Рішення

від 17.09.2024 по справі 568/324/24

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/324/24

Провадження №2/568/140/24

17 вересня 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області:

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

до ОСОБА_3

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ

23.02.2024 р. Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді керівника Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району Рівненської області, наказом №38 від 14.05.2018 р. звільнила з посади вихователя Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" ОСОБА_4 ..

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 06.03.2023 р. у справі № 568/673/18 вказане звільнення визнано незаконним, оскільки здійснено з порушенням вимог закону, змінено підстави та дату звільнення; з Радивилівської міської ради на користь ОСОБА_4 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2018 року по 17 вересня 2021 року в розмірі 111882,21 грн., з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів, 20 000 грн. моральної шкоди, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1500 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 2827,35 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16.05.2023 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання рішення суду Радивилівською міською радою ОСОБА_5 виплачено кошти у загальному розмірі 134087,01 грн. (без врахування зайво стягнутих 2827,35 грн., з утримання при виплаті цієї суми податків та обов`язкових платежів). Позивач вважає, що діями відповідача ОСОБА_3 , яка на той час була завідувачем Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» та видала незаконний наказ про звільнення працівника, Радивилівській міські раді Дубенського району спричинена матеріальна шкода.

На підставі ст. 134, ч. 4 ст. 136, ст. 237 КЗпП України просив стягнути з відповідача на його користь шкоду, завдану незаконним звільненням працівника, в загальному розмірі 134087,01 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив позовні вимоги, просив відмовити в позові.

Зазначає, що відповідачем у справі № 568/673/18 була Радивилівська міська рада Рівненської області, а ОСОБА_3 була лише третьою особою, тому вона не може нести матеріальну відповідальність; відповідач визнав позовні вимоги та на виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 06.03.2023 р. добровільно виплатив ОСОБА_4 грошові кошти.

Стверджує, що вказаним судовим рішенням рішення, дії та бездіяльність ОСОБА_3 на посаді керівника дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" незаконними не визнавалися, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 134087,01 грн. шкоди, внаслідок звільнення ОСОБА_4 .

Наголошує, що ст. 1191 ЦК України, п. 9 розділу VШ Бюджетного кодексу України визначено, що держава або орган місцевого самоврядування має право зворотньої вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами, тому правові підстави для такого стягнення відсутні.

Оскільки, виплачені Радивилівською міською радою грошові кошти в сумі 134087,01 грн.(включно виплату 200000 моральної шкоди) пов`язані із трудовими відносинами, що фактично є заробітною платою; у діях ОСОБА_3 відсутній умисел та необхідні складові для матеріальної відповідальності, тому заявлена сума не відшкодовуються в порядку регресу в силу вимог ст. 1191 ЦК України.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що під час незаконного звільнення ОСОБА_4 з займаної посади, ОСОБА_3 не здійснювала функції посадової чи службової особи органу державної влади, АРК або органу місцевого самоврядування, тому посилання відповідача на ст. 1191 ЦК України і п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України є безпідставним.

Наголошує, що відповідач помилково ототожнює поняття відповідач та винна особа.

Ухвалою від 18.03.2024 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.04.2024 р. розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 23.04.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів; відкладено підготовче засідання на 14.05.2024 р.

Ухвалами від 14.05.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_4 та витребування доказів; закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалами від 18.06.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача про зупинення провадження у справі, виклик свідка та відвід судді Сільман А.О.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив стягнути з відповідача на користь міської ради шкоду, яка завдана нею незаконним звільненням з посади вихователя Бугаївського ДНЗ "Дивосвіт" ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позовні вимоги. Наголосив, що рішення Радивилівського районного суду Рівненської області та постанова Рівненського апеляційного суду у справі № 568/673/18 ухвалені на користь особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме: ОСОБА_4 , тоді як по батькові позивач є " ОСОБА_6 ". При цьому, з платіжних інструкцій вбачається, що грошові кошти перераховані на користь ОСОБА_4 на підставі виконавчих листів Радивилівського районного суду Рівненської області, виданих на виконання вказаних рішень суду.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд виходить з наступного.

Суд встановив, що на підставі наказу Відділу освіти Радивилівської районної Державної адміністрації №76К від 31.08.2011 р. ОСОБА_3 переведено за її згодою на посаду завідувачки Бугаївського дошкільного навчального закладу з 01.09.2011 р. з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с. 32).

Наказом завідувача Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» Бугаївського району № 38 від 14.05.2018 р. ОСОБА_4 звільнено з посади вихователя на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, п. 4 ст. 40 КЗпП України з 10.10.2017 р.

Наказом завідувача Бугаївського ДНЗ «Дивосіт» Радиввилівського району № 9 від 30.01.2019 р. внесено зміни до наказу № 38 від 14.05.2017 р. «Про звільнення ОСОБА_4 » та зазначено про звільнення ОСОБА_4 на підстав п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 14.05.2018 р.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 06.03.2023 р. у справі № 568/673/18 визнано звільнення ОСОБА_4 з посади вихователя Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради на підставі наказу Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» Радивилівського району №38 від 14 травня 2017 року (зі змінами відповідно до наказу №9 від 30.01.2019 року) «Про звільнення ОСОБА_4 » неправильним. Стягнуто з Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2018 року по 17 вересня 2021 року в розмірі 111882,21 грн., з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів; 20 000 грн. моральної шкоди, 1500 грн. витрат по сплаті судового збору та стягнуто на користь держави 704,80 грн. судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 2827,35 грн., з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів (а.с. 14-19).

Крім того, окремою ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 06.03.2023 р. у справі №568/673/18 повідомлено керівника Дубенської окружної прокуратури про наявність ознак складу кримінального правопорушення за ст.172 КК України в діях адміністрації Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» Радивилівського району Рівненської області при винесенні наказу № 38 від 14.08.2017 р. (зі змінами відповідно до наказу № 9 від 30.01.2019 р.) щодо звільнення ОСОБА_4 з посади вихователя за п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

З повідомлення начальника Радивилівського відділу Дубенської окружної прокуратури від 23.03.2023 р. та з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що на виконання вищевказаної окремої ухвали, 14.03.2023 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №42023183330000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

На виконання рішення суду Радивилівською міською радою на користь ОСОБА_4 сплачено 2276 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 від 10.03.2023 р. (а.с. 26).

Постановами Рівненського апеляційного суду від 16.05.2023 р. у справі № 568/673/18 рішення та окрема ухвала Радивильсвського районного суду залишені без мін.

На виконаннярішення усправі № 568/673/18 Радивилівським районним судом видано 01.06.2023 р. виконавчий лист.

Відповідно до платіжної інструкції № 3 від 07.06.2023 р. Радивилівська міська рада сплатила на користь ОСОБА_4 90065,18 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 28).

Крім того, 07.06.2023 р. позивачем перераховано на користь ОСОБА_4 20000 грн. відшкодування моральної шкоди, 1500 грн. судових витрат, що підтверджується платіжною інструкцією № 5, № 4 від 07.06.2023 р. (а.с. 30); 2276,02 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 3 від 10.03.2023 р.) (а.с. 26).

07.06.2023 р. Радивилівською міською радою перераховано на користь ГУК у Рівненській області 22368,36 грн. передбачених законом податків та обов`язкових платежів та 704,80 грн. судового збору, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 27, 29, 31).

З пояснень представника позивача вбачаться, що ГУК у Рівненській області зайво стягнено з Радивилівської міської ради на рахунок ОСОБА_4 2827,35 грн. утримання при виплаті, а тому вказана сума не є предметом розгляду у даній справі.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (частина четверта статті 136 КЗпП України).

Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини першої статті 134 КЗпП України).

У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Судом встановлено, що наказом завідувача Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» Радивилівського району Рівненської області № 38 від 14.08.2018 р. (зі змінами відповідно до наказу № 9 від 30.01.2019 р.) ОСОБА_4 звільнено з посади вихователя на підставі п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 06.03.2023 р. у справі № 568/673/18 визнано звільнення ОСОБА_4 з посади вихователя Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради на підставі наказу Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» Радивилівського району №38 від 14 травня 2017 року (зі змінами відповідно до наказу №9 від 30.01.2019 року) «Про звільнення ОСОБА_4 » неправильним. Стягнуто з Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати.

Наказ Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» Радивилівського району Рівненської області № 38 від 14.08.2017 р. (зі змінами відповідно до наказу № 9 від 30.01.2019 р.) про звільнення працівника видала завідувачка закладу дошкільної освіти - відповідач по справі ОСОБА_3 , яка як керівник закладу, здійснювала свої організаційно - розпорядчі та господарські функції.

Отже, факт незаконного звільнення ОСОБА_4 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, і свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників Бугаївського закладу дошкільної освіти «Дивосвіт» комбінованого типу Радивилівської міської ради ОСОБА_3 .

Встановлено, що ОСОБА_4 рішенням суду від 11.05.2018 р. поновлено на роботі на посаді вихователя Бугаївського дошкільного начального закладу «Дивосвіт», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.10.2017р. по 11.05.2018р. та моральну шкоду. Суд дійшов висновку, що підстави для звільнення працівника за п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України відсутні, обставини вчинення ОСОБА_4 аморального проступку, як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаних з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті) не встановлено.

14.08.2018 р. керівником Бугаївського дошкільного навчального закладу «Дивосвіт» ОСОБА_3 наказом №37 ОСОБА_4 поновлено на посаді вихователя дошкільного закладу і в цей же день 14.05.2018 р. нею видано наказ №38, яким ОСОБА_4 звільнено на підставі п.3 ч1. ст. 41 КЗпП за обставин, які вже були розглянуті судом і зроблений правовий висновок про незаконність звільнення.

У справі №568/673/18 (провадження №2/568/1023) за позовом ОСОБА_4 судом винесено окрему ухвалу, в мотивувальній частині якої вказано, що: «Під час розгляду справи №568/673/18 судом було встановлено обставини свавільного звільнення 14 травня 2018 року вихователя Бугаївського дошкільного навчального закладу «Дивосвіт» Радивилівського району Черешньовської В.Є.»; викладені повторні обставини звільнення працівника, які рішенням Радивилівського районного суду від 11.05.2018 р. у справі №568/879/17 вже визнавались незаконними, при повторному звільненні на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України керівник установи ( ОСОБА_3 ) знову посилається на підстави, які вже розглядались судом.

На виконання рішення суду у справі № 568/673/19 Держказначейська служба України, як розпорядник коштів Радивилівської міської ради, виплатила на користь ОСОБА_4 : 90065,18 грн.- середній заробіток за час вимушеного прогулу, 20000 грн. - відшкодування моральної шкоди, 1500 грн.- компенсація судових витрат та 2276,02 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 28).

Крім того, 07.06.2023 р. Радивилівською міською радою перераховано на користь ГУК у Рівненській області 22368,36 грн. передбачених законом податків та обов`язкових платежів і 704,80 грн. судового збору.

Таким чином, загальна сума становить 136914,36 грн., з яких ГУК у Рівненській області зайво стягнуто з Радивилівської міської ради на рахунок ОСОБА_4 2827,35 грн.

Враховуючи вказане, загальна сума спричиненої шкоди становить 134087,01 грн.

Суд зазначає, що помилка в написанні по батькові (« ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_6 ) стягувача коштів в судових рішеннях та у виконавчому листі не дає підстав вважати, що Управлінням Державної казначейської служби України перераховані кошти на користь іншої особи. Судом встановлено, що грошові кошти за виконавчим листом отримано саме ОСОБА_4 , яка є позивачем у справі та стягувачем у виконавчому провадженні.

Доводи відповідача про те, що відповідачем у справі № 568/673/18 була Радивилівська міська рада Рівненської області, а не ОСОБА_3 , відповідач визнав позовні вимоги та добровільно виплатив на виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 06.03.2023 р. ОСОБА_4 кошти, відхиляються судом, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_4 видано саме відповідачем ОСОБА_3 - керівником закладу, яка здійснювала організаційно-розпорядчі та господарські функції, тому остання відповідно до положень статей 134, 237 КЗпП України несе матеріальну відповідальність.

В силу вимог п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, ОСОБА_3 , як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Радивилівській міській раді, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові ОСОБА_4 середнього заробітку та моральної шкоди, а тому посилання відповідача, що виплачені кошти в силу ст. 1191 ЦК України не відшкодовуються позивачу є необгрунтованими. Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами трудового законодавства і посилання представника відповідача на ст.1191 ЦК України є безпідставним.

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 11 жовтня 2023 р. у справі № 158/2727/20.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , як службова особа, яка видала наказ про звільнення ОСОБА_4 , яке у подальшому визнано неправильним в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну органу місцевого самоврядування у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат, а тому позовні вимоги слід задовільнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 134087,01 грн. матеріальної шкоди.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Суд вважає, що перебіг строку звернення позивача з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, розпочався з дня проведення належних виплат незаконно звільненому працівнику (червень 2023 року), тому з цього часу обраховується перебіг встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 року у справи № 158/2727/20).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Радивилівського районного суду Рівненської області з цим позовом 23.02.2024 р. (вх.. №851/24 від 23.02.2024 р.)., тобто в межах строку визначеного ст.. 233 КЗпП України.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області матеріальну шкоду в розмірі 134087,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області 3028 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 18.09.2024 р.

Суддя А.О. Сільман