обстеження , зокрема загальні клінічні аналізи крові та сечі, для визначення рівня глюкози в крові, не госпіталізував пацієнта в стаціонар з метою динамічного спостереження за ним, а відпустив з медичної установи, не встановивши правильний діагноз, не виявивши гострої хірургічної патології та не призначивши необхідне лікування, яке повинно було включати госпіталізацію пацієнта ОСОБА_14 в стаціонар хірургічного відділення, проведення динамічного спостереження за його станом протягом 6 годин, огляд через кожні 2-3 години, з лабораторним дослідженням крові, проведення оперативного лікування, після встановлення правильного діагнозу. Як наслідок, пізня діагностика та невчасно розпочате лікування сприяли прогресуванню наявного у ОСОБА_14 гострого апендициту та виникненню ускладнень , які привели до смерті, яка наступила о 15 годині 10 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_5 в КНП Городоцької районної ради «Городоцька центральна районна лікарня» внаслідок гострого флегмонозного апендициту, що ускладнився гнійно-фіброзним перитонітом, гнійно - некротичним ентеритом та розвитком поліорганної недостатності. Смерть пацієнта ОСОБА_14 була попереджувальною у випадку своєчасної діагностики захворювання та вчасно проведеного хірургічного лікування.

Таким чином, тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_9 у вигляді його смерті виникли у зв`язку із неналежним виконанням своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого ставлення до них лікарем-хірургом Городоцької ЦРЛ ОСОБА_7 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 Кримінального Кодексу України, не визнав, також не визнав цивільних позовів.

По суті інкримінованого йому обвинувачення пояснив, що в ніч з 22 на 23.04.2020 був черговим лікарем-хірургом у Городоцькій ЦРЛ, пам`ятає, в нічний час його викликала в приймальне відділення черговий лікар ОСОБА_15 для огляду пацієнта ОСОБА_14 . Оглянув пацієнта, стан його був стабільний , симптомів гострого запалення не було тому, з огляду на те, що не бачив симптомів гострого апендициту, з урахуванням симптомів хворого , усно рекомендував черговому лікарю приймального відділення ОСОБА_15 зробити аналізи УЗД, відібрати кров, сечу, щоб зробити обстеження, на цьому пішов і більше з пацієнтом не контактував. Не знав, що лікар приймального відділення зробила висновок про «інші гострі гастрити» в пацієнта. Вважає, що чергова лікар приймального відділення за своїми обов`язками згідно посадової інструкції мала залишити пацієнта для спостереження, він особисто не пропонував госпіталізацію та динамічне спостереження пацієнта ОСОБА_14 в стаціонарному хірургічному відділенні, УЗД в нічний період зробити було неможливим. Вранці дізнався, що черговий лікар приймального відділення відпустила пацієнта на амбулаторне лікування. Родичі хворого 24.04.2020 контактували з іншими лікарями в т.ч. і лікарем - хірургом ОСОБА_16 яка на підставі аналізів теж не виявляла гострої патології у хворого, отже проявів гострого апендициту не було виявлено і пізніше, пацієнта ОСОБА_14 не було госпіталізовано в стаціонар лікарні, а було залишено на амбулаторному лікуванні з призначенням спазмалгону. Додатково повідомив, що письмової відмови від хворого, ні від родичів від госпіталізації не було. Просив його виправдати.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, його вина повністю, об`єктивно доведена, сукупністю зібраних доказів, досліджених та перевірених безпосередньо в судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

показами потерпілої ОСОБА_11 яка повідомила суду, 22.04.2020 у вечірній час, близько 23 години її молодший брат ОСОБА_14 телефонував їй і в ході розмови він скаржився на різкий біль у животі, блювоту та підвищення температури , оскільки сама перенесла апендицит вказані братом симптоми були такі самі, рекомендувала йому негайно викликати швидку медичну допомогу. В ту ніч брата в лікарню доставила сестра ОСОБА_10 . Пізніше вона дізналася, що меншого брата ОСОБА_17 оглядав лікар -хірург ОСОБА_7 , який в ніч на 23.04.2020 виключив наявність апендициту. Повідомив про необхідність проведення аналізу сечі , 24.04.2020 в брата ОСОБА_17 болі продовжувались і він з сестрою ОСОБА_18 пішли в поліклініку, після огляду їх запевнили, що ці симптоми вказують на проблеми із кишківником.

25.04.2020 вона побачила, що ОСОБА_14 виконуючи всі вказівки та рекомендації лікарів покращення стану не відчував. 26.04.2020 бачила ОСОБА_17 , вигляд обличчя був синюватого відтінку, мав під очима набряки, самостійно не пересувався, в ніч з 26.04.2020 на 27.04.2020 отримала дзвінок від брата ОСОБА_19 , який повідомив що їдуть на операцію в ОСОБА_20 . Операцію ОСОБА_17 зробили, а близько 15 години їй повідомили , що він помер. Причиною смерті було гангренозно-виразковий апендицит. Додала, що ніяких інших мір не приймали, оскільки довіряли кваліфікованим лікарям і брат приймав саме ті ліки, які йому рекомендували, та виконував вказівки лікарів.

Показами потерпілого ОСОБА_9 який повідомив суду, що є рідним братом ОСОБА_14 , останній наймолодший в сім?ї,є хресним батьком його сина , в ці святкові дні мав намір приїхати до нього в гості, проте, вночі 22.04.2020 від сестри ОСОБА_18 дізнався, що вона з братом ОСОБА_17 у приймальному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , в брата ОСОБА_17 сильні болі в животі і вона підозрює апендицит. 23.04.2020 в обід бачив його вдома, стан був пригнічений, консультувались з лікаркою ОСОБА_16 в телефонному режимі, вона сказала, що лікар - хірург не встановив апендицит, тому виконували виключно рекомендації лікарів. Вся сім?я вірила в професіоналізм лікарів ,та в те, що його брат не потребує госпіталізації в лікарню, проте з 26.04 на 27.04.2020 в ОСОБА_17 погіршився стан здоров`я і йому провели операцію, однак брат помер.

Потерпілий зазначив, що були пасхальні свята і перед цими подіями до 22.04.2020 скарг у брата на здоров 'я не було.

Потерпіла ОСОБА_10 суду повідомила, що 22.04.2020 близько 23 години їй подзвонив молодший брат ОСОБА_14 та сказав, що йому дуже погано, блювоти та болі внизу живота. Вона запідозрила симптоми апендициту або харчове отруєння. Близько 00 годин ночі поїхали з братом в лікарню, це був період ковідного карантину, черговому лікарю приймального відділення повідомили про симптоми, викликали чергового дікаря хірурга ОСОБА_7 , він робив пальпацію при натисканні живота хворий казав про різкі болі, коли лікарка приймального відділення спитала в лікаря - хірурга ОСОБА_7 є чи нема симптомів апендициту, на що останній сказав, що треба здати аналізи, апендициту немає, різкі болі в животі могли виникнути через переїдання, ОСОБА_17 зробили ін`єкцію для зняття гострого болю в животі, а також виписали таблетки. в лікарні лікарі залишатись не пропонували, а відправили на амбулаторне лікування та до сімейного лікаря для скерування на аналізи, оскільки 24.04.2020 їх сімейної лікарки не було, то інша лікар дала їм направлення на УЗІ і для здачі аналізів сечі. Дочекавшись аналізів, які зробили, пішли в поліклініку Городоцької ЦРЛ до лікаря - хірурга ОСОБА_16 . Описали їй самопочуття хворого, період хвороби, консультації лікарів, та повідомила, що в приймальному відділенні виключили підозру на апендицит, передали їй результати аналізів. Вона прописала ліки і дала свій номер телефону для консультацій, після контактували з нею в телефонному режимі, і виконували виключно її вказівки щодо лікування. До обіднього часу 26.04.2024 ОСОБА_14 не скаржився на гострий біль в животі, з обіднього часу почав сильно потіти , йому було важко ходити , а вночі з 26.04 на 27.04.2020 стан ОСОБА_17 погіршився і вони з іншим братом ОСОБА_19 близько першої години ночі відвезли ОСОБА_17 в приймальне відділення Городоцької ЦРЛ , його було прооперовано, проте ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 15 години її 23 річний брат ОСОБА_14 помер в лікарні.

Показами свідка ОСОБА_15 яка працює лікарем приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з 22 на 23.04 2020 була черговою в нічну зміну в приймальному відділенні Городоцької ЦРЛ, в нічний час пригадує 23.04 2020 в приймальне відділення звернувся пацієнт Комнатний ОСОБА_14 , хлопець молодого віку, був з сестрою .Вона оглянула пацієнта, розпитала про скарги, пацієнт скаржився на біль в животі, нудоту .Записи в амбулаторному журналі робила чергова медична сестра. Під час огляду хворого була присутня його сестра, загальний стан пацієнта був задовільний ,температура 36.1, дихання було добре , живіт був не збільшений , але біль була в епігастральній ділянці. Також в телефонному режимі вона викликала в приймальне відділення профільного спеціаліста, чергового лікаря - хірурга Городоцької ЦРЛ ОСОБА_7 . Після її обстеження хворого до огляду приступив лікар-хірург ОСОБА_7 , він запитав про температуру, пульс і тиск пацієнта. Після огляду лікар-хірург сказав, що гострої хірургічної патології немає, це не хірургічний, а терапевтичний хворий, також сестра питала чи нема апендициту - хірург сказав, що гострого апендициту немає , призначив ОСОБА_14 спазмалгон, пацієнту зробили дві ін`єкції, і його стан був покращився. Вона записала, що у хворого гастрит. В даному випадку рішення про госпіталізацію мав прийняти черговий лікар - хірург . Також лікар ОСОБА_7 скерував пацієнта на загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі в поліклініку та до сімейного лікаря. Зважаючи на те, що хірург виключив гостру хірургічну патологію, записи в журналі про відмову від госпіталізації не здійснювались Пацієнту та його сестрі було роз`яснено дальші їхні дії, вранці звернутись до сімейного лікаря за скеруванням до спеціалістів та на аналізи. Вона зробила всі записи реєстрації пацієнта в електронній системі, програма підтягує діагнози, програма видала гастрит, в амбулаторному журналі написала «не уточнений», а черговий хірург мав зробити запис про свій огляд зі свого робочого місця. В нічний час можна було зробити для встановлення діагнозу загальні аналізи, але лікар хірург казав хворому зробити аналізи зранку, в приймальному відділенні не було палати для спостереження пацієнта, а рішення госпіталізації в хірургію не було прийнято. Через три дні в ніч з 26 на 27 квітня 2020, коли пацієнт ОСОБА_14 повторно звернувся , стан здоров`я його був погіршився, медсестра, що була присутня при першому огляді хворого , виявила відсутність запису за 23.04.2020 чергового лікаря хірурга ОСОБА_7 в амбулаторному журналі. 27.04.2020 вона запитала в ОСОБА_7 чому запис ним не зроблена, він відповів, що є на роботі та зробить запис. Запис щодо подальших обстежень ОСОБА_14 хірург ОСОБА_7 зробив у понеділок, через чотири дні , коли вона йому сказала , що нема запису , а пацієнт поступив у важкому стані повторно 27.04.2020.

Показами свідка ОСОБА_21 яка по даному факту повідомила суду, що є лікарем анестезіологом ІНФОРМАЦІЯ_3 , пригадує, що 27.04.2020 ОСОБА_14 поступив після 12 ночі в приймальне відділення лікарні, було видно по його зовнішньому вигляду, що пацієнт у важкому стані , тиск в нього не вимірювався, шкірні покриви були синюшно-бордового кольору , явний важкий сепсис, огляд пацієнта проводили паралельно з хірургом , всі аналізи робились негайно, пацієнт потребував оперативного втручання. Пацієнт був у свідомості. Про те, що до приймального відділення поступив у вкрай важкому стані повідомила лікар приймального відділення ОСОБА_22 , вона повідомила реаніматолога і хірурга. Родичі пацієнта сказали, що попередньо 23.04.2020 вже було їх звернення до лікарні з болями в животі у хворого, їх було відправлено до сімейного лікаря на дообстеження та амбулаторне лікування.

27.04.2020 хворому ОСОБА_14 хірург поставив діагноз : важкий сепсис , септичний шок про що вона повідомила родичів і сказала їм про ризики, хворий був на штучній вентиляції легень, в умовах Городоцької ЦРЛ близько 8 години 27.04.2020 хворому провели операцію, хірургом був ОСОБА_23 а хірургом-асистентом ОСОБА_24 . Аналізи показували, що ризик пацієнта надзвичайно великий , після загального аналізу крові бачили, що смертність можлива. Індекс був 100 % летальності.. Вона закінчила чергування 0 9 годині , а в 15 годині їй повідомили про смерть пацієнта.

Показами свідка ОСОБА_24 який працює заступником директора медичної частини Городоцької ЦРЛ, також хірург, суду повідомив, що пригадує, як йому 27.04.2020 зателефонував черговий лікар ОСОБА_23 , що є критичний пацієнт з перитонітом якого треба срочно оперувати. Стан хворого був крайнє важкий, тотальне враження черевної порожнини. Гострий апендицит , в межах першої доби пацієнт помер. На момент операції йому не було відомо, що раніше пацієнт звертався в лікарню. При проведенні операції ОСОБА_14 він був асистентом, а операцію проводив лікар хірург ОСОБА_23 , потерпілий поступив з хірургічним діагнозом, у пацієнта був сепсис, під час операції в черевній порожнині побачили перетоніт.

Також додав, що хвороба апендицит маскується під різні діагнози , пацієнт має пройти в приймальному відділенні обстеження і госпіталізацію. Основним клінічним елементом є клінічний аналіз, пальпація, мінімальний метод обстеження повинен бути, якщо лікар хірург не виявив паталогії то лікар приймального відділення сам не призначає лікування по хірургії, госпіталізацію має робити черговий лікар, при первинному огляді пацієнта ОСОБА_14 лікар хірург ОСОБА_7 якби виявив апендицит, мав би госпіталізувати хворого і спостерігати протягом 6 годин. Лікар приймального відділення реєструє хворого і залучає спеціалістів яких потребує хворий. Спостереження хворого ефективніше в стаціонарних умовах, в даному випадку було визначено амбулаторне спостереження , а якщо амбулаторне - то повідомляється хто буде лікувати. Всі записи про хворого пацієнта здійснюються не пізніше дня чергування.

Свідок ОСОБА_16 , яка є лікарем-хірургом в поліклініці Городоцької ЦРЛ суду пояснила, що 24.04.2020 в першій половині дня до неї в поліклініку звернувся пацієнт ОСОБА_14 в супроводі сестри, з болями в животі, на той момент бази даних про хворого в компютері не було, вона виходила з того, що розказав пацієнт. Казав, що їх доправили з лікарні , скарги були на болі в животі , вона виключила хірургічну патологію та призначила обстеження , треба було додатково рентген органів черевної порожнини, вона не призначала загальний аналіз крові тому, що якщо була блювота то аналіз крові не є сталим.

Після рентгену за результатом, в якому рентгенолог написав висновок «без особливостей» вона не бачила патології гострого живота, дала свою рекомендацію яку бачила на той момент. Гострої патології не було виявлено. Пам`ятає що в телефонному режимі консультувала сестру пацієнта, що йому можна їсти, на другий день сестра сказала що ОСОБА_14 гірше і вона їй рекомендувала їхати в стаціонар лікарні. Якщо би виявила хірургічну патологію скерувала би відразу у хірургію. Клініка важлива у перші два дні , вона у хворого патології не виявила. Свої записи здійснювала в амбулаторну картку.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що є лікарем ультразвукової діагностики Городоцької ЦРЛ, 24.04.2020 пацієнт ОСОБА_14 за скеруванням сімейного лікаря ОСОБА_26 , проходив огляд черевної порожнини. Діагнозу хворого не знав. Пацієнт казав, що третій день болить живіт, звертався до хірургів - нічого не бачать, припускали отруєння. По органах грубої патології не було, він реагував на надавлення, рекомендовано звернутись до хірурга. Хірург має писати «підозра на апендицит», тоді вже шукають в пацієнта конкретну патологію. В даному випадку хворий казав, що хірург виключив апендицит , прізвище хірурга не називав, тому він як лікар робив опис внутрішнього органу. Рентген робили зранку в межах 9 години . Додав, що на апараті яким здійснював огляд ОСОБА_14 наявність рідини в порожнині в кількості 100-200 мл можна було не побачити. Висновок дав на руки пацієнту.

Показами свідка ОСОБА_22 , лікаря терапевта приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повідомила суду, що 27.04.2020 в 02 годині 05 хв. зареєстровано історію хворого ОСОБА_14 , хлопчик був у критично важкому стані , в приймальне відділення його доставила сестра , скарги - болі в животі, підняли його в реанімаційне відділення. З лікарів хірургів був ОСОБА_23 також вона викликала реаніматолога. Симптомів тиску у хворого не було , плями по цілому тілі. Зі слів сестри , 24.04.2020 хворого оглядав черговий хірург та були в сімейного лікаря. 26.04.2020 у хворого біля 16 години погіршився стан здоров`я, вздуття живота.

Додала, що в приймальному відділенні точного діагнозу не можливо поставити, якщо були болі в животі , за пацієнтом встановлюється дообстеження.

Показами свідка ОСОБА_27 який станом на 27.04.2020 перебував на чергуванні в ВАІТ Городоцької ЦРЛ з 9 години ранку до 20 години, з ранку о 9 годині лікарем ОСОБА_21 йому було передано пацієнта ОСОБА_14 з описом стану його здоров`я та який перебував у важкому стані , сепсис, близько 15 години зафіксовано і констатовано клінічну смерть пацієнта. Пацієнт в реанімації був у важкому стані . Перетоніт, гострий апендицит, важкий сепсис. Позитивної динаміки пацієнта не було, було штучне дихання легень, інфузійна терапія. Йому було відомо, що пацієнт звертався за кілька днів до лікарів. .Додав, що сепсис може розвиватися 3-4 дні . Якщо лікар приймального відділення бачить хірургічну патологію в пацієнта викликає хірурга.

Допитана в якості свідка лікар ОСОБА_28 суду пояснила, що працює сімейним лікарем в Городоцькій поліклініці, пацієнт ОСОБА_29 їй не відомий, вона не є його сімейним лікарем, але 24.04.2020 була на робі, в кабінет зайшла медична сестра ОСОБА_30 та повідомила, що є хворий з болями в животі , тоді вона не бачивши пацієнта доручила медичній сестрі скерувати його на аналіз крові, та проведення УЗІ, скерування було за її підписом оскільки скерування на швидкий аналіз крові повинен підписати виключно лікар. З хворим не спілкувалась і не оглядала його. Медсестрі сказала, щоб скерувала хворого до хірурга.

Свідок ОСОБА_30 суду пояснила, що працює на посаді медичної сестри в сімейного лікаря в Городоцькій центральній поліклініці, 24.04.2020 прийшла ОСОБА_10 та просила скерування на аналізи своєму брату, їх сімейного лікаря не було, вона спиталась в іншого сімейного лікаря ОСОБА_28 про можливість нею дати скерування хворому на аналізи та на УЗД. Вказала прізвище та ім`я хворого зі слів його сестри і передала лікарці для скерування. Ще пам`ятає, що сестра хворого акцентувала на болі в нього живота .Більше з пацієнтом не контактувала.

Даними з висновку експерта (комісійної судово-медичної експертизи) № 10 від 18.06.2021 (т.3 а.с.195-235) проведеного на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів , скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП у Львівській області, згідно якого, враховуючи неспецифічну клінічну симптоматику гострого апендициту у ОСОБА_14 , черговий лікар приймального відділення ОСОБА_15 та лікар-хірург ОСОБА_7 на підставі тільки даних клінічного огляду не могли провести диференціальну діагностику між гострим апендицитом та гострим гастритом, проте, могли його запідозрити.. В подальшому , у відповідності , до вимог наказу № 297 МОЗ України від 02.04.2010 «Про затвердження стандартів та клінічних протоколів надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія», лікар-хірург ОСОБА_7 повинен був провести додаткові лабораторні обстеження (загальні клінічні аналізи крові та сечі, визначення рівня глюкози крові), при можливості - інструментальні (ультразвукова діагностика, лапароскопія) та госпіталізувати ОСОБА_14 в стаціонар з метою динамічного спостереження за ним.

Враховуючи наявність у ОСОБА_14 гострого апендициту , призначене лікарями ОСОБА_15 , ОСОБА_7 і ОСОБА_31 лікування не відповідало вимогам наказу № 297 МОЗ України від 02.04.2010 року «Про затвердження стандартів та клінічних протоколів надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія».

Враховуючи записи представленої медичної документації та результати судово - медичної експертизи кусочків внутрішніх органів трупа ОСОБА_32 , комісія вважає, що смерть гр. ОСОБА_32 була попереджуваною у випадку своєчасної діагностики захворювання при огляді лікарями 23-24 .04. 2020 та вчасно проведеного хірургічного лікування.

Даними з витягу приймального відділення первинного огляду хворого 23.04.2020 ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , огляд проводився 23.04.2020 о 0 год.40 хв., скарги хворого нудота, біль в епігастральній ділянці, блювання, загальна слабкість, згідно якого також зазначено, що під час пальпації болючий в ділянці проекції шлунка, діагноз К29.1- інші гострі гастрити , зазначено лікарі: лікар хірург ОСОБА_7 ,лікар терапевт ОСОБА_15 , хворого скеровано на амбулаторне лікування в поліклініку (т.3 а.с.121)

Даними протоколу патологоанатомічного дослідження №320 від 27.04.2020, згідно якого ОСОБА_14 було поставлено заключний клінічний діагноз: «Гострий гангренозно-перфоративний апендицит; розлитий гнійно- фібринозний перитоніт,; Сепсис, Септичний шок. Поліоргання недостатність. (т.3 а.с. 167)

Даними з висновку експертної комісії департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 18.06.2020 за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_14 1996 р.н., у КНП «Городоцька центральна районна лікарня» ГРР» Львівської області, згідно якого надання медичної допомоги лікарями КНП «Городоцька центральна районна лікарня « при первинному зверненні 23.04.2020 не відповідало стандартам надання медичної допомоги хворим з гострим апендицитом. При первинному зверненні пацієнт був недообстежений , не проведено загальний аналіз крові, не проведено спостереження в динаміці, що не дозволило встановити діагноз . Надання медичної допомоги не відповідало протоколу надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія» затвердженого наказом МОЗ України від 02.04. 2010 № 297. Медична документація велася з порушенням вимог наказу МОЗ України № 110 від 14.02.2012. Записів в журналі обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації відмови від госпіталізації не зафіксовано..

Під час огляду пацієнта в амбулаторному режимі в умовах КНП «Городоцька центральна районна лікарня» ГРР пацієнту не проведено загальний аналіз крові. Медична документація під час звернення за амбулаторною допомогою велася згідно вимог МОЗ України № 110 від 14.02.2012

Надання медичної допомоги під час госпіталізації 27.04.2020 відповідало локальному протоколу , затвердженому наказом МОЗ України № 297 від 02.04.2010 . Смерть пацієнта наступила внаслідок запізнілої госпіталізації та дифузного гнійно-фібринозного перитоніту, спричиненого гострим апендицитом.

Медична документація при госпіталізації 27.04.2020 велася згідно вимог наказу МОЗ № 110 від 14.02.2012 (т.3 а.с. 181-185).

Показами допитаного у судовому засіданні відповідно до вимог ст. 356 КПК України, експерта ОСОБА_33 , к. мед. н. доцента кафедри медицини катастроф та військової медицини ЛНМУ ім. Д. Галицького лікар-хірург КНП 8- МКЛ категорія вища , який підтримав висновок комісійної судово медичної експертизи № 10 проведеної з 19.05.2021 по 18.06.2021 у повному обсязі. Вказав, що був членом експертної комісії, яка проводила експертизу на підставі постанови слідчого, роз`яснив про середні терміни спостереження за пацієнтом, вік пацієнта, стан імунної системи, термінальна стадія перитоніту яка за терміном давності для дітей може бути 24 години в дорослих до 72 год. Гострий апендицит можна встановити за допомогою комп`ютерної томографії. Поява фібрину у ОСОБА_9 свідчить , що процес ішов певний час. Процес в кожного може протікати по різному Щоб визначити механізм і причину болей, має бути обстеження. Діагностувати важко, тому необхідне динамічне обстеження протягом чотирьох годин, симптоматика може змінитися , болі можуть переміщатися, лейкоцити можуть показати наростання запального процесу. Під препаратами які хворий приймав могла симптоматика пропадати, час міг затягнутися, проте гострий апендицит вилікувати препаратами не можливо. Момент виникнення у хворого апендициту встановити не можливо з огляду на те, що не було зібрано в ході динамічного обстеження всіх необхідних можливих діагностичних методик, записів динамічного спостереження на догоспітальному етапі було мало . ОСОБА_34 встановити момент при відсутності медичних документів не можливо. Динамічне спостереження є найефективнішим.

Даними з висновку експерта додаткової комісійної судово медичної експертизи № 109 проведеної на підставі ухвали Городоцького районного суду Львівської області від 09.05.2024 з опису та мотивів якої вбачається, що смерть ОСОБА_32 в Городоцькій ЦРЛ була попереджуваною у випадку своєчасної діагностики захворювання при огляді лікарями 23-24.04.2020 та вчасно проведеного хірургічного лікування .

Надання медичної допомоги гр. ОСОБА_14 в Городоцькій ЦРЛ 27.04.2020 було правильним та в повному об`ємі , попри це ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15 год.10 хв наступила смерть гр. ОСОБА_14 та на даному етапі смерть не була попереджуваною ( т.4 а.с.188-231)

Згідно рішення позачергової Медичної ради КНП «Городоцька ЦРЛ» від 21.07.2020 , за виявлені недопрацювання при обстеженні пацієнта ОСОБА_14 на догоспітальному етапі згідноо стандартів надання медичної допомоги з гострими запальними захворюваннями черевної порожнини, затверджений наказом МОЗ України № 297 від 02.04.2010 та локальним протоколом за темою «Гострий апендицит» скеровано лікаря-терапевта приймального відділення ОСОБА_15 , лікаря-хірурга ОСОБА_7 , лікаря-хірурга ОСОБА_16 на позачергові курси підвищення кваліфікації (т.3 а.с.128)

Даними з заяви ОСОБА_9 від 07.05.2020 (т. 3 а.с.6);

даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.05.2020 у кримінальному провадженні № 12020140180000211 (т.3 а.с.5)

заявою ОСОБА_9 від 07.05.2020 у якій просить визнати його потерпілим у кримінальному провадженні (т. 3 а.с.10);

заявою ОСОБА_10 про залучення її в кримінальному провадженні як потерпілої (т.3 а.с.53)

заявою ОСОБА_35 про залучення її в кримінальному провадженні як потерпілої (т.3 а.с.54)

Заявою до суду ОСОБА_36 від 20.09.2021 про залучення її в кримінальному провадженні як потерпілої (т.1 а.с.33)

Заявою до суду ОСОБА_10 від 20.09.2021 про залучення його в кримінальному провадженні як потерпілого (т.1 а.с.39)

даними журналів запису рентгенологічних досліджень, журналу реєстрації ультразвукових досліджень (т.3 а.с.13-21)

Даними локального клінічного протоколу вторинної (спеціалізованої) стаціонарної медичної допомоги адаптований до умов роботи хірургічного відділення КНП «Городоцька ЦРЛ « Гострий апендицит (т.3 а.с. 74-95)

Витягами з наказів про те, що ОСОБА_7 був прийнятий на роботу в КНП «Городоцької ЦРЛ» на посаду лікаря-хірурга , копією посвідчення про проходження лікарем - хірургом ОСОБА_7 . атестації, даними з посадової інструкції лікаря-хірурга (т.3 а.с. .96-108)

Згідно наказу № 327 від 08.05.2020 була створена Експертна група департаменту охорони здоров`я для проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_14 (т.3 а.с.146)

копією графіку роботи працівників приймального відділення КП «Городоцької ЦРЛ» та хірургічного відділення за квітень 2020 року, затвердженого директором, відповідно до яких з 22 на 23.04.2020 на чергуванні в хірургічному відділенні перебував лікар хірург ОСОБА_7 , а в приймальному ОСОБА_15 (т.3 а.с.24-30)

копією з журналу реєстрації амбулаторних хворих, в якому вказано , що 23.04.2020 в лікарню звертався хворий ОСОБА_14 1996 р.н. , зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, нудота, разове блювання, було встановлено йому діагноз «гастрит не уточнений» , (зазначено прізвище лікар ОСОБА_37 ), також записано, що було рекомендовано хірургом (т.3 ас. 172-174)

З журналу відмов від госпіталізації (приймальне відділення) вбачається, що прізвища пацієнта ОСОБА_14 немає (т.3 а.с.175-180)

У судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_7 було подано клопотання щодо визнання висновку експерта (комісійної судово-медичної експертизи) № 10 від 18.06.2021 недопустимим доказом. Таке клопотання також підтримано його захисником ОСОБА_8 .

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

З огляду на це, експерт відповідає лише на питання поставлені йому особою, яка його залучила або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Статтею 102 КПК України передбачено зміст висновку експерта, який складається з чіткого переліку пунктів, що не підлягають розширеному тлумаченню.

На підставі положень ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, а висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, який здійснює провадження, однак незгода із висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідному рішенні.

Вказаний висновок експерта виконаний висококваліфікованими експертами, такий є належним чином аргументованим, ґрунтується на ретельному дослідженні, містить відповіді на поставлені питання, фактичні дані, викладені у висновку, відносяться до справи і мають доказове значення. Комісією експертів дані всі відповіді на поставлені запитання, які не є взаємовиключними.

Крім того, судом було допитано за клопотанням обвинуваченого та його захисника , члена експертної комісії ОСОБА_33 , який є лікарем-хірургом і не є штатними працівниками КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», та який повністю підтвердив висновки викладені на підставі наданих матеріалів по даному кримінальному провадженню. Таким було надано відповіді на всі додаткові та уточнюючі запитання. Експерт був ознайомлений з правами та обов`язками, передбаченими ст. 69, 70 КПК України, відповідальністю, передбаченою ст. 384, 385, 387 КК України, за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта.

Крім того ухвалою суду за клопотанням обвинуваченого і його захисника 09.05.2024 судом було призначено додаткову комісійну судово-медичну експертизу для конкретизації відповідей на питання (т.4 . а.с.182-231).

Пунктом 1.5 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи передбачено, що до участі у проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедри судової медицини, фахівці закладів охорони здоров`я та інших відомств. Фахівці інших спеціальностей, які залучаються до складу судово-медичних експертних комісій, можуть бути експертами та при проведенні судово-медичної експертизи надають відповіді на питання своєї медичної галузі, що в свою чергу не суперечить вимогам ст. 7, 9 Закону України «Про судову експертизу».

Суд визнає належним та допустимим доказом висновок експерта (комісійної судово-медичної експертизи) № 10 від 18.06.2021 проведений на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області та покладає в основу прийнятого рішення. Підстав недовіряти висновку (комісійної судово-медичної експертизи) в суду відсутні.

Суд не вбачає жодних підстав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, не погоджуватися з висновком комісійної судово-медичної експертизи та вважати такий недопустимим доказом.

Надані стороною обвинувачення та досліджені безпосередньо судом докази є взаємопов`язаними та в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

На підставі викладеного суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.140 КК України, як вчинення неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обовязків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі насдідки.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 службову характеристику та характеристику з місця проживання , згідно яких обвинувачений характеризується виключно позитивно, довідку про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання; має двох неповнолітніх дітей, дочка Анна потребує лікування і він приділяє багато уваги як дітям так і сім?ї. (т.4 а.с.128-141)

Враховуючи викладене, суд, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до такого висновку.

Розглядаючи кримінальне провадження, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, у межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченого про те, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, розцінює такі показання, як обрану обвинуваченим лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Доводи обвинуваченого про наявність в діях інших медичних працівників КП «Городоцької ЦРЛ « порушень, що призвели до смерті потерпілого», не належить до компетенції суду першої інстанції, оскільки суд розглядає справу лише в межах висунутого особі обвинувачення. Сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів вина обвинуваченого доведена в повному обсязі.

Щодо посилання обвинуваченого на ту обставину, що при огляді пацієнта ОСОБА_14 у нього не було ознак гострого апендициту , а також посилання сторони захисту на те, що інші лікарі також не виявляли гострого апендициту у пацієнта , суд зазначає таке.

Судом встановлено та не заперечується стороною захисту те, що при огляді пацієнта ОСОБА_14 останній скаржився на болі в животі та розказав симптоми захворювання. Та за висновком результатів клініко-експертної оцінки в п.3 чітко відображено, що надання допомоги гр. ОСОБА_14 лікарями КНП`Городоцька центральна районна лікарня « ГРР при первинному зверненні 23.04.2020 не відповідало стандартам надання медичної допомоги хворим з гострим апендицитом.

Таким чином, оцінюючи покази обвинуваченого та висунуті захисні версії, суд критично до них ставиться, оскільки покази обвинуваченого не узгоджуються із показами потерпілих, свідків, експертів, письмовими доказами та суперечать їм.

Разом з тим, відповідно до ч. 5ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 станом на момент вчинення відносилось до злочину невеликої тяжкості ( станом на момент розгляду справи судом є нетяжким), згідно п. 2 ч. 1 ст.49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення становить 3 роки.

Так, відповідно до приписів ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, як убачається з положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст. 74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч.ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст.ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що ухвалюючи вирок у даному кримінальному провадженні, визнає обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим у вчиненому злочині та, керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

Оскільки подія кримінального правопорушення мала місце 23.04.2020 враховуючи, що минуло більше 3 років, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України ч. 2 ст. 284 КПК України, беручи до уваги те, що на час розгляду в суді кримінального провадження спливли строки давності, суд вважає, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_7 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ОСОБА_38 та ОСОБА_10 пред`явлені цивільні позови до комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області відповідно до яких потерпілими оцінено моральну шкоду в розмірі по 972 000.00 ОСОБА_39 та ОСОБА_9 як сестри та брата померлого ОСОБА_14 ; та по 2 106 000.00 ОСОБА_38 та ОСОБА_10 батьками померлого. В судовому засіданні позови підтримали в повному обсязі.

Цивільні позови ОСОБА_39 та ОСОБА_9 обґрунтовані тим, що через неправомірні дії лікаря хірурга ОСОБА_7 вони втратили брата, який був найменшим у сім?ї, жили дружньо, мали спільні інтереси , постійно спілкувалися про життя батьків , спільно проводили сімейні вечори та опікувались один одним. Ситуаця смерті брата ОСОБА_14 відбулась передчасно, в них погіршився стан здоровя, часто проявляються емоційні спалахи , виникає дратівливість, пригніченість, страх, постійно згадують про брата їх опановує жаль і смуток, ситуація для них є психотравмувальною , їм завдано психологічних страждань.

ОСОБА_40 та ОСОБА_10 цивільні позови обгрунтовують тим, що вони є рідною матірю та батьком померлого ОСОБА_14 .. Обставини заподіяння шкоди їм від лікарської недбалості , яка призвела до передчасної смерті сина в молодому віці. Їм як батькам завдано душевних страждань, не можуть змиритись зі смертю наймолодшого сина , їх переживання тривають і на даний час , змінився їх життєвий уклад, вони втратили можливість отримання допомоги від сина, який опікувався ними , допомагав у побуті , вони є особами похилого віку , після пережитої трагедії погано себе почувають, постійно вживають заспокійливі лікарські засоби.

Представник потерпілих цивільні позови в судовому засіданні підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовних заявах.

Представник цивільного відповідача комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна лікарня» в судовому засіданні просив у разі вирішення питання в порядку статті 74 КК України, цивільні позови залишити без розгляду з огляду на те, що потерпілі мають право звернутися з цивільними позовами в порядку загального цивільного позовного провадження.

ОСОБА_7 заперечення крім невизнання своєї вини, мотивує тим, що моральна шкода , завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині) , батькам (усиновлювачам) дітям (усиновленим), а також особам , які проживали з нею однією сімєю. Посилається на те, що в матеріалах долучених до цивільних позовів відсутні докази спільного проживання померлого ОСОБА_14 з позивачами, крім того у позивачів ОСОБА_36 та ОСОБА_10 є ще 2 доньки та 2 сини. Просив у всіх заявлених цивільних позовах відмовити. Такі підтримав і в судовому засіданні. (т.1 а.с. 148-158, т.2 а.с. 6-8

Позицію обвинуваченого підтримав і його захисник.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих, суд зазначає наступне.

Згідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як передбачено статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Судом встановлено, що надання допомоги гр. ОСОБА_14 при первинному зверненню до лікарів КНП «Городоцька центральна районнна лікарня « 23.04.2020 не відповідало стандартам надання медичної допомоги хворим з гострим апендицитом. При первинному зверненні пацієнт був недообстежений, не проведено спостереження в динаміці, що не дозволило встановити діагноз. Надання медичної допомоги не відповідало протоколу надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія» затвердженого наказом МОЗ України від 02.04.2010 № 297, таке стверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки.(т.3 а.с.181) а, відтак, є наявними всі умови для покладення на комунальне некомерційне підприємство «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області відповідальності за відшкодування моральної шкоди потерпілим.

Щодо визначення розміру відшкодування, суд виходить з такого.

Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок про те, що: «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Що стосується доводів представника цивільного відповідача та обвинуваченого і його захисника, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, поясненнях наданих в судовому засіданні, суд вважає за необхідне спростувати такі та зазначити наступне.

Глибина душевного страждання є суто індивідуальною і лише потерпілий може виразити її в грошовому еквіваленті на свій розсуд. Суд, в свою чергу, перевіряє розмір такої шкоди на предмет розумності, справедливості та адекватності.

Суд враховує, що у діяннях працівника відповідача, які призвели до тяжких наслідків для позивачів, вбачається не умисна, а необережна форма вини через лікарську помилку.Безпосередньо медичний заклад неправомірних дій не допускав, проте й не заперечує наявність в діях свого працівника лікарської помилки. У відзиві відповідач фактично не згідний із заявленими сумами до відшкодування.

Суд зазначає, що смерть близької людини, для ОСОБА_36 та ОСОБА_10 (рідного сина) внаслідок лікарської помилки сама по собі уже спричиняє моральні страждання, що призвело до істотних змін в їх житті та негативно позначилося на їх моральному та психологічному стані. Суд враховує доводи цивільних позивачів про те, що смерть сина для них є непоправною і не вимірюється в жодному грошовому еквівалентні, наслідок, що настав, суд зважає на доводи потерпілих про те, що вони мали можливість в майбутньому розраховувати на допомогу наймолодшого сина, однак трагічні події назавжди змінили їхнє життя.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі ОСОБА_10 та та ОСОБА_40 , їх тривалість, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, потерпілі безповоротно втратила сина, таке підтверджується свідоцтвом про народження ( (т.1 а.с. 187), перенесли страждання пов`язані з його смертю, і продовжують нести ці душевні страждання, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди з урахуванням принципу виваженості, підлягають до задоволення частково, з відповідача на їх користь слід стягнути по 500 000.00 грн. кожному. моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, позивачі зазнали моральних страждань через втрату рідної людини, сина, а тому на підставіст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Щодо судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України витрати, повязані з оплатою допомоги представника потерпілого, іивфльного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи , щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором , несе відповідно потерпілий , цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

З матералів справи вбачається, що представником потерпілих ОСОБА_41 надано ордер на надання правничої (правової) допомоги.

При цьому в матералах справи відсутній договір про надання правової допоиоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, детального опису робіт, що в свою чергу , є підставою для відмови у задоволенні стягнення витрат правову допомогу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 , де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги ( договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у звязку з недоведеністю їх наявності.

За викладеного у витратах на правову допомогу ОСОБА_42 та ОСОБА_10 слід відмовити оскільки такі не підтверджені належними та допустими доказами.

Позивачі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 просили стягнути на їх користь з відповідача Комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна лікарня « Городоцької міської ради Львівської області по 972 000 .00 грн. моральної шкоди, між тим жодного підтвердження, що передбачено вимогами ч.2 ст.1168 ЦК України про спільне проживання чи перебування на утриманні померлого, суду не надали, як підтвердили в судовому засіданні, що фактично тільки померлий ОСОБА_14 проживав з батьками в АДРЕСА_3 , також про таке свідчать покази самої ОСОБА_10 яка повідомила суду, що в ніч події з 22 на 23.04.2022 брат ОСОБА_14 їй телефонував, а вона проживає поряд, АДРЕСА_4 , вона часто гостювала у батьків по АДРЕСА_3 де бачилась з братом ОСОБА_14, крім того з копії її паспорта долученого до позову вбачається, що 11 серпня 1995 року вона виписана з АДРЕСА_3 .

Щодо фактичного місця проживання ОСОБА_9 він також пояснював суду, що напередодні події гостював у батьків , де бачився з ОСОБА_14, брат ОСОБА_14 у ці дні мав прийти до нього в гості, отже такі покази потерпілого свідчать, що вони з братом ОСОБА_14 проживали окремо, хоч місцем його реєстрації є АДРЕСА_3 , суд не бере до уваги, як належний та допустимий доказ довідку Городоцької міської ради від 09.09.2021 з огляду на те, що в ній не вказано на який момент у жиловому будинку АДРЕСА_3 фактично проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_9 разом з ОСОБА_14 (т.1 а.с.66-87) , за наведеного суд вважає що їм слід відмовити у заявлених позовних вимогах в повному обсязі.

Речові докази у провадженні відсутні, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

У відповідності до ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_43 та ОСОБА_10 до комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна лікарня » про стягнення моральної шкоди, задоволити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_43 500 000 (пятсот тисяч грн.) моральної шкоди, та на користь ОСОБА_10 500 000 (пятсот тисяч грн.) моральної шкоди.

У стягненні витрат на правову допомогу відмовити за відсутності доказів.

ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в позові відмовити в повному обсязі.

Речові докази по справі, питання по яких має бути вирішено в порядку ст.100 КПК України - відсутні.

Процесуальні витрати - відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляці йної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1